Чернівецькій науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка 75-ть років

Чернівецькій науковій бібліотеці імені Михайла Івасюка 75-ть років

27.09.2015, 18:20

Чернівецькій обласній науковій бібліотеці імені М. Івасюка 6 вересня 2015 року виповнилось 75 років.

 У рамках «Бібліотечного безсоння» у Чернівецькій обласній науковій бібліотеці відбувся літературно-музичний перформанс Іванни Стеф'юк «До сповиття».

Відкрив захід відомий у нашому місті гурт «Бордони Черна», який виконав старовинні скандинавські мелодії та пісні.

Відбулась також презентація роману «На хітанці», літературно-музична композиція «Колисані вірші» у виконанні Іванни Стеф’юк (музичний супровід Віктора Перепелюка) та мистецька композиція «Дівчинка-дівчинка-жінка». Родзинкою заходу стало ворожіння на яблуках.

Окрім того відбулось багато різноманітних заходів. Анонси яких  можна було прочитати просто на сходах, якими  піднімаються на другий поверх. А саме інформацію  про те, де і яка локація буде відбуватись. Як кажуть, що кому до вподоби.

 Тут можна було почути вірші молодих поетів, майстер-класи з перукарської справи та розмалювання тимчасового тату.

Звучала музика та проза наших чернівецьких талантів.

У дворику бібліотеки з’явилась маленька алейка туй, яку висадили працівники бібліотеки.

 Хочу додати від себе і BukNews: Вітаємо всіх працівників бібліотеки з таким гарним ювілеєм, бажаємо вам в першу чергу здоров’я, фінансового покращення і щоб ніколи не згасав той творчий вогник, який є у вашому прекрасному колективі. Ви умієте створити гарний душевний настрій!

 Захід затягнувся до пізньої ночі.

Степан Карачко, краєзнавець

 Історична довідка:

Факт відкриття бібліотеки підтвердила публікація на шпальтах газети «Радянська Буковина» за 8 вересня 1940 року під назвою «Створення обласної бібліотеки» (на жаль, сама газета в ДАЧО не збереглася).

Зате інші архівні документи, хоча і скупо, але повідомляють про той факт, що у серпні 1940 р. велися активні пошуки приміщення для розміщення обласної бібліотеки. До того ж переважна більшість тодішньої передової інтелігенції та громадськості міста були схильні до того, щоб розмістити бібліотеку саме в центрі міста на одній із привілейованих вулиць (Януку Флондора (колишня - Панська), 19), а саме приміщення бібліотеки повинно було стати не лише прикрасою міста, але і центром відпочинку і дозвілля мешканців краю.

Вірогідно, що громадська думка жителів міста того часу була досить вагомою і знайшла підтримку та схвальне рішення з боку міської влади. Доказом цього є витяг з архівного протоколу № 13 від 09.09.1940 р. «Про виділення приміщення для організацій і установ міста», з якого дізнаємося, що бібліотеці було виділено приміщення з п’яти кімнат та великої зали за згаданою адресою.

Вже тоді бібліотека володіла 30-ти тисячною кількістю видань, якими користувалися 4 тис. відвідувачів, започаткували свою роботу три основних відділи: абонемент, читальня, комплектування і обробка літератури.

Цього ж 1940 року на посаду директора був призначений Федір Микитович Дудко, подальше життя і діяльність якого впродовж тридцяти років були пов’язані з розбудовою обласної бібліотеки.

Колишня вулиця Янку Флондора  –  зараз імені Ольги Кобилянської. Рішення про перейменування вулиці Чернівецький облвиконком прийняв 27 листопада 1940 року: «у зв’язку з 55-річчям літературної діяльності видатної української письменниці Ольги Юліанівни Кобилянської… перейменувати вул. Янку Флондора міста Черновець на вул. ім. Ольги Кобилянської». Під 19-им номером на вулиці розташовувався будинок, який завалився 22 червня 2002 року. Згодом на його місці збудували новий. Стара будівля стояла тут з австрійських часів. Це видно з тогочасних схем і листівок. А нумерація будинків, наскільки дозволяє судити оцифрований план Чернівців Людвіґа Веста, на цій ділянці вулиці не змінилася досі. Відомий план, на якому позначено не тільки чернівецькі шляхи, але й пронумеровано будинки, 1911 року опублікував видавець Леон Кьоніг. (Оригінал карти-схеми зберігається в Австрійському військовому архіві). Власниками ошатної споруди були поважні чернівецькі адвокати брати Хайм та Мендель Кінсбрунери.

