"Все ясно, як Божий день!, або ще раз про Горука

"Все ясно, як Божий день)))", - прокоментував напад на депутата Чернівецької обласної ради Назара Горука інтернет-борець за справедливість Іван Трач. А сам депутат Чернівецької обласної ради Назар Горук, до того, що наговорив вчора додав, що напад на нього, вчинений вранці 29 серпня, невигідний "Свободі". Про це депутат написав на совєму профілі у Facebook. "Чимало ЗМІ почали спекулювати, що мене нібито побили мої колишні однопартійці. Хочу зазначити, що в мене немає особистих конфліктів ні з керівництвом "Свободи", ні з членами партії. Я не вірю, що цей напад вигідний "Свободі", і прошу на цьому не спекулювати. Триває слідство, давайте дочекаємось його результатів", - написав Н.Горук. - "Почуваюсь, чесно кажучи, не дуже. Провели операцію на голові, наложили багато швів, зашили відкритий перелом пальця".

Коментар BukNews:  Заісно, жартувати на тему побиття не дуже коректно, але ще гірше не винести жодних уроків з цієї направду скандальної ситуації. Зауважте, як упродовж одного лише вчорашнього дня змінилося ставлення до цієї кричущої події. Не витрачатиму час на відтворення заголовків, які повідомляли про інцидент в Чернівцях, лише підсумую: з самого початку про подію повідомляли якщо й не прихильно до постраждалого, то принаймні нейтрально. Коли когось б'ють, як би до діяльності цієї людини не ставилися, це одозначно погано. І двох думок тут бути не може. Так що, дай тобі Боже здоров'я, Назаре! Чого BukNews тобі щиро бажає!

Але щойно постраждалий заговорив сам, активно запрацювали його офіційна і неофіційні прес-служби (у вигляді різноманітних дописів в блогах та на FB) одразу з'явилися сумніви. Журналісти - люди бувалі. Бо першими б'ють не політиків, а саме їх, журналістів. І принаймні ті з них, кого справді били, одразу вловили фальшиві нотки.  Ну, не ведуть себе так потерпілі. Звісно, якщо через напад постраждало не лише їхнє тіло, але й зазнав пошкоджень розум. 

Чого лише варті заяви, на кшталт, "мене били за те, що я знаю..." Та будь-який журналіст вам одразу на це відповість: негайно оприлюднюй інформацію, бо доб'ють. Б'ють і вбивають не за те, що ти оприлюднив (тоді вже пізно махати кулаками і зазвичай потрібно задіювати інші механізми), а саме за те, що ти знаєш, але ще не зробив набутком гласності. У таких ситуаціях громадська думка найкращий захист. Відкрито вбити публічного героя, який викрив вселенське зло, не можуть собі дозволити навіть тирани! А такі заяви є не лише нерозмумними, але й вкрай небезпечними для того, хто їх робить. Тепер, ящо це навіть був лише блеф, точно в когось може виникнути думка, а може він й справді, щось таке знає, що варте фізичного впливу…

Ведмежу послугу політику роблять ті, хто одразу кинувся шукати, кому вигідне його побиття. Та ще й прогнозовано вказуючи на політичних опонентів постраждалого. (Власне, це й обіграв Іван Трач). З точки зору римського права, воно ніби й вірно. Але тоді не співайте фальшиво. Важко повірити в неупередженість такої аналітики, якщо  на перше місце підозрюваних її автори НЕ ставлять … самого потерпілого.  Так, як це часто роблять досвідчені детективи. Проаналізуйте спочатку цей варіант, засвідчіть свою неупередженість, і тоді ми повіримо у всі інші можливості. Але відкидаючи цю нехай і найфантастичнішу, але вочевидь також цілком можливу версію, ви одразу перекреслюєте всю свою подальшу балаканину. Власне, заявами на кшталт, що тепер він подумає чи відмовлятися йому від депутатського мандата, потерпілий лише підкреслив саме свою зацікавленість в ситуації. Чим не вихід з глухого кута, в який він ще раніше сам себе загнав? Тому, може, краще хлопчикам і дівчаткам не гратися в шерлоків-холмсів, бо побиття - це вже не гра в політичних технологів.  Це серйозно!

Тож  насамкінець про серйозне. Незалежно від того, з чим тут маємо справу: побиттям чи його імітацією, не маємо права дозволити відмовчатися нікому.   Надто вже небезпечний цей приклад, який з дуру хтось може захотіти наслідувати. Якщо депутата побили - правоохоронці мають розбитися, але знайти й покарати його кривдників. Чому мовчать міліція, прокуратура, СБУ, влада? Так ніби не сталося чогось надзвичайного? Таке не може минутись безкарно, якщо на цій території ще діє закон. І його торжества від силовиків мають вимагати не тільки журналісти, але також політики, громадські організації, врешті громадяни.  В таких ситуаціях забувають про політичні розбіжності, об’єднуються для покарання винних. І дати їм по руках, а ще краще – замовникам, треба так, щоб більше нікому не кортіло гратися з вогнем. Але так само покараним – бодай політично - має бути той, хто сам наважився розв’язати цю скриньку Пандори. Та чи сприяють такій єдності політичні заяви потерпілого? Сумнівно!