ЗВИЧАЙНЕ ДИВО: вперше в історії краю чернівецькі лікарі  застосували тромболізис при лікуванні ішемічного інсульту

ЗВИЧАЙНЕ ДИВО: вперше в історії краю чернівецькі лікарі застосували тромболізис при лікуванні ішемічного інсульту

12.07.2012, 17:23

Вчасне звертання по спеціалізовану лікарську допомогу, дві непоказних пляшечки препарату з порошком для ін'єкцій по 50 мл кожна та інструментальна можливість забезпечення необхідного лікування - такою наразі є формула життя без інвалідності, без тривалого перебування у лікарняному ліжку та ще невідомо яких ускладнень для 38-річної мешканки Заставнівського району. Але це тільки на перший погляд. Це десь у США чи якійсь з розвинутих країн Європи цим переліком складників успіху справді можна було б обмежитися. Інша річ Україна. Тим важливіше, щоб про цей випадок дізналися якомога більше людей. І то не лише тому, щоб і собі знати як діяти за подібних обставин. Значно важливішою є можливість відновити довіру пацієнта до лікаря. Знання про те, що й у нас, виявляється, є небайдужі, висококваліфіковані, фанатично віддані своїй справі лікарі, готові зробити все, щоб допомогти пацієнту стати на ноги, вже само по собі має неабиякий лікувальний ефект. Натомість ім'я пацієнтки з етичних міркувань тут не вказано. Врешті, для цієї історії воно жодного значення не має. Бо насправді на її місці може опинитися будь-хто. Інша річ, що на теренах Чернівецької області ця жінка виявилася першою, кому 2 червня цього року лікарі допомогли здолати важку недугу саме за допомогою тромболізису. "У Чернівецькій області цього ще ніхто не робив, - підтвердила "Добі" завідувач центру невідкладної неврології Анна Вакарчук.

"Замість п'ятнадцяти, міряли тиск кожних п'ять хвилин"

Слабкість у правих руці та нозі майбутня пацієнтка Центру невідкладної неврології відчула на роботі. Знайома лікарка-невропатолог, до якої її незабаром доправили родичі, зафіксувала значне – до 200 мм рт.ст. - підвищення артеріального тиску. Очевидно було, що звичайними ін'єкціями магнезії та фуросеміду, які їй вкололи, тут вже не обійтися. Жінка потребувала невідкладної спеціалізованої допомоги. Чергова лікар Крістіна Кілару з ОКУ "Лікарня швидкої медичної допомоги" на вул. Фастівській у Чернівцях, куди пацієнту домчала "швидка", констатувала у хворої правобічну геміплегію: праві рука і нога були повністю паралізованими. Щойно довідавшись про можливого кандидата на проведення тромболізису, у відділення одразу приїхала його завідувачка Анна Вакарчук. Незважаючи на те, що 2 червня була субота, формально вихідний день, вахту у центрі невідкладної неврології лікарі несуть цілодобово сім днів на тиждень. А це значить, що консультацію невропатолога тут можна отримати не лише у будь-який день тижня, але й у будь-який час доби. У даному ж випадку головним було не змарнувати його. Ніякої черги на проведення тромболізису не існує. Згідно з відповідним наказом по лікарні, у таких випадках діє правило "зеленого коридору".

Перше, що необхідно було невідкладно зробити, - підтвердити за допомогою ком'ютерного томографа ішемічний інсульт. Адже йшлося саме про нього. Проводити тромболізис без здійснення нейровізуалізації враженої судини - неможливо. На щастя для конкретно цієї пацієнтки, такий сучасний спіральний томограф потужністю 1,5 Тесла в лікарні на Фастівській нещодавно з'явився. Апарат хоч і приватний, а відтак, щоб зробити томограму, треба заплатити 500 гривень, проте допоможе врятувати ще не одне життя. В цей самий час у лабораторії вже визначали показники згортання крові пацієнтки, рівень гемоглобіну, цукру, рахували кількість тромбоцитів в її крові тощо. Зазвичай на необхідні для проведення тромболізису дослідження йде близько години. Встигнути швидше в Україні поки не можуть. Тим часом за самим "Актилізе" (діюча речовина альтеплаза) послали гінця в обласний кардіодиспансер. В аптеках лікарні на Фастівській цього препарату ще  не було. За кожний з двох необхідних для проведення тромболізису флаконів довелося викласти понад 5,5 тисяч гривень. Заявку на "Актилізе" центр невідкладної неврології вже подав. Щоправда, з огляду на те, як в Україні фінансується медична галузь, сподіватися на державні закупки цього препарату можна не раніше нового 2013-го бюджетного року. Як і кожний ефективний препарат, він має дуже вузькі точки прикладання, а відповідно – й багато побічних дій. Проте замінити його іншим при лікуванні ішемічного інсульту поки що неможливо.

