Якщо держава виконає свої обіцянки, то в наступному році всі села в області дуже швидко об’єднаються

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 20 серпня 2015 року.

Тема: децентралізація в дії

Запрошені гості:

Ігор Бабюк, директор Регіонального офісу реформ в області;
Марія Цуркан в.о. сільського голови Великого Кучурова ;
Віталій Гуменний, перший заступник голови Глибоцької РДА

Ведуча: Людмила Григорчук

Людмила Григорчук: За останніх півроку дуже багато говорили про децентралізацію, були хороші ідеї, які ж зараз результати?

Ігор Бабюк: Не знаю, чи хороші результати, але можу говорити, що процес децентралізації в Чернівецькій області розпочався. Процес реформ іде. Почалося все, звичайно, все ще минулого року, коли була сформована концепція децентралізації і реформування місцевого самоврядування. Цього року в нас 5 лютого був прийнятий закон про добровільне об’єднання територіальних громад, в квітні затвердили методику, спроможність територіальних громад, 5 травня почав працювати офіс реформ, який надавав інформаційну, методичну допомогу громадам, в червні був перший проект перспективного плану, 18 червня обласна рада його розглянула, взяла за основу і дала на доопрацювання, тобто надала можливість сільським радам, селищним, міським розглянути, внести зміни і, фактично, уже в кінці липня цей план був схвалений

Людмила Григорчук: А 14 серпня сесія прийняла по ньому рішення.

Ігор Бабюк: Так, сесія прийняла рішення по формування 10 громад, призначила перші вибори в цих громадах.

Людмила Григорчук: Тобто робота велася серйозна

Ігор Бабюк: Якщо ви бачите, що закон прийнятий 5 лютого, а 14 серпня вже маємо перші громади. Звичайно, громади є різні, є такі, які відповідають перспективному плану і є спроможними, є такі, які відповідають перспективному плану, але не є спроможними, і є такі громади, де об’єднуються два села, чи село з містом, як Сокиряни і Коболчин, які не відповідають повністю перспективному плану, але вони розпочали процес об’єднання. Процес іде, він складний. Всі це розуміють, що це не відбуватиметься за пару місяців, чи за рік. Я думаю, що і за два роки не відбудеться, поки не буде прийнятий закон про адміністративно-територіальний устрій, поки в 2017 році не проведуться вибори вже в об’єднаних громадах.

Людмила Григорчук: Але 10 громад вже є, і всі чекають на рухи держави. Адже держава обіцяла допомогу таким громадам.

Ігор Бабюк: Об'єднаним громадам держава згідно закону обіцяє, що вони отримають власні податки, зокрема, 60% ПДФО. 5% від акцизних товарів, від продажу акцизних товарів, 100% від місцевих податків, тобто на землю, на майно, на оренду майна, на сплату за житлову площу. Це все залишиться на місці. І передбачається в подальшому, звичайно, внести зміни до податкового кодексу, передбачаються, що і підприємці, які працюють в місцевих громадах, мають платити місцевим громадам, а не за місцем реєстрації. Чи буде воно, чи ні, принаймні, передбачається так, що більшість місцевих податків будуть залишатися на місці.

Людмила Григорчук: Передбачається, чи вони з наступного року вони будуть мати?

Ігор Бабюк: От наступного року ми побачимо, які з тих 10 громад, які об’єдналися, отримають такий льодяник, а хто не отримає.

Людмила Григорчук: А за яких умов можуть не отримати ?

Ігор Бабюк: Насправді, ідея завершеної громади навіть не стільки ці податки, але й в тому числі й делеговані повноваження, які може отримати громада, які перейме від районної ради. Ідея заключається в чому, щоб в центрі громади, чи то село, чи селище, чи місто, буде фактично 19 чи більше установ. Це і пожежна, і міліція, швидка, податкова, пенсійне, соціальне забезпечення, що громадяни не будуть їхати в райони, будуть їхати в центр громади, які ближче знаходяться і будуть отримувати послуги ефективно. Фактично, громада – це територія, яка буде мати всі функції міста обласного значення. Всі, абсолютно. І в ідеалі, в нас такі громади є, будуть в Чернівецькій області. Але як воно далі буде – побачимо.

Людмила Григорчук: Пані Марія, у вас найбільша громада, з тих, які вже є в Чернівецькій області, Великокучурівська, як вдалося зібрати навколо себе стільки людей? Як змогли переконати працювати разом?

