Аби культура, на якій можна піаритися, справді існувала, комусь варто за неї боротися! (коментар до ремонту комунальних книгарень)
Повідомлення про косметичний ремонт двох приміщень, у яких розташовані книгарні ОКП "Буковинська книга", справді неабияк потішили. Особливо на тлі переважно "жовтого" потоку місцевих літніх новин. Однак мораль цих повідомлень, припускаю, вислизнула від переважної більшості споживачів медійної продукції. Вона точно не в тому, яка хороша наша обласна рада, що так безкорисно дбає про культуру. Принаймні не тільки у цьому.
Нагадаю, що наразі йдеться про ту саму "Буковинську книгу", яку з великим скандалом створювала ще команда губернатора-регіонала Папієва. Фактично перетворивши цю справу на власне Ватерлоо, бо хоча й перемогла тоді формально, але ціною катастрофічних іміджевих втрат. У першу чергу в очах активної громади, діячів культури і мистецтва, які згуртувалися навколо захисту чернівецьких книгарень. (Присутній поміж нинішнім керівництвом облради тодішній активний їх захисник мав би добре пам'ятати всю цю історію).
Після нинішніх радісних рапортів пресслужби обласної ради про ремонт книгарень "Буковинської книги" могло скластися хибне враження, що змагатися за них не було потреби, боротьба була марною. Адже після об'єднання кількох юридично самостійних магазинів в єдине комунальне підприємство, нехай майже через десяток років, влада їх навіть косметично відремонтувала.
Насправді усе з точністю до навпаки. Тільки організований опір ґвалтовним намірам тодішньої влади розправитися з книгарнями, переведення процесу реорганізації у публічну площину, після чого його вже не можна було реалізувати тихцем, дозволило зберегти книгарні. І не тільки! Наша тодішня небайдужість подарувала вже новій владі можливість з користю для власного іміджу попіарится на їхньому ремонті. Тож аби культура, на якій можна піаритися, справді існувала, комусь варто за неї боротися!
Насамкінець, замість post scriptum, ще один висновок особисто для себе і друзів. Часто від захисту доброї справи найбільше трофеїв дістає не той, хто бився за неї у перших рядах з відкритим забралом. Найбільші дивіденди найчастіше отримує той, хто не надто пер на рожна, спостерігаючи за битвою збоку. Так в політиці, так в культурі, так і в журналістиці .
Юрій ЧОРНЕЙ
