"Свобода" не така небезпечна, як "Йоббік", однак, може повернути моду на антисемітизм, - американські ЗМІ

Партія не має структури і діє у політичному вакуумі та безладі, який дозволяє їй розростатися

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" не така небезпечна, як угорська крайня права партія "Йоббік", однак, є величезною загрозою для українських євреїв.

Про це пише американське видання Arizona Jewish Post у матеріалі: "Українські євреї бояться, що "Свобода" поверне моду на антисемітизм".

Часопис вважає підозрілим те, що провідні діячі ВО "Свобода" відкидають звинувачення в антисемітизмі.

Більше того, представники партії вихваляють державу Ізраїль та називають її однією з найбільш націоналістичних країн у світі.

Автор статті Кнаан Ліпшиц вказує, що прояви відвертого антисемітизму в Україні рідкісні, але додає, що "заяви окремих представників партії, а також коріння організації викликають стурбованість".

Arizona Jewish Post цитує президента Українського єврейського комітету Олександра Фельдмана: "Свобода" зараз є, можливо, найбільшою загрозою для українських євреїв. Вона не має структури і діє у політичному вакуумі та безладі, який дозволяє їй розростатися".

Інший співрозмовник газети - головний рабин України Яков Блайх - наголосив, що, на його думку, "ВО "Свобода" не є такою небезпечною як, наприклад, крайня права партія "Йоббік" у сусідній Угорщині", але він також висловив думку, що лідери української політичної сили можуть бути "неспроможними контролювати прояви антисемітизму".

Arizona Jewish Post також зауважує, що представники ВО "Свобода" коментувати газеті цю тему відмовилися.

Соромно бути прихильником "Свободи"?

Постійні скандали з неоднозначними заявами націоналістів налякають поміркованих виборців і знову повернуть партію на рівень політичних маргіналів

Люди, які складають ядро "свободівських" виборців, під впливом регулярних скандалів можуть злякатися від власного вибору і розчаруватися у партії, якій дали шанс.

В мене з політичною партією "Свобода" складні стосунки. З одного боку я вважаю себе певною мірою її прихильником: не боюся графи "національність" у паспорті, вважаю вкрай необхідним проведення люстрації в Україні, переконаний у потребі захисту прав українців і думаю, що відновлення ядерного статусу краще захистить нашу незалежність від зазіхань сусідів, ніж прагнення вступити до НАТО. З іншого мене дратує твердолобість її членства, небажання визнавати власні помилки і просити за це пробачення, надмірна впевненість у власній правоті, віра в те, що їхня партійна теорія і практика є істиною в останній інстанції. А найбільше мене дратують непотрібні скандали, що виникають на порожньому місці.

Здається, високі результати на виборах — понад 10% за партійними списками і перемога мажоритарників в тих округах, де ніхто її не очікував — закрутили голову свободівцям. Тепер можна почивати на лаврах і дозволяти собі необережні заяви і висловлювання. Але в партії не враховують одного важливого чинника: "Свобода" отримала шалені відсотки не тому, що за неї прийшли і проголосували всі футбольні ультраси, які люблять "зігувати" на стадіонах і вигукувати кричалки на кшталт "Дуче! Дуче! Беніто Муссоліні", не завдяки люмпенам, серед яких популярні ксенофобські і шовіністичні гасла.

Ядро ось цих 10% - це освічені сучасні люди, представники поважних професій - журналісти, юристи, лікарі, викладачі. Вони не приховували власної політичної позиції і вибору, отже, були набагато кращими агітаторами (на відміну від тих, хто стояв біля партійних наметів) для громадян з невизначеним вибором. Ця верства населення, на відміну, від маргінальних груп, цінить таку річ як репутація.

Люди, які складають ядро "свободівських" виборців, під впливом регулярних скандалів можуть злякатися від власного вибору і розчаруватися у партії, якій дали шанс. Особисто я не є юдофілом і вважаю, що часто антисемітизм шукають там, де його немає.

Пам'ятаю, колись, будучи школярем, примусово відвідував курс сферичної тригонометрії англійською мовою. Оскільки на парі було нудно, одного разу хлопці з класу почали запускати паперові літаки. Один з таких приземлився на стіл викладача - Бориса Аркадійовича Вульфовича. Він сильно розлютився і почав вимагати зізнання. На ігнорування викладач заявив: "Тоді я зараз викличу міліцію, яка порушить кримінальну справу за фактом замаху на життя. І до цього я ще додам акт антисемітизму".

І тим не менш розумію, що у сучасному світі публічна вимова таких слів як "жид", "ніггер", "чурка" є моветоном. Сьогодні на дворі не початок XIX століття, коли хорошим тоном і показником достатку вважалася наявність рабів у хаті. Можна без зупинки брати участь у філологічних і лінгвістичних баталіях - доводити припустимість вживання того або інакшого слова. Однак, який в цьому результат? Регулярні конфлікти, провокації, дискредитація в очах своїх виборців?

Завдяки скандалам з "жидами" багатьом стане відверто соромно підтримувати "Свободу". Неоднозначні коментарі і заяви призведуть до того, що у пристойному товаристві людина приховуватиме свої симпатії і нещодавній політичний вибір. Вона ніколи не згадає у розмовах із друзями (особливо з єврейським корінням), що поставив галочку у бюлетені напроти назви націоналістичної партії.

Представники "Свободи" мають чудові шанси повторити політичний шлях американського політика Джорджа Аллена, якого називали надією Республіканської партії і реальним кандидатом на президентських виборах 2008 року. Під час виборчої кампанії — переобрання до Сенату — він скоїв доленосний для себе вчинок. Волонтер його конкурента Шекар Рамануйа Сідарт весь час був присутній на публічних виступах, створюючи останньому незручності. Під час чергової зустрічі з виборцями республіканець не витримав і двічі назвав волонтера індійського походження макакою. Лідируючи до зловісного моменту, врешті Аллен програв у 10 тис голосів демократу Веббу.

Цієї осені проголосувати за "Свободу" було мейнстрімом, радикальним протестом, актом непокори нинішній владі. Але до наступних виборів з'являться нові перспективні і помірковані партії, з якими націоналістам доведеться конкурувати за виборців. Вулична політика, де вміння запалити маси, обдарувати своїх опонентів красномовними епітетами грає ключову роль, — закінчилася. Парламентська політика вимагає стриманості, відповідальності не лише за вчинки, а й за слова.

Микола Малуха 

Джерело: ipress.ua

Фото: прес-служба ВО "Свобода"