Ґеорґ Дроздовський, слідом за Сидором Воробкевичем, має усі шанси впасти наступною жертвою глухоти міської влади
Слідом за Сидором Воробкевичем, усі шанси впасти наступною жертвою глухоти міської влади (вади значно небезпечнішої за некомпетентність, бо той, хто готовий слухати і чути, не геть безнадійний), має Ґеорґ Дроздовський. Влада, сформована за найгіршим з усіх можливих квотним принципом розподілу керівних посад, внаслідок кількісної, а не згідно з ідеями і світоглядними цінностями, конфігурації провладної депутатської більшості в обласній та міській радах, залишається глухою до будь-яких сторонніх пропозицій, які надходять з-поза меж закритого кола її внутрішніх акціонерів. (На жаль, незалежно від імені конкретного міського голови, який може бути цілком достойною людиною).
Це про такий стиль управління колись написав репресований тоталітарною системою Осип Мандельштам «Мы живём, под собою не чуя страны». Епіграма, створена у листопаді страшного для України 1933 року, була присвячена кремлівському горцю. І даруйте мені, що цитую представника ворожої нам культури, але саме звідти витоки нинішньої хвороби і нашої влади. Пояснити принципи функціонування системи, визначальними рисами якої є абсолютна зневага до думки кожного, від кого не залежать політичні перспективи, фінансові дивіденди і добробут кожного конкретного посадовця, можна тільки у тій системі координат, у якій її було створено.
Відсутність жорсткого кадрового відбору на відкритому і прозорому конкурсі у такій системі заміняється особистою лояльністю «скованих одним ланцюгом», навіть за умови їх цілковитої професійної непридатності. Тільки за таких обставин можна повністю ігнорувати навколишню реальність, заміняючи її маревом, витвореним колективним психозом небагатьох посвячених. За формальними намірами облагодіяти керований народ/суспільство/громаду, часто насильно і навіть всупереч їхній волі, ховається цинічний розрахунок помножений на власну користь.
Щось подібне зараз відбувається із залом Ґеорґа Дроздовського у приміщенні колишнього Німецького народного дому на вулиці Ольги Кобилянської. За привабливими гаслами про упорядкування приміщень комунальної власності городяни насправді можуть позбутися чергового громадського простору, який після кількох нехитрих маніпуляцій потрапить у чиїсь приватні руки. Як це у Чернівцях не раз вже було, є, і, очевидно, ще буде. На жаль, попри декларовану новою владою корпоративну незаангажованість управлінських рішень, у що довго і щиро хотілося вірити, натомість маємо вже кілька суто кланових, ухвалених в ручному режимі на користь конкретних осіб. З відповідними фінансовими преференціями з кишень усіх нас. Ще якусь частину витрат людських ресурсів і грошей можна списати просто на невдалі управлінські рішення.
Усе це разом змушує публічно бити на сполох у випадку із залом Дроздовського. Тим більше, що розпачливі листи-звернення до Чернівецької міської влади відповідного австрійського товариства його імені у Клагенфурті (Австрія) залишаються без відповіді. (Ті, від кого це залежить, могли би зважити бодай на гуманітарну допомогу, яку зібрало для Чернівців австрійське товариство Дроздовського, якщо не вистачає звичайної людської ввічливості).
А єдина відповідь, якої удостоїлися місцеві активісти від представника управління комунальної власності Чернівецької міської ради, кулуарно призначеного за тим таки партійно-клановим принципом, була порада забирати свої речі із громадського простору. Для цього їм радо відкриють залу. Я не знаю як використовували відкритий ще 1999 року, за часів Миколи Федорука, громадський простір усі ці роки. З власною журналістської діяльності можу тільки засвідчити, що саме у залі Дроздовського культовий український письменник Юрій Андрухович представляв чудову книгу «Симпл сторіз» свого німецького побратима по перу Інґо Шульце. Було це, страшно подумати, ще у до Меридіанну добу. (Боже, як прекрасно я про це колись написав 
).
).Якщо згодом залу використовували недостатньо активно, чи не за призначенням, то точно не тому, що у Чернівцях забагато привабливих культурних локацій. Це свідчить тільки про те, наскільки далеко розійшлися шляхи формальної номенклатурної культури - з усіма її залами та фінансами - із життям чернівецьких митців зокрема і культурним процесом загалом.
Залишені Дроздовським спогади «Тоді в Чернівцях і довкола», нарівні із мемуарами Реццорі чи Вернона Кресса і ще багатьох-багатьох інших, належать до золотого фонду літератури даного жанру. Подібні до них чернівчани завжди будуть носіями невидимої аури, яку неможливо виміряти жодним фінансовим зиском, хранителями чернівецької слави, згідно з твердженням самого Ґеорґа Дроздовського, усього того «поміж простором і часом, що продовжує жити як спомин, допоки хтось його береже як свою дорогу реліквію». Незалежно від того підтримуватиме міська влада видання їхніх та інших творів про Чернівці у рамках муніципальної програми книговидання імені Антона Кохановського, чи ні.
І нехай не обманюють громаду ті, хто знову зверхньо (і найголовніше, цілком безпідставно) цідитиме крізь зуби: ну ось, знову захищають «черновіцера». Дроздовський, поза сумнівом, залишається одним із головних чернівецьких брендів, за якими наше місто розпізнає цивілізований світ. Поки ми ніяк не спроможемося створити впізнавані і привабливі власні, маємо користуватися тими, які набуло для себе не нами збудоване місто. І головно люди, які одні тільки і є носіями та творцями його слави.
Юрій ЧОРНЕЙ
BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua
- 1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
- 2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
- 3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
- 4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
- 5.Ставши меценатом окремих проектів.
Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com
(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати і зумовлених цим потреб).
Нам потрібна ваша підтримка – ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.