Далі все відбувалося так, як у кіно. В спеціальній палаті для проведення тромболізису хірург ввів назогастральний зонд, уролог - катетер, лікарі забезпечили доступ до вени. Усе це - в присутності реаніматолога, з яким одразу було домовлено: щойно щось піде не так - пацієнтку без попередження піднімають у реанімацію. Під час процедури хірург у палаті також чергує постійно. Це на той випадок, коли щось, не дай Боже, піде не так. Наприклад, виникне шлункова кровотеча. Після того, як проведено тромболізис жодні маніпуляції з хворим наступні 24 години по тому не допускаються. Тому все необхідне краще підготувати заздалегідь. Всі мають діяти чітко і злагоджено.

Тромболізис почали проводити через 4 години 15 хвилин з моменту початку інсульту в пацієнтки.  Хоча терапевтичне вікно у 3,5 години все таки краще. Це саме тому серед лікарів вважається ідеальним, якщо так можна сказати, коли хворого до них доставляють не пізніше, ніж за дві години після того, як почав розвиватися інсульт. Адже в запасі ще потрібно мати щонайменше годину для лабораторних досліджень, комп'ютерної томографії тощо. Вводити пацієнтці "Актилізе" почали о 17.45. Упродовж двох годин звичайною крапельницею вона отримала 84 мг препарату, необхідну кількість якого розраховують залежно від маси тіла. Найменше відхилення від протоколу і спроба може закінчитися невдало. "Єдине від чого ми "відступили", то це замість того, щоб міряти тиск  кожні 15 хвилин під час введення препарату, міряли його кожні 5, - засвідчує у розмові напругу, що панувала тоді у палаті лікар Анна Вакарчук. -  При тиску вище 160 мм рт. ст. проводити тромболізис не можна.  Упродовж двох годин, поки капали ліки, з палати практично ніхто  не виходив. Подих ми перевели тільки тоді, коли завершили введення препарату. До ранку вирішилися інші супутні проблеми. Це була ідеальна пацієнтка, якій вдалося ідеально провести тромболізис. Додому я поїхала о третій ночі".

Ядро ішемічного інсульту, тобто місце, де тромбувалася судинка, зазвичай дуже маленьке. Попри це, люди, у яких він все таки стався, щохвилини (!) втрачають майже 2 млн. нейронів. Власне саме за цю так звану "зону півтіні" навколо абсолютно темного центру й борються лікарі. Відновивши перфузію судини, що тромбувалася, лікарі відновлюють кровообіг. І тромболізис тут якраз є дуже ефективним. А врятувавши судину  та зону півтіні вони убезпечують хворого від великих неврологічних дефектів у майбутньому. Чим обертається гаяння часу для пацієнтів, які вчасно не отримали медичної допомоги, пояснювати, переконаний, нікому не треба. Адже лікування інсульту, за великим рахунком, це лише введення антикоагулянтів, антиагрегантів або тромболітиків на самому ранньому етапі. Решта – це завдання для команди лікарів, які працюють просто на реабілітацію: логопедів, кінезотерапевтів, фахівців з фізичної реабілітації тощо. Все! Те, на відновлення чого люди, які перенесли ішемічний інсульт, зазвичай витрачають до року і більше, ця пацієнтка завдяки вчасно проведеному тромболізису відновила за тиждень. Констатувавши цілковите відновлення функцій, її виписали з лікарні вже на десятий день.

Так має бути!

            У світі цей ефективний метод лікування застосовують з 1996 року. Саме тоді тромболізис вперше провели в США. "Прочитала про тромболізис ще навчаючись на четвертому курсі, - згадує Анна  Вакарчук. – Проте навіть подумати тоді  не могла, що колись і самій доведеться його провести".

