Вінчальне відділенння та весільні владики

«Успіх кожної справи – не в розбраті, а в єдності». Ці привабливі слова сказав у недавньому інтерв’ю (газети «Буковина», «Відродження») Світлані Масловській Василь Балух – декан філософсько-теологічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича! Але за їх фасадом погані діла.

Хто вчинив розбрат на теологічному відділенні факультету і потім зробив його «ставропігійним», а по суті вінчальним? Декан Балух. Він сам признався в цьому журналістці, щоправда, змістивши події та акценти. В результаті постраждала справа відродження теології в ЧНУ й особливо студенти-теологи. Більше того, багато молодих людей, які могли стати теологами, не стали ними, бо Василь Олексійович і його шобла створили теологічному відділенню ФТФ вкрай негативний імідж.

Світлана Масловська прийшла до Балуха неспроста. Вона хотіла з’ясувати, чому під його керівництвом у ЧНУ занепала теологія. Студенти кажуть, що її поява викликала в декого на факультеті справжній переляк аж до заїкання.

На делікатні багатозначні питання журналістки Василь Олексійович відповідав вибірково, розмито й нелогічно, ніби писав «Візантиністику», проявляючи «схильність до необґрунтованих, але претензійних заяв і тверджень» та «невдалих політико-риторичних прийомів». Це фрази з рецензії вчених. А в народі про такий стиль кажуть «що на язик налізло» або «що в голову збрело».

Наприклад, «факультет – це школа, де культивуються одвічні знання про Людину, Бога, Всесвіт». Не буду аналізувати зміст відповіді, торкнуся лиш форми. Для декана факультету з богословською складовою логічніше було б сказати «про Бога, Всесвіт і Людину». За 15 років можна було хоч цьому навчитися від теологів.

Неохоче говорячи про спеціальність теологія, заради відновлення якої в Чернівецькому університеті і було створено ФТФ, але яку він знову після совєтчини занапастив, Василь Олексійович хвалиться світськими спеціальностями, котрих у погоні за довгою гривнею нахапав, як сучка бліх, особливо культурологією. Чомусь до соціології не дійшов. Може, віддали спеціалістам? А ще ж є «місцеве самоврядування», «соціальне забезпечення».

Він намагається пов’язати сучасну культурологію з діяльністю Митрополита Євгена, мовляв «це продовження справи першого Митрополита Буковини». Підіграючи цілком зрозумілим сантиментам С. Масловської до свого видатного земляка Митрополита Євгена Гакмана, пам’ять якого в ЧНУ добряче занехаяли, Балух вимушено зауважив, що «митрополит Євген Гакман першим опікувався не лише спорудженням Резиденції і відкриттям теологічного факультету». Варто б сказати, що не просто опікувався, а став одним із засновників університету. Саме завдяки жертовним пропозиціям Владики Євгена про фінансування студентів-теологів і тимчасове розміщення університету в Резиденції цісар відкрив університет у Чернівцях. Тому при всій повазі до Юрія Федьковича логічніше було присвоїти університетові ім’я Митрополита Євгена Гакмана.

На запитання, чому на факультеті не практикують залучення до навчання студентів із інших країн, декан зауважує: «У нас не так давно навчалися студенти з Румунії румунського походження». Якби відповідав точніше, то сказав би «до мене» або «до нас», маючи на увазі й ту шоблу, що розплодив на факультеті. Студенти з-за кордону були при попередниках Балуха: філософах Миколі Сидоренкові та Борисові Починкові. В обидвох заступником по теологічному відділенню був кандидат богослів’я (нині доктор) митрофорний протоієрей Василь Вепрук, рекомендований Митрополитом Чернівецьким і Буковинським Данилом, бо саме завдяки наполяганню Владики Данила та патріотичної громадськості було відроджено теологію в ЧНУ. Ще в 1990 році Рада університету ухвалила відновити теологічний факультет, і в 1993 році філософсько-теологічний факультет отримав ліцензію (!) й акредитацію (!) на підготовку теологів і філософів.

