Василь Козьмик: Доба безвідповідальності

 «Хто слухає вас, той Мене слухає…»

(Лк 10: 16)

 Наступила якась доба безвідповідальності серед народу. Ніхто не хоче Бога боятися, людину поважати. Все полонила неправда. До влади, до посадових становищ прориваються варті й неварті. Стільці посадові зайняли, а відповідальності не несуть. Зробили повний безлад у політиці. Той же безлад роблять у Церкві.

Слова «депутат» і «безлад» стали рівнозначними від столиці до найменших сіл. Результати праці депутатів вельми яскраві в Україні. Навіть атеїсти не вміли так руйнувати основи святої правди. Окремі з депутатів пішли в політику та, не знайшовши себе там, переорієнтувалися й ревно клопочуться про Церкву, але не методом Божим, безкорисністю та жертовністю Ісуса Христа, а методом духа цього світу – безсоромним насильством.

Панове депутати, слуги народу, псевдопомічники Церкви, дайте пожертву до храму – і нехай Бог прийме. Лиш не з украденого, ні від блуду, бо таке Бог не прийме. А коли хочете допомагати, то допомагайте, але не тими методами, якими ви дбаєте про добробут своїх виборців. Вони вже по горло ситі такою вашою допомогою. Той крихкий мир, який ще є в Церкві, не руйнуйте.

Окремі депутати набули у себе самих такого права і достоїнства, що без відома священика чи єпископа проводять збори на парафії, обирають керівні органи парафії всупереч канонів без відома Церкви, а статут Церкви кидають під ноги. Таким методом бунтують парафію, обманюють, купують гречкою чи обіцянками, залякують авторитетом влади. Ніби йдуть з добрими намірами, але канонів Церкви не знають, в Бога практично не вірять, релігії від магії не відрізняють. Навпаки, у магії запозичують захист на свою владу, на сім’ю і поширюють на віруючих.

Нерозважні віряни насліпо йдуть за такими авторитетами і або продаються за гречку, або лякаються і роблять у селі безлад, розвалюють усе – і церковне, і політичне.

Про таких політиків говорить пророк Давид: «Коли бачиш злодія, то сходишся з ним, і з перелюбником спілкуєшся» (Пс. 49: 18). Ісус Христос до таких владолюбців сказав: «… Куди Я йду, туди ви не можете прийти» (Ін 8: 21).

Окремі владолюбці, щоб бути успішними політиками, ідуть до магів (ворожбитів) і купляють собі удачу. Злий дух навіть робив марну спробу схилити Ісуса Христа поклонитися за таку удачу. Ті владолюбці, що поклонилися злій силі, стороннім духам, стануть удачливими на короткий час, поки не передадуть зв’язки зі злом своїм дітям; зроблять розбрат у Церкві, а потім стануть жертвою того ж самого зла, яке їм допомагало.

Ісус Христос навчає: «… Йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого» (Ін 14: 30). Себто, не має гріха. О, коли б так могли сказати про себе владолюбці! Та воно навпаки, як пророк Ісая каже: «Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!» (Іс. 1: 10).

Ізраїльтяни після смерті Давида і Соломона не захотіли платити данину цареві юдейському. Їхні батьки прагнули обрати царя, хоч пророк Самуїл прохав, попереджував, що не треба царя, бо їхні сини будуть вимушені платити данину, служити цареві і царським синам. Ізраїльтяни тоді поривалися обрати царя і обрали, а потім відмовилися платити данину на утримання царського двору. В зарозумілості зневажливо відкинули: «… Немає нам частини у Давида, і немає нам частки у сині Ієссеєвому…» (2 Цар. 20: 1). Відокремилися, побудували собі жертовник ідола, золотого тельця, й почали приносити йому жертви, як у Єрусалимі істинному Богу.

Здавалося, перемогли, довели свою правду. Все зробили з найкращими намірами. Відмовились і від данини, і від храму, і від Бога. Через триста років їхні онуки і правнуки стають жертвою війни. Їх переселяють із землі Ізраїльської в чужу землю, а до їхньої землі заселяють язичників. Можемо сказати, що нічого страшного. Але кривда велика. Через велике мудрування і зневажливе ставлення до волі Божої вони були позбавлені участі в благородній місії – народженні Месії та заснуванні Церкви. А це кривда непоправна на всю вічність. Сином Ієссеєвим виявився Ісус Христос, Син Давида (Пс. 109: 1). Вони ж безглуздо, пихато відмовилися від Сина Ієссеєвого: «… Немає нам частки у сині Ієссеєвому…». А якби не мудрували і заплатили данину, як інші покоління, то не були б відкинуті від благородної Божої справи. Ось куди завела велика мудрість зарозумілих мудраків. Вони довели, що можуть побудувати життя так, як їм подобається, а не згідно з волею Божою. Господь не забирає права будувати собі, що ти хочеш, але, на жаль, побудоване без Бога веде в нікуди.

Чи не тим же шляхом пішли протестанти? Частина християн відмовилася платити пожертви на побудову храму Святого Петра в Римі. Не захотіли слухати священиків, єпископів, а в кінці відмовилися від священства взагалі. Сьогодні їхні онуки, правнуки волають, що Європа загниває, гине від аморальності. Їхні прадіди відмовилися подати пожертви на храм – а сьогодні їх полонило содомське зло, одностатеві шлюби. Гроші мають, але Ісуса Христа втратили.

Чи й ви, дорогі православні брати і сестри, не йдете тим самим шляхом? Чи ваша мудрість, панове депутати, не заведе вас у нікуди? Мудруйте-мудруйте! Ви ані священика, ані єпископа не чуєте. Ви наймудріші, мудріші від усіх.

Історія показує нам, що такі мудраки вже були. Ми бачили, чим їхня мудрість завершилася. Не варто жити мудрістю тих, котрі спритно похваляють своє зло, яке здатні породити, а не правду Божу. Для таких гроші – правда, гроші – закон, гроші – сила. Та ні за гроші, ні за гречку не купите Неба, ані правди Божої на свій лад не зміните.

У ранній Церкві розпинателі Ісуса Христа відчули себе сильними і мудрими, бо збулися Наймогутнішого Проповідника моралі і Цілителя, Який воскрешав мертвих. Будучи нездатними перемогти, вони Його вбили. Для них Його немає. Він розп’ятий і помер. Вони знову великі і нескоримі. Знову будують собі велике майбутнє, піднімають гоніння на послідовників Христа. Християни покривджені, покидають свої оселі і утікають за межі батьківщини, щоб не загинути від рук розпинателів. Вигнані християни – переможені.

Та чи справді вірні християни пішли зі своїх помешкань на чужину тинятися, щоб не стати жертвою розпинателів? Ні, їхня кривда була провидінням Божим, Божим милосердям. Через сорок років після воскресіння Ісуса Христа Юдея, Єрусалим стають жертвою гніву Божого. Їх полонить римська армія і синів тих, що розіп’яли Христа, продає у рабство до всіх народів світу. Вони вигнані з батьківщини вже дві тисячі років.

Панове депутати, навіщо мудруєте? Тих, кого Христос покликав вести до Бога, тобто Церкву, не слухаєте, зневажаєте. Самі ж ведете в нікуди.

Василь КОЗЬМИК

Картина Ніколя Пуссена «Поклоніння золотому тельцю»