Марія Цуркан: Нам це не дуже легко вдалося, але завдяки нашим активним депутатам, все таки вдалося пробити цю стежку, тому що Тисовецька і Снячівська сільська рада ми колись мали спільний колгосп. Тому тепер до нашої Кучурівської сільської ради приєдналися Тисовецька і Снячівська сільські ради. В Снячівську входить частина Глибочка, а в Кучурівську – село Годилів. Були різнобіжності. Бо частина Годилова – їм краще до міста.

Людмила Григорчук: Як пояснювали таке бажання?

Марія Цуркан: Бо ближче до міста, кажуть, послуги всі в місті зручніші, але ми їх переконували, що у нас також будуть створені всі служби відповідні і ми також будемо старатися, щоб всі послуги надавалися якісно. І так само Тисівці, там частина Глибочка, 180 господарств, які відносяться до снячівської сільської ради. Ми навіть пропонували робити виїзні прийоми прямо на місці, там у Глибочку є клуб, там є дві кімнати, щоб там хоча б раз в тиждень робити там, у Глибочку виїзні наради.

Людмила Григорчук: До вас просилися приєднуватися, чи ви пропонували селам?

Марія Цуркан: Фактично до нас мали проситися Тисячці і Снячів, але ми виступили з ініціативою. Вже в кінці березня ми скликали сесію з ініціативою депутатів, щоб почати обговорення, щодо приєднання до Великого Кучурова Тисівці і Снячів. Бо мало хто вірив, що держава дасть всі ці повноваження. Але ми пояснювали, що якщо ми зараз самі не об’єднаємося, то через рік чи два роки нас приєднають примусово. Тим більше, це підтвердилося, коли Сторожинець подав план перспективний, що вони нас приєднують до Сторожинця. Але це не зручно. Люди не дадуть згоду, бо нема прямого сполучення з Сторожинцем. Люди їдуть до Сторожинця через Чернівці. Це і затрата коштів, і незручно, тепер час не легкий.

Людмила Григорчук: А до Чернівців ви не хотіли приєднатися? Ви маєте таку можливість.

Марія Цуркан: Люди кажуть, що вони хочуть бути окремою громадою, бо якщо центр – Чернівці. А в Кучурові лиш староста. Один староста з усіма проблемами не зможе справитися, у нас велике населення. Тепер ми маємо рахувати гроші, мають платити чесно податки. Маємо стежити один за одним.

Людмила Григорчук: А ви прораховували фінансово? Зможете утримувати свою громаду?

Марія Цуркан: Ми навіть при цих податкам ми утримуємо свою сільську раду і пожежну частину, вона у нас є. І благоустрій навіть зараз ми за свої кошти утримуємо.

Людмила Григорчук: Вам ще треба буде допомагати ще двом селам.

Марія Цуркан: Ми надіємося, що ті податки, які нам обіцяють, 60% ПДФО, податки на майно… я думаю, що ми мали би вкластися. Тим більше, що ми ще будемо працювати над тим, щоб запроваджувати програми ООН. Дві програми вже впроваджували, ми вже завершили ці програми і ми бачимо, що ці програми є великий вклад у розвиток села.

Людмила Григорчук: Пане Віталію, ви так само оптимістично дивитися на децентралізацію? Глибоцький район найперший впорався з цим завданням

Віталій Гуменний: Я оптиміст і люди усі, з якими я спілкуюся в районі, то всі кажуть, що потрібні зміни однозначно. Жити так, як ми живемо, вже неможливо. Тим більше європейський досвід показує, як нам треба рухатися. Стосовно плану, дуже цікаво виглядають повноваження, які передаються, податки, надходження. До речі, з 1 січня працює бюджетна децентралізація щодо 5% бюджетного акцизу. І це трохи несправедливо. У нас перевиконання бюджетів сільських в районі близько 12 мільйонів, коли районний бюджет перевиконання має 1 мільйон. Тепер є села, які наприклад, мають перевиконання, лишніх, можна так сказати, за підсумками півроку – 2 мільйони 700  і вони роблять дорогу капітально. Вони роблять садочки. А інше село, яке не має жодної заправки, вони мають 11 тисяч, це максимум канцелярські послуги. Є доля несправедливості. В цьому плані уряд хотів показати, що вони такі щедрі – дають. І дали занадто низько, але це процес, я думаю, що вони змінять. Думаю, що вони селу дадуть 2%, а району – 3%.