Далі тромболізис освоїли країни Західної Європи. У 2007-му до переліку долучилася Україна. Піонером в цій справі вважається Харків. Хоча проводять його також у Києві, Хмельницькому і навіть Калуші Івано-Франківської області. Найбільшого поширення метод набув лише останніх два-три роки. Щоправда, в столиці, через затори на дорогах, потенційних претендентів на проведення тромболізису до лікарень вчасно просто не довозять. У Києві діє так звана школа тромболізису при Академії інсульту, в якій фахівці з лікувальних закладів всієї країни підвищують свою кваліфікацію. Це також можна зробити і в Ужгороді. Лікарі центру невідкладної неврології ОКУ "Лікарні швидкої медичної допомоги" на вул. Фастівській також пройшли це навчання.

Ось тільки застосовувати його до останнього часу вони не могли. У лікарні не було ком'ютерного томографа. З нашими заторами та станом доріг везти хворого до обласної чи залізничної лікарень, де такі томографи були, означало тільки гаяти час.  Це на Заході лікарів навіть карають за те, що вони не ввели "Актилізе", якщо в пацієнта підтверджено ішемічний інсульт. Але не в Україні. За відсутності доступних ліків та необхідної апаратури вимагати цього від нього просто нечесно. Тому у нас застосування цього ефективного методу - справа ентузіастів. Зокрема, таких, які працюють у чернівецькому центрі невідкладної неврології. Добре, якщо все пройшло вдало. А що коли так, як пройшов перший тромболізис в Хмельницькому - з летальними наслідками? Тож бажаючих ризикнути, напевно, не густо.

Хоча потреба у застосуванні тромболізису, на жаль, є. І то не тільки через  те, що проблеми з підвищеним тиском має кожний четвертий буковинець, а 75-80 відсотків усіх інсультів ішемічні. Інсульт також значно помолодшав. Раніше – це був наслідок атеросклерозу в людей віком за 70 років, а тепер судини тромбуються у молодих. Тільки минулого року серед пацієнтів центру були двоє таких хворих віком 18 та 24 роки. І такі пацієнти, на жаль, є щороку. Нехай таких випадків 5 – 7 на рік, але враховуючи, що наша область найменша в країні, це - багато.  "Не кажу, що тромболізис буде кожного дня. Ми не женемося за кількістю. Але навіть один раз на квартал, на півроку, нехай загалом тричі на рік, але менше часу на реабілітацію, відсутність інвалідності, врешті - повноцінне життя молодої людини працездатного віку,  коли ще жити і жити, вартує того, щоб застосовувати цей метод", - ділиться міркуваннями Анна Вакарчук. Лікарем вона працює вже 13 років. З них 9 - у Центрі невідкладної неврології. "Адже це – доказова медицина, сучасне лікування. Так працює весь світ, так потрібно працювати і нам. Так має бути! Перший лікарський постулат "не зашкодь" – знають усі. Другий, "не зашкодь жаліючи" – менше. У цьому конкретному випадку мене б ніхто не покарав, якби я цього не зробила, але я не могла чути, що там і там тромболізис проводиться, а ми його не проводимо. Мотивація ж полягає у тому, що перед Богом ми рівні і нам перед ним звітувати. Тому ми маємо робити свою справу. Переконана, що знати, уміти і не зробити, не надати допомогу, коли ти знаєш, що ти можеш це зробити – це злочин", - каже фахівець.

У відомому "лікарському" серіалі є епізод, коли до лікаря, який сам захворів, для підняття духу приводять врятованих ним пацієнтів. Кожний засвідчує, скільки часу відтоді повноцінно прожив: вступив до вузу, дочекався онуків, відвів до вівтаря доньку. Це в кіно. У житті, виявляється, і то поруч, таке також трапляється. У липні  врятована жінка видаватиме заміж доньку. Те, що цей час вона проведе не на лікарняному ліжку, буде на весіллі  не в інвалідному візку чи з паличкою, врешті взагалі буде на ньому, - цілковита заслуга небайдужих лікарів. "Ти ніби знаєш, що за регресом неврологічного дефіциту, який зникає, як за помахом чарівної палички, насправді стоїть твій лікарський розрахунок, - підсумовує Анна Вакарчук. - Але все одно: коли людина відновлюється просто в тебе на очах – це вражаюче!"

 Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"

1


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.