СУТЬ РЕЧЕЙ: «Получается так: нас обдурили, продали непонятно что, а сейчас отнимают это непонятно что, что не имели права продавать, берут опять в бизнес, не вернув деньги. По-простому – это национализация»

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 21 листопада. Запрошені гості: директор ТОВ "Інвест Альянс" Михайло Прозоровський та генеральний директор КП МТК «Калинівський ринок» Руслан Сербінчук.

Ведуча: Оксана Денисюк.

 Ведуча: конфлікти довкола Калинівського ринку та ринку Добробут почались одразу після відставки Миколи Федорука чи згодом? Пане Руслане, давайте розпочнемо з вас хронологічно відновлювати ті події, які зараз з кожним днем набувають все більшого інформаційного розголосу.

 Руслан Сербінчук: по-перше, я б хотів пана Михайла привітати зі святом, сьогодні велике релігійне свято, тому мої щирі вітання усім Михайлам, які живуть в місті Чернівці і нас сьогодні слухають. Стосовно ситуації, яка склалась між Калинівським ринком та ринком Добробут, то по-перше, це, напевно, не конфліктна ситуація, а все ж таки Калинівський ринок виконує рішення Чернівецької міської ради, яке було затверджено 31 жовтня цього року. Тобто на сесії міської ради депутатами було прийнято рішення про те, що дану земельну ділянку 2,34 гектари передають у користування Калинівському ринку. А історія ця почалась ще в лютому минулого року, коли прокуратура міста подала позов до ТОВ «Інвест-Альянс» і визнала недійсним рішення міської ради від 2006 року і скасувати договір купівлі-продажу даної земельної ділянки. Ця судова справа пройшла всі інстанції і Вищий Господарський суд України все ж таки задовольнив клопотання і рішення Чернівецького суду про те, що дійсно визнати дані документи не дійними. І вже 31 жовтня, як я говорив, дану земельну ділянку передали у користування Калинівському ринку. А власником цієї земельної ділянки стала Чернівецька міська рада, тобто перейшла у власність громади міста. На сьогодні ця земля – це власність громади міста, а користувач – це Калинівський ринок. 

 Михайло Прозоровський: что ж я могу сказать в ответ. Каждый сейчас скажет, что мы выполняем решение сессии, я не буду лезть в суды, потому что это будет долгая история. На сегодняшний момент у нас имеется две ухвалы судов. Если взять первую ухвалу местного Шевченковского суда от 16.11.2013 года, то можно прочитать: призупиняється дія п.4 і п.4.1. рішення 41 сесії міської ради від 31.10.2013, мається на увазі рішення про передачу та розподіл земельної ділянки 7,45 га за адресою Калинівська, 13-В. Что касается документа, который Руслан Дмитриевич показывал в передачах прямого эфира и на пресс-конференциях – это ухвала Киевского окружного суда тоже от ноября 2013 года, где говорится о том, что: заборонити державній реєстраційній службі України та її підрозділам в Чернівецькій області вчиняти будь-які стосовно земельної ділянки площею 7,45 га за адресою вул. Калинівська, 13-В, там йде далі кадастровий номер, а також земельної ділянки №1-407 – це те, що вони були поділені на кусочки и также идет речь о земельній ділянці №2-34.

 Слухач: мене звати Віктор Довганич. Я просто не можу слухати цю чуш і тому своїм дзвінком перебив вас. Хочу пояснити і задати питання: Добробут появився після того, як Бурбаки за гроші, заплативши Гасюку, ввели пана Прозоровського, якого я вітаю зі святом Михайла, членом виконкому у 2006 році, а свою людину – Олексія Редько посадили головою земельної комісії міської ради. І тоді, плативши Гасюку постійно за те, щоб його фракція БЮТ голосувала в міській раді, вони всю цю землю під ринок Добробут …який це ринок? Це ж не ринок, хай пан Прозоровський відповість чому, коли реєстрували Добробут, то його не реєстрували як ринок, а як виставковий центр. Від яких податків ухилялись тоді, коли таку реєстрацію робили? Це головне – і чому воно відбулось і чому все зроблено було? Ясна річ, що зараз всі ці незаконні рішення потрібно відмінити, бо тоді була сполошна корупція, все зроблено за гроші і все зроблено незаконно у громади забрано і зареєстровано незрозуміло що.

