На Буковині уже і в липах загула бджола...
Потужно, так, що наче саме на ці кілька дерев звідусіль злетілася вся працьовита комаха і вслухаючись в її таке потрібне дійство для Матері-природи, а тим паче самої людини, вкотре пересвідчуєшся в тому, що в її царині без бджоли не обійтися, як бо кожного її мудрого створіння, без якого світ природи просто не уявляється.
– А ми що натомість, аби підсобити цій природі – день у день підтинаємо її здоров'я! – кидає погляд на поля ріпаку, за якими знову ж такі самі, відомий в державі пасічник Михайло Михайлович Штефанко із Сербичан Сокирянського району.
– Більшість бджоли, не відаючи людської підлості, беручи взяток із посівів цієї культури, десяток разів обробленої найзгубнішими хімічними препаратами, вже не повертаються до вуликів. Сезон практично ще починається, але довкола них, подивіться, тисячі мертвої комахи. Тієї, що взяла трунок, але вже так і не запакувала його в стільник. Відей, буду згортати улюблену з дитинства роботу коло пасіки. Більше не годен дивитися на масову загибель бджоли.
Що мав сказати Михайлу Михайловичу і ще десяткам таких, як він ентузіастам надзвичайно корисного з давніх віків заняття? Хіба що поспівчувати і не більше.
Тим часом після жахливого споглядання масової загибелі бджіл на полях, де "хазяйнують" їх убивці в особі монстрів-агрохолдингів, котрі задля вдоволення власних інтересів і винищили б усе підряд, тамую біль. Біля одинокої старої липи на окраїні поля. Час і вітри не пошкодували давнього дерева, понівечивши в першу чергу верхів'я та бокову крону, але наче наперекір цьому часу, воно зацвіло, здається, з подвоєною силою і тут же з першими зблисками вранішнього сонця і також з подвоєною енергією запрацювала бджола, може вона з пасіки Михайла Штефанка, когось із колег по роботі з сусідніх присіл, і ще звідкілясь, та головне, що безпомилково визначила маршрут до одного з кращих медоносів. Пригостить Михайло Михайлович запашним медком, тоді обов'язково згадаю стару липу при дорозі, що може востаннє так щедро зацвіла на своєму довгому віку.
Гарно ведеться справа в пасічникарстві у колишнього лісничого Миколи Власовича Кричуна з далекого Верхнього Ялівця на Путильщині. Пильнує коло бджоли разом з дружиною Васютою кожну погідну часину, бо в тих горах дощ за дощем, але й навіть за несприятливих умов бере з кожного вулика того медку, дай Боже кожному. "Тут, головне, аби комаха із зими увійшла в сезон медозбору здоровою, продуктивною", – каже Микола Власович.
– На рекорд в горах не розженешся, від пасіки, але вистачає і для власних потреб, і на стіл гостям.
– З чого меди найбільше вдаються?
– Традиційно з квіту гірської малини, іван-чаю, інших медоносів, якими вже духмяніє літо.
– А який мед кращий?
– Та з будь-яких медоносів. Мудра бджола ніколи не помиляється...
... Та чомусь знову пригадалася та давня липа при дорозі, що через свій вік може й востаннє так рясно зацвіла і вкотре привабила на взяток працьовиту бджолу. Та чи долетить вона бодай з пасіки досвідченого бджоляра Михайла Штефанка, адже кругом посіви ріпаків та соняшнику, напічканих хімією, від яких навіть птаха падає...
Іван Агатій
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бджола відступає в гори: і вже так далеко, що вже далі нікуди…
