СУТЬ РЕЧЕЙ: Арсен Анциперов.«Парламент буде таким, на який ми заслуговуємо»

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103,2 ФМ від 25 вересня. Запрошений гість: голова Буковинської партнерської агенції Арсен Анциперов. 

Ведуча: Оксана Денисюк.

 Ведуча: на дострокових парламентських виборах боротьба розгортається між так званими «партіями Майдану» та представниками старої влади. Така ситуація в усіх регіонах держави. Як би ви це прокоментували?

 Арсен Анциперов: хочу почати з того, що ми зараз перебуваємо у дуже важливому історичному моменті для нашої держави, суспільства і для кожного громадянина, тобто, я сподіваюсь, що зараз у наших громадян все більше приходить усвідомлення того, що від їх вибору дійсно щось залежить. Сьогодні ми обираємо парламент, який, я сподіваюсь, наступну всю каденцію буде визначати за якими законами ми будемо жити. При чому кожен з нас персонально, а не хтось там абстрактно. І це є дійсно вибором для України, тобто ці вибори можна порівняти з чимось доленосним для держави і суспільства подіями, не меншим важливим, аніж прийняття Конституції. Тому сьогодні від того, за кого проголосують люди, залежить по суті реальне їх майбутнє. Тобто, жити в умовах паралельних світів, коли влада жила окремо від народу, а народ жив сам по собі, і вони намагались перетинатись якомога рідше, мабуть, пройшов. Тепер треба чітко усвідомлювати – за кого проголосуєш, хто прийде до влади – так і житимеш.

 Слухач: мене звати Жан з Чернівців. Я погоджуюсь, що це дуже відповідальні вибори і щоб не було такого, як за попередньої влади, коли все було в одних руках і всіх собак вішали на них. На скільки, на вашу думку, є перспективним проект нового опозиційного блоку «Мир. Економіка. Відповідальність»

 Арсен Анциперов: повірите, навіть не чув про такий блок. Мабуть, це новий політичний проект чи об’єднання і якщо воно утворюється за місяць до виборів, то, мабуть, воно навряд на щось вплине.

На мій погляд, Україна має абсолютно спотворену політичну систему. Вона великою мірою передає стан нашої економіки і як сказав хтось з класиків, чи то Ленін чи то Маркс, що політика – це концентрований вираз економіки, але сьогодні мати майже 200 політичних партій є просто абсурдом. Політична партія, як владна інституція, тому що кожна партія пише у своїх статутах, що вона прагне прийти до влади і втілювати у життя свої програмні засади, має опиратись, принаймні, на ідеологію та якійсь економічні засади. Тобто, є партії великого капіталу, дрібного капіталу, є партії фермерів, дрібно-буржуазно-соціалістична, комуністична, ліва, права і т.д., але є ідеологія та економічне підґрунтя. Тобто, навіть якщо дуже сильно захотіти, то цих партій не може бути так багато. Тому ми сьогодні кажемо, що існує не стільки партій, а скільки політичні проекти. А якщо ми говоримо про політичні проекти, то по суті ми маємо справи з маніпуляціями суспільною свідомістю. Я дуже хочу вірити, що ми зараз підійшли до такої червоної лінії, за якою починається інше життя, яке може бути кращим або значно гіршим. Це лінії, на яких ми маємо дуже чітко включати свої мізки, розуміти, що він нашого вибору дійсно щось залежить і коли тобі показують щось дуже привабливе, то це не означає, що воно дійсно так. І тому перед тим, як казати опозиційна партія чи провладна, я б хотів, щоб люди усвідомили, що у нас реальних партій, як таких, практично немає. У нас немає партій, аналогічних партіям Європи, США. До речі, коли я був в Америці перший раз на стажуванні, мені було дуже дивно, що навіть продавець гамбургерів на вулиці дуже чітко розумів різницю між республіканською та демократичною партією. Я думаю, що навряд навіть дуже освічена людина з вищою освітою в Україні зможе дати відповідь чим різняться програми і засади деяких політичних партій, навіть тих, які дуже часто згадуються по телебаченню.

 Ведуча: можливо, це пов’язано із тим, що у часовому вимірі розвиток демократії в США дуже відрізняються від розвитку нашої демократії?

 Арсен Анциперов: ні. Я вважаю, що це залежить від відповідальності кожного виборця. Там кожен виборець розуміє, що буде у разі перемоги демократів і що буде, наприклад, в разу перемоги республіканців.