Ці люди будували факультет, при них усе було сформовано. До них, як воду до вогню, влаштували згодом і «наукових атеїстів», під личиною «релігієзнавство». Балух прийшов уже на все готове у 2001 році – і почалося суцільне «балухознавство». Він дуже агресивно почав руйнувати збудоване попередниками, паплюжити й усувати неугодних, насамперед усунувши основу – Владику Данила й отця Василя.

Цьому сприяли і Степан Костишин в останні роки свого ректорства, поставивши Балуха деканом, а також новий ректор (з 2001 р.) Микола Ткач, який не захотів вникати в суть проблеми, заявивши мені: «Твій теологічний факультет у мене на двадцятому місці».

Але найбільший гріх у занепаді теології в ЧНУ має Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, бо благословляв усі руйнування автоматично. І не лише теології. Чому Патріарх Філарет на стороні хамів? Чому увінчує негідників лаврами, орденами, надає посади, звання тощо? Міркуючи над діяннями Його Святості багато літ, я прийшов до анекдотичного висновку: тому що милостивий. Абсурд!

Замість Владики Данила, що повсякденно дбав про студентів і викладачів теологічного відділення ФТФ, як батьки дбають про власних дітей, ректорат і деканат почали запрошувати на всілякі урочистості різних владик, як генералів на весілля. Нічим, окрім ресторану, такі відвідини не закінчувались.

Як Муха на розі Вола з відомої байки Леоніда Глібова заявила: «У полі ми орали», – так і Василь Олексійович сказав: «Ще за часів Австрії та й Румунії ми були центром духовності Буковинського краю». Мовляв, і тепер ми є центром духовності Буковинського краю, тільки, каже він: «Є ще один момент, який не сприяє залученню іноземців – невизнання Вселенським Патріархом Української Право­славної Церкви Київського Патріархату, а богословське відділення знаходиться під патронатом Його Святості Патріарха Філарета».

Повторюсь, при Митрополиті Данилові на теології навчалися студенти-українці з-за кордону, яким невизнання УПЦ КП не було перешкодою. І не тільки студентам. Владика Данило  з Митрополитом Банатським Николаєм Корняну освятив Свято-Володимирську церкву в місті Лугож, збудовану українцями Румунії, служив з духовенством Румунської Православної Церкви на багатьох парафіях. Насправді причинами падіння інтересу до теології в ЧНУ за кордоном і в Україні стали негідний статус теологічної освіти в ЧНУ та низький рівень керівництва факультету.

Після багаторічних наполягань Митрополита Чернівецького і Буковинського Данила Міністерство освіти і науки України наказом № 280 від 29 квітня 2002 р. ввело богослов’я (теологію) в «Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями». 15 років минуло з того часу, а на ФТФ і пальцем не ворухнули, щоб скористатися цим здобутком і дати випускникам дипломи державного зразка по спеціальності «теологія». Балух натякає, що заважала минула влада. Митрополит Данило при совєтській владі, в 1990 році, домігся відновлення теологічного факультету, коли Балух з партійним квитком не міг розстатися, а його співавтор атеїст Лешан писав пасквілі в «Буковині» на УАПЦ і Владику Данила. Згодом Лешана взяли на кафедру релігієзнавства і теології.

Зрештою, за 15 років були всякі влади, але у Львові та Острозі зуміли обігнати ЧНУ й отримати державні дипломи по теології. Своїм авторитетом Владика Данило домігся в міністерстві, щоб першим випускникам-теологам 1999 дали дипломи державного зразка по спеціальності релігієзнавство. Це було своєрідною компенсацією, винагородою від міністерства за те, що воно не спромоглося вчасно видати згаданий вище наказ. Такі дипломи отримували й випускники наступних років. А Балух при потуранні Ткача рушив у зворотному напрямі і погіршив стан теології в ЧНУ! Балух і Ткач заставили студентів-теологів учитися паралельно на спеціальності «релігієзнавство» на шкоду богословській підготовці.

