"Останній потоп у Чернівцях пов'язаний саме зі знищенням лісів": за 15 років в Києві знищили приблизно мільйон дерев і посилаються на негативний приклад столиці Буковини

Але чому з кожним роком в Києві все важче і важче дихати?

Почнемо спочатку. Київ вже давно втратив статус найзеленішого міста Європи. Пройдіть вглиб лісопаркових господарств, що відносяться до Києва: Дарниці, Конча-Заспи чи Святошина і побачите масштаби катастрофи: 3, 5, 10-гектарні вирубки лісу. Причому цю вирубку здійснюють під виглядом "лікування".

Вже зараз можна стверджувати, що масштаби вирубки будуть лише зростати. У час, коли тисячі киян борються за кожен кущ та дерево під своїм вікном чи в дворі, в лісах, що відносяться до території Києва, і які є його легенями, вирубуються сотні тисяч дерев і це все під виглядом "лікування" лісу.

Дані з Global Forest watch, системи моніторингу лісу у всьому світі, показують, що за 15 років в Києві було знищено близько 2300 га зелених насаджень. Схожу цифру дають й київські екологи – 2500 га за 20 років. Це приблизно МІЛЬЙОН (!) ДЕРЕВ.

А тепер маєте можливість подивитися на фото з нашого лісу: 

Те, що залишилося від лісу під Києвом

Ми підготували проект рішення Київради, який має припинити суцільну вирубку лісів навколо Києва.

Рішення надзвичайно важко проходило екологічну комісію, хоча саме вона й мала би захищати наші зелені легені. Пропонувалася відкласти, створити робочу групу з лісниками, тобто піти стандартним шляхом заговорювання і "топлення" рішення.

Але завдяки шаленому тиску громадськості та присутності журналістів з телеканалів СТБ та ТРК "Київ" вдалося переламати ситуацію і підтримати проект для винесення на пленарне засідання.

Два роки тому, я вже була ініціатором рішення про необхідність введення мораторію на суцільні рубки в об’єктах природно-заповідного фонду (так, навіть в наших заповідниках, де будь-яка господарська діяльність заборонена, під виглядом санітарних рубок відбувалася банальна заготівля деревини) і воно було підтримано 86 депутатами. Аналогічні рішення були прийняті у Київській, Закарпатській, Полтавській, Дніпропетровській, Вінницькій та Херсонській областях. І ви знаєте, з моменту прийняття рішень, ніякий короїд не знищив ті ліси. Ліс дійсно треба захищати та оберігати, але не шляхом сокири та пили.

В європейських країнах, на кшталт Німеччини, Австрії та Франції, вже давно відмовилися від практики суцільних санітарних рубок і навіть комерційні рубки здійснюють винятково вибірковим методом. Тобто багато країн вже давно навчилися лікувати ліс без рубок, а більш гуманними шляхами.

Лікування лісу суцільними санітарними рубками – це майже те ж саме як лікувати зубну біль шляхом гільйотини. Я вас запевняю, що біль точно зникне. І голова також.

Зараз Київ має шанс стати першим, де будуть заборонені суцільні рубки в міських лісах і показати приклад іншим містам, незважаючи на тиск та супротив деяких депутатів та лісників.

Проект рішення про введення мораторію на суцільні рубки, співініціатором якого є я, буде розглянуто 5 липня на пленарному засіданні Київради. І зараз голос за депутатами: чи ми хочемо жити в зеленому місті, яким ми можемо пишатися, чи в кам’яних джунглях, на які поступово перетворюється Київ.

Автор: Олеся Пинзеник

Тим часом, з парками у Києві приблизно та ж ситуація, що й в державі – з безплатною медициною та освітою. Формально вони (і парки, і медицина) існують, а от де-факто – нібито й не зовсім.

Про це у своїй колонці пише Михайло Поживанов. 

Українська Вікіпедія стверджує, що "на сьогодні у Києві – 127 парків, 500 скверів, 78 бульварів. На одного жителя Києва припадає 20 м² зелених насаджень. У 1917 році загальна площа парків сягала 116,5 га, у 1980 році – 3,4 тисячі га, у 2005 році – 5,5 тисячі га". Розберемо ці цифри, хоча згадка про 1917 рік виглядає смішно й жалюгідно – суто в дусі радянської пропаганди, коли всі досягнення "соціалістичного будівництва" неодмінно порівнювали зі станом речей "при царизмі".

Передусім, цифра у 127 парків мене чимало бентежить: якщо вважати, що парк – це сад або міні-ліс, але більш пристосований для прогулянок, тобто з доріжками, фонтанами, лавами, ігровими майданчиками та іншими атрибутами рекреаційних зон, то взагалі незрозуміло, як у перелік парків потрапили Пейзажна алея, Аскольдова могила, Оболонська набережна, зоопарк чи ВДНГ? Це, строго кажучи, аж ніяк не сади й не ліси. Якщо ж виходити з того, що парк – це будь-яке скупчення дерев та дві-три клумби між ними, тоді ситуація змінюється й рахунок парків може взагалі йти на тисячі.

В цьому випадку Парижу з його Булонським та Венсенським лісом, Люксембурзьким та Ботанічним садом, садом Тюїльрі, Марсовим полем, парками Бельвіль, Ла-Віллет, Монсурі та Бют-Шомон до "найзеленішого міста планети", безперечно, як до неба рачки. Можливо, думка про те, як круто Київ втер носа найбільш чистим та екологічним євростолицям, й зігріває мера Кличка, але бути реалістами все ж не завадить. Як-ні-як, але посада зобов’язує.