 Ведуча: ми дуже часто з вами у цій студії говорили саме про виборців. І зараз, на вашу думку, виборець змінився після усіх подій: Майдан, події на Сході, анексія Криму?

 Арсен Анциперов: на мій погляд, з огляду на те, що у нас все одно немає ідеологічних політичних партій, у нас з’явились партії або політ проекти, які чітко окреслили свою політичну орієнтацію, так можна сказати. Ці дивляться на президента Путіна і білокамінну Москву, а ці дивляться на Брюссель і білий Дім і суспільство так само хоче серед них визначити тих, хто йому ближче. Умовно, А: я хочу жити за європейськими стандартами і прагну цього, тому я підтримую тих, хто орієнтований в цьому напрямку, або «да здравствует Великая Россия, руський мир і т.д.» і тому я дивлюсь на партії, які саме це пишуть на своїх гаслах. До речі, цей водорозділ відбувся саме тоді, коли колишній президент - дезертир по суті обманув все суспільство.

 Слухач: мене звати Іон. Є питання, які дуже часто розділяють суспільство і країну – це питання НАТО, прирівнювання воїнів УПА до воїнів Великої Вітчизняної війни тощо. На скільки важливо, що деякі політики починають спекулювати на цьому?

 Арсен Анциперов: ми говоримо саме про це. Певним маркером для суспільства є: орієнтація на євроінтеграцію, ЄС або орієнтація на Росію, тобто по суті у нас є абсолютно полярна ситуація, але треба мати на увазі, що окрім того, що суспільство розподіляється навколо цих маркерів або їх похідних, до цього часу політики або ті, хто так себе називає, маніпулюють довкола цього. Принцип свого електорату, підкреслюю – саме електорату, а не громадян, чиї інтереси вони маю представляти і захищати, ось це маніпулювання і призводить до того, що треба мати чітко окреслений електорат, якому треба дати чіткі меседжі і він піде за тебе, не думаючи хто ти такий і які скелети є в тебе у шафі

 Ведуча: всі політичні партії зараз спекулюють на темі війни на Донбасі. Відтак найважливішою темою виборчої кампанії стали дебати щодо закінчення війни на Донбасі та досягнення миру. Це вплинуло на риторику, агітацію, склад виборчих списків і навіть назви головних учасників виборів. Прокоментуй це, будь ласка.

 Арсен Анциперов: продовжимо тему наших орієнтирів. У нас є політичні сили, які налаштовані проєвропейсько і промосковсько. У нас є сили, які позиціонують себе, як прихильники миру і є яструби війни. Навколо цього є розподіл суспільних симпатій. Але парадоксальним для сьогоднішньої політичної боротьби є те, що існує більш напружена боротьба між колишніми союзниками, ніж між тими, хто позиціонує себе зараз і з самого початку Революції гідності, як опоненти. На фланзі тих, хто стояв на одній сцені Майдану, сьогодні запекла боротьба у той час, коли ті, хто називає себе опозицією – майже не проявляються. Ось ця ситуація досить парадоксальна. Серед тих, хто є пропрезидентськими, провладними чи пропрем’єрськими партіями є конкуренція і між тими, хто позиціонував себе, як однодумці, які мають одні цінності та орієнтири – між ними так само є боротьба. У той же час сили, наближені до колишнього президента та його осіб, якось відійшли в тінь і можуть, на жаль, можуть скористатись тим, що колишні союзники між собою змагаються і прагнуть проскочити до ВРУ.

 Ведуча: проросійські Партія регіонів та КПУ близько 40% свого електорату на минулих виборах мали, як раз, завдячуючи зараз анексованому Криму, Луганській та Донецькій областям. Який є шанс зараз щодо їх проходження до парламенту?