А потім Балух з Ткачем зробили несусвітне, просто  дурню. Замість рухатися до теологічного факультету, вони спекалися теологічного (богословського) відділення як традиційної органічної частини університету й сотворили так зване «Богословське відділення Київської Духовної Академії при філософсько-теологічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича». Це було зроблено з єдиною метою – усунути Владику Данила від підготовки теологів у ЧНУ. За це вів боротьбу Василь Олексійович, не звертаючи уваги, що теологія вже рівноправна між іншими спеціальностями в цілій державі Україна, а не тільки в Чернівецькому університеті, де, повторюю, філософсько-теологічний факультет отримав ліцензію (!) й акредитацію (!) на підготовку теологів і філософів ще в 1993 році.

Тепер же Балух кинувся позбавлятись і від Патріарха. Ось як він це бачить. «Але ми вже подали документи в Міністерство освіти і науки на ліцензування богослов’я як державної спеціальності. Тоді можемо прийняти на навчання не лише прихильників Київського Патріархату, а всіх, хто хоче стати священиком – греко-католиків, протестантів і навіть Московського Патріархату». Це балухознавство, тобто таке собі мічурінство. Василь Олексійович не розуміє, що є три напрямки теології: православний, католицький і протестантський. Православні, незалежно з якої вони Церкви, можуть навчатися разом на одному відділенні. Для греко-католиків і римо-католиків потрібно створювати окреме відділення, і потрібні викладачі з цього напряму. А ось із протестантизму я не знаю, як Василь Олексійович буде реалізовувати свій задум. Протестантизм не представляє цілісну структуру за віровченням. Він поділений на велику кількість конфесій, які між собою в релігійних поглядах радикально відрізняються і постійно сперечаються. Як Василь Олексійович буде навчати на одному відділенні, наприклад, мормонів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови, п’ятидесятників тощо? І це при тому, що він повністю завалив налагоджену підготовку православних теологів. Саме такому універсальному нефахівцеві впору ще й мусульманське медресе відкрити в Резиденції православних буковинських митрополитів.

Фраза Балуха «Скульптор десь зник» – чергова елементарна брехня. Коли в нього виникають проблеми з головою, він звалює свою вину на Миколу Мірошниченка. Ігор Кравців на сайті gazeta.ua 7.11.2006 повідомив «Гіпсова голова належить митрополиту. Віднедавна у дворі шостого корпусу Чернівецького університету ім. Федьковича припадає снігом голова чоловіка витесана з гіпсу. Серед студентів пішла чутка, що голову відкопали на території університету.

Декан філософсько-теологічного факультету ЧНУ Василь Балух, 43 роки, пояснює, що голова зображає першого буковинського митрополита Євгена Гакмана.

– Голову з гіпсової брили витесав скульптор Микола Мірошниченко, – каже викладач. – Потім відлив її бронзову копію, яка стала частиною п’ятитонного пам’ятника митрополитові, встановленому в березні перед чернівецьким Свято-Успенським собором Святого Духа. Як тільки в скульптора знайдеться час, гіпсову голову митрополита встановимо на спеціальний постамент».

А «Свято-Успенським (!!!) собором Святого Духа (!!!)» Балух подивував усю Україну, коли не весь світ. Невже Балух вважає, що Святий Дух помер? Жахіття, прости Господи!

На питання, чому факультет не готує військових священиків, декан відповів дуже лаконічно, «немає законних підстав. Тобто, як мінімум, потрібна постанова Кабінету Міністрів. Готувати потрібно не просто капеланів, а дипломованих офіцерів, які б зналися на військовій справі».

Недарма кажуть, хто хоче зробити добру справу, той знаходить спосіб, а хто не хоче – шукає причину. Владика Данило винаходив способи. Балух шукає причини.