 Михайло Прозоровський: я дам маленький комментарий по этому вопросу. Тут такие громкие обвинения, но хотел бы напомнить этому пану, что он тоже бывший член партии «Батькивщина» - это первое, что я хотел сказать. А по поводу Гасюка, депутатов, которые сейчас, например Редько – это все в адрес партии «Батькивщина», которая была в прошлом созыве, то есть человек подтвердил, что это полностью продажные люди, которые за деньги все продавали, распродавали весь город. Но почему то же эти люди дальше у нас в горсовете, я так понимаю, что они сейчас занимаются тем же, чем занимались и ранее, со слов этого пана. Если у него конкретные вопросы ко мне, что я там где-то получал какие-то деньги или что-то продавал, то это конечно смешно, без фактов, просто так «побалакати», поговорити і покласти трубку. Вот и все мои комментарии.

 Руслан Сербінчук: я б хотів додати, бо прозвучало яким чином був зареєстрований ринок Добробут. На той час у 2006 році – це не був ринок, це був торговельний центр. І згідно законодавства, яке діяло на той момент, всі ринки платили ринковий збір. Торговий центр Добробут нібито не підпадає під статус ринку, тому ринковий збір вони не платили, тобто з 2006 року, коли вони вже існували, вони жодної копійки в міський бюджет не сплатили. І це триває досі. Тобто, Калинівський ринок сплачує кошти, а ринок Добробут не сплачує. Тоді питання правильно задали – яким чином зареєстрували, чому не сплачували ці кошти? Тому що було не вигідно, хоча Калинівський ринок сплачує їх. І на сьогоднішній день Калинівський ринок вже 80 мільйонів гривень робить обороту за рік – це при тому, що у 2010 році ця цифра сягала лише 55 мільйонів. Якщо зараз Калинівський ринок ще додає стоянку, яку вона вже отримала і по документам є її користувачем, це дає додатково ще 9 мільйонів гривень на один рік, тобто ми можемо заробляти ще додатково – це громада міста, це комунальні підприємства і кошти, вони йдуть саме на розвиток інфраструктури міста.

 Михайло Прозоровський: я могу сделать комментарий. Говориться, что разница в том, что мы торговый комплекс, да торговый комплекс и рядом у нас есть Майдан – тоже торговый комплекс и Боянивка торговый комплекс. Как говориться, как назовешь корабль – так он и поплывет. Было решение основателем назвать как торговый комплекс и здесь я не вижу разницы. А по поводу оплаты налогов – у нас по 2013 году оборот за третий квартал – 14,5 миллионов, также мы уплатили 2 миллиона ПДВ. Но нас нельзя сравнивать с Калиновским рынком, у нас на предприятии работает порядка тысячи предпринимателей, а на Калиновском рынке – 8 тысяч. И потому здесь по доходности нельзя сравнивать наш торговый комплекс и рынок Калиновский. А по поводу рыночного сбора, я хочу напомнить, что его уже отменили еще в 2011 году и его Калиновский рынок уже не платит. А что касается 2006 и 2007 года, то люди, которые платили рыночный сбор, у них была фиксированная уплата налога, это всего лишь 90 гривен тогда платили, а те предприниматели, которые работали у нас – они платили как единый налог, это 200 гривен. То есть рыночный сбор не Калиновский рынок платил, а предприниматели, а транзитером этого сбора был Калиновский рынок. У нас наши предприниматели этот налог платили напрямую, то есть, минуя нас. Это если так по-простому сказать. И говорить, что мы не платили налог – это, конечно, смешно.

 Слухач: мене звати Василь, я телефоную з Чернівців. У мене питання до пана Михайла – ви є народним обранцем, а не спілкуєтесь державною мовою, чому?

 Михайло Прозоровський: родители у меня русские, они приехали сюда с России еще в 60-х годах, я родился в Черновцах, но в школе украинский язык я не учил. Я владею украинским языком, я читаю, могу общаться, но скажу открыто – у меня неправильные ударения и окончания. И чтобы не портить язык, мне легче общаться на русском языке. Но я думаю, что у нас в стране не запрещено говорить на русском языке и вы мне тоже не запретите общаться на этом языке.

 Слухач: меня зовут Иван с города Черновцы. После наводнения 2008 года пострадало немало предпринимателей Калиновского рынка, а Добробут находится где-то там, рядом, и он существует с 2006 года и потому потенциально их предприниматели тоже могли пострадать. Как ладило между собой руководство, и были ли компенсации?

