«Забули вивезти цілі фортеці, але не забували розстрілювати політв’язнів: у Чернівцях пом'янули буковинців, розстріляних комуністами в тюрмах вже після початку радянсько-німецької війни

22 Червень 2016 у Чернівцях на кладовищі по вулиці Зеленій з нагоди 75 роковин масових депортацій буковинців до Сибіру відбулося зібрання чернівчан. Митрополит Чернівецький і Буковинський Данило,архієпископ Чернівецький і Кіцманський Онуфрій та представники духовенства на Буковині відслужили поминальну панахиду за всіма невинно убієнними радянською владою буковинцями, а також усіма учасниками визвольних змагань, які загинули у боротьбі на незалежність України.

ДОВІДКОВО:

22 червня 1941 р.  Німеччина, Румунія і Радянський Союз зійшлися у відкритій війні. Фронт стрімко наближався до Чернівців.

Тим часом в області зросла кількість арештів. З 22 по 30 червня заарештували 553 особи. Тюрми були переповнені.  З чотирьох тюрем області − Сторожинецької, Хотинської і двох Чернівецьких − в’язнів вивозили у віддаленні райони СРСР. (Чотири в’язниці, розраховані на одночасне утримання 1180 в’язнів зі штатом 297 працівників, створили у вересні 1940 року. Радянські органи державної безпеки швидко перевищили розрахунковий ліміт). Загалом у табори відправили 3032 особи, значну частину – пішки.  До місця призначення прибуло 2048.

Про те, що трапилося з арештованими буковинцями, яких радянські каральні органи залишили у Чернівцях, стало відомо через шість десятиліть після скоєння страхітливого злочину.

Пошуковці з 1992 року намагалися встановити, куди поділися в’язні Чернівецької тюрми №1. У квітні 1992 року Чернівецьке обласне Товариство політв’язнів і репресованих звернулося до начальника УСБУ в області з проханням надати інформацію про розстріл політв’язнів у червні 1941 року, вказати кількість жертв, їхні прізвища і точне місце захоронення.

У відповіді начальника УСБУ в області М.О.Кушніра, яку у книзі «Долі тисячі доріг» наводить голова товариства Ірина Войцехівська, зокрема, вказано, що узагальнені інформаційні матеріали з цієї теми в архівах відсутні. Частину матеріалів УНКВС-УНКДБ в Чернівецькій області на початку війни вивезли в тил, частину знищили на місці. Серед справ, які повернули після війни, необхідних документів немає.

Відповідь на питання дослідники-активісти отримали тільки навесні 2007 року. Розстрільні списки віднайшлися у Галузевому державному архіві СБУ у Києві. Іван Фостій представив громадськості шість розсекречених документів на 19, 99, 13, 30, 60 та 1 особу.

За словами дослідника, 28-30 червня і 1-3 липня 1941 року у тюрмі №1 управління НКДБ по Чернівецькій області розстріляли 222 в’язні, яким приписували контрреволюційні злочини.

Зробили це згідно з наказом наркома держбезпеки СРСР В.Меркулова № 2445/м від 23 червня 1941 року про евакуацію і розстріл в’язнів. Нарком  держбезпеки УРСР П.Я. Мешик оперативно продублював наказ для всіх областей України.

Тіла деяких репресованих, можливо, спочивають під мурами Чернівецької тюрми (нині СІЗО).

Прикметно, що режим знищував своїх полонених, вже після початку радянсько- німецької війни. Фактично в умовах поспішної втечі. На цю обставину звернув увагу Олександр Солженіцин: «Забули вивезти цілі фортеці, як Брестську, але не забували розстрілювати політв’язнів в камерах і дворах Львівської, Рівненської, Таліннської і  багатьох західних тюрем».

Ще два списки №№7-8, які виявили дослідники,   відповідно на 220 та 103 арештованих в’язнів потребують додаткового дослідження.

Проаналізувавши розстрільні списки дослідник Володимир Підлубний дійшов висновку, що «органи НКВС-НКДБ вважали кожного мешканця Чернівців і області української, польської, румунської, угорської,  німецької чи якоїсь іншої національності потенційними ворогами СРСР, брали на облік цих людей, а потім арештовували і приписували їм… контрреволюційні наміри і нещадно нищили».