Віталій Ткачук: Якщо Батьківщині буде потрібно я вже готовий піти на фронт

Серед усіх кандидатів на виборах Чернівецького міського голови Віталій Ткачук вирізняється свіжістю. Його заяви, дії, бігборди, поведінка свіжі як бузок і конвалії у бабусь під Будинком офіцерів. З першого погляду він затятий романтик, проте поспілкувавшись з ним, розумієш, що ця молода людина уже дозріла до мислення категоріями громадянського суспільства, до відповідальності за слова і вчинки, до спроб брати на себе далекоглядні завдання. Більш тісніше спілкування доводить, що цей нібито легковажний бард, є принциповим і компромісним. І порівняно з багато ким є без наносного флеру чесним і порядним.

Молодіжна тусовка – річ класна, але ризикована, тому в інтерв’ю ми намагалися з’ясувати глибину цього молодого чоловіка, його державну позицію і дорослість, яка потрібна на посаді міського голови. Його розважливість і характерність.

– Віталію, нині Чернівці – оаза спокою, революційної театральності й кадрової вакханалії. На відміну від Сходу і Півдня України у Чернівцях можна грати дурня і думати, що живеш у іншій, ніж Донецьк, країні. Отож твоє ставлення до того, що відбувається в державі?

– Що ви маєте на увазі конкретно?

– Як ти оцінюєш політику нинішньої Київської влади, розумієш, що вона поки що зависла над гарячими точками України, але дуже швидко бумерангом може повернутися і на західні терени держави?

– Політики мають бути рішучими і виваженими одночасно. Тому я з розумінням ставлюся до перемог і прорахунків нашої нинішньої влади. Тим більше, що на ключових посадах держави нині молоді люди. Це зміна декорацій і перспективи мене тішать. Уся фабула подій у гарячих точках вибудувана на невгамовному російському імперіалізмі. На відсутності реальної модернізації російської економіки, на особистих, у тому числі вікових і сексуальних, проблемах Путіна. Російський президент стає з кожним днем неадекватним. Можна здуріти від грошей, можна перейматися невдачами біля молодої коханки, але робити ці проблеми геополітичними президент чи цар такого рівня права не має. Тим більше, що нічого путнього Путін у Росії не вибудував, як справжній полковник КГБ він абсолютно скопіював комуністичну модель існування Росії. Розбазарювання природних ресурсів, показушний розвиток Москви, задобрювання малими грішми російського люмпена і тотальне пияцтво і зубожіння широких верств населення. Від таких прорахунків сховатися можна лиш за війною, лжепатріотизмом і розгулом шовіністичних і націоналістичних сил. Політика Путіна у Росії уже призвела до того, що з молодих людей сформувалася генерація екстремістів, які успішно поєднують абсолютно різні, на перший погляд, речі – націонал-соціалізм Гітлера і ГУЛАГівський соціалізм Сталіна. Європа не розуміє, що цей коктейль в одному флаконі гірше за коктейль Молотова для всього світу. Перспективи Росії, на мій погляд, невтішні. Не можна довго жити з сировинних запасів. Америка вже у черговий раз говорить, що досить світові опустити ціну на нафту до кризових для Росії меж, як глиняні ніжкі імператора Путіна починають прогинатися. Джон Керрі дуже влучно назвав Росію бензоколонкою, яка імітує країну. Біда України в тому, що ми прикордонна держава, що ми маємо великий прошарок східних громадян, які досі ще не з’ясували для себе хто вони і в якій країні живуть.

– Тобто основна проблема нинішньої війни на Сході, яка незрозуміло у що ще може вилитися – це параноя Путіна і транснаціональність якогось відсотка громадян на Сході?

– Ті проблеми Росії, які вже озвучив, це реалії з одного боку. З іншого, є економічні негаразди в Україні. Ностальгія за совком у якоїсь кількості громадян пенсійного і зрілого віку, відсутність реальної інформації про рівень життя в Європі й США, страх перед убогою незабезпеченою старістю. Усе це, помножене на зашкалюючі комунальні платежі, ціни на ліки, на бензин і продукти, дестабілізує людей. Виховане за часи СРСР рабське мислення споживача виділеного державою шматка на проживання, на жаль, сформувало п’яту колону на Сході й Півдні України. Проте я не переконаний, що і чернівчани з калинськоринковим мисленням можуть виявитися у годину ікс патріотами. Вже точаться розмови, що деякі батьки за гроші намагаються відмазати своїх синів від призову. Це ганебно. Це треба викорінювати негайно. Є закони і поняття військового часу, не думаю, що бути зрадником краще ніж чесно понести свій хрест, захистити свою державу. Чим наше покоління гірше від солдатів Другої світової, від наших хлопців у Афганістані. На війні мажорами є ті, хто готовий грудьми захищати державу.

– Тобто ти готовий, у разі чого, одягти на себе військовий стрій, камуфляж української армії, а не куплений на базарі секонд-хенд німецьких збройних сил, як дехто у Чернівцях?

– Заявляю відповідально: відсиджуватися вдома не збираюся, якщо держава потребуватиме моєї допомоги, піду куди буде потрібно. Це моя батьківщина і я її солдат.

– Як ти оцінюєш дії наших військовиків на гарячих територіях України?