Крім того, є ще й інший момент. А саме – не лише кількість, але й якість київських парків, тобто їх фактичний стан. Журналісти помітили, що столична влада з року в рік "відкриває" одні й ті самі парки: у 2016-му після ремонту відкривали парк "Наталка", у 2017-му його знову оновлювали та підрихтовували, а у 2018 році процедуру повторили. Та сама ситуація й з Сирецьким парком. Його "відкривали" у 2015-му, 2016-му, 2017-му, й на поточний, 2018-й рік, відкриття заплановане знову. Але поза десятком "улюбленців" влади є парки, котрі перебувають у жахливому стані. Зокрема, парк "Нивки", де поламані всі сходи, розбиті пішоходні плити, а озера, які колись були його окрасою, перетворені на смердючі калюжі.

В чому причина різного ставлення до, приміром, "Нивок" і "Наталки"? Нивки – це старий мікрорайон, забудований "хрущовками", де нове житло (принаймні, поки що) не зводиться, а, отже, немає сенсу піаритися на цьому парку й підвищувати вартість тамтешніх квартир. Ще одна причина, з якої політики починають затято опікуватися парками, полягає у бажанні присвоїти частину паркової землі й "під шумок" віддати її під забудову. Там, де такий номер проходить, парки перманентно ремонтують, відкривають та перевідкривають.

Нарешті, відкриття "відремонтованого" парку – це не лише красива телевізійна картинка, це ще й можливість добре відмити кошти. Депутати Київради свідчать: при відкритті до Дня Києва Володимирської гірки закупівельні ціни та оплата роботи були завищені в рази, тож в цілому відмити вдалося десятки мільйонів гривень.

Крім цього, полігоном відмивання коштів став і згаданий вище Сирецький парк. Правоохоронці вважають, що комунальне підприємство "Київзеленбуд" замовило підряднику роботи з ремонту Сирецького парку на суму у 5,5 мільйони гривень, які у підсумку так і не були виконані.

Тож якщо й говорити про "зелень", котру у Києві бачить Кличко і його команда, то слово це слід вживати у переносному, сленговому значенні й аж ніяк не мати на увазі квіти, трави, дерева, спів пташок чи інший романтичний антураж.

Але повернемося до наведених на початку цифр. Привертає увагу твердження про те, що на кожного киянина припадає до 20 м² зелених насаджень. Це, до речі, не так вже й багато, як може здатися чиновникам з мерії. Наприклад, на кожного жителя Відня, згідно із статистикою, припадає 120 квадратних метрів зелені. І це не перебільшення, бо, за даними аерозйомки, 51% території австрійської столиці займають зелені насадження. На заході та на півдні місто "обіймає" прекрасний Віденський ліс, оспіваний Штраусом. Зелені площі ростуть у Відні з року на рік, чого аж ніяк не скажеш про Київ.

Бо у нас в 2002 році на одного киянина припадало 16,9 квадратних метрів зелених зон загального користування, тобто парків і скверів. Ці цифри закладено в чинному Генплані Києва до 2020 року. Проте всупереч Генплану в період з 2002 року і до сьогодні Київрада віддала під забудову чимало зелених зон: приблизно 400 гектарів парків і скверів, а також 4000 га міських лісів, серед яких багато заповідних територій, наприклад, ділянки на островах, передусім – на Жуковому острові.

Вийти з цієї некомфортної ситуації у КМДА вирішили дуже оригінальним способом. 19 липня 2007 року затвердили так звану Комплексну програму розвитку зеленої зони Києва. Цей документ мав бути деталізацією 4-го тому Генплану Києва, присвяченому саме зеленим зонам і рекреаціям. Згідно із показниками Програми, статистика зелених зон зросла відносно даних Генплану з 16,9 до 19,2%. Такий несподіваний поворот відбувся тому, що до складу зелених зон загального користування додали те, що ними не є – схили, береги річок та інші ділянки, непридатні для прогулянок. Програма стала таким собі алібі для забудовників.

Тож, як бачимо, "гратися" можна не лише з визначенням того, що вважати парком. Гратися можна й з цифрами, притягуючи за вуха 20 м² зелені на одного киянина. Загалом же доводилося читати, що за останні пару десятків років Київ втратив до 2 тисяч гектарів зелених засаджень. Не поручуся за коректність цієї цифри, бо офіційна статистика, зрозуміло, не ведеться взагалі, але аматорські підрахунки є саме такими. За офіційними ж даними, у Києві все просто чудово, й місто "попереду планети всієї", особливо якщо порівнювати з 1917 роком.

Нагромадження брехні, безперечно, створює певну "тінь", але не ту, яку відкидають дерева. Те, що зараз відбувається у Києві, корелює із загальнодержавним розбазарюванням природних ресурсів, зокрема, із давньою безконтрольною вирубкою лісів у Карпатах. Останній потоп у Чернівцях пов'язаний саме зі знищенням лісів. Тож питання виникають не лише до "Київзеленбуду" й не лише до Київради, хоча й до них претензій є досить, бо з "маленької" корупції починається велика, поширюючись, як ракова пухлина від міста до міста й захоплюючи державу в цілому.

Джерело: https://24tv.ua/olesya_pinzenik_tag6099 та https://24tv.ua/mihaylo_pozhivanov_tag4892