Буковину трусонуло. Політично

Немає рабства ганебнішого того, ніж рабство добровільне. Насилля створило перших рабів, а боягузтво їх увіковічнило… Ж.-Ж.Руссо

СІЮ-СІЮ, ПОСІВАЮ…

Раз на 5 років на небосхилі майбутнього України з’являється зоря Надії на краще. Омріяний безпринципними зрадниками квиток до Верховного Олімпу держави потрапляє до рук смертного плебісциту. Тож на гора вилазить вся нечисть та лукавство, брехливість і зрадництво. Бій йде не на життя, а на смерть, політичний землетрус набирає сили. Тому небожителі спускаються до жахливих реалій життя українського народу і густо-рясно засівають його озимими цяцянками: про ремонт доріг; про поля, на яких знову рясно колоситиметься жито-пшениця, а не бур’янна пашниця; про створення нових робочих місць, а то молодь від безвиході спивається; про розвиток культури, а то на сільських бібліотеках і клубах вже давно висять колодки (деякі кандидати в депутати навіть несуть культуру в маси, возячи за собою свиту продажних піснярів. Такий собі «пир во время чумы»), та ще багато іншого бла-бла-бла.

Від дієвості влади в передвиборчий період створюється ілюзія динаміки та розвитку держави, яка за своїми масштабами нагадувала мені післявоєнну розбудову СРСР. Врешті-решт, як стверджувало ЗМІ та бігборди, ми впевнено крокуємо «від стабільності до добробуту», символом якого в нашому районі був Тьомка - всемогутній. Під нього, ефективного («я не волшебник, я только учусь»), навіть свята придумували («Юшка по-Заставнівськи») чи підтасовували (святкували 25-річчя гімназії, в той час, як їй тільки 23 роки). Хоча вранці 29 жовтня міф розвіявся. В народу з похмілля боліла голова, а в темному тунелі майбутнього вимальовувався зовсім інший напрямок… «Від бідності до дебільності!». Вибори нагадували танці на граблях!

Вразив мене також і розмах передвиборчих кастингів! Йдеш дорогою – рябіє в очах від безлічі рекламних щитів, зроблених за вкрадені у нас гроші. З іншого боку, ставало гидко від мотивації злити свій голос саме за них. То голосуйте, бо «він - син народу», то голосуйте, бо «він - ваш друг»; то голосуйте, бо він „єдиний, що бреше”; то голосуйте, бо він „любить село”….

«Як так сильно любить село, - кортіло сказати мені, - то нехай поміняється зі мною місцями: я віддам йому хату на березі Дністра, а він нехай дасть мені квартиру в Києві (хоча б на окраїні)…». Та задавати запитання, поки він ще не депутат, - зась; а потім – «шукай вітер у полі»!!!

Водночас огидно, але факт: їх владна спрага знищила останні паростки духовності в народу. Адже навіть церковні храми і ті ці виродки перетворили на арену словоблудства та напускання туману на людей…. За кілька місяців передвиборчої агонії українці втомилися від влади та її вибриків. Хоча чимало з нас вирішило перевести питання вибору майбутнього України в площину ринкових відносин. Тим більше, що коньюктура ринку дозволяла. На пропозицію народу «Продам голос» був чималий попит, насамперед від представників партії головного Завгара країни: від 50 до 350 грн. пропонували за голос по району. Дана хвороба миттєво набула статусу епідемії, косила всіх. Волосся ставало дибки, коли під час зустрічей з виборцями, вчителі (ви тільки вдумайтеся!) запитували мене: „А що ви дасте?”. Люди, які повинні бути цвітом нації, орієнтир для інших, готові були за безцінь продати себе та своїх дітей в рабство на 5 років!!!...

Брали заставнівчани політичні хабарі борошном, гречкою, цукром, шифером, бруківкою. В школах раділи, коли казали, що поміняють вікна на пластикові, що дадуть футбольну форму, чи поміняють світильник…. Директор Заставнівської гімназії навіть „по – брєжнєвськи” двічі поцілувала Семенка для того, щоб не забув своїх цяцянок.

Відверто кажучи, я не пам’ятаю, щоб за всі роки незалежності була така ситуація, як на виборах 28 жовтня 2012 року!!! Так звані „агенти влади” роздавали гроші за голоси для мажоритарника - регіонала (Хоча його партійна приналежність трималась за сімома замками!).

Поруч з пряником (грошима) мав місце і інший метод роботи з жителями району. Так би мовити, комплексний вплив на виборця «донецькі» доповнювали «кнутом». У нас ходили по селам гонці від влади і шантажували народ. Кажуть: „Хочете, щоб в селі провели газ? То потрібно підтримати цього і цього кандидата. Не буде любові – то не буде й газу!”. А де обіцяна владним кандидатом за останнім словом техніки машина швидкої допомоги? Не зрозумілим залишається тільки одне, за що Україну продали?! Водночас, як можна були йти на поводку у представників політичної сили, яка систематично «розводить нас (народ) як котів…”.

Тож наші діти, онуки будуть слухати вже „русские сказки” під балалайку і шансон. Ми самі витерли в себе ноги та плюнули собі в обличчя … Адже кожен, хто голосував за цю банду, перепрошую владу, та її посіпак-МАЖОРитарникІВ, голосував за злидні, за безправ’я, за золоті унітази на дачах для «людей», за кримінал, за хабарництво, за „бєспрєдєл”… Тож не дивно, що після виборів на світ божий повилазили «смотрящі», завдання яких - шляхом оптимізації видатків бюджету на освіту та культуру району, хоч якимось чином закрити великі фінансові діри після агітаційного «беспрєдєлу». А то в жовтні пам’ятник Івасюку пафосно відкривали (тільки мовчали, що за державні кошти, хоча медалі собі чіпляли), а зараз вже навіть на зарплати бабла не вистачає.

