Великодній рушник з думкою про Україну вишила буковинка Тетяна Щербановська в Італії

У неділю до наших домівок завітало світле і чисте, як безхмарне весняне небо, гарне, як молоде життя, свято Великодня. Срібні голоси церковних дзвонів сповістили про урочисту подію Воскресіння Христового. І пролунали щирі привітання „Христос Воскрес!” — „Воістину Восрес!”.

Віряни поспішали до храмів, несучи пасхальні кошики, прикрашені обов’язковим елементом — великоднім рушничком. Кожна господиня прагнула, щоб її рушник був найкращим, найяскравішим. Кожен хрестик щоб був рівнесенький, а кольори переливались у променях сонця.

Тетяна Щербановська теж зізнається:

— Коли бралася за голочку — на серці ставало світло-світло, відразу відчувала Божу благодать. Адже вишивала з думками про Великдень, Україну та рідний дім.

Тетяна родом з Черепківців, одружилась у Димці, вже вісім років проживає у Італії. Доглядає там за дідусем, а у вільний час займається рукоділлям, бо воно і заспокоює, і піднімає настрій.

Італійці, розповідає, дуже цінять ручну роботу. Проте їхні вироби менші за розмірами і скромніші. Коли вирішила купити канву, щоб створити великодній рушник — продавець вражено мовила, що у Тетяни золоті руки, бо вишиватиме чималий відрізок канви. До речі, канва у Італії краща, цупкіша за українську.

З готовим виробом Тетяна Щербановська приїхала на великодні свята додому у Димку. Наповнивши кошик паскою, яєчком, кільцем ковбаски, шматочком шинки, салом, сиром і маслом, хріном, сіллю, відчуваючи у повітрі святий, недоторканний дух Великодня, поспішила до храму Божого.

Лариса Дущак.