Чернівчанин, який сердив Зиґмунда Фрейда своїми оповідками (buknews на вікенд)

«Чернівці – це був корабель задоволень з українською командою, німецькими офіцерами і єврейськими пасажирами на борту, який під австрійським стягом весь час тримав курс між Заходом і Сходом», - так у свій час написав про наше місто австрійський журналіст Георг Гайнцен.

Місто непростих доль і характерів, про яке жартують: ще невідомо, не більше чернівчан – у самому місті, чи по світі. Причому на керівних посадах або ж у списку славних. «Чернівчани знають щось на генетичному рівні, це місто навчило їх бути особливими», - каже письменник Володимир Килинич. Місто-загадка, місто-таємниця.

З нашим містом пов’язані долі багатьох тих, кого людство називає видатними. Один з них – Вільгельм Штекель, який походив з Боян. Учень З.Фрейда, який винайшов термін «танатос» на позначення тяги до смертельного аспекту буття, займався неклінічними аспектами психоаналізу

Окрім нестандартного мислення, Вільгельм був наділений також музичним талантом – чудово грав на скрипці. Треба віддати належне батькам Штекеля: вони не відрізнялися значними статками і жили доволі скромно, але змогли і оплатити синові заняття музикою, і допомогти йому здобути у Відні вищу медичну освіту. А вона наприкінці ХІХ століття була одною з найдорожчих, люди середнього статку могли собі дозволити вивчити дитину хіба на юриста – плата за здобуття цього фаху була набагато нижчою. Проте Вільгельм отримав саме ту науку, інтерес до якої виявляв ще з дитинства.

У дослідженнях Штекеля центральну тему зайняли проблеми людської сексуальності і психоаналітичні витоки статевої девіації (відхилень). Хоча Штекель був одним з найвірніших послідовників Фрейда, свого вчителя, їхні дороги розійшлися: спочатку у поглядах на Едіпів комплекс, а згодом Фрейд зізнався: Штекель дратує його. Дратує видуманими клінічними історіями і гучними заявами. Для Штекеля був важливим ефект від сказаного чи написаного, і це для нього було важливіше за істинність повідомлених фактів.

Як зазначає Ганна Руденко, одне з занять Штекеля – написання фейлетонів у місцеву пресу. Він умів подати наукову ідею так, аби вона була цікавою суспільству. У книзі «Зигмунд Фрейд і Вільгельм Штекель про розуміння сновидінь» читаємо: «…світ, імовірно, дізнався більше про психоаналіз саме завдяки Штекелю, аніж через оригінальні роботи Фрейда, оскільки Штекель був невгамовним пропагандистом, який як медичний журналіст наводнив Австрію і Німеччину періодичними виданнями, в яких висвітлювалися і обговорювалися психоаналітичні теми».

Обстоюючи потяг людини до пізнання смертельного (тяга до моторошної інформації, страх і обожнення смерті одночасно), Штекель намагався для себе зрозуміти, за що варто любити життя – проте ця істина, вочевидь, йому не далася – вчений наклав на себе руки у Лондонському готелі, доведений до відчаю важкою хворобою. Одна з найвідоміших фраз видатного психіатра і психоаналітика: «Ознака незрілості людини – що вона хоче благородно померти за добру справу, а ознака зрілої людини – що вона бажає жити заради доброї справи».

Іванна СТЕФ'ЮК,
за матеріалами краєзнавчих публікацій

Джерело:  chv.tv