Чернівчани влаштували овацію Українському національному хору ім.Г.Верьовки, який виконав на концерті пісню про Залужного
Даремно вишколені працівниці театрального гардеробу завбачливо попереджали гостей добре подумати, перш ніж знімати куртки, бо театральна зала вже не опалюється. Створена виконавською майстерністю Українського національного хору ім.Г.Верьовки атмосфера у залі виявилася настільки наелектризованою, а буковинці такими гарячими аплодисментами вітали мало не кожний номер концертної програми, що тим, хто малодушно не розлучився із курткою, незабаром довелося пошкодувати про це. Давно я не бачив, щоб чернівецька публіка так шаленіла від захвату, буквально не шкодуючи долонь для тривалих овацій.
І дійство справді було того варте. Вдало вибудувана програма, де вокальні, виконані акапельно та у супроводі оркестру, інструментальні та хореографічні композиції змінювали та доповнювали одна одну весь час тримали зал в емоційному тонусі. «Зродились ми великої години» та «Чорнії очі»; живий оркестр просто на сцені з віртуозними скрипалем і цимбалістом, які видобували зі своїх інструментів звуки, що буквально рвали слухачам серце, змушуючи плакати, радіти і сумувати; хореографічні композиції; безсмертні та запальні «Аркан» і «Гопак», для яких сцена чернівецького театру видавалася замалою; «Реве та стогне Дніпр широкий» і «Червона калина»… Навіть обігране у композиції "Козацькому роду немає переводу..." прізвище головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Ці та багато інших прекрасних творів знаходили найгарячіший відгук у публіки. Завершилося дійство спільним виконанням артистами і театральною залою Гімну «Ще не вмерла України».
Слухаючи ці, здавалося б добре знайомі, вже давно класичні твори, чомусь, згадував велетнів ХІХ століття, які колись по зернині збирали, записували усі ці скарби народної пісенної творчості, створювали їх самі. Пробуджуючи багатомільйонний народ від столітнього летаргійного сну, в який його загнали злі поневолювачі, вчили протистояти тотальній асиміляції.
Надівши маску більшовизму російським імперіалізм використовував ці скарби для легітимізації в очах тубільців власної влади. Часто вихолощуючи та спотворюючи первісний зміст. Але навіть у такому сфальшованому радянською владою вигляді справжні скарби народної творчості, кращих представників нашої літератури витримали випробування часом і фальшивими більшовицькими трубами. А після відновлення державності очистилися від ідеологічного намулу і знову засяяли первісною красою, гуртуючи і надихаючи на українську справу всіх, у кого в грудях б’ється українське серце.
І сьогодні буковинці отримали наочний урок, наскільки важливим є професійний підхід до будь-якої справи. Бо те, що у виконанні аматорів, навіть із найщирішими намірами, часто вироджується у шароварщину, професіонали перетворюють на високе мистецтво.
Юрій Чорней
