Український експерт Максим Кияк розповів чеському виданню про специфіку російської дезинформації і як їй протистояти

Інтерв’ю чеському інформаційному порталу INFO.CZ

          На думку українського експерта з питань дезінформації та стратегічних комунікацій Максима Кияка, Російська федерація має вельми централізовану структуру вироблення та застосування фейкових новин. Москва веде цілеспрямовану інформаційну війну. Цьому можна, наприклад, протистояти за допомогою гумору й освіти. Разом із тим, на його думку, намагання спростувати кожен акт російської дезінформації лише виснажує та відволікає увагу від більш важливих аспектів.

 -       Якою є стратегія російської дезінформації? Чи щось змінилося суттєво після того, як у Російській Федерації було прийнято нову доктрину з інформаційної безпеки у 2016 році?

 - Зміни не було надто суттєвими у порівнянні з попереднім варіантом, але у ній міститься вагомий наголос на інформації як на важливому засобу під час військового протистояння, а також на необхідності її більш централізованого та вертикального використання. Власне, це ми можемо чітко прослідкувати на прикладах Європи й України. Російською Федерацією застосовуються різноманітні наративи супроти кожної конкретної країни. Певні з них застосовуються проти низки посткомуністичних країн у Східній Європі, інші – супроти країн Балтії та зовсім інші – проти Західної Європи.

 -       Як це функціонує? Хтось, можливо, керує даним процесом з боку спецслужб чи безпосередньо з Кремля?

 -Достеменно невідомо де саме перебуває головна дійова особа, можемо лише про це здогадуватися. Проте, згідно з даними, котрі вдалося проаналізувати, цей процес є вкрай централізованим. Часто застосовуються схожі  стратегії та наративи до тих, які використовувалися колишнім КДБ за часів Радянського Союзу. Зараз же ми спостерігаємо поєднання цього досвіду з новими інформаційними технологіями, соціальними мережами.

 -       Деякі речі справді є подібними як, до прикладу, називати ворогів фашистами чи агресорами. Але ж чи дійсно у російській дезінформації настільки присутня ідеологія Радянського Союзу?

-  Справа у тому, що Радянський Союз позиціонував себе у якості оточеної фортеці. Сьогоднішня ж Російська Федерація пішла далі і робить ставку на тих, хто розчарувався, пропонуючи так звану «альтернативну точку зору». Вона використовує західний принцип свободи слова у власних цілях і наголошує на тому, що це лише альтернативна позиція, а ніяка не дезінформація. У результаті ж у майбутньому ми матимемо ще більшу кількість тих, хто вважатиме, що жодної правди не існує.

- Разом із тим, російська дезінформація не повинна розглядатися ізольовано, а у контексті інших інструментів (військовий, економічний, дипломатичний, культурний). Російська Федерація витрачає щороку все більше фінансів на свою пропаганду закордоном, тобто на RT і Sputnik.

- Чи маєте Ви інформацію щодо того, скільки саме Росією на це витрачається?

- Одна справа, це офіційні дані, які схвалює російський парламент. До прикладу, у 2014 році, коли сталася агресія проти України, Кремлем було витрачено 1,1 мільярд доларів на свої закордонні медіа. Але це лише одна частина. Адже є ще витрати на секретні служби. До того ж, кошти на це змушені давати й тамтешні олігархи. Кремлем використовується ціла низка різноманітних організацій, у тому числі й неурядових, щоби провадити свою політику закордоном і у самій Росії.

- Чи змінилася російська пропаганда протягом останнього часу? Схоже на те, що вона була доволі успішною в Естонії, коли естонська влада перенесла пам`ятник радянському солдату. Разом із тим, під час російсько-грузинської війни  вона була не настільки ефективною.

- Естонія у 2007 році  була одним із перших прикладів того, як Російська Федерація діє у цій сфері. Щоправда, на той час умови були іншими, ніж сьогодні. Тодішнє Russia Today лише розпочинало своє мовлення. А люди з метою комунікації більше користувалися мобільними телефонами, ніж інтернетом або соціальними мережами. Тим не менше, Росія спромоглася поширювати неправдиві новини та чутки про те, як начебто естонська влада намагається покарати російськомовних громадян чи про «фашистський» естонський уряд. Сьогодні процес поширення таких фейків був би значно простішим. Разом із тим, тоді вперше в історії відбулася кібератака на країну-члена НАТО та на її владу.