Ігор Бабюк: Я прихильник іншого. Я вважаю, що ці 5% з акцизу, потрібно давати як пряних при об’єднанні громади, щоб вони отримали тоді, коли вони об’єднаються.

Віталій Гуменний: Так, тому що ті села, які мають перевиконання гарне, то вони не хочуть ні з ким об'єднуватися. Вони собі роблять дорогу, а нащо їм бідняка до себе приєднувати. На мою думку, вони переборщили. А про взагалі об’єднання, то багато суб’єктивних думок. Кожен хоче бути центром. Кожен має своє бачення, це важко, але є момент, що передбачається передати 19 структур, підрозділів, які будуть обслуговувати громади, пенсійні і казначейства, відділу освіти і так далі, на моє переконання це лишнє, тому що ми фактично намагаємося оптимізувати владу, бюджет, а ми роздуваємо його насправді. Тому замість 19 відділ в районі, ми створимо на базі району 3-4 громади, то ми це множимо на 3-4. а утримувати інфраструктуру. Десь треба не переборщити, як держава переборщила з цими 5%. Але оптимізм в людей є, всі бачать, що треба об’єднуватися, але над форматом треба працювати.

Віталій Гуменний: У нас дві громади в районі. Перша створилася громада навколо райцентру, Глибоцька, Об’єдналася з Михайлівською сільською радою, яка складається з села Михайлівка і Червона Діброва. Вони пройшли всі процедури, сесії, експертизи, вони найперші в області попрацювали дуже потужно в області. І ініціаторами були не Глибока як центр, і навіть не Михайлівська громада, а Червона Діброва, яка не має своєї сільської ради, там вони перші зібралися, з таким завзяттям, з таким оптимізмом, вони заставили Михайлівську сільську раду працювати в цьому напрямку. Громада маленька, але вони дуже гарно спрацювали. Це перша громада, а друга – це Волоцька громада, два села Волока і Грушівська.

Людмила Григорчук: Вона невеличка?

Віталій Гуменний: Ну чому, 6 тисяч буде. І ще об’єднаються з Валя-Кузьмін. Маленька, з трьох сіл. Глибоцька – на 11 тисяч, а ця 6 тисяч.  І говорячи про 19 структурних підрозділів, які вони змушені будуть мати, то це проблема.

Людмила Григорчук: Пане Ігоре, що буде з такими малесенькими громадами? Адже вони не вписуються у ті плани, які має держава

Ігор Бабюк: Філософія децентралізації в тому, що громади мають бути великі. Навіть така громада. Як Великий Кучурів, вона вважається маленькою і за населенням, і за доходам, і за площею. Філософія, яку розробляли в Кабміні, що це мають бути великі, самодостатні громади. І не можу погодитися з паном Віталієм, не можу погодитися в тому, що кількість структур більша – це не завжди більше людей. Адже зараз багато структур виконують дублюючу функцію. Якщо ми говорим, що ми ідем до Європи, що буде електронний документообіг, бази єдині. До речі Чернівецька область – передова. У нас запрацювала програма Розумне село, де на базі кожного села формується база даних і звідти формують в електронному вигляді. Вони почали це робити. Чернівецька область єдина, яка має портал територіальних громад, в якому можна отримати інформацію про всі райони області. Ми просуваємося в цьому напрямку. Я говорив з розробниками цієї програми Розумне село, і вони казали, що вони готові далі піти. Готові говорити про електронне врядування. Для того, щоб наприклад, налагодити взаємодію між селом і громадою, центром громади і структурою, не потрібно їхати з того Глибочка, треба мати хороший інтернет і староста пересилає всі ці документи в електронному вигляді. Якщо староста переслав документи, то значить вони правильні, відповідають.

Людмила Григорчук: Ми давно про це говоримо, але коли ми приходимо в лікарню, нам перед тим як занести в комп’ютерну базу, то в карточці записують рукою.

Ігор Бабюк: Реформа – це не лише об’єднати громади. На сьогодні реформи – це два закони: закон про децентралізацію бюджетів і закон про добровільне об’єднання територіальних громад. Щоб реформа була повноцінною, треба десяток законів прийняти і десяток змін у цих законах прийняти.

Людмила Григорчук: І встигнути у цю каденцію депутатів. Бо прийдуть інші – і інше будуть приймати.

