"Трамвай" вперше зупинився на Буковині (пост про український шлях геніальної американської п'єси)
Миттєвості театральної історії (рубрика)
Цьогоріч для історії світового театру випадає одна доволі важлива дата:75 років одній з найвизначніших п'єс 20 століття - - "Трамвай Бажання" Теннессі Вільямса. Я і вирішив пригадати у цьому пості найпершу постановку геніальної п'єси Теннессі Вільямса в Украіні.
Сьогодні український "Трамвай" Бажання" Теннессі Вільямса у вітчизняних театралів асоціюється, насамперед, з уже знаменитою постановкою Національного театру імені Франка, квитки на яку розлітаються в інтернеті за декілька годин (режисер Іван Уривський, художник Петро Богомазов, роль Бланш Дюбуа у виставі в чергу грають дві Тані - - Т. Міхіна і Т. Шляхова).
2019-го року це і справді була найперша україномовна сценічна версія американського "Трамваю" в столиці України (переклад Тетяни Некряч ) . Бо до цього у Києві в 1990-ті було два "Трамваї" і обидва російськомовні, режисери О. Лісовець та Е. Митницький.
П'єса Теннессі Вільямса народжувалася 75 років тому, весною 1947-го, коли норовливий геній американської драматургії мотався поміж Новим Орлеаном , Чикаго та Нью Йорком. І вже влітку 1947року Теннессі спільно з режисером Елія Казаном займався кастингом для постановки за своєю п' єсою в театрі "Ель Беррімор" у Нью Йорку. Головні ролі тоді отримали Джессіка Тенді (Бланш) та Марлон Брандо (Стенлі) . Згодом (1951-го) Елія Казан зніме свій видатний оскарівський кінофільм на основі цієі п' эси, де геніально зіграють Вів'єн Лі та Марлон Брандо.
В СРСР "Трамвай Бажання" офіційно з' явився на сцені лише 1970 року завдяки пробивному характеру режисера Андрія Гончарова, що поставив п' эсу Вільямса у Театрі Маяковського зі Світланою Немоляєвою та Арменом Джигарханяном.
В Україні і 70-ті, і у 80-ті наші режисери вирішували для себе бути від гріха подалі, не ризикуючи з планами постановок небезпечного тексту Т. Вільямса, головна героїня у якого учителька-повія, а її особиста катастрофа переплетена з загибеллю юного чоловіка-гомосексуаліста.
Лише через 25 років після успіху вистави А. Гончарова цю п'єсу обирає для постановки відважна жінка украінського театру - - Алла Григорівна Бабенко (Львів). Свою виставу, однак, вона робить не у Львові, а у Чернівцях, на сцені театру імені Ольги Кобилянської. І назва вистави буде не така як в Москві, у Гончарова. У Чернівцях виставу за Вільямсом назвали "Трамвай "Жадання".
Офіційна дата прем' эри "Трамваю" у Чернівцях, тобто найпершоі постановки видатної американськоі п'єи в Украіні - - 24 листопада 1994 року.
Вперше я колись почув про цю легендарну чернівецьку постановку від нашої видатноі письменниці М. В. Матіос, котра дивилася" Трамвай" у рідних Чернівцях не раз. З особливою теплотою пригадує письменниця образ Бланш Дюбуа, який тоді втілила на буковинській сцені актриса Лідія Жук (Вовкун). У письменниці ця роль асоціювалася ще з 1990-х з образом білої зламаної квітки, яку згодом розтопче жорстокий світ. І це не так і далеко від авторського задуму Теннессі, якщо пригадати, що його Бранш Дюбуа у п'єсі римується з "білими деревами". За словами письменниці, чернівецька актриса грала у виставі вільямсівську тему очікування доброти від першого зустрічного і ще вона грала тему кохання без взаємності, а це також вільямсівська тема.
У тій виставі режисерки Алли Бабенко, за спогадами глядачів, був доволі сильний акторський склад.
Роль Стенлі Ковальські грав актор Юрій Марчак. Незабаром він стане директором Чернівецького театру і буде, як Стенлі, розбудовувати свій дім на власний смак та на власний хист.
Роль Стелли (сестра Бланш ) грала актриса Людмила Скрипка (вона ж була і асистентом режисера у А. Г. Бабенко) . Згодом ця актриса стане першою скрипкою у театрі - - головною режисеркою Чернівецького театру, поставить там "Солодку Дарусю", інші вистави. Зараз вонс працює над постановкою про актрису та співачку про Сіді Таль.
Бланш Дюбуа, зіграна Лідією Жук (Вовкун), мабуть, так і залишиться найголовнішою роллю в житті цієї трепетної актриси, ще й тому, що то була найперша українська Бланш. Згодом Ліда стане пані міністеркою (коли Василь Вовкун очолить Мінкульт України), вона гратиме у Молодому театрі в столиці Украіни і Єлизавету Англійську Шиллера, і Гедду Габлер Ібсена. Але, очевидно, найрідніший її режисер залишиться на Заході України, і це Алла Григорівна Бабенко, яка першою відчула у душі актриси якусь обірвану струну, що відлунює і в драматичному світі героїв Теннессі Вільямса.
Я дивом дозвонился у Львів до Алли Григорівни Бабенко, і вона тепло говорила про Ліду у ролі Бланш, згадала і про художника вистави Г. Шкуренка та ще згадала легендарну львівську критикиню Світлану Веселку, котра колись палко підтримала ідею Алли Григорівна взяти до постановки невідому тоді в Украіні драматургію Теннессі Вільямса. Алла Григорівна, бідна, сьогодні ніяк не звикне у Львові до пронизливого виття сирен і щоби вони не так голосно голосили, літня жінка, видатна режисерка, вмикає у домі якомога голосніше музику. Така от музика життя знаменитої української режисерки у наш трагічний воєнний час.
Я ще раз перепитав у Алли Григорівни, чи дійсно її чернівецька вистава була першим зверненням українського театру до знаменитої американської п'єси. "Так, то дійсно була перша постановка "Трамваю" в Украіні", - чітко, як партизан на допиті, відповіла мені пані режисерка.
Майже через 10 років після Алли Бабенко знову до цієї знаменитої п'єси Теннессі Вільямса звернуться на Закарпатті, в Ужгороді, в театрі імені братів Шерегіів:режисер Сергій Архипчук, український переклад Богдана Бойчука. Але то вже буде зовсім інша історія - - про закарпатський "Трамвай".
Дякую за фотоматеріали Світлані Новицькій та Валентину Багуляку (Чернівці)