МАРАЗМИ ВИБОРУ-2012

На виборах ми відчули всі імперські замашки цієї влади її цинізм не мав меж. Здавали наші хлопці Україну гуртом та вроздріб. Зрадники-прихвостні тільки чекали із владних коридорів команду „Фас”. Ці національні „байстрюки” примножувалися швидко; насуваючи на очі картуз, який час від часу міняли, та допомагали встановлювати диктатуру олігархів. Здавали нас в рабство двом десяткам сімей, які украли в нас все.

Еліта погрузла по коліна в багні страху. Як може сьогодні вчитель-брехун, вчитель-боягуз виховувати молоде покоління патріотами, не розумію? Але, на жаль, у нас є такі. Директор школи повинен виховувати підлеглих патріотами. За це йому держава гроші платить! Але, на превеликий жаль, були у нас такі керівники, які тиснули на працівників, нагадували їм, що буде скорочення. Це просто жах ХХІ століття! Нас називають „козлами”, а ми ще й голосуємо за них!?!

Вибори показали не тільки несформованість громадянського суспільства, але й історичну амнезію українців. У нас в районі проголосували за комуністів близько 1000 виборців. Це за тих, які колись відправляли в Сибір невинних селян і забирали землі. Хіба це не парадокс? Народ повинен гнати цю партію геть із держави за її антинародні вчинки. Доки ми будемо терпіти брехунів, перевертнів, шахраїв, хитрунів бездарних керівників, то про Європу можна забути. В кінці кінців право голосу – це не тільки привілея, а й відповідальність!.

Кайдани страху, дух раба, пасивність та байдужість плебісциту вкотре вилізли нам, заставнівчанам, боком. Ми знову віддали всю владу регіоналам. Хоча 28 жовтня був шанс покінчити з брехунами, тушками, з партією регіонів (шлях би їх трафив!), а ми знову прогавили його. Дозволили їм майстерно фальсифікувати вибори вже з першого дня! Як показує практика: не основне як голосують, головне –як рахують! Так, що на цих виборах регіональні шулери - «підрахуї» вкрали в демократичних сил сім мандатів.

По 204 виборчому окрузі партія рецидивістів набрала ганебних 20 %. А на Заставнівщині (ви тільки вдумайтеся) 13 % виборців підтримує антиукраїнський, антидержавний та антиконституційний режим Вітька та його «кровосісь». Режим, який відбирає в нас рідну мову та спотворює історичну пам'ять; який деребанить державний бюджет, плекає національних «байстрюків», формує моральних виродків, яничар, тушок; нищить паростки демократії та свободи слова; «кришує» кримінальні метастази у всіх гілках влади; краде майбутнє в наших дітей… Одним словом - «розпинає» Україну.

Чимало заставнівчан (орієнтовно 50% від загальної кількості тих, хто голосував) уклала, я б сказала, на цих виборах договір із нечистим. Адже, голосуючи за регіонала-мажоритарника, цементували «стабільність» влади. Як свідчать результати досліджень Інститут української політики, Чернівецька область входить в трійку лідерів у динаміці рейтингу регіонів. Порівняйте, у 2007 році буковинці делегували до ВРУ 1,502 депутата-регіонала, в той час, як в 2012 році – 2,995%. Тобто, динаміка результату у порівнянні з 2007 роком 199,4%. І це в той час, як рейтинг регіонів в Донецьку, Луганську у порівнянні з 2007 роком просів. От Вам і «голосуйте за сироту»!

ПИТАННЯ ДОВІРИ ОПОЗИЦІЇ. І ЩО РОБИТИ ДАЛІ?

Введені в оману по мажоритарному округу, реальну оцінку діям влади заставнівчани дали по багатомандатному окрузі. Недаремно виборці в Заставнівському районі віддали більше голосів демократичним силам, зокрема: за об’єднану опозицію „Батьківщина” – 47, 14 %, за „Свободу” – 10,12 %, за „Удар” – 16,75 %. Сумарно – це більше як 73 % виборців. Про що це говорить?! Проте, що місцевим прихвосням регіонів потрібно задуматися про легітимність своїх дій і, поки не пізно, самостійно пакувати валізи на смітник історії. А то народ допоможе!

Проте, як казали старі мудрі українці: «Покращення чекати годі, доки козли на городі!». Тож потрібно, гуртуватися, не опускати руки і підніматися проти цієї донецької чуми! Покора, байдужість, пасивність - сьогодні є найбільшими твоїми ворогами, українцю. Об’єднання опозиція «Батьківщина» й далі готова вести боротьбу всіма можливими законними засобами з регіонами-окупантами. Тож запрошуємо до неї приєднатися й тебе. Адже сьогодні питання стоїть дуже гостро: «Народ або банда?!. І вибір час зробить на користь тільки когось одного. Водночас, Україна – наш спільний дім, і капітальний ремонт, окрім нас, робити в ньому нікому!!!

Тож здолай страх, повір в себе, вийди з хати «з краю», українцю!

Вірю в твою мудрість, нескорений дух твоїх предків козаків, опришків, вірю в те, що перемога буде за нами!

Ільчук Р.А., заслужений працівник освіти України, почесний голова Заставнівської районної «Просвіти», керівник Заставнівського виборчого штабу «ВО «Батьківщина»

Джерело: chas.cv.ua