 Арсен Анциперов: сьогодні, маючи конкуренцію на «майданівському фланзі», де змагається 6 чи 7 активних учасників, навіть коли партія президента змагається з партією прем’єра, що саме пособі достатньо дивно, далі там само змагається партія політичного в’язня Юлії Тимошенко, там же найпалкіший борець з корупцією та за свободу пан Ляшко зі своєю дуже Радикальною партією, «Свобода», Правий сектор, «Громадянська позиція» - це ж союзники, однодумці, разом на барикадах стояли, а зараз вони ведуть дуже жорстку боротьбу між собою. А з іншого боку тихенько виповзає пан Тігіпко, Абрамович і т.д. і вони, до речі, називають себе опозицією. А якщо ті «майданівські партії» теж в опозиції до президента, то тоді вони, мабуть, союзники цієї опозиції. Тобто, сьогодні можна сказати, що ті, хто проти президента зараз з Партією регіонів, чи як? Є тут логіка якась? Мені здається, що ні. Мова йде про чисто прагматичне бажання задурити виборця і пройти до парламенту для того, щоб не представляти інтереси виборця, а вирішувати свої проблеми. Тому: виборець, будь пильним!  

 Ведуча: маємо всеукраїнські показники: президентський Блок Петра Порошенка, який очолив Віталій Кличко та колишній політичний в’язень Юрій Луценко, має підтримку близько 40% виборців. Друге місце посідає "Радикальна партія" депутата-популіста Олега Ляшка - понад 10%. Третє місце поділяють "Громадянська позиція" екс-міністра оборони Анатолія Гриценка та "Батьківщина" Юлії Тимошенко – десь по 7-8%. Ці партії позиціонують себе як "м’яка опозиція" до президента та уряду. На вашу думку, як ці відсотки можуть розподілитись на Буковині?

 Арсен Анциперов: якщо згадати з чого ми починали, наші політичні партії є переважно, або практично всі, так званими лідерськими проектами. Коли люди голосують за ту чи іншу партію, вони бачать перший номер в списку, уособлюють партію з якось певною особою, а далі йде чисте емоційне: він чи вона  мені подобається або він мені не подобається. А далі вже немає жодного значення, що написано в їх програмі. Так породжується або живе політична безвідповідальність, тобто люди обирають не партії з їх програмами, за які можна потім спитати, що вони зробили, а якогось пана чи пані, яка уособлює собою цю політичну партію. Відповідно, немає кого спитати, за що спитати і це трагедія нашого суспільства і нашої політичної системи. Якщо люди не змінять себе – то вони не будуть мати іншої влади. А тепер що стосується наших буковинських теренів. Традиційно Буковина дає таку статистику, яка потім виглядає, як загальноукраїнська. Тобто, ми можемо сказати, як голосує Буковина – так голосує і вся Україна і це підтверджено вже неодноразово. Можна зрозуміти симпатії виборця за ту чи іншу політичну партію і ті відсотки, про які ви казали, цілком можуть бути вірними і для Буковини так само, хоча, може не будуть такі великі відриви, наприклад, між президентською партією від інших і, може, щось спрацює за принципом наших місцевих уподобань. Але в цілому треба мати на увазі, що партія президента дає відповідь на найбільш болюче питання, яке чекає суспільство – воно хоче миру. При чому миру достойного, не такого, яке пропонують товариші з колишньої Партії регіонів, які кажуть, що мир має бути любою ціною і т.д. Тобто, президент чітко окреслив, що миру любою ціною не буде, мир буде достойний і за рахунок цього миру ми отримаємо можливості для розвитку, і наші солдати не будуть гинути, і слава Богу, - це дуже важливо, наприклад, для Буковини, тому що наш край поніс конкретні втрати, загинули наші військові, поранені наші військові і кожна матір не хоче такої долі для свого солдата. Тому дипломатичні зусилля президента підтримуються. Тим більше, як для мене, дуже приємно чути, що у нас перший за всю історію президент, який вільно розмовляє англійською мовою і може достойно спілкуватись з пресою….мені сподобалось. Я думаю, що так само сподобалось багатьом людям, які приймають президента досить емоційно і треба мати на увазі, що у нас, як і в США, президента обирають домогосподарки, так? Так принаймні кажуть, але я думаю, що як раз свідоме голосування підказує, що цей орієнтир на проєвропейськість, співпрацю з НАТО, мир, безвізовий режим – це те, чого чекає виборець. З іншого боку, завжди треба мати на увазі, що позиція завжди додає до рейтингу, тобто є така традиція. Старому меру завжди легше обратись, аніж новому претенденту, старому президенту завжди легше виходити на другий термін, аніж новому кандидату, і тому президентський рейтинг плюс симпатії – вони додають до тієї межі, про яку ви говорили. З іншого боку не дуже високий рейтинг нашого земляка і мого тезки Арсенія Яценюка.

