У Чернівцях вшанують століття археолога Бориса Тимощука, який науково довів автохтонність слов’янського та давньоукраїнського населення на Буковині

8 квітня 2019 р. на базі факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (м. Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корпус 14, ауд. 33) відбудеться Міжнародна наукова конференція «Per aspera ad astra: до 100-літнього ювілею відомого археолога Бориса Тимощука».

Результати досліджень представлять науковці та краєзнавці з  Україна, Австрії, Німеччини, Румунії, Польщі, Угорщини.

Початок заходу о 10.00.

 Телефон для довідок: (066) 149 61 10 – Микола Ільків.

 Завдяки його роботам на території Буковини було доведено автохтонність слов’янського та давньоукраїнського населення.

Вперше на науковому рівні було спростовано твердження історіографії ХІХ – першої половини ХХ ст. про появу українців на землях межиріччя Дністра та Сірету лише у часи входження краю до складу Австро-Угорщини.

Археологічні дослідження проведені Б.О.Тимощуком на території краю, привели до відкриття понад 2 тисяч давніх пам’яток, які датуються часом від доби палеоліту до пізнього середньовіччя, багато з яких стали «хрестоматійними» у вітчизняній та зарубіжній історіографії. 

Б.О.Тимощука по-праву слід називати першовідкривачем «земляного архіву» краю, адже завдяки його роботам було отримано дані про найдавніші сторінки з місцевої історії та закладено основи краєзнавства Буковини.

До того ж протягом життя науковець неодноразово зазнавав утисків від радянської влади. Чудом переживши німецький полон і концентраційні табори, повернувся на батьківщину. Але через пильний нагляд органів держбезпеки, молодому солдату було вкрай складно знайти роботу, адже перебування у полоні було майже рівноцінне тавру «ворог народу». У пошуках роботи Б.О.Тимощук відвідав не одну установу, але скрізь чув єдине: «не потрібен». Потім ще не одне десятиліття він, як

військовополонений, знаходився на обліку в КДБ і змушений був періодично відвідувати свого «куратора», що пригнічувало й обурювало вченого.

Характеризуючи життєвий шлях археолога, варто декілька слів сказати й про його суспільну діяльність, яка особливо яскраво проявилася на початку 90-х рр. ХХ ст. Б.О.Тимощук із захопленням зустрів демократичні перетворення в тодішньому СРСР. Він намагався не пропустити жодного мітингу в Москві, ходив на них в українській колоні під жовто-синіми знаменами. Перебував під барикадами під час путчу ДКНС. Часто вчений говорив рідним, друзям і своїм учням: «Я знаю з історії, що всі імперії рано чи пізно розпадаються, але ніколи не думав, що Україна стане вільною за мого життя, та же й безкровно, без війни вийде з СРСР».