 Михайло Прозоровський: в 2008 году эта беда обошла наш комплекс стороной, так как при его строительстве мы сделали насыпь и вышли в точку не затопления. Да, какая-то часть воды зашла, но наши предприниматели, которые работают на комплексе, они не пострадали. Мы на следующий день уже работали, но тогда был закрыт Калиновский рынок, но мы дали наши площадки, стоянку, которая сейчас спорная. И эта стоянка оборудована пожгидрантами и мэрия тогда дала разрешение распломбировать эти пожгиранты, подавалась вода, приезжали машины с Калиновского рынка и заправлялись этой водой для того, что бы помыть территорию, люди мыли свой товар. То есть все было нормально и дружно. Нашим предприятием еще в марте 2008 года, до наводнения, была презентация проекта защиты Черновцов от затопления. И стоил этот проект нашему предприятию порядка 1 миллиона 200 тысяч гривен, это не была работа одного дня, проект разрабатывался 2007 года. И эта проектная документация даст возможность, и я общался на эту тему с Русланом Дмитриевичем, и как депутат я поднимал этот вопрос в департаменте, и даже была у нас встреча с институтом, который этот проект разработал. Если этот проект воплотить в жизнь, то это даст возможность разработать генплан развития Калиновского рынка – там уже можно будет строить стационарные магазины.

 Руслан Сербінчук: Калинівський ринок найбільше постраждав у тій повені і, наскільки я знаю, там навіть була комісія з депутатів міської ради, яка оцінювала збитки, а держава виділяла кошти на усунення наслідків повені. Стосовно компенсації підприємцям, на жаль, зараз нічого сказати не можу, бо тоді не був керівником ринку.

 Ведуча: а на перспективу що ви плануєте робити для того, аби убезпечити підприємців, котрі працюють на ринку?

 Руслан Сербінчук: у майбутньому може врятувати дамба, яку, як каже Михайло, потрібно побудувати. Але це комплекс заходів, які потрібно виконати – просто так збудувати бетонну стінку – це нічого не дасть. Це комплекс, в який має включитись не тільки Чернівці, Калинівський ринок, Добробут, тут повинна включитись і держава. 

 Михайло Прозоровський: да, и держава, но нами эта работа уже сделана на 60%, то есть осталось сделать рабочий проект. И при встрече в департаменте с Львовским институтом, который заявил, что, по крайней мере, этот проект можно разбить на очереди, разработать дамбу, тот канал, который отведет речку Потик ниже в сторону моста Кемпинга. Также туда входят аккумулирующие озера , которые по этим маленьким речкам – это все можно разбить на этапы, это не проект одного года. За 5, 6, 7 лет это все можно было бы воплотить в жизнь. Львовские заявили, что готовы сделать этот проект за миллион гривен, мы со своей стороны тоже заявили, что готовы поучаствовать в какой-то доле, финансово заплатить эти деньги, часть даст Калиновский рынок, часть даст город. Разработав этот проект, для города будет возможность отвести землю под ту же дамбу, под канал и освободится порядка 300-500 гектаров земли, которая сейчас считается как в зоне затопления. И это даст возможность проектирования на этих территориях.

 Слухач: мене звати Ілля і я дзвоню з Жучки. У мене питання до пана депутата: ви були у виконкомі з 2006 року і скажіть мені, будь ласка, як наші городи тут, на Жучці, потрапили до вас в руки? Це б мали віддати Калинівському ринку, щоб він розвивався, а ви якось забрали і це стало вашою землею?

 Михайло Прозоровський: я не старожил Жучки, но мне кажется, что этот пан там не живет. Потому что те земли, которые были отданы под торговый комплекс, имеется ввиду, сейчас существующая территория – это бывшая территория ДОСААФ и там огородов не было. А что касается тех 3 га, которые дополнительно дали и рядом территория Букотрейдинга – это старое русло Прута. Когда строился мост через Калиновский рынок, изменили русло речки Прут – выпрямили на этом участке и убрали поворот. И когда нам отводилась этот участок – там огородов не было, там было болото. На пресс-конференции я показывал фотографии, и люди видели, что огородов там сроду не было. 

 Ведуча: повертаючись до початку ефіру, хочу у вас, пане Руслане, поцікавитись що виграє Калинівський ринок від користування цією ділянкою у понад 2 гектари?

 Руслан Сербінчук: по-перше, потрібно зрозуміти, що Калинівський ринок – це комунальне підприємство, тому казати, що виграє Калинівський ринок – неправильно. Правильно сказати – виграє громада міста. Всі знають скільки грошей виділяє Калинівський ринок на підтримку інших комунальних підприємств, розвиток міста.

 Ведуча: але ж Калинівському ринку мають повернути ці гроші.

