Тетяна Логуш: “Зараз вже видавці змагаються за авторів”

Тетяна Логуш: “Зараз вже видавці змагаються за авторів”

08.06.2017, 17:21

Тетяна Логуш  разом із чоловіком Юрієм 17 років тому заснували Відкритий Міжнародний Літературний конкурс "Коронація слова”.

 З пані Тетяною ми зустрілися у нашому місті, куди вона приїхала на книжковий фестиваль “БукФест”. Впродовж двох днів у Чернівцях  відбувалися  зустрічі з видавцями та авторами книг, поетичні читання, зустрічі як з іменитими літераторами, так і авторами, які не так давно у літературі.

Про рідні Чернівці, здобутки “Коронації” за 17 років і про плани підняти на  п’єдестал українську пісню – у нашій розмові із Тетяною Логуш.

 - Пані Тетяно, Ви вже багато років живете у Києві, але саме Чернівці – місто яке формувало Вас. Розкажіть про це.

-  Чернівці  називають культурною столицею Буковини.  Це не просто слова, бо тут дійсно особлива, культурна аура міста, яка так чи інакше, але впливає на дитину, визначає її прагнення. Вплив власної родини також має велике значення. У нас вдома завжди був культ книги. Напевно,  це генами передається –  любов до книжки, до слова. Пам’ятаю, свою першу улюблену книжечку “Гуси-лебеді”. Також свою першу виставу, яку дивилася на одному подиху. Це була “Вовчиха” з геніальною Галиною Янушевич у головній ролі. Як проникливо і вражаюче вона грала! Мабуть тоді я і закохалася у театр.

- Але Ви вибрали медицину?

- Медицину вибрала, скажімо так, мама. Хоча мені подобався театр, я любила співати, танцювати,  – саме тому пізніше я стала організатором розкішних благодійних балів. Сподіваюся, скоро закінчиться війна, перестануть гинути наші найкращі сини і дочки і ми відновимо проект. А наразі  продовжуємо конкурс  “Коронація слова”. Адже слово, це теж зброя. Слово може, як підняти так і вбити.

- Цей конкурс Ви заснували разом із чоловіком Юрієм  Логушем – економістом, професором. Як виникла ідея?

- Це все – безмежна любов до книжки. У нього вдома було маса книжок, у мене – також. Але сучасної, різножанрової літератури в Україні все-таки бракувало. Ідея конкурсу виникла 1998 року, коли ми вирішили зробити масштабну спробу оновлення української літератури. Категорії романи, кіносценарії, п’єси та пісенна лірика обрано не випадково, адже ці жанри є стратегічними для культури, вони формують, визначають розвиток і зрілість нації. Метою конкурсу є відкриття нової плеяди авторів, які здатні створити нове літературне відродження, і, як наслідок, наповнити український ринок повнокровною, захоплюючою, конкурентоспроможною літературою, закріпити новітню вітчизняну літературу на світовому рівні. Конкурс теж поставив за мету стимулювати розвиток вітчизняних театрів (надаючи нові п’єси для оновленого репертуару), пісні (надаючи нову пісенну лірику для композиторів та виконавців) та кіно й телебачення (надаючи нові кіносценарії). Твори авторів-переможців «Коронації слова» – це історичний та соціологічний портрет сучасної України.  Конкурсу вже 17 років, він процвітає, відкрив понад 600 нових імен. Автори з накладом 100 тисяч, отримують відзнаку “Золотий письменник”. Почав активно оживлятися нами український театр: 25 театральних постановок. Відзнято 28 фільмів за кіносценаріями та романами лауреатів «Коронації слова», серед найвідоміших «Ґудзик» Ірен Роздобудько, «Гніздо горлиці» сценариста із Чернівців Василя Мельникаякий здобув перемогу у 6 з 8 номінаціях на Українському Оскарі «Золота Дзига»,  «Червоний» та серіал «Катерина» Андрія Кокотюхи, «Століття Якова» Володимира Лиса, «Борода» Дмитра Собчука, який теж із Чернівців.

- За ці 17 років чи хотілося зупинитися і більше не проводити конкурс?

