Він той, хто вільний дух у собі має і віру в перемогу не втрачає

14 жовтня — день Українського козацтва

 Поява козацького чуба на його голові майже 10 років тому у Глибоці багатьох подивував, а в декого викликав й іронічну посмішку. Тим не менш, до того всього Володимир Григорчук поставився спокійно, навіть із розумінням: пересічні громадяни доволі побічно мали уяву про зародження духу українського козацтва, якому належало відродитись, ідейно загартуватись, передусім, молоді на Буковині. І тому Володимир без вагань вступив до крайової Козацької Січі у 2005 році, а згодом і став одним з найактивніших її організаторів на Глибоччині. Нині, до слова, Володимир Назарійович у районному козацькому товаристві посідає відповідальну посаду — осавул, начальник курінної канцелярії.

Життєві перехрестя В. Н. Григорчука мають і рівні відрізки, і подальші «вибоїни», зокрема пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської трагедії. Саме тут за тодішньою мобілізацією він працював на будівельних об’єктах зовсім поруч з горезвісною тридцяти кілометровою зоною, що окреслювала найбільшу небезпеку для здоров’я ліквідаторів. Але радянські очільники того часу були вкрай неправдиві і приховували реалії біди. А вона охопила значні території і за тією зоною, в тому числі й на Родичі Житомирської області, де працював зі своїми товаришами Володимир Григорчук. І тільки опісля вони всі відчули на собі страшну загрозу, що таїла ота чорнобильська сторінка для їх життя: хто вже передчасно пішов з життя, а хто, як і Володимир Назарійович, заробив інвалідність другої групи. Втім, він про це вельми не любить говорити, бідкатись чи чогось випрошувати з преференцій, хіба що змушений щорічно проходити медичні комісії.

Знаючи Володимира Назарійовича вже не один рік, я щиро знімаю перед ним капелюха, бо раз за разом переконуюсь наскільки це патріотична, життєлюбна людина, для котрої без гучних слів на першому місці Україна, її незалежність і недоторканість кордонів. За це Володимир Григорчук боровся і бореться скрізь: без жодних відступів і в селищній раді куди обирався депутатом, а нині входить до складу виконкому, і з першого дня перебування на Майдані у Києві. Не менш твердо бореться і з тим, аби дати гідну відсіч російським агресорам та їх іудопоплічникам. Хіба не в цьому проявляється його найкращі риси українського козацтва? Звісно, що так!

Завершуючи свої короткі нотатки я тільки хочу виконати невелике прохання Володимира Григорчука і сердечно привітати із днем Українського козацтва, святом Покрови всіх мешканців району та Буковини. І додати: перемагає той, хто вільний дух в собі має, і віри в торжество правди не втрачає!

 P.S.: Сьогодні на мітингу у Глибоці з нагоди свята Покрови Володимиру Григорчуку вручено орден Лицаря України І ступеня.

 Василь ГЕЙНІШ.

 Фото Петра Митранюка.