 Руслан Сербінчук: не важливо повинні повернути чи не повинні – Калинівський ринок – це підприємство, яке належить громаді міста. Депутати – це представники громади і вони приймають рішення куди і як використовувати ці кошти. Так, є кошти, які виділяються під зворотну допомогу – це тим підприємствам, які їм зараз необхідні, але є і великі суми, які виділяються як безповоротна допомога і це кошти, які заробляє Калинівський ринок для міста. Тому, що виграє ринок я вже озвучував – орієнтовно за один рік це 9 мільйонів гривень. Якщо б з 2006 року цю землю віддали Калинівському ринку відразу, то можете собі уявити скільки б коштів додатково надходило у місто. Я зараз говорю тільки про стоянку, яка займає 2 гектари 34 сотки, я не говорю про весь. Якщо взяти територіально, то ринок Добробут – це майже половина Калинівського ринку і порівняйте ціни – 80 мільйонів зараз робить Калинівський ринок на рік і ринок Добробут, який орієнтовно робить 30-40 мільйонів. 

 Ведуча: ми можемо предметніше зупинитись на позиках – кому і скільки надав Калинівський ринок і коли ці гроші мають повернути?

 Руслан Сербінчук: це кінотеатр «Чернівці» 460 тисяч, МіськШЕП і аеропорт – це 800 тисяч. І ці кошти вони повинні повернути до кінця 2014 року, це безвідсоткова позика, яка необхідна даним комунальним підприємствам. На це склались певні причини, чому депутати прийняли таке рішення – це і невдале керівництво попереднього директора кінотеатру, який взяв кредит попередньо не прорахувавши фінансові можливості кінотеатру, і в аеропорту були якійсь негаразди. Тому КП «Калинівський ринок» допомагає.

 Ведуча: а як щодо тих позик, які вам не повернуть?

 Руслан Сербінчук: водоканалу ми давали кошти, тому самому аеропорту, на міжбудинкові проїзди, на ремонт шкіл, лікарень…

 Ведуча: про які суми йдеться?

 Руслан Сербінчук: зараз я не можу сказати, останнє, що ми виділили – це 2,5 мільйони гривень водоканалу.

 Ведуча: з подібними пропозиціями до Добробуту звертались?

 Михайло Прозоровський: да, это коммунальное предприятие, которое принадлежит громаде города – это все хорошо. Если пойти по цифрам, то наш торговый комплекс занимает всего 7,5 га, а Калиновский рынок 30 га и у нас работает всего 1100 предпринимателей, на Калиновском рынке работает 8 тысяч предпринимателей, то есть сравнивать их и наш оборот нельзя. И Калиновский рынок уже 25 лет работает, а мы работаем с 2005 года. А по поводу того помогаем мы или не помогаем, то, конечно, к нам общаются горожане, предприятия, детские дома, поэтому помощь с нашей стороны, естественное есть. 

 Ведуча: Михайле, я вас переб’ю. Ви, як депутат міської ради особисто голосувати за надання цих позик?

 Михайло Прозоровський: это решение похоже на национализацию, то есть у нас есть зажиточные и богатые предприятия и, естественно, если что-то не получается у нашей власти, то легче отобрать, поделить и раздать. Это принцип советской власти 1917 года. Вот, говорят, нам передали земельный участок, я уже говорил, что на нем находится автостоянка, которая на сегодняшний день стоит каких-то денег – люди ее построили, вложили…

 Ведуча: каких?

 Михайло Прозоровський: мы сегодня сели и подсчитали. Если б эта земля сегодня была свободная, просто голая земля. И сегодня средний насыпь на этом участке 1,7 метра, то есть это надо 1,2 метра насыпать грунта, а 0,5 – это гравий и щебень и потом сделать твердое покрытие: асфальт или брусчатку. Плюс на этом участке у нас есть 4 очистных сооружения, подземная насосная станция для канализации, то есть определенные инженерные сооружения. Стоимость этой земли сейчас примерно 14 миллионов гривен, это надо было бы потратить Калиновскому рынку, что бы построить это. 

 Ведуча: і фактично це і є втрата Добробуту.

 Михайло Прозоровський: я могу сказать другое, что помимо ипотеки – земельного участка, который находится в залоге, также находиться и имущество в залоге. Вот эти стоянки – они находятся в залоге банка, они имеют стоимость и претендовать на чужую собственность, а тем боле, что еще затрагиваются интересы третьего лица – ипотекодержателя – в судах, конечно, будет разбирательство. Кто-то должен это компенсировать.

