У буковинського козака Гаврилюка справжній гарем по всій Україні (відео)

Народний депутат Верховної Ради України, буковинський козак Михайло Гаврилюк розповів Катерині Осадчій про особисте життя.

Буковинець розказав, як провів новорічні свята та Різдво, як пірнав на Водохреща в ополонку і похвалився справжнім гаремом, який має по всій Україні. 

- Чи кожного року ви занурюєтеся в ополонку? 

- Так, це в мене традиція, вже років 12 це роблю. Після цього я люблю ще в баньку піти, попаритися добре. 

- Де провели новорічні свята і Різдво? Чи їздили додому? Адже з того моменту, як ви стали нардепом, вдома ви буваєте зрідка. Чи бачили дружину? Я так розумію, що вона за вами сумує. 

- Дружину... Ну, Катя.... Все нормально, всіх привітав. 

- Дружина взагалі ще є? 

- Ви знаєте, що наші козаки мали не одну жінку, а дуже багато по всій Україні, по всьому світу. Я жартую... 

- Тобто, у вас в Києві нова дружина? Вдома - одна, в Києві - інша? 

- Сьогодні такий день, що не можна брехати... Я з дружиною розлучився 11 років тому. 

- Тобто, у вас законної дружини немає. Є подруга, чи її теж немає вже? 

- Я ж вам говорив, що в мене їх, як у козаків. 

- В Києві вже є? 

- І в Києві, і під Києвом, і в кожному селі, тому все нормально! 

- Де ніч застане? 

- Так, де ніч застане, там і заночуємо. 

- Ви в Києві вже майже рік. В метро вас впізнають? Автографи беруть? Фотографуються? 

- Всі вже звикли до мене, хто мене вперше бачить - то підходить, а інші вже не підходять. Вітаюсь і їду спокійно, як і повинно бути. 

- Коли ми з вами минулого разу спілкувалися, ви тільки вступали в права народного депутата. І тоді сказали про те, що збираєтеся навчатися. Чи втілили ви цю мрію? 

- Ви не помітили, як я починаю гарно розмовляти українською мовою? Вже є якісь результати. Але це таємниця, я хочу потім всім показати: "Ось, дивіться!" Пам'ятаєте, був радянський вірш про радянську людину і паспорт? Так само і я хочу сказати: "Я грамотна людина, ось мій диплом!"

- Ви займаєтеся мовою, вимовою, риторикою окремо з викладачем? 

- Так, але не тільки: писати, граматику вчимо, історію. Те, що було пропущено в моєму дитинстві, бо як ви знаєте, дитинство в мене не дуже цікавеньке було. Зараз я все доганяю. 

- На що найбільше нарікає ваш викладач з вимови? 

- Що я не дуже уважний. Замість того, щоб навчатися, я подумками літаю дуже далеко. Він вертає мене на землю і я продовжую вчитися, потім забуваю, що вчуся, знову десь літаю, потім прилітаю... Такий... козак, одним словом...