Українські румуни просять Порошенка і Яценюка ліквідувати молдовську мову

Представники румунської громади України просять об’єднати дві окремо діючі та практично ідентичні навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською та молдовською  мовою навчання в Україні в одну єдину програму навчання, шляхом переходу всіх цих закладів на навчання за програмою шкіл з румунською мовою навчання.

ЗВЕРНЕННЯ

Одеської обласної національно-культурної румунської асоціації “БЕССАРАБІЯ” щодо об’єднання діючих окремих навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською та «молдовською» мовою навчання в Україні в одну єдину програму навчання, шляхом переходу всіх цих закладів на навчання за програмою шкіл з румунською мовою навчання.

Президенту України, Пану ПЕТРУ ПОРОШЕНКО
Прем’єр-міністру України, Пану АРСЕНІЮ ЯЦЕНЮКУ
Міністру Освіти та Науки України, Пану СЕРГІЮ КВІТ
Урядовому уповноваженому з питань етнонаціональної політики, Пану ГЕННАДІЮ ДРУЗЕНКО
Голові Одеської Облдержадміністрації Пану ІГОРЮ ПАЛИЦІ
Директору Департаменту Освіти і Науки Одеської ОДА,
Пані ТЕТЯНІ ЛАЗАРЕВІЙ

Вельмишановний Пане Президенте!
Шановні Пані та Панове!

Звертаємось до керівництва нашої держави та батьківщини з проханням звернути увагу на ситуацію, яка склалася за роки незалежності України навколо проблеми освіти рідною мовою для представників корінного румунського та/або молдовського населення України, шляхом розподілу навчального процесу за «кращими» традиціями радянсько-більшовицької влади.

Як відомо, так склалося історично, що місцями постійного і традиційного проживання румун в незалежній Україні є Тячівський та Рахівський райони Закарпатської області, Чернівецька та Одеська область. В цих трьох прикордонних регіонах нашої з Вами батьківщини сторіччями проживають представники одного єдиного східно-романського народу, який спілкується багатьма барвистими говорами однієї – румунської – мови.

На превеликий жаль, нещодавня історія, з її невід’ємною складовою – комуністичним режимом Радянського Союзу у всьому підконтрольному Кремлем соціалістичному блоці центральної та східної Європи, дала зрозуміти людству що тоталітарні режими в змозі руйнувати не лише особистість та національну ідентичність людської особі, а також національну ідентичність цілих народів, примусово, через системно налагоджену процедуру, змушуючи менші народи відмовлятися від власної мови, культури, релігії та освіти рідною мовою на користь домінуючої мови або культури – у нашому з Вами випадку на користь російської мови на просторах колишніх радянських республік. Таким чином, через Голодомор у першій половині ХХ-го сторіччя, та протягом наступних 40-а років радянською владою з Москви поетапно викорінювалась українська мова в навчальних закладах та в культурі Української РСР та популяризувався певний міф про український або «малоруський» говір російської мови.

Так само після закінчення Другої Світової Війни Сталіним була створена «молдовська» мова і переведена письменність на кирилицю, та «молдовський» народ, який нібито суттєво відрізняється історією, культурою або мовою від іншої своєї половини – румунів які й сьогодні проживають в історичній провінції Молдова у складі сучасної Румунії. Як бачимо – долю народів Української РСР та Молдавської РСР визначили, під кінець СРСР саме наші народи, і ніхто інший – ні Москва, ні Кремль, тим паче ні Сталін або законсервований засновник радянського колосу – Ленін.

Таким чином, у Декларації про Незалежність Республіки Молдова від 27 Серпня 1991 року, згідно із рішенням Великого Національного Зібрання у Кишиневі 31.08.1989, державною мовою сусідньої країни визнається румунська мова, на основі латинської графіки. Придністровський воєнний конфлікт 1992 року, а точніше – його російська складова та КГБ-ська агентура Радянського Союзу – фактично примусили молдовський політикум прийняти Конституцію Республіки Молдова 1994 року із сумнозвісною складовою, а саме – стаття 13, яка визнає державну мову, у супереч Декларації про Незалежність (!) – молдовську мову (але також латинською писемністю). Рішенням Конституційного Суду 2013 року у Республіці Молдова повернуто назву державної мови, згідно Декларації про Незалежність. Згідно п.2 Рішення № 36 від 05.12.2013 року, Конституційний Суд Республіки Молдова вирішив: «У разі розбіжностей між текстом Декларації про Незалежність і текстом Конституції, переважає першочерговий конституційний текст Декларації про Незалежність.». Звісно, юридичне тлумачення Конституційного Суду Республіки Молдова має за основу і суто науковий вираз цього мовного питання. Отже, 2010 року Академія Наук Республіки Молдова, відповідаючи на запит Міжрегіонального Об’єднання “Румунської Спільнота України”, заявила:

«правильна, наукова назва мови спілкування румун в історичній Бессарабії (у тому числі її північ і південь), Закарпатській та Чернівецькій областях є румунська мова, загальновідомий факт, підтверджений сучасними лінгвістами у рамках багатьох наукових об’єднань, також підтверджений і українськими видатними лінгвістами серед яких буде достатньо зазначити ім’я покійного професора Станіслава Семчинського. Більше того, вчені Академії Наук Республіки Молдова неодноразово висловились стосовно правильної назви румунської мови. Таким чином, «Відповідь на прохання Парламенту Республіки Молдова стосовно історії та використання назви «молдавська мова», прийняту у розширеному засіданні Президії АНРМ від 9 вересня 1994 року, наголошує: «Ми віримо в те, що стаття 13 Конституції повинна бути переглянута відповідно до наукової істини, та повинна бути сформульована таким чином: «(Офіційною) Державною мовою Республіки Молдова є румунська мова». Згодом 28 лютого 1996 року річні загальні збори АНРМ прийняли заяву, в якій було підтверджено наукову думку профільних філологічних спеціалістів республіки та зарубіжжя, відповідно до якого (офіційна) державна мова Республіки Молдова є румунська мова. З 1996 по теперішній час, бачення вчених Академії з питання терміну «румунська мова» не змінилася, незважаючи на те, що деякі політики заявляли, що термін “румунська” є науковим терміном, в той час як термін «молдавська мова» є політичним терміном, коли насправді останній є ідеологічною та геополітичною назвою.»

Отже, у сучасному світі є дві країни – дві незалежні держави, державною мовою яких є єдина східно-романська мова – румунська: Румунія та Республіка Молдова.

Так склалося сьогодні, що в світі є лише одна країна, яка використовує назву «молдовська мова», зокрема для забезпечення навчального процесу рідною мовою певної частини населення – представників національної меншини. Це наша з вами батьківщина – Україна. Звісно, «молдовська мова, на кирилиці» показово фігурує ще в одному регіоні – сепаратистському формуванні – невизнаній придністровській молдовській республіці – по-суті незаконно окупованій території Республіки Молдова.

В кінці Другої Світової Війни у Південній Бессарабії викладалося румунською мовою у 62 школах, у місцях компактного проживання румуномовного населення – у містах та селах. Після зникнення Радянського Союзу, незалежна та суверенна Україна успадкувала 18 з цих румунських шкіл, тільки у селах, розташованих переважно у придунайських районах – Ренійському, Ізмаїльському та Кілійському, але і в Саратському, Татарбунарському, Тарутинському або Білгород-Дністровському районах. Таким чином, СРСР вдалося викоренити навчання румунською мовою з усіх бессарабських міст та більшість сіл, русифікуючи 44(!!!) румунські школи. Сьогодні, після 24-х років незалежності української держави у південно-західних районах Одеської області є лише п’ять (5!!!) національних шкіл, навчальний процес у яких повністю здійсняється румунською мовою, але під назвою «молдовська», за політичною подачею Києва. Всі інші – 13 шкіл – або українізовані, або цей процес йде повним та певним ходом. І це при тому, що у перші роки незалежності української держави навіть обговорювалася можливість відкриття румунських класів у русифікованих комуністами школах, такою демократичною та європейською нібито насувалася перспектива!…

При всієї повазі до численних здобутків молодої, незалежної та суверенної української держави маємо звернути Вашу увагу на те, що навіть у радянські часи один розділений Сталіним народ – румуни та/або молдовани Української РСР мали середню освіту однією – «молдовською» мовою (кирилиця) із школами Молдовської РСР! На жаль, єдине, чого «досягла» незалежна українська держава у цьому контексті – ще раз розділити цей народ, проводячи політику «divide et impera!» у мовному питанні, на що навіть радянська влада не наважилась: саме українській державі, через успадковану комуністичну номенклатуру, вдалося розділити навчання румунською мовою, яке розвивалось в Україні 1989-1998 років, впровадивши «молдовську» мову у навчальний процес національних шкіл Одещини.