Ігор Бабюк: Це повноваження цієї Верховної ради, вони мусять це зробити. Наступний крок – це зміни до Конституції. Якщо буде провалена реформа в частині змін до Конституції, то все, що ми зараз робимо, то це антиконституційно. Ми робимо дії з позиції майбутньої Конституції. І якщо, наприклад, не прийняти зміни до Конституції, бо там розписуються повноваження. Повноваження громади, повноваження рівня району, повіту, повноваження регіону. Все воно розписується. Взаємодія між ними розписується. Якщо цього не буде, то це буде відкат, це поставить хрест на реформі і ставить хрест на децентралізації.

Людмила Григорчук: А що все таки  з тими маленькими громадами?

Ігор Бабюк: Була така суперечка невеличка, навіть дискусія, з приводу того чи дозволяти об’єднуватися двом-трьом селам, чи чекати, щоб їх було більше. Я прихильник того, щоб дозволяти об’єднуватися всім, хто хоче. Двоє об’єднаються – процес піде. Але цим громадам треба дати можливість розвиватися. Хоча б які податки, хоча б не всі відразу. Мається на увазі, щоб вони отримали той пряник. Якщо цього не буде, це буде неприємне розчарування. Це не має бути механічне об’єднання, яке збільшить бюджет районних за рахунок Великокучурівської чи Снячівської громади. Це має бути об’єднання, яке дасть результат.

Віталій Гуменний: І дуже важливо, щоб ці 10 громад… ви спитали, як у нас рухається об’єднання в глибоцькому районі, то воно зупинилося. Я говорю з сільськими головами, вони кажуть, а нащо? У нас є дві громади. Поживемо рік і подивимося, що їм це дало, як держава до них обернеться. Якщо це плюс, якщо це добре, то без питань, ми об’єднуємося. Всі зараз у стані очікування. Тому моя думка така, з того, що я спілкуюся з громадами, якщо зараз не буде якихось пряників цим об’єднаним громадам, то ми можемо отримати дуже негативний розвиток цієї реформи. Або буде адміністративно, через коліно ламати, що не буде нікому добре, або буде відміна цієї реформи. Я передаю слова, які я чую. Потрібно добиватися того, щоб ці громади вже з першого січня 2016 року, щоб вони вже бачили зміни. Я думаю, що вони заберуть 5% у всіх, а цим громадам лишуть. Це така буде мотивація. Більше, я боюся, що вони не дадуть.

Ігор Бабюк: Ви розумієте, в розмові з мінрегіоном ми казали, що хоча б одна модельна громада має бути, яка завершена, щоб вона вийшла на міжбюджетні відносини. От Великокучурівська громада може бути такою. Щоб всі побачили, що з того може вийти. Ви розумієте, 25 жовтня це все не завершиться. З 25 жовтня все тільки розпочинається. Фактично об’єднання рад – це тільки початок. І якщо вони побачать, що у Великому Кучурові є прогрес, є ріст, є обороти, які дозволяють виходити на самодостатність повністю, то процес продовжиться. Вибори в об’єднаних громадах може бути ще у 16 році. Є ще один позитив в об’єднаних громадах, ламається структура родинних зв’язків. Коли об’єднуються 5-6 сіл, спрогнозувати важко, хто буде головою громади. Починають працювати процедури демократії, де людина має показати свою роботу. Якщо не покаже, то на наступних виборах його перевиберуть або дадуть червону картку. Це ще один плюс цієї реформи, де у невеличких сільських радах можна наперед передбачити сільським головою, хто буде депутатам, як вони себе будуть поводити. Приклад, Чернівці, навіть у Чернівцях важко щось передбачити.

Людмила Григорчук: У Чернівцях завжди важко щось передбачити

Пані Марія, хто у вас буде центром громади?

Марія Цуркан: У Великому Кучурові більше розвинута інфраструктура. Тому навіть, якби ніхто не погодився, щоб ми були центром, то ми все одно виграли б. бо і їхати до нас краще, що з Тисівців, що з Снячева. Тут іншої мови і не було.

Людмила Григорчук: Виборів не боїтеся?

Марія Цуркан: Ми переживаємо, якого голову виберуть. Бо це три села. Настільки поки що чуємо, що по-новому вибори і всі у нас сильні кандидати. Але люди мають зробити правильний вибір, щоб людина думала за село і всі села мають бути рівні, треба найти підхід до людей. Проводити роз’яснювальну роботу між людьми, що ми маємо жити по-новому, повинні починати з себе, якщо ми йдемо в Європу, не треба чекати, щоб нам дали хтось гроші, треба самим заробляти, шукати фінансування.

