У Чернівецькому драмтеатрі розпочалися репетиції спектаклю “Земля” за однойменною повістю Ольги Кобилянської

Режисера запросили з Києва. Це – Мирослав Гринишин, який має за плечима постановки у Києві, Львові та Івано-Франківську, а також відомий тим, що є продюсером театральної компанії “Бенюк і Хостікоєв”. До слова, одну з найзнаменитіших постановок цієї компанії – виставу “Швейк” – поставив саме Мирослав Гринишин. В історію сучасного вітчизняного театру він увійшов як перший театральний продюсер. Перший спільний проект режисера Андрія Жолдака та продюсера Мирослава Гринишина “Не боюся сірого вовка” (1994 р.) з Адою Роговцевою і Богданом Ступкою у головних ролях поклав початок світовій практиці й в Україні: прем’єрі спектаклю передувала рекламна кампанія.

Директор театру – в ролі Івоніки

До середини жовтня режисер Мирослав Гринишин пропишеться у Чернівцях, адже “Земля” – доволі нелегкий  твір для втілення на сцені. До того ж уся команда, яка працює над постановкою, має представити глядачам висококласну роботу – не нижчу за ту, що поставлена у Чернівецькому театрі режисером Василем Васильком ще наприкінці 40-х  років минулого століття. 

Прем’єра спектаклю попередньо запланована на 20 жовтня. Із серпня – робота у повному розпалі: актори репетирують мізансцени, оркестр – свої партії, шиються спеціальні костюми і готується сценографія. До речі, художника-постановника  Андрія Романченка теж запросили зі столиці.

У постановці задіяно весь акторський склад. Вперше за кілька останніх років вийде на сцену і директор театру Юрій Марчак. Режисер вибрав його для однієї з головних ролей – Івоніки, батька братів Михайла та Сави.

–        Ідея постановки з’явилася у зв’язку з відзначенням 150-річчя від дня народження письменниці Ольги Кобилянської, – розповідає Юрій Марчак. – Плануємо, що це буде знакова прем’ра 83-го театрального сезону. Звісно, раніше у театрі вже ставили спектаклі за творами письменниці – зокрема,  “Апостол черні”, “Ілюзія вальсу” та виставу про саму Кобилянську – “Ольга”. Ще в минулому столітті на нашій сцені йшли “Вовчиха” та “У неділю рано зілля копала”. Було поставлено  і “Землю”, але, позаяк було це дуже давно, ми вирішили знову повернути її на сцену. Між іншим, Мирослав Гринишин був запрошений не випадково, адже родом із Західної України, Івано-Франківська, отож обізнаний зі звичаями та традиціями нашого краю.

Василь Василько зустрівся із сином  Сави

Над сценарієм нинішнього спектаклю теж працював Гринишин, однак в основі – сценарій, який був використаний ще Василем Васильком. Під час навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету Василько прочитав повість Ольги Кобилянської  «У неділю рано зілля копала» і прийшов у такий захват, що вирішив ознайомитися з усіма творами письменниці. Під час Другої світової війни у  Харкові  його приятель, режисер Іван Юхименко, розповідаючи про свою зустріч із Кобилянською, дав йому дорогоцінну книгу. Це була «Земля» – один із найпопулярніших творів на селянську тематику не лише в українській, а й у світовій літературі.

–        Коли прочитав «Землю», – зізнавався Василь Василько, – побачив, яка соціальна значимість теми і трагічного сюжету! Який національний колорит, образи і зовсім нові, незнані побут, звичаї! Який глибокий психологізм! Немов не жіноча рука писала цю повість!

З того часу його переслідувала думка, що цей твір мусить бути поставлений на сцені. «Земля» стала його настільною книгою в Чернівцях. І розпочалася  робота над її інсценізацією.

