Чернівецька бібліотекарка Любов Шилюк майстерно перевтілилася у Марію Матіос

Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка зібрала зацікавлене товариство на незвичайну імпрезу.

З нагоди ювілею гранд-дами української літератури Марії Матіос усіх охочих запросили на «Імпрезу по-розтіцьки». А на ній уже було все: автентичний гуцульський спів і гра на дримбі, книжкові кошики (кожен з яких показував творчий ужинок Марії Матіос до сьогодні), професійні драматургічні постановки і кулінарні фіґлі (за рецептами Марії Василівни).

Що цікаво – бібліотекарі вибрали літературний девіз із творчості того чи іншого періоду, який характеризував Марію Матіос найбільш точно. До прикладу, її ранню поетичну творчість бібліотекарі узагальнили назвою одної зі збірок Марії Матіос – «Іду по лезах, як по травах». Новаторськи і творчо розкрили світ зовсім ще молодої, юної письменниці, яка тільки-но увійшла в літературу і розмірковує над сутністю світу і своїм місцем у цьому світі. Літературне слово Марії Матіос цього періоду – особливо незаймане: «...я та сопілка, що в руках ще не була».

Водночас це і художнє слово сміливої жінки, яка важиться на «Жіночий аркан» (а, як відомо, аркана танцюють лише чоловіки). Книги подальших періодів творчості охарактеризувала сама письменниця: «Книги-батоги, як пишуться у напівсвідомому стані» («Нація», до прикладу). «Чи бачить себе жінка такою, як її бачить Бог?» - замислюється героїня Марії Матіос, а тому заплющує очі, аби чути себе.

Дзвонарем людського болю виступає Марія Матіос у драмі на три життя «Солодка Даруся» - саме за неї вона отримала Шевченківську премію. Усі присутні мали можливість побачити уривок з постановки цієї вистави, яка є у репертуарі Чернівецького обласного музично-драматичного театру. Постановка Людмили Скрипки показала, як виглядає, коли двоє людей говорять болями – кожен своїм.

Оскільки авторка не тільки блискучий знавець історичного контексту і пасивний споглядач, але і активна громадська діячка, політик, то один з тематичних екскурсів розповідав саме про це – яка вона, Марія Матіос-депутат, як тендітна жінка особисто рятує і допомагає реабілітуватися не одному бійцеві АТО. Зі словами подяки виступила мати одного з героїв АТО, якого Марія Василівна розшукала і якому допомогла знову стати на ноги.

Значення Марії Матіос в українській культурі переоцінити важко – тисячні аудиторії в Чикаго, Торонто, Монреалі збираються, аби побачити постановки за її творами – то для них довгоочікувана вість з їх країни.

Невипадковою є дата народження Марії Василівни – 19 грудня: день, який в усіх ще з дитинства асоціюється з подарунками. Бо її творчість – то великий і дуже коштовний подарунок нашій культурі. Привітати присутніх з Миколаєм і передати смаколики з ... гуцульськими передбаченнями завітав також сам святий Миколай у супроводі помічників-янголяток.

Завітала на свято і Марія Матіос, точніше у неї майстерно перевтілилася працівниця бібліотеки і завідувач одного з відділень Любов Шилюк.

Кожна добра розмова – у тому числі й літературна – має своє завершення, ця ж закінчилася нетрадиційно – молоді буковинські кулінари (студенти торгово-економічного інституту) приготували делікатесні страви за рецептами Марії Матіос. Її «Кулінарні фіґлі», як розповіли організатори, знадобляться кожній мудрій жінці, адже чоловік – та ще риба, і треба знати, на який гачок він ловиться.

Розмова про художнє слово Марії Матіос вийшла різнобарвною, як добротна буковинська вишивка, де виплетено в один узір захоплення, подив, біль і насолода життям – всупереч тому болеві.

Іванна Стеф'юк

Матеріл з сайту chv.tv