У буковинських церквах Мазепу цього року не проклинали

Питання про те, чи проголошували цього року в буковинських церквах анафему гетьманові Іванові Мазепі вікарія Чернівецької єпархії УПЦ (МП), Мелетія відверто здивувало. "О, Боже!", - лише й спромігся вимовити єпископ Хотинський щойно зачувши, про що саме йдеться. Хоча всі підстави поцікавитися справді були. Адже накладене на гетьмана ще за часів Петра Першого церковне відлучення традиційно виголошувалося в першу неділю Великого посту. Саме цього дня Православна Церква вшановує Торжество Православ'я, а у церквах урочисто проголошують вічну пам’ять поборникам чистоти віри і проклинають єретиків, відлучених від Церкви. Зважаючи на те, що свій вічний спочинок великий гетьман знайшов у державі, до складу якої колись входила й нинішня Буковина, то потреба знайти відповідь на поставлене питання видаватиметься ще більш нагальною. Врешті, хіба це не через Чернівці  мали вибиратися з Бендер в Польщу шведський король разом з гетьманом, куди вони відступили  після трагічної поразки під Полтавою?

"Традиції нагадувати про анафему гетьмана Івана Мазепи на Буковині ніколи не було – ні за австрійський часів, ні пізніше, ні зараз, - запевнив владика Мелетій. – Можливо, в імперський період російської історії це прокляття кочувало десь з однієї богослужебної книжки в іншу. Але нині це справа давно минулих днів, якої зараз ніхто не торкається. Тобто це треба сприймати, як певну спекуляцію, бо фактично говорять про те, чого насправді не існує. З чина Торжества Православ'я ще в ХІХ столітті були виключені всі імена.  У новітні часи вільно виголошувати анафеми – корпус певних богослужебних формул православна церква змогла починаючи тільки з 90-х років, коли позбулася надмірної опіки з боку держави. Але це так звані догматичні анафеми, які стосуються вірних церкви, які ставлять себе поза церквою, не визнають того, що Бог існує, того, що Христос Син Божий тощо. Мазепа ж поза церквою себе не ставив. Навіть Льва Толстого, який сам відрікся від церкви, ніхто не проклинав. Скільки вже років православній церкві дорікають за нібито анафему Толстого, хоча підтвердити її документально ніхто не може".

Очевидно, що для сучасних поколінь українців анафемування гетьмана Івана Мазепи має більше моральне, ніж церковне значення. Це питання світоглядної орієнтації, а не церковних догм. Адже й саме відлучення, яке відбувалося 12 листопада 1708 року в Троїцькій соборній церкві Глухова за обрядом вигаданим царем Петром, стало політичною розправою над людьми, які не вгодили інтересам Російської імперії, а не канонічним дійством. І хоча формально українському гетьману закидали відступництво від даної ним цареві клятви, жодного предмету для церковної дискусії тут насправді немає. І то не тільки тому, що згідно навіть з середньовічним правом васал мав повне право змінити володаря, якщо той відмовлявся в скрутну хвилину прийти йому на допомогу. А хіба не так вчинив Петро, покинувши українські землі на поталу шведам? Врешті, цар, що сам видав "потішну Бібілію", навряд чи надто переймався канонічним змістом анафеми.

Ні одна православна церква, крім РПЦ, не визнала і не визнає цю анафему, а УПЦ КП, УАПЦ і УГКЦ продовжують служити молебні за упокій душі гетьмана Івана Мазепи. "Бодай як фундатор багатьох українських храмів, деякими з яких московський патріархат послуговується і досі, Мазепа не заслуговує на анафему, - запевнив єпископ Кіцманський і Чернівецький УПЦ (КП) Марк. -  Хіба не абсурд, коли священики УПЦ (МП) під час кожного богослужіння спочатку моляться за фундатора храмів, які збудував Мазепа, а відтак проклинають його? Я вже не кажу, що та анафема була незаконною. Так само, до речі, як і рішення Харківського нібито Архієрейського Собору РПЦ 1997. Згідно з канонами, скликати й один і другий собори мав право лише предстоятель церкви, а цього не  було дотримано. А те, як у Московському патріархаті шанують канони, свого живого предстоятеля, який перебуває при доброму розумі, показали останні події навколо митрополита Володимира".

Залишається сподіватися, що висловлену кілька років тому ініціативу громадськості щодо встановлення на Буковині пам’ятника гетьману Івану Мазепі колись таки реалізують на практиці. А пам'ять великого гетьмана, діяння якого описували не тільки Пушкін, але й Гюго і Байрон, буде нарешті гідно пошановано.