 Руслан Сербінчук: можу сказати стосовно тих коштів, які були витрачені, цих 14 мільйонів гривень, то ці гроші можна було заробити за півроку роботи даного підприємства. 14 мільйонів гривень – це досить невелика сума, яку вклали з 2006 року. А щодо іпотеки та майна, я хочу пану Михайлу задати питання – де майно, яке зараз знаходиться у користуванні приватних підприємців і вони заплатили ці кошти. На скільки мені відомо, «Інвест-Альянс» взяв позику у 130 мільйонів гривень і фірма «Корда» викупає цей кредит за 30 мільйонів гривень і туди попадає якесь майно, яке ставлять в залог для забезпечення даної суми. Нехай пан Михайло пояснить, яке майно туди потрапило.

 Михайло Прозоровський: любой ипотечный договор – это банковская тайна между человеком, который получает кредит и организацией, которая его дает. У меня нет полномочий здесь обсуждать наш кредит. А по поводу цифр – да, нашим предприятием был взят кредит, и это было не 130 миллионов, а 103. Эти 103 миллиона образовались так как у нас изначально был валютный кредит, мы получили 10 миллионов долларов под инвестиционный проект, я его уже демонстрировал на пресс-конференции, люди видели какой он должен быть и какой он уже есть по факту. Мы в 2008 году пострадали от инфляции – курс доллара, рефинансирование и так у нас получилась эта сумма. На сегодняшний момент кредит гасится, там другая сумма, платятся проценты, претензий с третьей стороны к нашему предприятию нет. И почему эти вопросы волнуют Калиновский рынок, я не могу понять. Лучше бы занимались своим хозяйством и думали как вложить деньги. Мы, кстати, за 2012-2013 год в развитие и строительство этого комплекса вложили 43 миллиона гривен и мне интересно, сколько Калиновский рынок вложил за этот же период в развитие своего предприятия.

 Руслан Сербінчук: мы услышали, что вы вложили деньги в строительство, нам уже строить нечего, потому что территория не позволяет, предыдущая власть уже все построила и продала очень успешно, заработав на этом не мало денег. В развитие Калиновского рынка и на поддержание того, что необходимо именно для работы мы ежегодно тратим около 8 миллионов гривен. И это при том, что мы еще выделяем необходимую сумму денег для города. Тобто, ми побудували дві безкоштовні вбиральні, зробили дорогу по вулиці Рокитнянській, складне питання було по ЛЕП і нам вдалось їх відключити минулого року, зараз ми плануємо побудувати додаткове електропостачання на ринку. Тому ми вже вкладаємо кошти в розвиток – це і асфальтне покриття, а щодо будівництва – у нас вже просто немає території, щоб щось будувати. Так, хотілось би побудувати нормальні магазини та створити умови для відвідувачів та підприємців, але територія вже настільки закладжена, що у будівництво ми вже не можемо вкладати. Але середня цифра – це 8 мільйонів гривень, які ми витрачаємо, тому цифра 14 мільйонів з 2006 року досить смішна. 

 Михайло Прозоровський: до того, как Руслан Дмитриевич стал директором, исполняющим обязанности был Василий Максимьюк. Мы с ним встречались, общались, в чем-то я подсказывал, он подсказывал, делились мыслями и им разрабатывались перспективы развития Калиновского рынка. И довольно были неплохие идеи на перспективу, но почему-то со стороны Руслана Дмитриевича есть это негде. Оно есть – я вот только что рассказал про дамбу, где можно в перспективе сделать генеральный план и с годами это воплотить в жизнь. И те же контейнера, которые сейчас находятся на Калиновском рынке, со временем можно на каких-то условиях для предпринимателей, заменить на нормальные магазины и улучшиться работа наших предпринимателей и что бы не было все в таком состоянии, как люди сейчас работают. 

 Ведуча: враховуючи, що конфлікт між приватним ринком Добробут та комунальним підприємством виник відносно нещодавно, пане Михайле, можливо, ви вбачаєте у цьому певні підводні течії та каміння?

 Михайло Прозоровський: что вы имеете ввиду?

 Ведуча: можливо, ви комусь просто не подобаєтесь?

