Богдана Абрамчук: «Перша фотосесія була створена позиченим фотоапаратом»

Перше інтерв`ю талановитого фотографа і щирої буковинки. Говоримо про життя, творчість, роботу та благодійність.

 Богдана Абрамчук – мешканка міста Чернівці, випускниця економічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, професійний фотограф, дівчина, яка не любить зірвані квіти і людина, що піклується про інших. Богдана одразу погодилась: «Адже це новий досвід та ще одна можливість розповісти про себе». Отож, відсиджуємо зручні стільчики госпадарки оселі, смакуємо чай, обговорюємо фотографію, благодійництво та домашніх улюбленців, яких, до речі, в Богдани аж троє.

Богдано, як так склалось, що випускниця економічного факультету стала професійним фотографом?

- Якщо чесно, після закінчення університету працювала на різних роботах, які зовсім не були пов`язаними зі здобутою спеціальністю. Потім випала нагода спробувати себе в роботі з фотографією. Завжди мріяла, але буденність брала своє, кожного разу, як до цього йшла думками, знаходились причини відкладати «фотографію» в довгий ящик. А потім нарешті зібралась, позичила хороший фотоапарат і пішла робити першу фотосесію. Моделлю була одногрупниця, фотографувала її безкоштовно, над образом працювали разом. Незабаром з`явилися бажаючі працювати зі мною, як з фотографом. За рік справи просунулись дуже добре, клієнтів було вдосталь, ідей теж не бракувало. Так я і почала займатись фотозйомкою.

Зараз для тебе фото - це робота чи творчість?

- Для мене фото завжди творчість, просто я отримую за це плату. А от коли береш плату, тоді з`являється відповідальність за зроблену роботу, за якісне виконання замовлення. В свою чергу, дана відповідальність спонукає до розвитку, до того, що ти будеш сидіти і працювати над однією фотографією годинами, доки вона не буде ідеальною.

А от сьогодні, наприклад, над чим працюєш?

- Працюю над черговим замовленням - весільна фотозйомка. На даний період це основний  вид діяльності для мене. Крім цього, інколи втілюю в життя свої ідеї, люблю створювати образи, придумувати нових героїнь.

Твій чоловік, теж фотограф, впливає на створення та опрацювання твоїх фото?

- Ні. Він працює над своїми фото, я - над своїми. Іноді ми взаємодоповнюємо один одного в роботі. Іноді радимось, щось типу: «Тобі подобається цей кадр?»,- або: «В такому світлі гарно?». Але ніколи не диктуємо один одному, як і що робити. Лише підказуємо, коли треба. Також  разом працюємо над спільними творчими проектами та рекламними фотозйомками.

Плануєте в майбутньому створити власну фотостудію?

- Поки не обдумували дану ймовірність. Хоча більше схиляюсь до відповіді – ні. Не бачу в цьому доцільності. Думаю, на даний момент це невиправданий капіталовкладення.

Богдано, крім твоїх професійних якостей як фотографа, нещодавно дізналась, що ти ще й про інших піклуєшся, маю на увазі зустріч в центрі реабілітації дітей-інвалідів. Розкажи, будь ласка, докладніше, що ти там робила?

-Почну спочатку. Нещодавно відсвяткували з чоловіком весілля. Зазвичай на церемонію гості приносять вагон мертвих квітів. Я не хотіла, аби в мене на святі були ці «квіткові трупики». Люблю живі квіти, ними можна милуватись довше, аніж кілька днів. Так от попросили гостей, аби ті приносили замість квітів дитячі книжечки. Спочатку думали віднести в дитячий будинок, але потім вирішили, що віддамо в центр реабілітації дітей-інвалідів. Вважаємо, що дітям, які там лікуються, потрібні такі добрі вчинки. Сподіваємось, комусь наші книжечки допоможуть навчитись читати, комусь - краще пізнавати дійсність.

Знаю, що зараз працюєш над збором коштів для закупівлі теплого одягу бійцям в зону АТО, адже так?

-Так. Розповсюджую інформацію між знайомими, скидаємось хто скільки може. Дані гроші витратимо на теплий одяг для бійців з окремої роти, адже спілкуючись з товаришем, який зараз там, дізналась, що саме це їм потрібно. Допомогу спрямовуємо конкретно, бо до широких волонтерських рухів цілковитої довіри не маю.

Скажи, будь ласка, як ти встигаєш і фотографією займатись, і благодійництвом?

-Часу катастрофічно не вистачає. Але все ж дні довгі, шукаю можливості поєднувати роботу і добрі справи. Вважаю, що кожен повинен в житті працювати не лише в своє задоволення, але й приносити трішки щастя оточуючим.

Що ж в тебе це чудово вдається! Завершуючи нашу розмову, хочу подякувати за затишну атмосферу і щирі відповіді.

Інтерв`ю підготувала Рижак Наталя

(Фото з особистого архіву Богдани Абрамчук)