Що цікаво, коли Василько працював над сценарієм, він послуговувався не лише книгою, а й провів значну етнографічну і пошукову роботу. Він побував у селі Димка, зустрічався там з директором школи Георгієм Турчаком та його дружиною, які знали й спілкувалися з Ольгою Кобилянською. Відвідав місця, описані в творі, познайомився зі старшим сином Сави Івоном Жижияном та його матір’ю, розмовляв з ними, порівнюючи літературний матеріал і життєву правду. Щоби відтворити в п’єсі сцени весілля, казарми, похорону й епілогу, довелося збирати додатковий матеріал, отож режисер побував у церкві на вінчанні, а потім на весіллі, потрапив і на похорон. Адже до того часу обряд буковинського весілля ще ніколи ніким не був поставлений на сцені. 11 березня 1947 року виставу “Земля” побачили глядачі.

 “Швейк”, “УНБ” … “Земля”

 Сьогодні вистава “Земля” знову постане на чернівецькій сцені. Але вже в іншому режисерському баченні та з іншими акторами. Режисер Мирослав Гринишин, який працював з такими майстрами сцени, як Богдан Ступка, Ада Роговцева, Георгій Хостікоєв, Богдан Бенюк, в акторах нашого театру теж бачить великий творчий потенціал. І робить все для того, аби дати їм можливість вповні розкритися у “Землі”.

–        Напевно, ідея  постановки “Землі”, – ділиться Мирослав Гринишин, – у першу чергу – відголосок зі школи, коли читав повість Кобилянської. У  пам’яті залишилася яскрава драматургія – характери, сюжет... І хоча  в Києві – вже 20 років, але народився в Івано-Франківську, там живуть мої батьки, тому добре знаю ці краї. Хоча мене цікавить не так обрядовість, як характери, природа поведінки  героїв, те, що їх штовхає на той чи інший вчинок. Я зовсім не ставлю за мету зробити щось геніальне чи поставити так, як це зробив Василько. Лише хочу втілити на сцені свій задум і представити його глядачам. А вже оцінювати їм. 

Ця постановка – далеко не перша режисерська робота Мирослава Гринишина. В Івано-Франківському театрі він поставив, зокрема,  “Галілео Галілей”, “Матінка Кураж”, “Сад Гетсиманський”. А серед найвідоміших робіт Гринишина – “Швейк” (1996 р.) за участі Георгія Хостікоєва та Богдана Бенюка, та “УНБ” – Український буржуазний націоналізм (2001 р.), поставлений у Львівському національному театрі ім. М. Заньковецької із Федором Стригуном у головній ролі.

Є сподівання, що в цей список потрапить і постановка “Землі”. Правда, лише чернівецькою сценою режисер не планує обмежуватися. Каже, хотів би показати “Землю” і в Києві, а також повезти на театральні фестивалі.

 Наталія ФЕЩУК, газета “Чернівці”.

 Довідка.

 Мирослав Гринишин – театральний продюсер, режисер. Народився  7 жовтня  1966 року в Івано-Франківську. Закінчив Івано-Франківський державний інститут нафти і газу. Працював у  Галицькому молодому театрі та в літературно-музичній студії «Дзвiн» (Івано-Франківськ).

У 1991-1996 рр. навчався в інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. 2000 р. – створення театральної  компанії «Бенюк и Хостікоєв». У 1997 році отримав премію міжнародного фестивалю «Конфронтації театральні» (Польща) «За кращу режисуру» спектаклю «Швейк».

 «Земля» –  соціально-психологічна повість Ольги Кобилянської. Письменниця почала працювати над нею у 1895 році. Твір завершено в 1901 році, а в 1902-му уперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник». В основу повісті лягла подія, що сталася восени 1894 року в селі Димка (нині – Глибоцький район Чернівецької області), де син селянина убив свого старшого брата, щоби самому дістати в спадщину батькову землю. Прототипами героїв повісті стали члени родини Костянтина Жижияна – Михайло і Сава (у повісті – Федорчуки). Сава Жижиян згодом емігрував до Канади, де й помер. Прототипом Рахіри стала Маріука Магас. Образ Анни списано з наймички Кобилянських.

Головними дійовими особами твору є заможний селянин Івоніка, його дружина Марія та їхні сини – Михайло й Сава. Значну роль у розвитку сюжету відіграють образи Анни (коханої Михайла) й Рахіри (коханої Сави). Основна сюжетна лінія повісті – переживання батьків Івоніки й Марії. З цією лінією органічно пов'язані дві інші – кохання Михайла й Анни та Сави й Рахіри.