 Михайло Прозоровський: я могу кому-то нравиться или кому-то не нравиться, но тут другая сторона – финансовая. Кому-то хочется наддать шкоду нашему предприятию, не дать развиваться в свое время, в 2008 году мы участвовали в награждении, как инвестор года. Я взял с собой заметочки: наше предприятие образовалось в 2004 году и если взять период с 2004 года по 2013 год – это выписка с бухгалтерии, то на сегодняшние момент нашим предприятием было вложено в этот торговый комплекс 128 миллионов 508 тысяч 103 гривны. Тут это с учетом земли, а вот если только строения и имущество – 112 миллионов 45 тысяч 807 гривен. И вот говорят: мы передали, мы отобрали. Но деньги нам так никто и не вернул за эту землю. Естественно, у нас еще продолжаются судебные разбирательства, и точка в этом вопросе еще не поставлена. Надеюсь, что когда-то правда восторжествует и все вернется на место.

 Руслан Сербінчук: я рахую, що правда вже восторжествувала. Дві приватні кишені, які зараз отримують для себе кошти, для своєї партії, напевно, і місто Чернівці, яке може отримувати ані кошти – не потрібно робити аналіз кому вони потрібніші. І пан Михайло, як депутат міської ради, напевно, так само повинен дбати про місто. На жаль, він зараз дбає не про Чернівці, а про приватну кишеню. Тому, пане Михайло, я вважаю, що депутати зробили правильно і суд недаремно виніс таке рішення щодо ануляції рішення сесії 2006 року і анулював всі документи, навіть те свідоцтво на право власності, яке ви всім показуєте, і яке, напевно, ви самі собі виписували.

 Михайло Прозоровський: да, сам себе выписывал – смешно слышать от вас такие заявление, т.к. есть определенные структуры, которые утверждают, выписывают и подписывают эти документы. По поводу суда, что якобы у нас есть державный акт, который не действительный, вы бы хотя бы внимательно почитали решение суда, в котором вообще не говорится про наш державный акт.

 Ведуча: ми маємо запитання з Фейсбуку, Ігор Гаврада питає: в ситуації довкола "ринкової теми" дуже багато політики. Відтак запитання до обох гостей: Чи відчуваєте Ви себе певною мірою заручниками "політичних баталій"? Як політика впливає на роботу очолюваних Вами підприємств?

 Руслан Сербінчук: стосовно політичних впливів на Калинівському ринку чи на мене особисто, як керівника –я такого не відчуваю. Я наймана людина, директор комунального підприємства і в моїх обов’язках чітко прописано виконувати ті завдання, які ставить переді мною Чернівецька міська рада чи громада міста. Тобто, прийняли депутати таке рішення – я його повинен виконувати, ніхто на мене не впливає з політичної чи не політичної партії. Є рішення і я його, як керівник, повинен виконувати. Стосовно подій, які зараз відбуваються на Калинівському ринку, то всі ми бачимо, які депутати там присутні – це депутати з Фронту змін, інших депутатів там немає. І це тому, що вони відстоюють інтереси свого бізнесу.

 Михайло Прозоровський: Руслан Дмитриевич, как всегда, лукавит. Мы только что услышали, что есть партия, которая финансируется, есть люди, которые в какие-то партии откачивают деньги – должны быть определенные факты, а не пустые разговоры. По поводу депутатов, а почему только от Фронта змин? Недавно были депутаты Бешлей, Урсулян, скажем так – с Партии регионов, с какой то комиссией пришли, расследуют какие-то страшные истории, показывают страшные фильмы.

 Руслан Сербінчук: це про гравій, Добробут і Калинівський ринок.

 Михайло Прозоровський: это попытка перевести стрелки, что Добробут украл весь гравий в Черновицкой области и он весь находится на нашей территории. Я не хочу комментировать этого человека, это отдельная тема.

 Ведуча: пане Михайле, за кілька годин до нашого ефіру з’явилась на одному з чернівецький сайтів інформація про те, що ви є громадянином Румунії. Звичайно, ви можете підтвердити чи спростувати цю інформацію. У вас не виникає питань, чому ця інформація стала відома громадськості саме зараз, а не учора, наприклад?

 Михайло Прозоровський: мне было самому смешно. Что я могу сказать по поводу гражданства Румынии – мне уже задавали вопрос, почему я говорю на русском языке, у ответил, что у меня родители русские и у меня в семье никто никогда не говорил на украинском языке, в школе я его не учил, меня освободили, т.к. мы переселенцы и это приравнивалось к детям военных. Мои родители с Ростова-на-Дону, мать родилась на хуторе Донской, отец в самом городе. По поводу слухов – есть старожилы города, которые знают моих родителей, отец у меня преподавал в строительном техникуме, мать у меня строитель, она работала во многих строительных организациях, проектных институтах и говорить, что я стал румыном – просто смешно. Насколько я знаю, одно с условий получения гражданства Румынии – это надо, чтобы твои предки прожили на Буковине до воссоединения с СССР, то есть до 40-го года. А мои родители приехали сюда в 1960 или 1961 году, а сестра моя старшая в Ростове родилась. И что касается этой информации, я понимаю, что у этой команды нормально любыми способами облить человека грязью. Например, что я румын, привести гравий, нанять машины, высыпать возле моей территории и сказать, что я его украл, а потом на следующий день погрузить его и вывести ….я на это просто не обращаю внимания.

