Ще десять років тому було зрозуміло, що в Чернівцях слід міняти стратегію подачі води. Бо, наприклад, якщо відповідні служби Тернополя 2003-го закачували у водопровідну систему міста приблизно 105 тис. м3 на добу, то сьогодні – 50-60 тис. м3. При цьому тернополяни мають цілодобове водопостачання. Це ж стосується і водоканалу Івано-Франківська, який примусово скоротив потужність водозабору на 50%, встановивши менш потужні насоси.
А що маємо ми, чернівчани? Дністровський водозабір має потужність 150-180 тис. м3 на добу. Підземні водозабори: «Рогізна», «Магала», «Біла» мають загальну потужність 30 тис. м3 на добу. Одне слово, загальна подача води в місто може бути доведена до 200 тис. м3 на добу. І це в той час, коли у місті вже немає потужної промисловості, яка споживала колись великі обсяги води.
У 2003 році, приміром, всі групи споживачів, в тому числі й населення, використовували води 35-38 тис. м3 на добу. Якщо додати споживання на власні технологічні потреби, то маємо загальну потребу води для обласного центру приблизно 50 тис. м3 на добу. Однак у систему водогону досі закачують до 100-110 тис. м3 на добу. Сформований надлишок – 50-60 тис. м3 на добу – це зрошення земель міста, так звані витоки. І ця кількість сформувалась не тому, що водопровідні мережі «діряві», а тому що в них зайвого наливали і наливають досі. Звісно, маючи в руках суперкар, хто утримається поганяти на ньому, не замислюючись про зайву витрату пального.
Тому, на мій погляд, чернівчанам необхідно негайно визначитись: що залишити як джерело водопостачання – наявні підземні водозабори чи дністровський водозабір. (Обслуговування такої кількості водозаборів призводить до непродуктивного використання коштів для підтримання в робочому стані зайвих потужностей).
Якщо експлуатувати лише підземні водозабори, ми отримуємо воду кращої якості, але її не вистачатиме для підтримання цілодобового водопостачання. Крім цього, виникнуть проблеми щодо її розподілу по водопровідній мережі міста, оскільки основним місцем збору води зараз є РЧВ «Попова», що на «Рощі», а водозабори розташовані в різних частинах міста.
З моєї точки зору для того, щоб прийняти рішення на користь підземних водозаборів треба: по-перше, оцінити фактичну продуктивність наявних водозаборів, оскільки система обліку забраної води з боку водоканала не передбачає використання сучасних автоматичних засобів і є суб’єктивною. Відтак потрібно вивчити можливості збільшення продуктивності цих водозаборів (в останні десятиліття водозабірні свердловини експлуатувались недбало і число їх скоротилось).
По-друге, треба нарешті ретельно вивчити питання можливої передачі на баланс міста кварцівського підруслового водозабору на Пруті потужністю 14 тис. м3 на добу. Якщо це станеться, модернізувати його в ще одне джерело питного водопостачання. В такому випадку проблему з обсягами водопостачання в Чернівцях вирішимо остаточно.
По-третє, якщо в першому і другому випадках немає можливості збільшити продуктивність водозабору, залишається або будівництво малопотужного водозабору (до 20 тис. м3 на добу) на Пруті, або підземного водозабору, скажімо, поблизу вулиці Сторожинецької в заплаві річечки Клокучка. Зрозуміло, що саме в цьому випадку треба замислитись, чи не ліпше до кращих часів працювати на Дністровському водозаборі, оскільки будь-яке будівництво потребує чималих коштів.
Щодо Дністровського водозабору, то можливість зменшення собівартості води теж існує. І це не тільки примусове зменшення обсягів подачі води, заміна насосних агрегатів на менш енергоємні, встановлення різних систем автоматичного керування їхньою роботою тощо. На мій погляд, першим кроком може стати обладнання резервного парку питної води (РЧВ) з ємністю до 20 тис. м3 на добу на водоочисній станції «Вікно». Зараз вода транзитом проходить водопідготовку й безперервно перекачується на відстань 35 км на станцію «Шубранець». При наявності РЧВ на водоочисній станції «Вікно» вдень може працювати лише станція першого підйому «Митків» і сама станція. Питна вода при цьому буде акумулюватися в РЧВ. Вночі проводиться форсована перекачка води за заниженими тарифами на електроенергію майже в 2 рази на станцію «Шубранець». Цей захід окупиться за півріччя і гарантує стабільну роботу всієї системи водопостачання міста, полегшує профілактику водогону без його примусової зупинки. Крім цього, враховуючи зайві потужності насосної станції «Митків», варто розглянути питання (можливо, комусь воно видасться фантастичним) використання перетоку частини неочищеної води з водоочисної станції «Вікно» назад на станцію «Митків» з обладнанням електрогенератора, оскільки природний перепад висот між ними досить відчутний і, на мій погляд, не поступається акумулюючій станції Новодністровська.
Збереження дністровського водозабору дає ще одну перевагу – це самопливна подача води в місто з РЧВ «Попова». Іншими словами, маємо деяку компенсацію за довгу дорогу води з Дністра в місто. В той же час більшість міст України розподіляють воду споживачам за допомогою насосів, що теж пов’язано з додатковим споживанням електроенергії.
Не переконаний, що міські чиновники звернуть увагу на мої пропозиції, але нарешті треба зрушити питання оптимізації системи водопостачання міста. Не треба зайвих потужностей, а значить і додаткових коштів із наших кишень.Звісно, проблеми міста не закінчуються лише на оптимізації водозаборів. Існує ще й дірява водопровідна мережа, і недбала організаційна структура самого підприємства, яка не передбачає спільної роботи суміжних служб для ефективного водоподачання та інше.
Сергій ЧОБАН, колишній працівник водоканалу.
Джерело: газета "БУКОВИНА"
