Я люблю і ціную Чернівці, - Юрій Андрухович

Ви служили у війську саме в Чернівцях, а тепер приїжджаєте сюди, як поет. Розкажіть, що для вас це місто?

Дійсно, для мене – це наче два міста. Одне місто – це місто моєї військової служби і я його, відповідно, зненавидів. Тоді я Чернівці мало бачив, адже ми базувались у Садгорі. Ось цю красу, старе місто я навіть не бачив. Нас тоді серйозно «школили» і не було можливості помилуватись архітектурою. А друге місто Чернівці я пізнав через років 15, коли почав приїздити сюди, як відомий письменник. І лише в середині 90-их я побачив, яка тут чудова публіка, які прекрасні жінки. Чернівці - ніби, сусіднє з моїм місто, але воно на багато південніше, тепліше. Мені у Чернівцях звідкись повіває Середземним морем. Тому я з великою радістю зустрів ідею проведення тут поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ, адже тепер маю нагоду щонайменше раз на рік тут бувати. І Чернівці, звичайно, - це друзі, яких тут вже трохи є. Тому я дуже ціную і люблю це місто.

Куди любите ходити в Чернівцях, чи є певне лише ваше місце?

Місце це дуже приватне, бо це певна оселя, і у зв’язку із захистом персональних даних я не можу розголошувати цю адресу. Це місце, де мешкають мої друзі Сашко Бойченко та Оксана Пендерецька – імена досить відомі в Чернівцях. Допоки я в них не побуваю, відчуття того, що я був у Чернівцях – немає.

З якою стравою у вас асоціюються Чернівці?

Ммм…було таке, що кілька років тому на Кобилянській ми відвідували ресторан «Колесо» і там подавали таку страву, яка називалась «Панночка». Відверто кажучи, я не пам’ятаю вже, що туди входить і які там інгредієнти, але мені дуже запам’яталась назва, адже саме назвами я спілкуюсь зі світом.

А з яким напоєм?

Відколи я знайомий з Ігорем Померанцевим, то з червоними сухими винами. Але взагалі-то з шампанським. Два роки тому у Бойченків ми зустрічали Новий рік і протягом 1 січня, як ми потім порахували, випили 14 пляшок шампанського. І після цього мені важко знайти іншу асоціацію з Чернівцями – тільки шампанське.

У «Лексиконі інтимних міст» Юрко Андрухович пише: Чернівці – перше місто в моєму житті, до якого я не їхав: мене везли. І до якого мене, наче казенний вантаж, доправили. Не я, а мене. Жодної суб’єктивності, суцільна залежність, обов’язкова армійська повинність.

Років через п'ятнадцять я почав знову в них бувати – ясна річ, добровільно. Тоді й виявилось, що Чернівці є містом, на яке поклав Око (в Його випадку Всевидюче) Бог.

Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі. Український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент Асоціації українських письменників.

Бібліографія

Поетичні збірки:

«Небо і площі» (1985)

«Середмістя» (1989)

«Екзотичні птахи і рослини» (1991)

«Екзотичні птахи і рослини з додатком „Індія“: Колекція віршів» (1997)

«Пісні для мертвого півня» (2004)

«Листи в Україну» (2013)

Оповідання:

«Зліва, де серце» (1989)

«Трициліндровий двигун любові» (2007)

«Письменники про футбол» (2011)

«Лексикон інтимних міст» (2011)

Романи:

«Рекреації» (2005)

«Московіада» (1993, 1997, 2000, 2006)

«Перверзія» (1999)

«Дванадцять обручів» (Київ: Критика, 2003; 2004; 2005; 2006)

«Таємниця. Замість роману» (2007)

Збірки есеїв:

«Дезорієнтація на місцевості» (1999; 2006)

«Моя Європа» (2000; 2005; 2007)

«Диявол ховається в сирі» (2006)

Мемуари:

«Лексикон інтимних міст»

«День смерті пані День»  

Джерело: http://cv.vj.ua/blog/post/239