У Чернівцях презентують проект "Лікбез. Історичний фронт"

8 червня 2018 року в Чернівцях презентація проекту "Лікбез. Історичний фронт".

 Програма заходу:

12:00 вул. Кафедральна, 2;  14 корпус, 2 поверх, Зала Грушевського, (аудиторія № 33)

1) Презентація проекту "Лікбез. Історичний фронт". Дарування літератури університету (Кирило Галушко)

2) "Будуючі" та "руйнуючі" міфи історії України: де шукати гідну стежку між історичною наукою та українським суспільством? (Кирило Галушко). Існує російська пропаганда, існують українські "патріотичні міфи", існує академічна наука та країна, яка воює. Де шукати містків між академічною наукою та спільнотою? Якими можуть бути шляхи популяризації історії в світі, де усе є "ідеологією"? Чи є тут місце для реалізації історика не як "пропагандиста", а як ученого та громадянина?

3) Русский мир: російська історична політика в Україні (Яна Примаченко). Історія України опинилася об'єктом інформаційної війни. Щороку історичні сюжети стають полем битви телеканалів, мітингувальників, політиків. Якими шляхами рухається в Україні "Русский мир", і що можуть цьому протиставити наука та суспільство?

ДОВІДКОВО:

По-справжньому етапною подією в еволюції популяризації історії України стало створення громадського просвітницького проекту "LIKБЕЗ. Історичний фронт" науковцями Інституту історії України НАНУ, історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Українського інституту національної пам'яті. На сьогодні в пулі проекту вже понад два десятки істориків, археологів, етнологів — як українських, так і зарубіжних. Координатором проекту є відомий історик, публіцист, етносоціолог Кирило Галушко, який ініціював багато науково-популярних починань у гуманітарній сфері. Створений 2014 року LIKБЕЗ розпочав свою роботу з деміфологізації історії України, минулого Криму і Донбасу. 

Про це йдеться у публікації У пошуках власних Ферґюсонів і Гарарі (автор Єгор Брайлян) на сторінках газети "Дзеркало тижня. Україна". (https://dt.ua/HISTORY/u-poshukah-vlasnih-fergyusoniv-i-garari-278830_.html). 

З 2015 року триває плідне співробітництво цієї ініціативи з харківським видавництвом "Клуб сімейного дозвілля", що розпочалося 10-томною серією "Історія без цензури" (2015–2017). Цикл книжок нон-фікшн на історичну тематику охоплює минуле українських земель від праісторії до часів Другої світової війни включно. Концептуально завершення серії 1945 роком пояснюється тим, що сучасніші події, як-от історична політика Кремля, коріняться саме тому часі, і повоєнний період потребує подальшого концептуального переосмислення вітчизняними і зарубіжними істориками. Родзинкою цих книжок можна вважати наявність картографічного матеріалу, який унаочнює проблемні питання становлення кордонів, подій воєнної історії... Наклад окремих книжок серії становить 10–20 тисяч примірників. Для вітчизняних видавництв це справді важлива подія. Зрозуміло, не всі сюжети ввійшли до відповідних книжок, бо основна увага істориків тут була зосереджена на військово-політичних та соціально-економічних аспектах. Як це буває в будь-якій серії, кожну книжку читачі сприймають по-різному, бо якісь написані одним автором — відомим фахівцем із певної теми (напр., том про Гетьманщину — це монографія історика Віктора Горобця), а якісь — колективом авторів (томи про назву та територію України, її військову історію, праісторію середньовіччя, литовсько-польську добу, XIX століття, Українську революцію, міжвоєнний період, Другу світову війну). 

 

 Паралельно із цим проектом "лікбезівці" починають працювати над створенням популярної версії "Історії українського війська", присвяченої 80-річчю видання праці Івана Крип'якевича. Книжка побачила світ у вересні 2016 року за загальною редакцією Василя Павлова, який має за плечами тривалий досвід викладання військової історії у ВНЗ, а нині впроваджує новітню символіку у Збройних силах України.

До речі, історики й археологи обійшлися тут без консультацій реконструкторів. Автентичний вигляд кожного воїна, відтворений художником, — це теж ознака солідності видання, яке є чи не єдиним узагальнюючим та ще й написаним достатньо легко. "Історія українського війська" охоплює широкі хронологічні рамки — від найдавнішого періоду до часів ОУН і УПА. Значне місце у виданні відведено розбудові армії за Козацької доби та в роки Української революції 1917–1921 рр. 

Після видання "Історії без цензури" та "Історії українського війська" LIKБЕЗ сконцентрував свою увагу на багатьох інших темах. Зокрема, за його підтримки в "Клубі сімейного дозвілля" опубліковано півтора десятка видань з гендерної історії, з історії війська Української революції 1917–1921 рр., соціально-політичної історії Гетьманщини, історичної "якбитології", історії радянського терору... Важливо розуміти, що видання книжок для "лікбезівців" є лише одним з аспектів їхньої просвітницької діяльності, яка поєднується з медійною та проведенням публічних лекцій. 

Найгарячішою новинкою від КСД і LIKБЕЗу можна вважати колективне видання про добу українського лицарства (XIV–XVI ст.), яке буде презентовано на Книжковому арсеналі наступного тижня. (Литовсько-Польська доба маловідома для широкого загалу тема, тим більше в контексті розвитку лицарської справи на українських землях.) Не менш важливою новинкою є Історичний атлас України, над створенням якого працювали провідні вітчизняні фахівці з картографії та історичної географії. 

"Клуб сімейного дозвілля" з відповідальною за видання літератури нон-фікшн Катериною Новак роблять важливу справу. Завдяки їм побачили світ книжки Ірини Ігнатенко з етнології та антропології України, про чоловіче та жіноче тіло у традиційній культурі українців; книжки Сергія Плохія (наприклад, "Брама Європи", за яку автор отримав цього року Шевченківську премію), Володимира В'ятровича, Євгена Магди. Хоча принагідно слід зазначити, що повноцінного книжкового ринку як такого, з конкуренцією та всіма необхідними речами, що їх мають західні видавництва (як, приміром, Penguin books) у нас немає.