 Ведуча: ви говорите фразу «у этой команды», ви може назвати цю команду?

 Михайло Прозоровський: один представитель этой команды это господин Владимир Бешлей – юное дарование, как всегда говорили, претендент на первого зама мэра города. Я думаю, что этому человеку надо много учится, может, сходить еще куда-то – провериться.

 Ведуча: пан Руслан Сербінчук, який зараз присутній у цій студії є членом цієї команди?

 Михайло Прозоровський: человек прокомментировал, что он нанят, он работает, выполняет все четко – шеф поставил – я поставил, у мня к этому человеку претензий нет. Довольно нормальный человек, понимающий, сотрудничаем, особенно в зимний период, мы четко работали – два предприятия – люди работали, территория была убрана, дороги расчищены. Когда у нас была возможность – мы помогали с уборкой снега, когда у нас не было – они нам давали грейдер. Нормально работаем, а это все такое – уходящее и приходящее.

 Руслан Сербінчук: ми дійсно тісно співпрацюємо і якби не ця ситуація, я думаю так – у будь-якій ситуації ми з паном Михайлом, в першу чергу, повинні залишатись людьми і всі ці негаразди, які є – вони все одно пройдуть. А щодо «шеф сказав», то думаю, що називати секретаря Чернівецької міської ради шефом негарно, тому що я напряму підпорядковуюсь йому і зі мною підписаний контракт з міською радою. Тому, так – я змушений виконувати всі вказівки, які дає секретар міської ради або приймають депутати міської ради.

 Михайло Прозоровський: секретарь отдельно не может принимать такие решения, это принимает выконком. То есть, по Калиновскому рынку в основном все решения принимает выконком, у нас на сегодняшний день это 11 человек уважаемых людей города.

 Ведуча: є ще одне запитання з Фейсбуку: трішки економіки Запитання до обох гостей: скільки коштів (податки, збори і т.п.) сплатили до міського бюджету очолювані Вами підприємства за 9 місяців 2013 року? Яких заходів Ви вживаєте, щоб поступлення до міського бюджету від Ваших підприємств зростали?

 Руслан Сербінчук: стосовно сплати за 9 місяців, орієнтовно, зараз точно не можу сказати – це десь приблизно 25 мільйонів ми вже сплатили.

 Михайло Прозоровський: что бы не кидаться общими суммами, если у нас при обороте за 9 месяцев 14 миллионов 552 тысячи, то нами было уплачено прямых видаткив 1 миллион 905 тысяч 300 гривен, по зарплате было выплачено на 4 миллиона 166 тысяч. И вот говорят, что деньги с торгового центра идут в чьи-то карманы, то я хочу сказать, что то, что мы зарабатываем – мы вкладываем в развитие. Если Калиновский рынок в перспективе построит подстанции, то у нас уже построено две мощные подстанции, нами протянута линия с Магалы, у нас достаточно большой запас мощности по электроэнергии и одним трансформатором бесплатно пользуется Калиновский рынок. И на этом трансформаторе забит весь первый сектор и та линейка, которая идет вдоль улицы Калиновский рынок. Также мы обещали и дадим второй трансформатор на второй подстанции, где будут забиты 3 и 4 сектор, потому что им не хватает мощностей именно в зимний период.

 Ведуча: на фразі безкоштовне використання трансформатора у пана Руслана чомусь змінився вираз обличчя – щось не так?

 Руслан Сербінчук: навпаки – чому? Ми дуже вдячні пану Михайлу, що вони таки дозволили нам його використовувати, тому що постійне відключення світла, яке відбувається у зимовий період – це досить важко для підприємців, адже вони фактично стоять на вулиці і їм потрібно якось грітись.

 Ведуча: чи від цих земельних питань, які, очевидно, ще не завершились, не постраждають підприємці, позаяк це їх робочі місця і їх можливість годувати родини. І, очевидно, саме про них ви б мали думати чи не найбільше?

