З вольєру – і прямо на мушку браконьєра, або чому зубра і «Червона» книга не рятує

З вольєру – і прямо на мушку браконьєра, або чому зубра і «Червона» книга не рятує

16.09.2020, 14:41

А було ж за тих всяких всіляких часів та епох, коли цей велет-звір водився цілими стадами і представляв гордість дикої фауни краю. Нині ж його вряди-годи ще можна зустріти в найглухіших закутках Буковинсько-Покутських Карпат. Востаннє (а, може, й взагалі востаннє) стадо зубрів спостерігав на узвишші перевалу Фальків Вижницького району. Здалля, на відстані за кілометр. Вдалося навіть зафіксувати сюжет. Відтоді, хоч нерідко навідую улюблений для себе  гірський регіон, та жодного разу на жаль, більше їх не стрічав.

Чи порятує зубра вольєр Банилівського лісництва Сторожинецького держлісгоспу, куди для відтворення чисельності їх стада в дикій природі вчергове завезли молодняк західних та східних генеалогічних ліній? – цікавлюся в голови президії облради УТМР Юрія Ткачука. – Це начебто вкрай благородна справа. Одначе хоч нею тут займаються не рік і не два, затрачені немалі кошти, але «будемо справедливі, в дикій фауні зубра не прибавилося.

–      Погоджуюся. Тут  все одразу. Але скажу одне: доки мисливствознавство, зокрема на Сторожинеччині, очолює Сергій Іванович Чистов, котрий, без перебільшення життя присвятив важливій для природи справі, доти й зубри водитимуться. Якщо не цілими  стадами, але все одно водитимуться.

–      Всіляко поділяю оптимізм, одначе, Юрію Борисовичу, не все так просто в справі відтворення молодняка у вольєр них умовах, де вони так звиклися, до своїх доглядачів, що корм  беруть  прямо з рук. А це насторожує, бо потрапивши  в дику природу (наступного року звідси планують) випустити чергову  партію молодняка, вони щоразу  потрапляють на мушку браконьєра, стаючи їх легкою здобиччю.

–      Абсолютно  погоджуюся. – Який вихід з ситуації?

–      Один-єдиний: на державницькому рівні посилювати боротьбу  з браконьєрством.

–      Як, Юрію  Борисовичу, ми вже не раз і не два чули подібні реляції, а толку ніякого, браконьєру все сходить. Суди розглядають подібні справи мляво, роками, особливо ж коли це стосується ще  дуже  «поважних» персоналій.

–      Я реаліст. Впевнений, що цьому буде кінець за умови, коли на захист природи, що є джерелом нашої культури, станемо загалом.

… Днями  планую знову  побувати у Фалькові на тому самому узвишші. Де свого часу разом з фотомитцем Дмитром Чорнокозом (уже упокоєним) спостерігали  незабутню картину із зубрами, що випасалися  на полонині під високими грунями. Та чи вкотре  побачу могутнього звіра, чи й він не потрапив під приціл браконьєра,  для якого закони поки що не писані?

Іван АГАТІЙ, член УТМР, заслужений журналіст України.

1