Антарктичний безбілетник Біллі Гавронський і його чернівецька мама
Реальна чернівчанка Фромія Заяц привернула до себе дещо пильнішу увагу дослідників, ніж та, яка зазвичай випадає на долю пересічних людей, від яких майже нічого, крім напису на могильній плиті, не залишається. Головно через її сина. Вже не чернівчанина, а американця у першому поколінні. Але щодо її власного чернівецького минулого немає жодних сумнівів.
Заручившись із так само як і вона уродженцем Австро-Угорщини, який спеціально навідався до неї в Чернівці, гарненька п’ятнадцятирічна Фромія спочатку тільки листувалася із женихом. Після сватання той подався за океан до Нью-Йорка у пошуках кращої долі. На виготовлених вручну зі світлин відправниці листівок Фромія виглядає стрункою юнкою з пишним бюстом і спокусливо напіврозтуленими губами. Текстова частина листівок була написана готичним курсивом, або куррентом (форма рукописного шрифту, писати яким навчали учнів шкіл на всіх землях Австро-Угорщини). До майбутнього чоловіка Фромія Заяц приєдналася 1909 року. Після вступу у шлюб жінка не тільки американізувала власне чернівецьке ім’я – ставши Франческою – та змінивши прізвище – Заяц на чоловікове Гавронська, але й народила єдиного сина, якого назвала Вільям (скорочено Біллі). Незабаром після його народження Фромія (Франческа) Гавронська (уроджена Заяц) навіть здійснила подорож через океан назад до Старого світу, щоб показати первістка численній чернівецькій родині.
Тим часом батько хлопця, сам завзятий польський патріот, сина теж виховав патріотом заокеанської батьківщини. А позаяк рости тому, після повернення з матір’ю назад до Америки, довелося у Нижньому Іст-Сайді, крім англійської та польської невдовзі Біллі чудово засвоїв також ідиш. Проте головною прикметою хлопця була не так схильність до засвоєння мов, як нестримний потяг до пригод. Перспектива наслідувати фах батька і стати оформлювачем інтер’єрів хлопцю не усміхалася.
Адже це був час, коли США намагалися і собі долучитися до престижного світового клубу дослідників Антарктики. Обидва полюси Землі на той час, на жаль, були вже відкриті, але ж завжди можна було придумати щось нове. Наприклад, перший у світі переліт над полюсами на літаку. І саме таку амбітну мету – пролетіти над обома полюсами – поставив перед собою американець Річард Берд, який став романтичним уособленням героя для цілого покоління американських хлопчаків. (Варто, напевно, нагадати, що це був період, коли авіація тільки почала розвиватися, а перший безпосадковий переліт Нью-Йорк-Париж щойно здійснили. Авіатори були популярнішими за кінозірок і їхніми іменами називали популярні танці. Наприклад, лінді-гоп та берд-гоп, з такими танцювальними рухами, як «відрив від землі», «політ», «посадка» тощо ).
Незвідані землі вабили до себе не тільки американських дітей. Молодший на вісім років від Біллі Гавронського чернівчанин Петер Демант у цей самий час, тільки з іншого боку Атлантики, так само пильно стежив за долею іншої повітряної експедиції. Польотом дирижабля «Італія» навколо Північного полюсу, а відтак за перебігом рятувальної експедиції з порятунку його екіпажу. У заголовках і американських, і чернівецьких газет у той час переважали одні й ті самі новини. Зокрема, про зникнення підкорювача Південного полюсу Руаля Амундсена. Саме норвежець Амундсен консультував американця Берда щодо особливостей експедиції до Антарктики, але почувши про катастрофу «Італії» поспішив приєднатися до рятувальної експедиції, з якої не повернувся…
Врешті і Біллі в Америці, і Петер у Чернівцях зачитувалися романами одних і тих самих письменників, тому легко порозумілися б на темі пригод. Але хіба міг поляк-емігрант, нехай навіть з чернівецьким корінням, мріяти про те, щоб потрапити до складу антарктичної експедиції? До того ж ще неповнолітній! Дістатися Південного полюсу Біллі Гавронський вирішив… «зайцем». Зимове плавання для загартування, яке практикував батько Біллі, дозволило легко дістатися флагманського корабля, який наступного дня мав із Нью-Йорка рушити у найвизначніший американський рейс ХХ століття до Антарктиди.
Проте і ця перша, і дві наступних спроби потрапити «зайцем» в Антарктиду, не були вдалими. Чернівчанина по матері кожного разу виявляли і повертали батькам. Проте його хоробрість, наполегливість, щира завзятість будь-що досягнути мети сподобалися керівнику експедиції командору Берду, а відтак про це довідалися журналісти. Невдовзі «антарктичний безбілетник» став героєм загальнонаціональних ЗМІ по обидва боки океану. І в експедицію його все таки взяли. Корисним членом команди: попервах помічником на камбузі, а відтак кочегаром.
Незвичайній пригоді Біллі Гавронського – синові реальної чернівчанки Фромії (Франчески) Заяц (Гавронської) – присвячено захопливу книгу Лорі Гвен Шапіро «Безбілетний пасажир. Дивовижні пригоди юнака в Антарктиці», з якої я довідався подробиці цієї справді неймовірної історії. Ну, а про те, чим усе завершилося, як склалася подальша життєва доля Біллі, зможете дізнатися, якщо самі прочитаєте цю книгу. В тому числі, про подружнє життя його мами, її характер, захоплення сином, стосунки у родині, листування Фромії (Франчески) Гавронської (Заяц) з самий адміралом Бердом! Невигадана історія людини, яка наважалися вирушити за своєю мрією, завжди вартує якнайпильнішої уваги. Та ще й блискуче вписана у контекст епохи.
Юрій ЧОРНЕЙ
Використано інформацію з книги Лорі Гвен Шапіро «Безбілетний пасажир. Дивовижні пригоди юнака в Антарктиці».
