Ветеран ядерних випробувань Віктор Трофіменко: «Вдячний народному депутату Бурбаку за розуміння наших проблем та дієву допомогу»

Нещодавно  на Буковині відбулися урочистості з нагоди Дня Конституції. Нагороджували  кращих з кращих. Серед відзначених Віктор Трофіменко – голова ради ветеранів в Шевченківському  районі м. Чернівці, полковник запасу, інвалід війни. Віктор  Васильович  відповів  на кілька наших питань.

-          Вікторе  Васильовичу,  Ви є активним громадським діячем, представляєте інтереси   учасників та ветеранів ядерних випробувань.

Так  сталося, що  в радянські часи  про ядерників не прийнято було говорити, оскільки всі випробування,  роботи з використанням  ядерної зброї, та по ліквідації ядерних аварій  відбувалися  в режимі секретності, а вся документація  щодо  задіяних  учасників  велася під грифом «Таємно». Про нас  мовчали, а з часу незалежності України, про нас взагалі забули.  Свого  часу  ветерани ядерних випробувань створювали  державу з ядерним щитом , приймали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що значно скоротило людські та матеріальні втрати держави. Але  згодом  ми  виявилися  нікому не потрібними.

-          Але ж  у 1992 році  було ухвалено Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а стаття  14 цього Закону  начебто прирівняла ядерників до чорнобильців.

В тому то й справа, що начебто. На жаль, де-факто прирівняння виявилося цілком формальним, що дозволило чиновникам тлумачити статті Закону не на користь, а, скоріш  проти ядерників. Ми виявилися позбавленими таких основних пільг, як можливість пільгового виходу на пенсію, права на її розрахунок з урахуванням підвищеного коефіцієнта, виплат по інвалідності. Вдовам ядерників не давали  пільгових довідок. Пенсії офіцерів-ядерників нижчі за пенсії держслужбовців, а пенсії солдат і матросів-ядерників залишались на мінімальному рівні. 

-          Тому й утворилась  ВГО «Спілка учасників  та ветеранів ядерних випробувань і військових навчань з використання ядерної зброї», Чернівецьку обласну організацію якої Ви очолюєте?

Саме так.  Для того щоб захистити інтереси ядерників було  створено нашу організацію. В 2013  році   мене обрали  головою  організації  в області. Зараз нас в ній -  48  чоловік (38 – чоловік – ядерників  та 10 вдів) 70 %  стали інвалідами внаслідок роботи з радіоактивними  речовинами  чи були опромінені внаслідок участі в військових навчаннях з використанням ядерної зброї. Загалом по Україні нас  понад 4 тисячі.

-          Допомогло?  

В 2013 році  була спроба   змінити  ситуацію. У  Верховній Раді України розглядався  законопроект про розповсюдження окремих статей  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на ветеранів-ядерників. Але у експертному висновку до  законопроекту, начебто і не заперечувалась  необхідність посилення соціального захисту осіб які постраждали від ядерних аварій, випробувань та навчань, проте  експерти вбачали за потрібне   «не псувати»  ідеологію Чорнобильського Закону, нібито дія радіації різна . Але  ж ми  є, ми існуємо і  ми виконували свій обов’язок, розвиваючи свого  часу країну, як ядерну державу. Вплив радіації ж однаковий: що у Чорнобилі, що у Тоцьку, що  на підводному човні. Не повинно бути подвійних стандартів, щодо постраждалих від неї. На наші численні  звернення до міністрів, урядів, чиновників всіх рангів та гатунків або не було ніякої реакції, або були  тільки  відписки. Нас залишилось  не так вже й  багато. Поки ще є ветерани-ядерники на Україні, можна ж  було зробити для них хоча б те, що вимагає наша Конституція й людська совість -  принаймі, зрівняти їх у правах з чорнобильцями.

-          На даний час є якісь зрушення?

Тільки після того як ми звернулись до  народного депутата України, голови  фракції «Народний  Фронт» Максима Бурбака - крига скресла. Не  так давно,  завдяки  Максиму Юрійовичу  було прийнято  законопроект, який  забезпечує  соціальний  захист ветеранів ядерних випробувань та прирівнює ядерників до чорнобильців в усіх аспектах соціального захисту.  Три місяці - термін  на приведення   його  положень  до відповідності з іншими Законами  та актами. Тож, користуючись  нагодою,  хочу  особисто  від себе,  від всієї  нашої  всеукраїнської  організації та обласної, зокрема   щиро подякувати депутатам, які проголосували цей  законопроект –  за підтримку, а Максимові Бурбаку  –  за  розуміння  наших проблем та  реальну допомогу.

Запитувала Світлана САДОВА