Людмила Григорчук: Окрім тих міжнародних проектів, що ще будете робити для розвитку громади?

Марія Цуркан: Поки що ми думали у наших трьох селах, ми думали, де ми можемо заробити гроші. У Снячеві можна відкрити базу відпочинку, там є ліс, там є все. Так само і в Тисівцях, ми думаємо, де ми можемо заробити

Людмила Григорчук: Пане Віталію, ви до виборів також готуєтеся?

Віталій Гуменний: До виборів завжди готуються і політики, і громади. По-новому буде виглядати виборча система. Люди готові до цього. Буде сильна боротьба за голів об’єднаних громад, бо якщо будуть ці привілеї і по податкам, і по всьому, то об’єднана громада буде мати більший бюджет як інші села, і навіть райони. Це буде серйозна боротьба на голову об’єднаних громад. Але є ще одна небезпека, наприклад, якщо об’єднаються 3-4 громади навколо однієї сильної, то є небезпека, що буде голова з сильної громади, бо вона найбільша і природньо буде допомагати своїй громаді, великій. Про це також дуже багато говорять в селах. Переживають малі села, що їхній представник маловірогідно, що виграє, елементарно від кількості людей. Велике село – всі один одного знають, є авторитетні люди, так і в малому, але через кількість є більша ймовірність виграти. В депутатів так само. Є небезпека в цьому так само, не знаю, як це треба буде продумувати ці моменти.

Людмила Григорчук: Ви також думаєте, як заробляти потім?

Віталій Гуменний: Мені подобається децентралізація в тому, що про те, що треба буде брати чек на заправці, що треба буде брати чек в магазині. Ми не привикли до цієї культури. А коли люди будуть бачити, що ці кошти безпосередньо залишаються в громаді, для кожного з нас, то ми будемо себе дисциплінувати. Не буде стидно сказати, що дайте нам чек. Ми не даємо вже незрозуміло куди. В Київ, Київ – а область, а область в громаду. Як було до цього. Це дуже позитивно. Нас це може змінити ментально, на європейський рівень дотримування законів.

Людмила Григорчук: Що буде з тими громадами, які не об’єдналися?

Ігор Бабюк: У них будуть обирати голів району, кожної сільської ради. А у 2017 році вже мають відбутися чергові вибори вже у об’єднані громади. Ще два роки даються, щоб переконати об’єднатися добровільно. Побачити всі перспективи. Чому ми переживаємо за ці громади, які об’єднуються, щоб побачити ці перспективи.

Людмила Григорчук: Якщо добровільно не вийде?

Ігор Бабюк: Логіка говорить про те, що має бути сформований закон про адміністративно-територіальний устрій, де має бути чітко сформовано, що таке громада об’єднана, скільки таких громад, де центри, їх межі і так далі. Друге – це що таке повіт, тобто це більший рівень і скільки повітів і які їх межі.

Людмила Григорчук: Це як райони?

Ігор Бабюк: Так. І третє – що таке регіони. Скільки їх і їхні повноваження і тоді відповідно ми будемо бачити структуру, ця структура має відповідати Конституції новій.

Людмила Григорчук: Все буде прописано зверху.

 Ігор Бабюк: Так. Експерти говорять, що у всіх країнах Європи, чи то у Болгарії, чи то в Польщі, починалося у всіх добровільно, а завершувалося адміністративно. Так буде і тут. Навіть багато сільських голів кажуть, що через те, що вони не можуть домовитися де центр буде їхньої громади, хто буде головою, то, кажуть, краще було б все прописано зверху, їм би це не подобалося, вони б критикували, але змінити нічого б не могли.

 Віталій Гуменний: Це правда. У нас так само були розмови. Коли суперечки йшли. У нас навіть була раніше думка, щоб на базі Глибоцького району зробити одну громаду, щоб ніхто не сварився. Але з різних причин вирішили це не робити. Я думаю друге, як спрацює в цьому моменті центральна влада, якщо вона покаже на прикладі цих громад, які об’єдналися, дасть все, що вона обіцяла по цьому закону, я думаю, що процес добровільного об’єднання громад буде йти дуже добре. Можливо 10-20% залишиться, які не змогли з певних суб’єктивних причин об’єднатися, то їх вже примусово приєднають. Якщо держава зробить все що обіцяла, а інші бачитимуть ці переваги, то вони будуть поспішати, щоб об’єднатися, щоб у них були ті самі переваги, привілеї. Дуже багато зараз важить, чи приймуть зміни в Конституцію. Там ще дуже багато ще уточнюючих законів. Якщо вони гарно спрацюють, то піде все швидше

 Людмила Григорчук: Готові ваші дві громади приєднувати до себе ще інші села?