Потреба в капеланах визріла давно. До Митрополита Данила зверталися командири військових частин, яким потрібні священики для ідеологічної роботи, хоч законом у державі це ще не регулювалось. Тоді Владика, не дивлячись ні на помаранчевих, ні на біло-голубих з їхніми законами, звернувся до міністра оборони з пропозицією, щоб студенти-теологи, за бажанням, мали можливість навчатися на військовій кафедрі і здобувати військові звання. Міністерство це схвалило – і бажаючі студенти-теологи закінчили військову кафедру. Нині ці випускники вже встигли побувати і на війні капеланами, а хто не в сані, то й повоювати, як, наприклад, офіцер-артилерист Місевич Сергій Васильович із першого випуску теологів (1999 р.). Він же закінчив юридичний факультет, на якому тепер працює викладачем. Кандидат юридичних наук і кандидат богослів’я. Викладав на ФТФ канонічне право, поки його не вижили, бо «данилівець». І не його одного. Балух зробив професійну зачистку, як Путін у Чечні, всіх викладачів-подвижників, бо вони були «данилівці».

Поставила журналістка питання й про болючі, а для студентів-теологів нестерпно болючі хабарі й побори. І ця відповідь декана була надзвичайно лаконічна, як у спеціаліста з історії КПСС, на кшталт: «В Советском союзе секса нет». Позаяк мої коментарі вже стають довшими від таких скромних відповідей Василя Олексійовича, зауважу, що з його приходом на факультет ця практика була започаткована, розвинута й урізноманітнена – і цей генделик у ЧНУ не пасе задніх. Про це на повний голос говорять уже й інші журналісти. Наприклад, Святослав Вишинський у недавній програмі «Без емоцій» на Чернівецькому промені заявив: «Я не розкрию секрет, що авторитет теологічного відділення Чернівецького національного університету в сенсі корумпованості не є набагато нижчим за юридичний факультет того ж самого університету…».

Про наслідки цієї корумпованості красномовно свідчать дані про випускників і студентів.

 Офіційні дані богословського відділення КДА при ФТФ ЧНУ про склад випускників

 У сумах перший доданок – кількість випускників, другий доданок – випускниць. До 2004 року дівчат не приймали через гостру потребу в священиках.

 Коментарі

Поясню, що перший набір було зроблено в лютому 1994 р. Не чекати осені наполіг Владика Данило. Він бачив, що може змінитися президент і все загальмують. Ці студенти закінчили перший курс за півроку й фігурують у таблиці як випускники 1999 року. Набрані у вересні 1994 р. закінчили у 2000 році. Вони й наступні студенти вчилися 6 років. Владика Данило особисто проводив співбесіду з кожним абітурієнтом до 1999 р.

Збій почався в 2000 році, коли ректорат почав кампанію відсторонення Владики Данила від теологічного відділення. Це зразу вплинуло на якість і кількість вступників 2000 року і відповідно випускників 2006 року, яких стало значно менше. До цього було щороку значно більше.

У 2001-2002 рр. Балух комплектував свою шоблу й обробляв ректорат. У 2003 р. вони родили «ставропігію». Теологічне відділення почало деградувати. Пріоритетом стали гроші, що текли з вінча?нь у Трьохсвятительському храмі.

18 студентів відчули, що за висвяту будуть здирати шкіру й поспішили прийняти сан. Надалі Владиці Данилові заборонили висвячувати студентів. Його відсутність у ЧНУ приховують запрошеними весільними владиками, а якість підготовки теологів опустили до рівня плінтуса.

 Кількість студентів на курсах богословського відділення КДА при ФТФ ЧНУ  в 2017 році

 Цифри свідчать, що без Владики Данила теологія в ЧНУ гине. Не помогли ні фальшиві ступені та звання викладачів, які прийшли після невинно звільнених «данилівців»; ні ордени та медалі, котрими весільні владики обвішали винуватців занепаду; ні їхні взаємні дифірамби.

Василь КОЗЬМИК

Газета «Відродження» № 6 від 16.03.2017 р.