– Чую багато критики стосовно зволікання нинішньої влади у питанні наведення порядку на Сході й Півдні. Дуже часто і мене обурюють нерішучість і затягування антитерористичної операції. Особливо обурені мої друзі, молодь. Проте, на все треба дивитися неупереджено. Завжди треба ставити себе на місце людей, які приймають рішення.

Що ми маємо на Сході? Загони російських диверсантів і терористів, озброєних до зубів, на такому ж рівні й профінансованих за гроші Путіна і Януковича, підкріплених шаленою російською пропагандою геббельсівського штибу, котрі лягають на благодатний грунт тотального безгрошів’я українського люмпена з російським корінням. Навіть Донецька чи Луганська люмпенінтелігенція, з числа лікарів, вчителів, офіцерів МВС та СБУ не позбулася за роки незалежності рабського совкового мислення. Це проблема і трагедія двадцяти років української незалежності, української влади, яка так і не дійшла до цих людей. З цими людьми активно можуть працювати лише бандюки і російські ЗМІ, а не українська влада. Але це наші люди, вони громадяни України і їхній захист теж справа Києва. Треба жорстоко винищувати озброєних терористів, частина яких заслана з Росії і дуже чітко відсепаровувати мирних учасників акції, особливо жінок та дітей. Це складно, часом навіть неможливо. Тому вважаю, що наші вояки діють там настільки швидко, наскільки їм дозволяє совість. Тепер можна казати, що не треба було за пучок редиски здавати Крим. Абсолютно згоден. Маючи там сімнадцять тисяч елітного війська, включаючи десантників і морських піхотинців, Крим віддали за здорово живеш. Чому, коли з’явилося кілька БТРів Чорноморського флоту Росії і сотня зелених чоловічків захопила приміщення парламенту, центральна влада не віддала наказ військам навести порядок в Автономії. Тепер ясно, що Путін випробовував тоді Україну на оперативність військового мислення, а ми роздавали посади у Києві із вершини нових призначень навіть боялися подивитися на себе у дзеркала, не те щоби зробити заяви перед телеекраном і підписати накази. Тепер гинуть наші вояки уже на материковій частині країни, дуже шкода, що дехто думав відбутися Кримом.

– Ти молода людина. Молоді люди у своїй більшості згідні захищати Україну, не всі повтікають на заробітки?

– Може ми через табачників і президентів дворушників і не читали нормальних підручників, проте хороші книжки і хороші фільми ми дивилися. Якщо ветерани ностальгують за російськими військовими фільмами, бо тоді були молоді, то наше покоління виховане силою мужності будь-якого солдата – європейського, американського, нашого. Ви подивіться, що відбулося в Одесі. Проти екстремістів і сепаратистів виступили вболівальники «Шахтаря» з Донецька, який асоціюють з розгулом проросійщини. Ці молоді люди виявили більший патріотизм і мужність, навіть чи дехто з молоді у західних областях, і тим більше чим власник клубу Ренат Ахметов, який злякався Росії і засунув голову як страус у пісок. Тому переконаний – Донецьк буде українським. Донецьком керувати нам, молодим. Рано чи пізно ми наведемо порядок усюди.

– Ти збираєшся навести порядок у Чернівцях?

– Якщо люди висловлять мені довіру, дуже хотів би. Вважаю, що у толерантних європейських Чернівцях екстремізм неприйнятний апріорі. Тому наші громадяни з підозрою дивляться на усіх у камуфляжах, котрі затрималися на Майдані. Вважаю, що міська влада у стані запропонувати роботу кожному безробітному з них і навести порядок на вулицях. У Чернівцях буде торжествувати закон для всіх. Уже зараз я думаю, що слід рекрутувати муніципальну міліцію із надійних перевірених людей, зі справжніх професіоналів. Порядок у Чернівцях, окрім всього, це війна з корупцією, з кумівством, з династіями у судах, прокуратурі й СБУ. Не вважаю, що люстрація це панацея. Краще запровадити іспити на професіоналізм, патріотизм та українськість. Останнє слово хочу щоб розуміли правильно. Українець – це не тільки людина з українським корінням, це росіянин, єврей, румун, який чесно ставиться до держави, який приносить користь людям і любить землю, на котрій живе. Ми за кілька днів від святкування великого спільного свята для усіх народів колишнього СРСР, для усіх держав коаліції, котра зламала хребет німецькому соціал-націоналізму і ніякі Путіни не заберуть від нас відчуття плеча побратимів серед переможців у цій війні. Тому хочу запевнити наших ветеранів Великої Вітчизняної війни, що стояв і стою на позиціях глибокої поваги до вашого подвигу. Завжди був і є людиною, котра стоятиме на сторожі ваших інтересів і допомагатиму вам у всьому. В разі мого обрання поновлю активну діяльність ветеранських товариств, поверну їм повагу міської влади і всієї чернівецької громади. Ніякі екстремісти не будуть робити ревізії вашому подвигу. Ми живемо в демократичній цивілізованій Україні, яка дуже скоро стане частиною Європи. І ніхто не має права порушувати право людини на самосвідомість і свободу висловлення поглядів. З іноземними інтервентами ми скоро впораємося і побудуємо в Україні чесне громадянське суспільство. А поки що принагідно вітаю всіх з Днем перемоги у Великій Вітчизняній війні. Наша сучасна перемога не за горами.

Роман ДАНИЛЬЧУК

Джерело: газета "Свобода слова"