Пане Президенте! Шановні добродії!

У позитивному плані цього питання, українська держава, виходячи з спільного радянського минулого разом із Республікою Молдова, з самого початку незалежності України, через власну систему освіти підтримувала у місцях компактного проживання румуномовного населення – румун та/або молдован (Закарпатська, Чернівецька та Одеська області) – освіту румунською мовою у навчальних закладах І-ІІІ ступенів. Відомче міністерство освіти, починаючи з 1991 року використовувало єдину програму навчання румунською мовою як для національних навчальних закладів діючих у місцях проживання етнічних румун, так і для шкіл розташованих у місцях проживання румун, яких офіційно затверджено і задокументовано ще радянською владою окремою народністю – «молдованами».

Випадково чи ні (?!), але одразу після підписання Українсько-Румунського Договору про добросусідство 1997 року, на хвилях нео-радянського «молдовенізма» із джерелом ніде інде ніж у Тирасполі (причина, по суті, назви «молдовська мова» у ст.13 конституції Р. Молдова), Міністерство Освіти і Науки України починає в 1998-му році відокремлене навчання у навчальних закладів Одеської області «молдовською» мовою, закріплює практично ідентичну, дублюючу (відносно до румунської) шкільну програму цією «мовою», видає за рахунок держави підручники нібито для двох різних шкіл: одні для шкіл із румунською мовою навчання, інші – для шкіл з «молдовською». Апогеєм видавничої справи є видання львівською друкарнею двох стовідсотково ідентичних підручників для окремих «румунських» та «молдовських» шкіл, замінивши для цього один єдиний аркуш!!!

Знову-ж, випадково чи ні, але саме у 1998 році, у рекордні строки та явно за підтримкою владних структур спеціального призначення, створюється Всеукраїнська Молдовська Асоціація, а її беззмінним керівником призначається ніхто інший ніж А. С. Фетеску – чоловік Л. І. Фетеску, методиста по «молдовських» школах Одещини. По суті справ, українська держава найняла на роботу подружжя, з конкретною метою: в котрий раз розділити – через підконтрольну родині Фетеску навчальну програму та через румунофобський друкований ЗМІ Всеукраїнської Молдовської Асоціації – згідно радянської комуністично-тоталітарної практиці не лише певний народ, а його найцінніший скарб – мову – на дві нібито різні – «молдовську» і румунську, надаючи таким чином статус окремої мови молдовському говору румунської. Даний абсурд є дуже дієвим і у теперішній час, коли випускники «молдовських» шкіл Бессарабії, маючи зазначену за рідну мову у атестаті «молдовську», навчаються на спеціальності «румунська мова» в Ізмаїльському Державному Гуманітарному Університеті, та повернувшись у рідні школи Одеське обласне управління освіти примушує їх – викладачів румунської – викладати і називати мову «молдовською»! … Протягом років незалежності України складається абсолютно абсурдна ситуація, коли, не виходячи з села, випускники однієї і тієї ж школи мають прописаною рідною мовою румунську у атестаті про неповну середню освіту 1996 року, а в атестаті про повну освіту 1998 року – «молдовську». І все це – за волею одеських чиновників, або за політичною вказівкою з Києва.

Звісно, згідно сталим європейським демократичним традиціям, право на національну самоідентифікацію ніхто не відміняв, та у сучасний день справа кожної особи як себе ідентифікувати – румуном чи молдованином, у випадку 400-тисячного румуномовного населення України, у минулому десятиріччями штучно розділений комуністичним режимом на румун та молдован.

Але, чи бажає сьогодні Україна продовжувати «славетні» комуністичні-тоталітарні традиції пригнічення малих народів, або наша держава по-справжньому обирає демократичні цінності? Впевнений, що Ваша відповідь на це питання обере останній тезис.

