Василь Максимюк: Шановний Михайле Шморгун! Проблему інтелекту та популізму ви вигадали!

Шановний Михайле Шморгун! Уважно читаю ваші публікації, багато з чим погоджуюся. Але дуже часто, на моє переконання, ви все ж таки плутаєте певні речі, що позначається на висновках ваших матеріалів. Особисто я можу пояснити це лише вашою молодістю та недосвідченістю.

Наприклад, ваш останній матеріал на сайті “Букцентр” щодо інтелектуалів та інших – “базарників”, популістів тощо, до яких ви зачислили  й мене.  Можливо, також від того, що не знаєте мене добре.

Коротко про себе. Народився в селі, мене виховувала мама сама. З часом вона перебралася в місто, бо там була можливість отримати житло та заробляти. Тому влаштувалася двірником, а я малим допомагав їй замітати вулицю Червоноармійську. Поки я навчався в школі мама фінансово не могла зробити так, щоб я щоліта відпочивав на морі, тому морем для мене був ставок у рідному селі. Зате я тричі був у війську та пройшов  дві війни. Сам вивчився та отримав вищу освіту без будь-чиєї допомоги.

Був і “базарником”, як ви відзначили. На початку 90-х років базарниками стали практично всі чернівчани – і з інтелектом, і без. Принаймні на ринку “Буковинський”, який я добре знаю, працювало багато людей з “Кварцу”, “Електронмашу” та інших високотехнологічних підприємств міста. А я ще й встиг опанувати базари Румунії, Югославії, Турції, Польщі тому вважаю себе справжнім “базарником” того часу. Заробляти тоді було більше ніде.

Це така ж праця як і інші – важка, відповідальна, а часом і інтелектуальна. Не така, звісно, як у професора, політолога чи журналіста. Але вимагає голови на плечах. Там є своя “тонкота”.

Вже втретє мене обрали депутатом міської ради. Пишаюся цим та відчуваю відповідальність.

Так от – мені здається, що проблему інтелекту та популізму ви вигадали. Її не існує насправді, вона штучна. Чернівчанину все одно яка освіта у депутата, чи яку він носить краватку. Можливо, колись це буде мати значення, тепер має значення лише  те, як політик чи депутат виконує те, що він обіцяв людям. І все! Я навчився цьому не у виші, а тоді, коли замітав вулиці і був “базарником”.  Але коли зрозумів, що треба державі допомогти не лише інтелектом, то зміг за допомогою друзів відправити в зону АТО п’ять автомобілів - два “Урали”, ГАЗ-66, УАЗ та джип “Форд”.

Я живу і працюю для того, щоб мої діти, всі діти України жили в нормальній європейській державі, вивчилися, щороку відпочивали на морі і не знали базарів.

Вчора була прощена неділя. Пробачте, якщо образив чимось вас.

 Василь Максимюк