Траурний мітинг проведуть у Чернівцях. До роковин депортацій буковинців до Сибіру

14 червня відбудуться заходи, приурочені 76-м роковинам масових депортацій буковинців до Сибіру.

Об 11-й годині 14 червня 2017 року з ініціативи обласного товариства політв’язнів та репресованих за підтримки обласної державної адміністрації відбудеться траурний мітинг та панахида біля Пам’ятного хреста жертвам комуністичних репресій (кладовище на вул. Зеленій) 

Довідково: У ніч з 13 на 14 червня 1941 року з Буковини було примусово вивезено у віддалені райони СРСР і переважно знищено тисячі мешканців Чернівецької області.  

(Повагонні списки депортованих, переконаний чернівецький архівіст Драгош Олару, досі зберігаються в московських архівах. На підтвердження розповідає випадок, який трапився з його приятелем. Вже у двохтисячних тому вдалося сфотографувати такі повагонні списки осіб, депортованих із залізничної станції у Глибокій). 

З певними регіональними відмінностями, усе відбувалося за наступною схемою: рано вранці солдати НКВД або конвойні приходили на квартиру, де проживали сім’ї, що підлягали виселенню, оголошували про вислання і давали час на збори. Іноді день, іноді годину, іноді кілька хвилин... Із собою дозволялося брати сто  кілограмів речей (не більше   п’ятисот на одну родину). Тоді приїжджала вантажівка. Родини у повному складі під конвоєм доставляли до великого приміщення поблизу залізничної станції – місцевого клубу, народного будинку тощо, де всіх тримали до відправки. Коли всі були зібрані, чоловіків викликали по списку і заганяли до вагонів ГУЛАГівського ешелону, який чекав на залізничній станції.  Жінок з дітьми розміщували окремо, але  у тому ж ешелоні. Вагони могли бути різними – «столипінськими» або «телячими» із заґратованими віконечками, двоярусними нарами і невеликою дірою у підлозі. У кожному ешелоні із запломбованими дверима, звісно, передбачався вагон для конвоїрів. На даху вагона або на задній гальмівній площадці часто розміщували кулемет. Коли посадка завершувалася, потяги відправляли на Схід. 

Масштабна операція вивезення «підозрілих осіб» заздалегідь і ретельно готувалася, – стверджує дослідниця Ірина Мусієнко. – Зокрема, обговорювалася на об’єднаному засіданні бюро Чернівецького обкому КП(б)У та облвиконкому. Cпільну Постанову бюро Чернівецького обкому КП(б)У та Обласного виконавчого комітету «Питання проведення (13.06.1941 р.) виселення у віддаленні місцевості Радянського Союзу сімей зрадників батьківщини, поміщиків, фабрикантів, активних діячів контрреволюційних партій, великих торговців та інших контрреволюційних та кримінальних елементів по Чернівецькій області» ухвалили 8 червня 1941 р. У першому пункті документа вказано, що виселення здійснюється згідно із вказівками ЦК КП(б)У та Раднаркому УРСР.

Для «очищення» Чернівецької області від «антирадянського, контрреволюційного елементу» мобілізували три тисячі комуністів і комсомольців, «мобілізували весь автотранспорт області й необхідну кількість возів, за винятком легкових автомашин і машин, що перебувають на спецбудові», виділили необхідну кількість залізничних вагонів. Долю майна, що залишиться після виселення, обком КП(б)У та облвиконком мали вирішити окремо. Майно міських жителів, зокрема, пропонувалося продати через торговельні організації, а сільських – передати колгоспам, МТС, радгоспам та іншим подібним організаціям.  

 Ліквідації підлягало все, що не вкладалося у схеми комуністичної диктатури: в першу чергу люди, які були носіями некомуністичної ідеології, представляли політичні та економічні структури, церкву, громадські організації та об'єднання. Як зазначає науковець Василь Бойчук, репресивна сталінська машина була спрямована в першу чергу на людей розумних і заможних.

Соціально небезпечними елементами оголошувались всі колишні службовці, громадські активісти, члени партій, церковнослужителі, вищий і середній клас підприємництва. За даними чернівецьких науковців, які спираються на архівні матеріали, на території Чернівецької області в 40-х роках минулого століття проживало 1553 сім'ї колишніх активних членів "нерадянських політпартій" з кількістю членів сімей 5115 осіб.

Після чисток 1940 року нашого краю від "класово-ворожих" та "соціально-небезпечних елементів" на початку 1941 року перед каральними органами було поставлене завдання – вивезти за межі області всіх неблагонадійних.

Депортації проходили у два етапи – перший відбувся 23 травня, другий – 13 червня. За даними науковців, основна маса депортованих у травні була з Садгірського, Чернівецького, Глибоцького та Сторожинецького районів.

Всього 36 вагонів з депортованими направлялися до Комі АРСР, Красноярського краю та Кіровської області. Депортованим обмежили час на збирання, кількість речей, які вони могли взяти з собою, енкаведисти не зважали на вік і хвороби людей.

Через кілька днів після депортації, 18 червня 1941 року, перший секретар  Чернівецького обкому КП(б)У Іван Грушецький із почуттям виконаного обов’язку відзвітував Микиті Хрущову, першому секретарю ЦК КП(б)У про успішне проведення виселення із Чернівецької області контрреволюційних елементів. Крім комуністів і комсомольців, до каральної акції, зокрема, залучили 121-го місцевого активіста (як перекладачів), мобілізували 269 автомобілів і 2803 підводи. Успішному проведенню виселення, окремо вказав І.Грушецький, сприяла   чітка робота органів НКДБ: «І потрібно сказати, що виселення по області пройшло організовано і швидко».

Насправді без організаційних «проколів» не обійшлося. Перенесення дати виселення від 11-12 на 12-13 червня дозволило декому довідатися про майбутню спецоперацію. В результаті за день до виселення 54 родини зникли у невідомому напрямку. 34 сім’ї органи НКДБ невдовзі відшукали, місце перебування решти 17-ти ще потрібно було виявити. Із запланованих до депортації 8009 осіб фактично виселили 7720. Різниця у 312 осіб (так зазначено в документі)  виникла за рахунок відсіву справ деяких переселенців обласною оперативною трійкою, хворих, а також невстановлених осіб, які спромоглися втекти. Відомі випадки, коли за окрему винагороду представники влади  викреслювали зі списків одні родини, вписуючи замість них інші. Фактів опору буковинцями ґвалтовному виселенню джерела не зафіксували. 

Частково використано матеріали сайту http://acc.cv.ua/