Звичайна чернівецька книжкова історія, гідна музейної експозиції

 

На підтвердження того, що ця книжкова історія типово чернівецька, наведу ще дві. Інший чернівчанин Петер Демант стверджував, що при арешті у нього відібрали збірку німецьких пісень і балад у зручному кишеньковому форматі, заразом із Євангелієм і Кораном. Складно казати, який саме арешт чоловік мав на увазі: чернівецький 1941-го року, чи вже сибірський – 1945-го. І невже сибірський блукалець міг мати при собі якісь книги? Виявляється, і цього виключати не можна, як би фантастично це не звучало.

 

Про дбайливо збережені переселенцями німецькомовні книги згадувала чернівчанка Маргіт Бартфельд-Феллер, депортована одночасно із Петером Демантом. «Пішки через болота й тайгу ходили з одного поселення до іншого й рятували там книги і ноти, – розповіла жінка. – Просили переселенців, які мали книги, щоб вони не використовували їх на самокрутки, розпалення печей, а дарували нам. Так зібрали маленьку бібліотечку. Ці люди знали, що книги зберігаються в нас. Дехто потім приходив і брав їх читати. А ми тряслися, щоби їх повернули. Це були книги переважно німецькою, хоча було також кілька французькою та англійською. Найулюбленіші, наприклад, збірку віршів Рільке видавництва «Інзель» я тягала у кишені навіть на роботу в тайгу».

 

Свої книжкові скарби старі чернівчани рятували не тільки під час депортацій до Сибіру, але й тікаючи світ за очі від руского міра до інших країн Європи. Дивовижну історію ще одного видання докладно розповів той таки Петер Демант (Вернон Кресс): «Книга Мьоріке «Моцарт дорогою в Прагу» із присвятою одного дуже відомого австрійського письменника моїй мамі… з нашої домашньої бібліотеки невідомим чином опинилася в однієї дами з Кельна, яка знала мене ще в дитинстві, – написав він у щоденнику. – Хоча коли я гостював у Кельні, то навіть не підозрював, що така людина існує. Через ланцюжок спільних друзів дама довідалася про моє прибуття у Берлін і передала книгу, яку чудово пам’ятаю з дитинства».

 

Траплялося, що поки зла людська воля носила чернівчан таборами,  книги чекали на своїх господарів у рідному місті.  Так, як це трапилося з книгою Джека Лондона «Люди глибин» (Menschen der Tiefe), яка була видана 1928 року в Берліні.  Видання з екслібрисом Петера Деманта дбайливо зберіг у своїй бібліотеці інший колоритний чернівчанин Макс Шиклер, на рік молодший від Петера. За яких обставин до рук Максові потрапила Петерова книга, в силу природних причин, ми вже ніколи не достеменно не довідаємося. Залишається тільки гадати, трапилося це тоді, коли Демант вирушив на навчання до Брно, а товариш не встиг її повернути, чи з іншої, більш прикрої причини. Коли власника ґвалтовно вивезли у віддалені від Чернівців ГУЛАГівські місця… Головне, що вона збереглася.      

 

Тож існування у сибірській тайзі «милого «Бенкельбуху» кишенькового формату, який згадує Демант, цілком вірогідне. Особливо після того, як свою книжкову історію розповіла пані Елеонора.

 

 

 

 

Редакція BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua  

• 1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
• 2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
• 3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
• 4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
• 5.Ставши меценатом окремих проектів.  

Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com 

(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати  і зумовлених ними потреб).  

 Нам потрібна ваша підтримка –  ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.