У Києві пошанували, а вдома... забули
Цей більш, ніж прикрий випадок, укотре засвідчує, що цинізм і безпам’ятство загубить нас. Якщо подібного уже не сталося. У тому числі і в спорті, зокрема в пошануванні тих його представників, котрі були його гордістю.
Зовсім недавно відзначав свій поважний ювілей колишній гравець футбольної команди «Буковина» тих далеких 70-х Михайло Гнатович Мельник. З числа тих гравців, завдяки яким, команда, за яку він виступав добрий десяток років, мала славу союзного значення. Та що казати: блискуча, філігранна гра Мельника була в центрі всього українського футболу. І щоразу за його участю команда «Буковина» здобувала перемоги. І вдома, і на виїзних матчах.
Та літа безжально беруть своє. І не так давно Михайло Гнатовичу виповнилося стільки, скільки Богом велено. Ювілей знаменитий у колишньому футболіст відзначив просто, скромно, так, як належить у таких літах. Та Михайла Гнатовича обпекла думка: хто ще, окрім кількох колишніх товаришів по команді (а їх залишилося всього четверо), згадає та добре слово мовить. Виявилося, що в Чернівцях ділкам від спорту ветерани ніпочім. Подумаєш – колишні спортяги, тут з нинішніми гризотами у цьому спорті не розберешся. Мельник? Такого щось не припам’ятовуємо…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Буковині ветеранів спорту вшановують за поняттями
Але заслуги Михайла Гнатовича припам’ятали в стольному граді. Спочатку його привітали телефоном вдома, а відтак запросили до Києва. За видатні заслуги у спорті на адресу Михайла Гнатовича було мовлено багато хорошого. І від багатьох поважних осіб. І, як годиться, ще й подарунок вручили. Аби без клопотів, плазмовий телевізор у ріст людини доставили з Києва Михайлу Гнатовичу прямо додому. В Чернівці.
Ось як буває, коли пам’ять людську притупляє чиновницька тупість, зокрема, Чернівецькі ділки від спорту, котрим, як свідчить цей приклад, той спорт – десяте діло.
А тим часом, Чернівецька влада взяла гріх й у випадку з Валерієм Семеновим. Також футболістом тих далеких 70-х. Лєра, як ми його з шанобою називали, грав за «Буковину» так, що потрапити на матч було за щастя. А торік Лєра Семенов, який пережив блокадні роки Ленінграда, де народився, помер. Друзі по команді Володя Воронюк, Іван Пинзар і той же Михайло Мельник майже на колінах вмовляли чиновників від влади врахувати заслуги Семенова в історії футбольної команди. Дозволити схоронити і з врахуванням його заслуг. І що? Їх навіть і слухати не воліли. Подумаєш, якийсь там Семенов.
Іван Агатій,
колишній член збірної команди УРСР з легкої атлетики