 Віталій Гуменний: Всі готові, але до них. З центром у них. Пішла така хвиля, коли сільським радам роздали розпорядження, щоб провели обговорення з громадами. А потім на сесію винести. То пішла така хвиля, здається Тереблече сказали, що вони за об’єднання, але з збереженням нашої сільської ради. І всі так схотіли. Всі готові об’єднуватися, але ми центр. Всі готові до змін, питань немає, але з центром у них.

 Ігор Бабюк: Насправді можна зрозуміти цих сільських голів, бо насправді, закон про добровільне об’єднання територіальних громад не дає відповідь на багато запитань, які ставлять в селах. І цей страх існує. Насправді дуже сильний страх, що у нас забирають повноваження, у нас забирають вплив на прийняття рішення. У нас забирають послуги, тому бояться, що буде неправильний перерозподіл коштів, що буде все ж таки проблема з багатьма механізмами. Закон про об’єднання громад передбачає, що якщо їм не сподобалося разом, вони можуть вийти з об’єднання, але ніде не написано, в який спосіб це можна зробити. Питання Глибочка. В Сторожинецькому районі є один такий Глибочок, який розділений в трьох сільських радах. Чому ці громадяни не можуть об’єднатися, щоб самим вирішувати, куди вони хочуть. У нас нема закону про місцевий референдум. У нас нема. Не питання в тому, що ми можемо прописати місцевий референдум, але процедурно нема, як його проводити. Тому дуже складно ці речі робити. Коли у нас будуть ці закони, коли чотко пропишуть процедуру, тоді ми можемо реально говорити про такі речі. У нас є багато такого, що у нас є прописано в законі про місцеве самоврядування, але їх відсилають. Наприклад місцеві збори відсилають до статутів місцевих громад. А села не знають як це прописувати, не розуміють, для чого це все прописувати. А потім ми питаємо в селі, чи ви проводите загальні збори, кажуть, ні, ми проводимо сходки села. Ніби це щось інше. Сходки села, де збираються 30 чоловік і вони щось обговорюють. Люди не до кінця розуміють, навіщо ці вуличні комітети, а тепер я говорю, що наприклад в Великому Кучурові, якщо ви створите громаду, то обов’язково в кожному селі, де була сільська рада має бути староста і рада вуличних комітетів, які мають чітко впливати на рішення. Будь-яке рішення земельне, майнове приймається тільки з погодження вуличних комітетів ОСНів. Воно працює у всьому світі, в Європі працює. Якщо у нас не запрацює, то у на будуть громади де оберуть одного керівника, який вирішуватиме одноосібно долю всіх громад.

 Віталій Гуменний: Треба робити серйозну роз’яснювальну роботу, є багато питань. Київ бачить собі по-одному, область по-іншому, а село зовсім по-іншому. Навіть повноваження старости. Голови сільських рад питають, що буде мати староста. Який зміст нашим людям бути старостою. Була сільська рада в селі, вони йдуть якісь довідки оформлювати в сільську раду, а тепер їм прийдеться йти в сусіднє село. А про старосту ще нема роз’яснення.

 Ігор Бабюк: Це не так. Староста буде мати всі ці повноваження, який мав сільський голова, щодо довідок, щодо всього того. Треба людям пояснювати і переконувати.

 Віталій Гуменний: Ми це знаємо, але люди цих моментів не розуміють. Люди бояться змін. Бояться, що буде щось погане.

 Ігор Бабюк: Я хочу сказати один позитив. Пані Марія мене питала, коли обираються старости. Обрання старости призначає новоутворена рада новооб’єднаної громади. А вуличні комітети вже утворюються автоматично, ніхто не може заставити, як ніхто не може заставити в будинку робити ОСББ. Це треба переконувати людей в потребі цього. Але є один позитив в об’єднаних громадах, що до обрання старости, ці сільські голови, які є, в Тисівцях чи Снячеві, вони виконують обов’язки старости. А вибори можуть бути вже у 2017 році. Тоді, коли нова громада вирішить, що вони готові вже проводити вибори. Ви розумієте, чому так поспішали оформити громади до 15 серпня, бо багато хотіли встигнути, щоб вибори провести з черговими виборами, бо потім в 16 році важко сказати, які будуть вибори і чи будуть кошти взагалі на ці вибори. Скоріше всього, що з 16-17 року жодних перших виборів не буде. Будемо дивитися на ці громади, і в жовтні 2017 році проведемо вибори.

