Святослав Вишинський: «Мовою не брешуть»

Святослав Вишинський
Блогова мережа «ВКурсі»

Законопроект «Про засади державної мовної політики» успішно перевиконує покладену на нього функцію — не лише відволікає суспільство від чергового «дерибану» під шумок патріотичних речівок, але й розколює суспільство за принципом «друг-ворог», починаючи з конкретного сусіда чи колеги по роботі. Ще пригадуєте почуття, з якими жителі Західної України споглядали з телеекранів жовто-блакитне море в Донецьку під час футбольних матчів — і з яким здивуванням відкривали для себе той факт, що патріотизм необов'язково корелює із мовою щоденного спілкування. Досвід Ірландії, на який націоналісти часто посилаються, проводячи історичні паралелі, схоже, таки не вчить нічому. І хоча почуття українців, на чиї громадянські права наступають, цілком можна зрозуміти, більшість із них досі не усвідомлюють маніпулятивного характеру гри: проблема не в тому, який закон учергове приймається — в цій державі вони й без того ніколи не виконуються — справжні проблеми, як завжди, в реальному стані речей.

Новий символічний розкол зіграє на руку як партії влади, так і опозиції для мобілізації електорату перед виборами, адже мислення перед урнами глушитимуть поверхові емоції — як із табору «мовників», так і з «лагєря» «язичників», а це всього лиш значить, що ми вкотре будемо нерозбірливі. У разі ж дострокових виборів емоції, за правильної політики «пряника і нагайки», просто не встигнуть улягтись після чергового «холодного душу» соціальних «реформ» і нахабного розподілу національного майна. Єдина позитивна сторона справи, що полягає в реальній можливості нагнітання революційної ситуації через контрольовану ескалацію політичної кризи, нівелюється надто небезпечним і хибним розрізненням «своїх» і «чужих», котре дедалі чіткіше нав'язується українському народу. Адже, схоже, на гребені символічних конфліктів більшість українців втрачає єдино правильний фокус зору, в якому «чужі» визначаються не мовою, якою вони брешуть, а самим фактом брехні.