 Руслан Сербінчук: щодо підприємців, які торгують на ринку Добробут, я можу сказати, що вони ніяк не страждають, тому що ту земельну ділянку, яку виділила міська рада – це саме та земельна ділянка, на якій розташовуються автомобілі, жодного магазину на тій стоянці немає. Тому Калинівський ринок взагалі немає ніякого відношення до тих магазинів, де торгують підприємці ринку Добробут.

Михайло Прозоровський: я хочу напомнить, что недавно паном Михайлишиным был подан позов в господарский суд, в котором он просит освободить 7,45 га, снести то, что на ней находится  привести в первозданный вид. Но суд этот позов отклонил, но нам стало известно, мы правда на руки не получили, пошла вторая волна. Они, правда, немного поменяли то, что они просят, но так же просят освободить земельный участок 7, 45 га. Это я пока не хочу комментировать, потому что на руки я его еще не получил. Думаю, день-два и по почте оно дойдет, но оно уже есть в суде. Вот первый позов можно почитать, там особенно интересный был второй пункт – усунути Чернівецькій міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 7,45 га за адресою вул.. Калинівська 13-В шляхом демонтажу парканів, будівель та споруд, у тому числі незавершеного будівництва.

 Ведуча:  але ж там люди працюють – скільки?

 Михайло Прозоровський: порядка 1100 предпринимателей и наш коллектив – это 83 человека, это охранники, парковщики, администрация.

 Руслан Сербінчук: мені про це поки що нічого невідомо, але стосовно позовів, я вже показував у прямому ефірі, ми дали спеціально запит, де чітко написано, що жодного позову від Чернівецької міської ради до ринку Добробут немає. А щодо цього позову, який озвучив щойно пан Михайло, я нічого не знаю. 

 Ведуча: я думаю, що всі про це зараз почули вперше.

 Михайло Прозоровський: правда, мы еще один получили, относительно другого земельного участка и мы его уже выиграли раз в высшем суде. Но повторно по тем же требованиям прокуратура опять подала, но что самое интересное – тогда подавали в интересах Кабинета Министров, а сейчас в интересах горсовета. Опять стоит вопрос в этой игре – если исходить с практики, как это обычно происходит на Украине, то обычно такими практиками пользуются для того, что бы завладеть чужим бизнесом. А здесь непонятно – сказать, что государство занимается рейдерством, может это громко сказано, но тут выбрали другое выражение – ми це все робимо для громади.

 Ведуча: ви логіки не розумієте?

 Михайло Прозоровський: способы рейдерства, когда два частных, а тут получается, что государство делает странные шаги и тоже можно применить это слово. Я ставлю вопрос: вот «мы передали», а когда ж деньги вернут? Мы ж эти деньги потратили, мы заплатили живые деньги и хочу сказать, что когда мы покупали эту землю, был пункт 5.1 в договоре, что горсовет отвечает за этот земельный участок и то, что они продают – все отвечает законодательству. А получает так: нас обдурили, продали непонятно что, а сейчас отнимают это непонятно что, что не имели права продавать, берут опять в бизнес, не вернув деньги. По-простому – это национализация.

 Руслан Сербінчук: моживо, потрібно звернутись до міської ради з проханням, щоб повернули ці кошти. І тоді це питання буде вирішене. 

 Михайло Прозоровський: Руслан, смотрите, когда встречаются два порядочных нормальных бизнесмена, делают сделку, подписывают контракт. И если с этих двух людей не выдерживает пункты, а тот деньги получит, то надо извиниться и сказать – заберите ваши деньги. Вот так оно в нормальном, честном, порядочном бизнесе.

 Ведуча: очевидно, що далі буде. Руслане, чи є вам щось додати, підсумовуючи ефір?

 Руслан Сербінчук: все ж таки дана земельна ділянка належить Калинівському ринку, тобто належить вона місту, а користувачем є МТК «Калинівський ринок». І те, о там є заборони судом, на сьогоднішній день жодної заборони щодо вчинення господарської діяльності на даній земельній ділянці для Калинівського ринку немає. Тому прошу пана Михайла все ж таки допустити до роботи, не перешкоджати і дати можливість місту заробляти гроші.

 Михайло Прозоровський: мы не просто пользуемся, мы пользуемся тем, что принадлежит нам, а именно автостоянка, которую мы построили, которая стоит денег, которые мы туда вложили, есть свидоцтво и его никто не отменял пользоваться тем имуществом, которое принадлежит мне. И мы не просто пользуемся, мы платим за землю, а коммунальное предприятие получает ее безоплатно, мы за эти 7,5 га платим более 300 тысяч гривен.  

Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