У Чернівцях вшанували історика Василя Колотила з Відня з нагоди 115-ї річниці від дня народження
12 серпня 1908-го року в селі Вилавча (Коритне) Вижницького повіту народився визначний буковинець, науковець, благодійник, людина великого серця – Василь Семенович Колотило.
Так сталося, що Василь Семенович попри всі свої досягнення, тривалий час залишався менш відомим тут в Україні, ніж його дружина, всесвітньо відома майстриня, вишивальниця Ксенія Іванівна Колотило.
Досліджуючи документи з архіву родини Колотило, маємо можливість відкрити заново для буковинців славне ім’я людини, для якої і його Батьківщина, і родина були на чільному місці.
З нагоди дня народження науковця у відділі «Буковинська діаспора» організували круглий стіл на тему «Доля буковинця на тлі XX століття». Разом із краєзнавцями згадати про непересічну особистість Василя Колотило до дискусії долучилися:
- Діана Богданова, голова товариства «Україна», близький друг родини Колотило;
- Олена Чайка, журналістка, мисткиня, учениця Ксенії Колотило;
- Іван Костащук, доктор географічних наук, завідувач кафедри географічного факультету ЧНУ;
- Борис Баглей, директор обласного центру національно-патріотичного виховання, туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді;
- Іван Дерда, народний артист України, професор, завідувач кафедри музики ЧНУ;
- Юрій Чорней, історик, журналіст, письменник, похресник Ксенії Колотило.
Більшість учасників круглого столу особисто знали надзвичайну родину Колотило, тож спогади про Василя та Ксенію лунали у теплій і затишній атмосфері.
Відділом «Буковинська діаспора» вперше були представлені унікальні документи з архіву родини Колотило:
- диплом бакалавра випускника IV Державного ліцею м. Чернівці Колотило Василя, 1928 р.;
- залікова книга № 438 студента географічного факультету Чернівецького університету Василя Колотило, 1928 р.;
- сертифікат про закінчення Педагогічного семінару Чернівецького університету;
- військовий квиток солдата Василя Колотило, 1933 р.;
- залікова книга студента філософського факультету Віденського Університету Василя Колотило, 1945 р.,
і багато інших документів, що розкривають сторінки життєвого шляху науковця, педагога, спочатку викладача у Сокирянській гімназії, потім професора і заступника директора у сільськогосподарському технікумі м. Комрат.
Коли Буковина увійшла до складу УРСР, його запросили до викладання у Чернівецькому університеті на кафедрі географії. Василь Семенович встиг там попрацювати кілька місяців, однак почалися масові арешти колишньої інтелігенції, і, щоб уникнути репресій, родина Колотило виїхала разом із німецькими переселенцями до Німеччини, де Василь Семенович працював викладачем у середній школі.
У 1945-у родина переїхала жити до Австрії. Там він разом із дружиною Ксенією Іванівною приєднався до Української громади «Буковина», а згодом і очолив її.
Науковець плідно працював над дослідженням історії України та Буковини, писав статті в австрійські та німецькі журнали, читав лекції у братстві при церкві святої великомучениці Варвари у Відні, збирав бібліографію Буковини, їздив у Філадельфію на зустріч з академічними козаками «Чорноморе».
У 1974 вступив до Віденського університету для нострифікації диплома викладача, та здобув посаду професора ліцею у Відні.
Василь Семенович прожив поважний вік – 84 роки. Востаннє він відвідав рідну Буковину влітку 1990 року. Його хвилювали хворі на алопецію чернівецькі діти. Повернувшись до Відня, зробив усе від нього залежне, щоб цих дітей обстежили австрійські медичні фахівці. Також були передані медтехніка, ліки та інша допомога.
Стан здоров’я не дозволив Василеві Семеновичу ще раз приїхати на Буковину, але він тішився, що дожив до проголошення суверенної Української держави.
26 червня 1992 року Василь Семенович Колотило відійшов у вічність.
Документи з архіву родини Колотило, що ілюструють земний шлях науковця будуть представлені в експозиції відділу «Буковинська діаспора» до кінця серпня. Усі охочі можуть замовити екскурсію, щоб глибше ознайомитися із цією славною родиною!