 Максим Кияк вивчав філософію та релігієзнавство у Німеччині та в Україні, працював протягом кількох років в Національному інституті стратегічних досліджень у м. Києві. Співзасновник організації GlobalUkraine, яка займається публічною дипломатією. Спеціалізується на дезінформації, релігієзнавстві. Співавтор дослідження центру стратегічних комунікацій НАТО (м. Рига, Латвія) про використання гумору у пропаганді та контрпропаганді.

- З перших днів агресії проти Грузії тамтешня влада доволі успішно стала використовувати контрпропаганду. Росії не вдалося нав`язати враження про те, що це нібито Грузія напала на маленькі сепаратистські псевдореспубліки. Більше того, грузини зуміли довести, що не вони є окупантами, а саме російський ведмідь атакував маленьку Грузію. Їй також вдалося інформувати іноземних журналістів щодо подій, які відбувалися у 2008 році. Разом із тим, Грузія зазнала тоді поразки у військовому сенсі. В Україні, на Донбасі Росія була більш вмілою. Вона зуміла на початку нав`язати точку зору про те, що там воюють якісь загони самооборони та інші «зелені чоловічки», які не мають нічого спільного з діями Російської Федерації. Грузія слугує хорошим прикладом того, як потрібно протистояти дезінформації. У той же час, війна проти Грузії стала для Кремля триггером для вдосконалення його інформаційних потужностей.

- Але з того часу інформаційна війна поширилася ще далі від кордонів Російської Федерації. Зокрема, мова йде про спроби вплинути на вибори США та використання секретних агентів.

- Згідно з позицією Російської Федерації, країни Балтії, Грузія, України не є суверенними державами, а такими, що повністю залежні від Заходу. Відтак, вона намагається зобразити, що це все начебто є війна Заходу проти Росії, а аж ніяк не навпаки. Таким же чином, до речі, російська дезінформація і зображує Арабську весну та низку інших революційних подій у світі як такі, що інспіровані Сполученими Штатами проти Росії. Через це Російська Федерація всіляко намагається впливати на ці країни, Західну Європу та США, які, згідно з її розумінням реальності, протистоять Росії.

- Яки чином ми можемо захистити себе від російської дезінформації? Чи повинні окремі країни створювати власні наративи супроти неї?

- На мою думку, найперше, що Європі варто робити, це ставати міцнішими, більш об`єднаними та менш політично поляризованими. Потрібно також зменшувати залежність від Російської Федерації, зокрема, в енергетичній сфері. Варто приділяти більше уваги медіа-освіті. Так, можливо, це дещо довготривалий і, навіть, нудний процес. Але кращого захисту на сьогодні для Європи не існує. Час на нашому боці, адже дезінформація часто покладається саме на емоції, і саме тому вона є найбільш ефективною у її початкових фазах. Гумор також є вкрай хорошим і дієвим засобом. Згідно з нашим дослідженням центру стратегічних комунікацій НАТО, він здатен у буквальному сенсі ліквідувати чи не кожну дезінформацію. У випадку з Україною гумор став дуже ефективним знаряддям. До речі, відразу як тільки це дослідження було опубліковано на сайті, на нього вкрай роздратовано відреагувала речниця МЗС Російської Федерації Марія Захарова.

- Чи варто Європі інвестувати у власну пропаганду чи краще зосередитися на власній аудиторії і власних силах?

- Вкрай важливим є подолати інтелектуальну лінь, вміти мислити критично. Не нав`язувати людям те, якими медіа користуватися, але намагатися заохочувати їх застосовувати власний мозок. Не використовувати просте пояснення для речей або подій як це роблять, до речі, популісти. Необхідно також вміти розрізняти частину стратегії від периферійних маргінальних речей. Відтак, на моє переконання, не варто реагувати на кожен фейк, котрі з`являються щодня чи не сотнями. Тому, я дещо скептично налаштований щодо різноманітних ініціатив, які займаються спростуванням фейкових новин. Така діяльність часто забирає енергію й увагу. Більше того, аудиторії тих, хто  виробляє фейки та тих, хто їх спростовує, здебільшого є різними та майже не перетинаються.

 Джерело: Nemá cenu vyvracet ka?dou jednotlivou dezinformaci, tvrdí ukrajinský expert na falešné zprávy .

https://www.stopfake.org/cz/nema-cenu-vyvracet-kazdou-jednotlivou-dezinformaci-tvrdi-ukrajinsky-expert-na-falesne-zpravy/