Насправді, з об’єктивної, культурно-історичної, наукової, і нарешті – дипломатичної точки зору – сучасна Україна та її органи влади всіх рівнів мають визнати, що українські румуни, у тому числі волохи, мараморошани, буковинці, молдовани та бессарабці є представниками одного народу, однієї культури та у них одна, єдина рідна мова – румунська, яка так само розподіляється на безліч локальних говорів або наріч – мараморошський, буковинський, молдовський, бессарабський, трансільванський, олтянський, мунтянський, і т.д., як і українська мова на слобожанський, гуцульський, закарпатський, поліський, бойківський, степовий, наддністрянський, наддніпрянський та інші говори.

З якихось невідомих нам причин, українська влада минулих років зробила все можливе для того щоб заполітизувати питання навчання румунською мовою в Одеській області. Одним із найрезонанснішим прикладом стало діло 1999-го року, коли за проявлену об’єктивність та за підтримання наукової назви румунської мови у Старосільський Загальноосвітній Школі Саратського району було звільнено з поста директора школи Відмінника народної освіти України Пінтяк Зінаїду Миколаївну. Символічним є той факт, що саме в той самий рік в Одесі було викрадено бюст класика румунської літератури М. Емінеску… Навіть сьогодні під особливим наглядом обласної та районної влади та СБУ перебувають всі педагогічні кадри які підтримують фахові робочі зв’язки із колегами з Чернівців, Республіки Молдова або Румунії, або беруть участь у закордонних викладацьких стажуваннях румунською мовою.

На жаль, і в наш час керівництво облуправління освіти Одещини жорстко забороняє вчителям використовувати назву «румунська мова» у навчальному процесі, та проводить окремі від Закарпатської та Чернівецької областей курси підвищення кваліфікації, олімпіади з окремої «молдовської» мови, і т.д.. Останній доказ політичної площини цього питання – проведення Міністерством Освіти та Науки України «Першої всеукраїнської олімпіади з румунської мови» у Чернівцях, наприкінці Березня 2015 року, за участю учнів тільки з Закарпатської та Чернівецької області. Безумовно, це великий плюс нової української влади, якби не одне «але!»: олімпіада з тієї-ж мови, але під назвою «молдовська» відбулася і в Одесі, звісно у меншому форматі, але впевнено – за ті ж самі державні кошти або суми, у котре одурманюючи учнів що поет Емінеску не румунський, а тільки «молдовський» класик літератури, і що їхня мова чимось суттєвим відрізняється від мови закарпатських або буковинських румун…

Беручи до уваги вищевикладене, яке ні в якому разі не є новиною для органів державної влади за всі роки незалежності нашої з Вами України, 

дотримуючись численних висновків провідних науковців та нарад Академій Наук України, Румунії та Республіки Молдова щодо єдиної назви літературної форми румунської мови та існування суто політичних спекуляцій і псевдонаукових підробок стосовно існування нібито окремої, «молдовської» мови з посилання на молдовський говір румунської мови,

враховуючи задеклароване прагнення України до інтеграції в Європейській Союз, однією з офіційних мов якого є румунська мова – мова якою володіє, вперше за всю історію України, Президент нашої держави Петро Олексійович Порошенко – чим пишаються вся 400-тисячна румуномовна спільнота України, значна частина якої (понад 100 тисяч громадян) традиційно проживає на малій батьківщині Президента України – в Бессарабії,

маючи за основу офіційну назву державної мови двох сусідніх та дружніх для України держав – румунська мова у Румунії та Республіці Молдова,

ПРОСИМО:

об’єднати дві окремо діючі та практично ідентичні навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів з румунською та «молдовською» мовою навчання в Україні в одну єдину програму навчання, шляхом переходу всіх цих закладів на навчання за програмою шкіл з румунською мовою навчання.

З повагою,

Анатолій ПОПЕСКУ
Президент Одеської Обласної Національно-Культурної Румунської Асоціації «БЕССАРАБІЯ»

31 Березня 2015, м. Ізмаїл

Джерело: http://www.chernivtsinews.com/2015/04/06/президента-україни-просять-обєднат/