Ні, звичайно, ні.  Навпаки, у нас щоразу нові ідеї. Ми починали з романів і кіносценаріїв. Потім  додали п’єси, нас попросили, бо немає нової драматургії. Пізніше додали пісенну лірику, оскільки  хочеться, щоб  в Україні люди мали змогу слухати сучасну українську пісню. З’явилася  дитяча номінація. А далі  номінації почали обростати спецвідзнаками. Наприклад, у романах ми додали історичну-патріотичну тематику, ділову літературу (хочемо вишукувати наші розуми, які будуть писати на теми інновацій, економіки) Зараз нам надходить багато творів про АТО, Революцію Гідності. Плануємо започаткувати спецвідзнаку перекладів відомих хітів на українську мову.

- Аби  пісенний жанр більше  розвинути?

- Давно ця думка у нас. У перспективі  будемо це розвивати, шукати партнерів для пісенного конкурсу «Коронація пісні».

- Хто все таки більше працює над “Коронацією”: Ви чи чоловік?

- Це якось спільно. Але ідейний натхненник, двигунчик і новатор це Юрій. Бізнесмен і стратег із шаленим досвідом. Надзвичайно ерудована  людина. Немає у світі такого, щоб він щось не знав – ходяча енциклопедія. Справжній професор. Якось в журналі про нього написали «Обличчя, яке уособлює аристкратичність буржуазії». Отакий він неймовірний. А я вже керую внутрішніми процесами, бо у мене є більше часу.

- Бути лауреатом “Коронації” дуже престижно. Є у Вас принципи, яких Ви дотримуєтеся?

-  Ми ніколи не втручаємося у роботу експертів і членів журі. Ні ми, ні члени оргкомітету не знають справжніх прізвищ. Твори анонімно надходять до експертів та членів журі, які працюють із творами,  підписаними псевдонімом. Тому Андрій Кокотюха виграв, здається у 2016 році у номінації «Романи» і другу і першу премію. На самому початку десь хтось телефонував, щось запитував, просив. Але якщо зробиш хоч маленьке порушення, далі воно вже піде клубком. І ми розуміємо, що це б призупинило розвиток конкурсу. Конкурс відкритий, прозорий. Кожен може написати і виграти. Інколи письменник може писати по сім разів, щоб перемогти. А перемагали як дуже юні автори, як наприклад Підгірний Іванко так і люди, яким за 80 років, як Герольд Бадикін із Севастополя.   Також перемагають люди різного соціального статусу. Приміром, одна наша переможниця – бухгалтер за фахом, ніяк не могла назвати себе письменницею. Вже і кілька презентацій провели її книги, а вона далі – бухгалтер. Наш конкурс дає хороший старт. Бо коли людина приходить  у видавництво з “Коронації”, то звісно її рукопис візьмуть швидше до друку, адже він пройшов фаховий відбір. Зараз ми досягли того, про що мріяли із чоловіком.  Колись ми з ним  приходили до видавців і просили видати наших переможців. А  5 років тому  вже самі  видавці почали між собою змагатися за книжку та автора. І вже автори до мене звертається, аби порадити, яке із видавництв йому вибрати.  За авторів починають боротися, їм дають більші гонорари.

- Чи виділяються на “Коронації слова”чернівецькі  автори?

- Звісно. Дмитро Сухолиткий-Собчук – перемога у номінації “кіносценарії”. У нього був дуже добрий старт.  Зараз знімає інші фільми, отримує гранти. Анна Тарнава – це наше відкриття, вона журналіст, психолог і пише чудові книжки. Оксана Драчковська – це письменниця,  журналіст і драматург. Вона написала  розкішну п’єсу, яка перемогла  з великим відривом.  Юлія Боднарюк, їй сам Кшиштоф Занусі вручав відзнаку у “Гранд Коронації слова” (коли змагаються між собою переможці перших премій).

- Ви робите з чоловіком свою справу. А що кожен українець повинен робити, аби теж вносити свою лепту у розбудову нашої культури, літератури?

- Голосувати, як казала Марія Матіос, гаманцем за українську книжку – прийти і  купити. Прочитати. Лише читаюча нація може бути повноцінною.  Людина повинна відчути себе  і зрозуміти, що вона вдома, в Україні. Повинна читати українську книжку, слухати українську пісню, розмовляти українською  мовою. І якби ми прийшли до цього розуміння раніше, то і війни не було би…

Наталія ФЕЩУК

Фото автора

Опубліковано в газеті "Чернівці"

1


Додати коментар

Увійти через профіль для можливості залишати авторизовані коментарі.