У Пушкової дослідили, як рятувати Кафедральний собор Зішестя Святого Духу та повернути йому природний колір

20 лютого 2017 року на запрошення  відділу охорони культурної спадщини Чернівецької міської ради було проведене обстеження технічного стану несучих конструкцій Чернівецького Кафедрального собору Святого Духу?. Метою обстеження було відпрацювання передумов для перефарбування поверхні стін фасаду Собору. В проведенні цього обстеження брав участь представник підрядної фірми «Ремобуд» Андрій Куліковський, а самі дослідження проходили під керівництвом академіка АБ Украіни, члена Українського Національного Комітету ІКОМОС (Міжнародна рада з питань пам'яток і визначних місць/ International Council on Monuments and Sites – ICOMOS) Юлії Стріленко. 

 Нагадаємо, що Чернівецький Кафедральний собор Зішестя Святого Духу – це пам'ятка архітектури місцевого значення, яку було побудовано протягом 1844-1864 рр., і вона має в державному реєстрі відповідний охоронний охоронний номер 11/56-Чв.

 Серед висновків досліджень слід виокремити деякі моменти, а саме:

 1. Було проведене натурне обстеження стану фарбового шару на поверхні стін Собору, а також стану цокольної частини. Востаннє собор було пофарбовано у 2012 – 2013р. в яскравий рожево-бузковий колір. Такі кольори отримують введенням органічних пігментів, які нестійкі до сонячних променів, тому вони змінюються, набуваючи неприродних відтінків. Подібну ситуацію маємо нині на фасаді Собору. На жаль, це не єдиний недолік цього фарбового шару. Плівка синтетичної фарби дуже щільна, відшаровані кусочки з тріском ламаються пальцями. Зазвичай, такі фарби на фасадах недовговічні, тому що втрачають еластичність та «відриваються» від основи по шпаклівці.          

 2. В процесі огляду поверхні стін зафіксовані численні дефекти на поверхні фарбового шару – сітка мікротріщин, особливо, в місцях підвищеної вологості тиньку. Такі ділянки спостерігаються над цокольною частиною фасаду, над і під виступом карнизу, де хронічне замокання стіни відбувається із-за нефахового влаштування карнизного накриття. Під  час обстеження на поверхні карнизного звису ще танули залишки снігу, а з тріщин на поверхні стіни під карнизом просочувалась крапельна вода.

 Ще одна причина підвищеної вологості стін нижнього яруса Собору – капілярне  підсмоктування вологи в кладку стін з ґрунту через присутність на поверхні вапнякових блоків цоколя міцної щільної цементної накривки товщиною 1, 5 – 2см. Вона дуже шкодить будівлі, не даючи стіні «дихати», утримуючи вологу під щільним шаром цементу. Як наслідок, маємо руйнування фарбового шару на поверхні стін, утворення сітки тріщин, лущення фарбового шару.

 3. Дослідження первісного пофарбування.Оскільки спорудження собору було тривалим, він міг досить довго мати побілену вапном поверхню. Термін, як мінімум, 4-5 років, свідомо витримувався будівничими для усадки мурування собору до його декоративного опорядження. На цей час поверхню фасаду білили вапном заради естетичного сприйняття.

Перший кольоровий фарбовий шар – вапняний з червоною вохрою, дуже вивітрений. Далі – білий і світло-охристий вапняні фарбові шари.

Останній сучасний фарбовий шар – по сірій шпаклівці плівка синтетичної фарби рожево-бузкового кольору. Слід зауважити, що фарбовий шар досить легко відшаровується по сірій шпаклівці, особливо при зволоженні поверхні.

 Виходячи з результатів обстеження сучасного стану поверхні фасаду, спеціалісти Академії АБ України пропонують певний порядок виконання реставраційних робіт. Нині є сучасні матеріали  і технології, які забезпечать міжреставраційний термін служби фасаду до 20 років при умові дотримання технології підготовки поверхні під нанесення фарбових шарів.

• Висушування зволожених поверхонь. Для цього слід видалити повністю шар пізнього цементного тиньку з поверхні вапняку. Якщо цемент місцями накладений вище на цегляну кладку, його теж треба зачистити.
• З поверхні вапняку змити атмосферні забруднення водою з додаванням звичайних миючих засобів – щетинними щітками. В процесі розчистки буде можливість уточнити колір первісного пофарбування (тонування) вапняних блоків на цоколі Собору.
• Обстежити та виявити всі ділянки зволоження стін фасадів. Їх помітно по наявності тріщин та лущенню фарбового шару. Відремонтувати карнизні звіси та примикання водозливних труб, де є просочування води в кладку стін.
• В разі необхідності, відремонтувати відмостки біля стін, забезпечивши необхідний ухил від стін для захисту від атмосферних опадів. Не допускати розташування клумб з квітами  поблизу стін (відстань від підошви стіни не менше 3 – 4м), оскільки їх полив зволожує та послаблює несучу здатність підмурків храму. Слід пам’ятати, що будівля розташована на схиловій поверхні і по висоті  стін вже спостерігаються вертикальні волосяні тріщини.

Це треба робити негайно, бо в теплу погоду кладка буде інтенсивно просушуватись. В такому разі, через 1 - 2 місяці можна буде починати роботи по перефарбуванню стін.

 Виходячи з ситуації, що склалася, є  2 варіанти технології декорування поверхні фасаду. Кожен із них має свої технологічні або економічні переваги й недоліки.

1-й варіант.  Пофарбування

Традиційна технологічна схема – розчистка поверхні від старих фарбових нашарувань, ґрунтовка просочуючим розчином, ґрунтування та пофарбування згідно технології фірми, яка виготовляє вибрану нами фарбу.  При виборі слід віддати перевагу фарбам з частковою волого- та повітропроникливістю фарбового шару. Це модифіковані вапняні, силіконові або силіконо-акрилові фарби. В цій технологічній схемі є важкий для виконання етап – розчистка поверхні від синтетичної плівки останнього пофарбування. Місцями вона сама легко знімається шпателем з нижніх рихлих вапняних шарів, особливо, на зволожених ділянках. Але там, де вона «приклеїлась» до міцної поверхні тиньку, зішкребти її досить важко. На жаль, без видалення цієї міцної плівки про якісне перефарбування говорити не приходиться.

2-й варіант.    Декоративна накривка

На поверхню стіни наноситься пігментована  декоративна накривка   товщиною біля 2 – 3мм. Тонкий шар наноситься на поверхню, старанно затирається і не фарбується. Колір поверхні визначається кольором накривки.

Під таке декоративне покриття теж виконується розчистка поверхні від попередніх нашарувань, але розчищаються тільки рихлі, розтріскані ділянки фарбових шарів. Поверхня ґрунтується і наноситься декоративна накривка такого кольору, який відповідає паспорту пофарбування.

Переваги цієї технології в довговічності такого опорядження. Дрібні дефекти або подряпини поверхні не призводять до оголення основи під фарбою, яка має інший колір. Економічно таке опорядження може бути дорожчим, але служити воно буде значно довше, тому затрати окупляться.

 ЗОЛТАН КІРАЙ, спеціально для Букньюс