Про російську попсу у навушниках молодих чернівчан (щось на кшталт думок про музику і формалізм)
Музика, яка лунала у навушниках молодих чернівчан на вулиці Кобилянської, найкраща ілюстрація тези, яку я озвучив під час представлення моєї книги «Вернон Кресс: Життя під прикриттям» про буковинське ХХ століття.
Для чого людям третього тисячоліття якісь старі моторошні історії про те, як війни, зміна державної приналежності територій, втручання у приватну сферу руйнують життя пересічних людей, розповіді про репресії і розплату за вільнодумство, протистояння системі, небажання бути її гвинитком тощо. Адже напряму нас це жодним чином нібито не стосується. Чи не так? Насправді, аж ніяк! Стосується, ще й як!
Моя теза на захист потреби усе це знати і розповідати свою власну правду була дуже проста: інформаційний простір (включно з музичним), у якому усім нам доводиться жити – не космічна порожнеча. Не будемо наповнювати його власним контентом, сенсами і змістом, за нас це зроблять сусіди. І наповнять вони його, звісно, власними наративами. Але тоді не потрбіно обурюватися, вдавати здивування, що з-поміж шести опитаних блогерками чернівчан на вулиці у центрі міста ЖОДЕН не слухав україномовну пісню.
Цей результат, до речі, також вирок усій державній системі патріотичного виховання. Не того формального вдаваного імітування патріотизму – з вишиванками і піснями Івасюка, яким за прикладом СРСР та УРСР переважно задовольняються під час офіційних державних свят, а вихованню глибинної, внутрішньої потреби (борони Боже, не з примусу!) знати і споживати своє рідне.
Як правильно написав один мій друг, «у «визначені партією дні» - «красниє дні калєндаря» усі вдягають вишиванки та співають «Червону руту», натомість щодня слухають російське лайно. Навіть не замислюючись над неможливістю такого поєднання. Бо часто і вишиванка, і умовна «Червона рута» для них не є усвідомленим вибором і внутрішньою потребою, а лише обов’язковим суспільно-політичним ритуалом, який вони МУСЯТЬ, як за совка, відбути».
Очевидно, що перевага російськомовних пісень перед тими ж таки англомовними, це також вирок державній системі вивчення мов. Не знаю з якої причини так відбувається, - через застарілі методики викладання, чи з якоїсь іншої, - але поки молодь масово не перейде на англійську чи будь-яку іншу іноземну, матимемо засилля російської попси у навушниках через доступність і масовість цього контенту.
Кожен посадовець є продуктом певного виховання, власних уподобань, фобій і стереотипів. Вже навіть через це не може бути єдиним камертоном, який буде резонувати з реальними потребами людей, а не налаштовувати їх на фальшиві ноти.
Завдання чиновників не керувати цим процесом, що на практиці часто обертається навпаки його фальшуванням, формалізуванням та спотворенням, а не втручатися, не заважати. Хіба що делікатно створювати умови для творчості, підтримуючи тих, хто бодай щось робить у цьому напрямку - не за гроші, а за покликом серця.
А найкраще, що усі посадовці разом взяті могли би зробити - просто забезпечити умови для економічного зростання в країні, щоб у меценатів вистачало коштів і на театральні, і на музичні, і на всі інші найнеймовірніші мистецькі пошуки та експерименти, а у громадян грошей усе це споживати.
Це має бути щось на кшталт того усвідомленого вибору - знати правдиву історію своєї країни, читати твори письменників «розстріляного відродження», співати національний Гімн чи слухати увертюру до опери Лисенка, який не за комсомольською чи партійною рознарядкою згори (тепер читай розпорядженням відповідного структурного підрозділу ОДА, РДА чи міськради), зробили кращі представники мого покоління наприкінці 80-х – початку 90-х років.
А щоб молодь мала з чого робити свій усвідомлений вибір, необхідні дві речі:
1. Відсутність штучності і формалізму в патріотичному вихованні, так би мовити для галочки, із виконанням завчених ритуальних дій і фраз.
І 2. Якнайширший за жанрами вибір контенту, про що я писав на початку, а не тільки художня стилістика та пісні 70-х, бо це чиясь молодість.
І тоді не потрібно буде обурюватись у соцмережах "Русский мир" у навушниках - "русский мир" в головах...", критикуючи Відео опитування, яке блогерки опублікували у TikTok каналі lala_feja.
Повірте, у 90-х з наших радіоприймачів і касетних магнітофонів лунала українська, а не російська попса!
Юрій ЧОРНЕЙ
Редакція BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua
- 1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
- 2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
- 3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
- 4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
- 5.Ставши меценатом окремих проектів.
Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com
(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати і зумовлених цим потреб).
Нам потрібна ваша підтримка – ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS
благодійним внеском.