 Людмила Григорчук: Пані Марія, справді переживають люди, хто староста, хто керуватиме?

 Марія Цуркан: Певне, так. Дуже переживають. Всі надіються, а закону не знають до кінця. Думали, що старосту відразу обирають. Всі собі планували. А коли пан Ігор роз’яснив, що староста тільки вже громада потім вибере. Хвилюються, щоб староста міг відстояти своє село. Бо якщо буде обраний староста, який не може відстояти своє село, а він має бути ще членом виборчого комітету об’єднаної громади, то переживають. Щоб кожне село було на рівні центрального села.

 Людмила Григорчук: Як Глибочок насправді відреагував, що вони такі роз’єднані?

 Марія Цуркан: Ми готові його повністю прийняти, але вони не можуть. У них різі сільські ради.

 Людмила Григорчук: А ті села до Сторожинця приєднуються?

 Ігор Бабюк: Так, але там дуже складно. Сторожинецький район – багатонаціональний район, дуже багато історичних таких протиріч. Одне село з іншим себе разом не уявляє. Наприклад, ми називали Кам’яна, вони хотіли об’єднатися з Михальче, вони не змогли вирішити, хто буде в центрі, то вони вирішили, що вони всі будуть в Сторожинці. Хоча в Михальчі, віддалені села Дубова, Спаська, до Сторожинця дуже їм далеко.

 Людмила Григорчук: В Кіцмані також були проблеми. Вони найдовше думали, що їм робити.

 Ігор Бабюк: В Кіцмані позиція сільських голів така, що сільський голова без ради, взагалі село без ради – це фактично українська зрада. І тому фактично кожен, хто виступав, вони говорили так, що ми всі за реформу, але не в нашому районі і не в нашому селі. Ми дійшли врешті решт до того, що вони кажуть, що ми розуміємо, що ви мусите щось прийняти, то приймайте, але нас не чіпайте, без нас. Більшість так вирішили. Там немає навіть таких узгоджень, щоб три села між собою об’єднатися, навіть на такому рівні. Там процес буде дуже складний. Це пов’язано і історично і ще через те, що там багато сіл попри дорогу знаходяться, багатих сіл, самодостатніх. Наприклад, Брусниця, яка хоче бути центром громади, візьміть Неполоківці або Мамаївці, Лужани. Великі, багаті села, селища, там важко це й процес проходить. Але тут не повинно бути якихось особистих інтересів, тут має бути економічна вигода прорахована, якщо буде економічна вигода для громади, то це буде вигідно для мене особисто.

 Віталій Гуменний: Я хотів добавити про Кіцманський район. В районі всі голови сільських рад спілкуються між собою і дуже легко розповсюджується віруси. Якщо в Глибоцькому районі проголосували за об’єднання, але за збереження сільської ради, але в Кіцманському районі так само, я за колгосп, але в іншому селі.

 Ігор Бабюк: Насправді в Кіцманському районі навіть не обговорюють, не хочуть навіть за це братися. Я вважаю, що треба за основу брати ті позитиви, які є, ті, хто хоче. До речі, процес в Хотинському районі йде активно. Там багато цих громад, вони неспроможні і навіть я думаю, що Кабінет Міністрів не все затвердить, але там є бажання. Там ради об’єднуються, утворюють громади. Рукшин, Хотин, Клішківці, Недобоївці. Вони навколо себе об’єднують. Там виникне 4-5 громад крупних, їм легше буде далі об’єднатися, утворити більшу громаду, але принаймні там є розуміння, що треба щось робити.

 Людмила Григорчук: Які ще є такі складні райони, як Кіцманський.