Після приєднання Північної частини Буковини до «країни Рад» будинок націоналізували. Комісія Чернівецького обласного виконавчого комітету оцінила його у 3,5 мільйона румунських леїв.Голова облвиконкому Коліков і секретар Кожухов засвідчили підписами, що споруда перейшла у державну власність. Націоналізоване приміщення використовували для різних потреб. Наприклад, розмістили фонди Чернівецької обласної бібліотеки.  Її створили у липні 1940 року згідно з рішенням Ради Народних Комісарів УРСР. Водночас директорів шкіл та керівників громадських організацій м. Чернівців та Чернівецького повіту зобов’язали до 20 серпня здійснити повний переоблік та провести інвентаризацію книжкового фонду.  Публічні бібліотеки підлягали обов’язковій реєстрації у бібсекторі Повітового відділу народної освіти. (Протокол Чернівецького повітового виконавчого комітету від 8 липня 1940 року, в якому йдеться про організацію мережі закладів мистецтва).

Паралельно у серпні шукали зручне приміщення під обласну бібліотеку. Бажано  на престижній вулиці, у центрі міста. І таке місце незабаром знайшлося. Новий заклад виконком Чернівецької міськради прописав за адресою вулиця Янку Флондора, 19. (Рішення виконкому № 13 «Про виділення приміщення для організацій і установ» від 9 вересня 1940 року). Під тисячі томів бібліотечного фонду виділили п’ять кімнат і велику залу, де мав бути обладнаний читальний зал на 100 чоловік. Газета «Комсомолець Буковини» повідомила про відкриття обласної бібліотеки у номері від 15 листопада 1940 року. Згідно з повідомленням, за кілька днів роботи до бібліотеки  записалися 150 читачів. До їхніх послуг 8 тисяч книг російською, українською, єврейською і німецькою мовами. Ще 5 тисяч обіцяють надіслати найближчим часом з Москви, Києва, інших міст.

А вже 3 січня 1941 року на бюро обкому КП(б)У розглядалось питання «Про вилучення шкідливої літератури». До списку застарілих і шкідливих видань потрапило чимало творів місцевих авторів, які  суперечили комуністичній ідеології. Відтак облліт (управління у справах літератури і видавництв) зобов’язали простежити за їхнім вилученням з бібліотек і книгарень. Вилучені книги або вивезли до спецфондів Москви, або спалили на місці у печах облліту, – стверджував дослідник Олег Шилюк.

У червні 1941 року, після початку радянсько-німецької війни, бібліотека взагалі припинила існування. Дещицю фондів встигли евакуювати, більшість – знищили творці нового європейського порядку. «Один лише вигляд кирилиці сповнював жахом стражів порядку – від начальника сигуранци… до останнього вартового», – засвідчує чернівчанин Петер Демант. Камера німецького фоторепортера Віллі Праґгера, який відвідав тоді Чернівці, зафіксувала викинуті на смітних бюсти Шевченка та Горького. Очевидно, що бібліотечним виданням «цивілізатори» вготували подібну долю. У цьому вони були як дві краплі води схожими на радянських  «визволителів».

Можливо, це місце справді було несприятливим для книжок. За румунських часів у будівлі розташувалася таємна політична поліція. 2002-го року будинок взагалі… зруйнувався. Недобру карму споруди засвідчує життєва доля Петера Деманта, який мешкав тут разом з батьками. Щоправда книги мешканці цього дому, схоже, любили. Кожний по-своєму, звісно. Хтось, шукаючи у них заборонений зміст. А хтось, як Демант, ставши письменником Верноном Крессом.

На фото: Калініченко Володимир Федорович,  перший директор бібліотеки. Світлину  люб’язно надав Державний архів чернівецької області

 

1