Аргумент Стуса, або чому за поета у таборі не клопотали перед Горбачовим, як Рильський і Бажан колись просили Хрущова за Добровольського (епізод)

05.09.2022, 16:51

Аби уколоти мене за об'єктивне слово про Горбачова друг використав аргумент смерті Василя Стуса. Мовляв, смерть поета теж на його совісті. Горбачов прийшов до влади в СРСР 11 березня 1985 року, а Стус помер у в'язниці того ж року восени, з 3 на 4 вересня.

Що ж, аргумент справді убивчий. Щобправда не новий, а ще тоді докладно обговорений. Не вважаю себе знавцем біографії Стуса (ні, ґрунтовну біографію поета авторства його сина Дмитра я придбав, так само як і фоліант "Справа Васил Стуса", укладений Кіпіані, але не прочитав), тому хто в темі, поправте мої теоретичні припущення.

Можливо, Горбачов просто не знав про такого в'язня. Або навпаки знав. І Стуса швидше замордували, бо вже у жовтні він гіпотетично міг отримати Нобеля. На цю премію його, згідно зі спростованою тим таки Кіпіані легендою, нібито висував мій улюблений німецький письменник Генріх Белль (на фото). (За Белля друг теж мені дорікає, бо той, нібито, був ліваком). Якби українець-політв'язень отримав Нобеля - це був би відчутний ляпас по репутації Горбачова.

Повторюся, не знаю, що там було насправді. Але цілком могло трапитися, що зас Стуса банально не виявилося кому попросити. Так, як колись українські письменники попросили Хрущова за так само українського політв'язня-сценариста Аркадія Добровольського. Знаю про це, бо його життєва історія потрапила в орбіту колишнього чернівчанина Петера Деманта. Вони разом каралися у колимський таборах, хоча й не товаришували. А потім деякий час після умовного звільнення жили в одному селищі.

1957 року, за вкотре сфабрикованими звинуваченнями Добровольського, знову засудили до таборів. Напевно там би він і згинув, якби не випадковість. Ще під час попереднього строку Добровольський потоваришував з Шаламовим. І саме ця обставина, як виявилося пізніше, стала вирішальним фатором в прикрій для нього ситуації.

Інформація про ганебний процес Добровольського, через його московських і київських друзів, дійшла до Хрущова, який прислав з інспекцією заступника Генпрокурора СССР.

«Шаламов розповів про свого тюремного побратима Борису Пастернаку, уточнив, де, в якому місці саме знаходиться Аркадій Добровольський в ув`язненні. Пастернак повідомив новину Миколі Бажану, – поділився подробицями журналіст Олександр Горобець. – І ось депутати Верховної Ради СРСР Максим Тадейович Рильський та Микола Платонович Бажан підготували листа на ім’я Микити Хрущова. А в перерві між парламентськими засіданнями підійшли удвох з чолобитним документом до лисомозкого песиголовця. Так і так, мовляв, безпричинно мордують у «Дальбуді» ГУЛАГу українця. Мудрий, толковий чоловік, може згинути ні за цапову душу. Микита розщедрився: «Випущу, завтра ж випущу, хлопці…».

Після нового розгляду справи засуджених звільнили.

У тоталітарній системі, якою управляє одна людина, багато значить, коли перед нею за когось клопочуть. Очевидно, серед впливових тоді ще за радянськими мірками українських письменників, у Стуса не зайшлося заступників, які би не побояли підійти до всемогутнього Генерального секретаря ЦК КПРС і попросили за нього. Так, як колись Рильський і Бажан не побоялися підійти до Хрущова. Хто там, до речі, з українських письменників у 1985 році був народним депутатом Вєрховного Савєта СССР від УРСР? Напевно, і серед членів ЦК КПРС значилися якісь впливові українці, які не пішли у політичне небуття після 1991 року. Думаю, при бажанні, перевірити можна.

Зрештою, можливість перепоховати прах великого українця разом із побратимами в рідній землі, стала наслідком, як не крути, саме горбачовської перебудови.І той похорон, свідком якого я був, точно прискорив безславний кінець радянської імперії і проголошення Україною незалежності.

Ну, і насамкінець, щоб завершити сюжет з Доброльським, додам, що Хрущов таки дотримав слова. Незабаром друг Шаламова навіть зміг повернутися до Києва. Щоправда без колимської дружини, яку залишив у Ягідному. Вдова чернівчанина запевняла мене, що у її майбутнього чоловіка був роман з Лілі (так її називали друзі) Добровольською. Вдова Вернона Кресса припускала, що роман Петера Деманта й Олени Орєхової-Добровольської, яка не поїхала за чоловіком до Києва, розвивався за сюжетом «Солов’їного саду» Олександра Блока.

Про життя Добровольського у Києві теж ходили різні чутки. У столиці УРСР, за сприяння впливових друзів, колишній гулагівець поновився у Спілці письменників, влаштувався на роботу до сценарного відділу кіностудії імені Олександра Довженка. Тут Аркадій Добровольський познайомився з поетесою Ліною Костенко, разом з якою працював над кіносценарієм «Перевірте свої годинники», – дослідив журналіст Олександр Горобець. Письменники Микола Руденко й Микола Сом запевняли: союз Аркадія й Ліни був не тільки творчим. Нібито вони, попри велику різницю у віці, й те, що колишній колимчанин хворів на епілепсію і часто був п’яним, навіть намагалися створити сім’ю.

Але це вже зовсім інша життєва історія, у хитросплетіннях якої я пробував розібратися на сторінках документальної епопеї "Вернон Кресс. Життя під прикриттям".

Юрій ЧОРНЕЙ

Редакція BukNews запрошує своїх читачів стати співтворцями нового порталу www.buknews.com.ua

1. Роблячи промоцію наших матеріалів у соціальних мережах і серед потенційних жертводавців.
2.Жертвуючи на розвиток нового порталу.
3.Фінансово підтримуючи роботу редакції.
4.Інвестуючи в гонорарний фонд і таким чином збільшувати кількість і якість матеріалів.
5.Ставши меценатом окремих проектів.

Редакція BukNews є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок грантів та пожертв. Нас не фінансує жодна з партій і громадських організацій, жоден бізнесмен і політик, і ми не представляємо інтереси жодної чи жодного з них. За детальнішою інформацію пишіть на адресу buknewscvua(равлик)gmail.com

(Вдячні колегам з сайту РІСУ за чітке формулювання типових для всіх незалежних ЗМІ країни обставин, в яких їм доводиться працювати і зумовлених цим потреб).

Нам потрібна ваша підтримка – ПІДТРИМАЙТЕ BUKNEWS благодійним внеском.