 Ігор Бабюк: В кожному районі є певні недорозуміння, несприйняття. В Сокирянському районі є такі, які домовляються між собою громади, а є такі, які кардинально проти. Кажуть, що хочуть подивитися, що дасть ця реформа. Наприклад Путильський район, гірський. Там затвердили район – громада, але є проблеми. Там є кут сіл, захребетних, я їх так називаю, це Конятин, Довгопілля, Усть-Путила, де має бути ще одна громада. Вона буде дотаційна, вона буде глибоко дотаційна, але якщо ми говоримо про якість послуг, якщо ми говоримо про те, що нам треба зважати на людей, то там повинна бути ще одна громада. Зараз ініціаторами там виступили Усть-Путила, Мареничі, може це буде Розтоки, не знаю, хай домовляються між собою. Головне, що там може бути ще одна громада, але це процес складний. І я думаю, що дискусія ця буде продовжуватися в 16-17 році.

 Людмила Григорчук: Пане Віталію, як ви бачите наступний рік, якщо громада отримає ті обіцяні привілеї?

 Настільки знаю, що настрої громад, то повторюся, що всі вони об’єднуватися готові. Але я думаю, що цей план про дві громади не буде збережений. Я думаю, що цей перспективний план, він ще буде змінюватися. Він поганий. Буде, я так думаю, що буде декілька, 4-5 громад. Може 3-4. Але не буде тільки дві. Але люди готові об’єднуватися, якщо дійсно в 16 році зміниться бюджетне формування громад і ніші сусідні села будуть бачити це, то вони будуть швидше активізовуватися, шукати з ким об’єднатися, переговори вести, шукати експертів. Є методика об’єднання. Є по кількості населення, по бюджету, по географічному розташуванню і може законодавець попрацює ще і дасть ще більш чіткі методики, щоб було розуміння, а не просто, що ми такі гонорові і класні. А так буде, хто має більший бюджет, у кого інфраструктура краща, не дивитися на назву, а на позитиви.

 Людмила Григорчук: Теоретики як бачать Глибоцький район?

 Ігор Бабюк: Якщо говорити про методологію, яка є затверджена, то в ідеалі, то навіть одна могла би бути, але я абсолютно з паном Віталієм погоджуюся в якому аспекті, що насправді реальні бажання, реальне переконання може тільки показати, скільки там може бути громад. В Румунії спочатку об’єднувалися у великі громади, потім вони ділилися на більш менші і ці менші показали, що вони можуть бути спроможними. Навіть, я вважаю, що якщо в 17 році станеться так, що в адміністративному порядку склепають в Чернівецькій області 19 умовно кажучи, громад. І Глибоцька громада може бути одна чи дві, то з цього трагедію не треба робити. Над іншим треба працювати, щоб були механізми виходу з громад, переформатування. Наприклад з двох громад утворилися 4, які будуть конкурувати і елемент децентралізації, в утворенні цих самодостатніх громад дуже великий елемент конкуренції. Хто потужніший, хто краще використовує власні ресурси, можливості природні. І це дає рух вперед. Щодо контролю за використанням ресурсів і перерозподілу. Що зараз відбувається, в сільській раді приходить громадянин і питає, чому не робите дорогу, там кажуть, що нема коштів, чи в районі, чи в Києві ті кошти. А якщо в громаді будуть власні кошти, то голова чи рада не зможуть говорити, що у них нема коштів. Вони повинні згідно закону про публічні кошти оприлюднювати ці кошти, скільки у них тих коштів, куди вони їх витрачають. Я передбачаю, що там, де буде корупційна складова, то будуть міні-майдани в селах, там, де цих корумпованих керівників будуть просто зносити. Це нормальний процес, хоч він важко проходить.

 Людмила Григорчук: Пані Марія, як ви бачите розвиток свого регіону?

 Марія Цуркан: Перш за все ми будемо робити дороги, щоб люди могли добиратися до центру надання адміністративних послух. Це найболючіші питання і створити капітальний ремонт, де ми маємо розмістити всі служби. Щоб всі зручності були і умови. І надіємося на Верховну Раду, що вони приймуть всі закони, які мають, щоб ми були прикладом для всіх інших сіл.

 Людмила Григорчук: Пане Віталію, куди ви вкладатимете кошти?

 Віталій Гуменний: Дороги звичайно, це кровоносна система. Але я за інвестиції, які будуть потім будуть працювати на громаду.

 Ігор Бабюк: Я вважаю, що процес розпочався і в Чернівецькій області в тому числі. Він важкий. Дуже з скрипом. Але я переконаний, що все відбудеться гарно і ми будемо мати гарні результати. Ми повинні стати центром Європи, бо ми для цього маємо все.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАРТНЕР програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ  WWW.BUKNEWS.COM.UA