“Вирішив, що мені краще грати на гітарі, аніж бути інженером і … приїхав до Чернівців”

У ювілейний день народження керівника компанії «Мавекс» Сергія Хлябича, яке він відзначив 17 жовтня – кілька неординарних фактів із його життя.

Коли кілька років тому генеральний директор фірми “Мавекс” отримав звання   «Заслуженого працівника сфери послуг України” , то, мабуть,  навіть чимало його підлеглих не здогадувалися, що задовго до того, як обійняти директорське крісло, Сергій Борисович працював не де інше, як на … професійній естраді. Грав на гітарі, співав, їздив з концертами… Тому навіть при нинішній високій посаді у душі і надалі залишається музикантом. Недаремно ж кажуть: сцена просто так нікого не відпускає…

“Мені дали вивчити кілька пісень «Черемоша», прослухали і одразу випустили на сцену”

Відомий чернівецький вокально-інструментальний ансамбль «Черемош» не існує вже майже два десятки років. Але  багато людей, безсумнівно, досі пам’ятають гарних і талановитих солісток колективу – сестер Лідію і Ауріку Ротару. Вони були окрасою «Черемоша», його родзинкою. А через сам, власне, ансамбль, пройшло немало відомих артистів. В «Черемоші» працював відомий російський співак Олександр Сєров,  українські співаки Іво Бобул, Павло Дворський, Орест Хома. Також багато музикантів саме тут знайшли і заняття до душі,  і навіть власну долю. Принаймні, у Сергія Хлябича саме так було. Спочатку він працював в ансамблі гітаристом, а вже згодом став художнім керівником «Черемоша».

- У 1977 році Чернівецька філармонія запросила мене в ансамбль «Черемош» на вакантне місце співака і гітариста водночас, - розповідає Сергій Борисович. – А запросили тому, що на той час у Чернівцях працювали мої земляки-музиканти , які і порекомендували мене. А до того у Полтаві я працював у досить відомому ВІА «Краяни». І коли працював у «Краянах», то  паралельно навчався в Полтавському інженерно-будівельному інституті. Та коли мені надійшло запрошення з Чернівців, покинув інститут, не вагаючись. Вирішив, що мені краще грати на гітарі, аніж бути інженером.

Молодий музикант потрапив у «Черемош» фактично з початку його існування. Адже відлік своєї історії цей ВІА веде саме з 1977 року. Музичні критики стверджують, що «Черемош» був створений у Чернівецькій філармонії для заміни ВІА «Червона рута», який із своєї солісткою Софією Ротару  тоді переїхали працювати до Ялти. Цікавий той факт, що через багато років цей же «Черемош» умовно трансформується в ансамбль «Червона рута». Адже коли «Черемош» розпався,  Софія Ротару колишніх його учасників запросили до себе. 

–        Справді, коли я приїхав сюди, - продовжує Сергій Хлябич, - то ансамбль був іще досить «сирим». Але колектив, як і саме місто, дуже сподобався. Мені дали вивчити кілька пісень «Черемоша», прослухали і одразу, так би мовити, випустили на сцену. Часу на випробування не було, бо у ті часи всі ансамблі дуже багато гастролювали.  Ми виступали і в області, і в Україні, навіть бували на Кавказі. Але кожен успіх колективу, переповнені зали, цікавість до ансамблю змушували рухатися вперед, шукати щось нове і ставати ще професійнішим ансамблем. Тому ми і зайнялися реорганізацією «Черемоша». У 1980 році я став художнім керівником. А Олександр Сєров, який незабаром приїхав у Чернівці -  музичним керівником.  Не приховуватиму, що те музичне життя мені подобалося. Деякі артисти часто скаржаться, що їх втомлюють концерти і прихильники. Це, звісно,  правильно. Але лише до того часу, доки вже немає ні концертів, ні гастролей, ні прихильників. Тому роки, проведені у «Черемоші», безсумнівно, найкращі. Крім того, мені дуже подобалася робота художнього керівника. Незважаючи на те, що це було важко – шукати репертуар, відповідати за гастролі, за дисципліну в колективі, залагоджувати різні непорозуміння… Адже, відомо, що артисти часто ведуть себе як діти. І навіть з Олександром Сєровим знаходили спільну мову, хоча всі відзначають його важкий характер. Саша складна, але дуже талановита людина. І як музикант, і як аранжувальник.

 “Зізнаюся,  пропонували переїхати звідси, але ж Чернівці вже стали моїм домом…»

А паралельно з улюбленою роботою, тут, у «Черемоші», Сергій Хлябич знайшов і майбутню дружину – одну із солісток Лідію Ротару:

-Одного дня я прийшов у філармонію і побачив тут Ліду. Побачив і, як кажуть, усе зрозумів... Невдовзі після нашого знайомства її теж запросили працювати в ансамбль. І у  1979 році ми одружилися. Цікаво, що спочатку я не знав, що Ліда – сестра Софії Ротару.   Але на нашому з Лідою весіллі Соня була свідком. Дуже добре мене прийняли батьки Ліди. Правда,проблема була лише у тому, що розмовляли вони переважно молдавською мовою, яку я спочатку майже не розумів…

Історія «Черемоша» закінчилася наприкінці 80-х. Фактичнго це був кінець того яскравого музичного життя, яким Чернівці жили не одне десятиліття. Як це було, пригадує Сергій Хлябич:

- Не можна сказати, що «Черемош» одразу помер. Він непомітно  трансформувався в ансамбль «Червона рута». Бо коли наприкінці 80-х ансамбль «Червона рута» розпався,  Софія Ротару  зателефонувала мені та попросила, щоби музиканти «Черемоша» акомпонували їй під час гастролей до Австралії та Ізраїлю. Я, звісно, погодився. Ми швидко зібралися і поїхали на репетиції до Ялти. А вже після повернення з-за кордону «Черемош» почав працювати в одній концертній програмі із Софією Ротару. Тобто у першій частині програми співали Ліда з братом Євгеном (оскільки Ауріка тоді народила дитину), а вже потім на сцену виходила Софія. Так ми працювали шість років. У 1990 році дружина народила доньку, а я ще рік виступав з колективом. Врешті я  теж повернувся до Чернівців. Спочатку було дуже важко, адже життя повернуло у зовсім інший бік. Але треба було шукати свою роботу. І я, як і більшість людей, спробував тоді заробляти за кордоном, інколи дуже тяжко. Потім була робота у фірмі «Райс», згодом зайнявся нафтобізнесом. А вже у 1997 році мої товариші запропонували відкрити у Чернівцях фірму «Мавекс». Кілька років тому ми відкрили ще й торговельний центр «Майдан».  Зізнаюся, бувало, що мені пропонували переїхати звідси, але ж Чернівці вже стали моїм домом…

Сьогодні про музичне минуле Сергію Хлябичу нагадують лише сотні фотографій, які його дружина старанно зберігає вдома. На них – найкращі і найдорожчі роки для них обох. А не так давно подружжя Хлябичів  відзначили 35 років подружнього життя. Пройшовши разом всі сходинки своєї музичної кар’єри, разом вони зараз і у бізнесі: Сергій Борисович продовжує успішно керувати  фірмою «Мавекс», а Лідія Михайлівна – рестораном і більярдним клубом «Піраміда». І, звісно, рідють своєму найбільщому щастю – доньці Софії.

 Наталія ФЕЩУК,

Фото із сімейного архіву.