 Ведуча: близько 6%.

 Арсен Анциперов: це, напевно, навіть, не те, на що вони розраховували, коли достатньо демонстративно відмовились від пропозиції об’єднати зусилля з президентською партією. Як на мене, це не дуже розумний крок, тому що показати єдність президента і уряду було б дуже доцільно. І сьогодні я навіть не можу сказати чим їх позиція відрізняється від позиції президента. Тобто, якщо пані Тимошенко разом з «Батьківщиною» уособлюється таким собі яструбом, яка хоче війни невідомо з чим, як і яким чином, то «Народний фронт», другий Фронт Арсенія Яценюка він достатньо аморфний, крім того, що там є перебіжчики від «Батьківщини», то більше про них немає що сказати.

 Ведуча: а як щодо партії Сергія Тігіпка? Він зібрав у своїй команді "Сильна Україна" частину депутатів від колишньої фракції Партії регіонів, а також голову СБУ, а згодом урядовця часів Віктора Януковича Валерія Хорошковського. Партія Сергія Тігіпка критикує владу, проте утримується від проросійської риторики. Які шанси у цієї партії в державі загалом і чи знайде вона своїх прихильників на Буковині?

 Арсен Анциперов: якщо про Буковину, то я дуже сподіваюсь, що раціоналізм буковинців, скажімо так, дасть можливість розгледіти у цьому політичному проекті чергові наміри олігархів просунути до влади своїх людей. І тому я сподіваюсь, що їх рейтинг на Буковині не буде високим і бар’єр вони не подолають. Є небезпека в іншому. У тому, що не через списки, а через мажоритарні округи по Україні в цілому, особливо на півдні, півночі та сході як раз ці залишки розбитої гвардії Януковича і пройдуть до ВРУ.

 Ведуча: чи будуть, на вашу думку, використовувати на цих виборах так званий адмінресурс?

 Арсен Анциперов: я сподіваюсь, що з цим буде краще, по-перше, тому що у нас досить розвинута система громадського контролю за цим і це тішить. Думаю, що наші Комітети виборців, ОПОРА, ЧЕСНО та інші громадські утворення зможуть зіграти певну роль. Це з одного боку, а з іншого боку наявність політичної конкуренції між партіями влади пропрезидентської та пропрем’єрської цьому також трохи завадить. Це щодо адмінресурсу, адже адмінресурс у їх руках, так? Мені здається, що з точки зору політичних технологій, адмінресурс додає не так вже й багато для того, щоб визначити переможця.  

 Ведуча: але ми бачили це на парламентських виборах 2012 року.

 Арсен Анциперов: на парламентських виборах 2012 року народ просто тупо продавався. Оце і був ресурс – ресурс був підкуп. Він і зараз залишається. Єдине, що якщо люди перестануть продаватись за 200 гривень, інші преференції чи погрози, тоді й буде інша ситуація. Я не знаю, може і зараз начальники якихось управлінь чи департаментів можуть примушувати своїх підлеглих агітувати чи голосувати, але є сподівання, що цього не відбудеться. А основна маса 2012 року та попередніх років – це тупо продаж свого голосу з відчуття того, що я нічого не вирішую.

 Ведуча: чи є небезпека таких фактів на цих виборах?

 Арсен Анциперов: звичайно, є. Особливо у сільських районах.

 Ведуча: за гречку?

 Арсен Анциперов: за щось таке. За обіцянки, за гречку, за конкретні гроші. Але знову ж таки, швидкоплинність виборчої кампанії, досить висока конкуренція при наявності певного громадського контролю та остраху, все ж таки, тобто він ще не пройшов у того, хто хоче купити голоси. Я думаю, що це все зведе це до невеликих масштабів.

 Ведуча: у мене особисто є дуже великі сумніви щодо того, що наш український виборець змінився. Я розумію, що підсумувати цю тему ми зможемо більше після виборів, коли будемо бачити їх результати голосування. Але, можливо, у вас є певні міркування, спостереження і бачення щодо цього?

 Арсен Анциперов: для того, щоб змінити ментальність виборця, потрібен стрес. Стресом стала війна, тобто коли додому приїжджають скалічені і поранені солдати, або ще гірше – вантаж 200, то це дуже сильно міняє психологію людей і навіть уявлення про те, що це міг бути твій родич чи близька тобі людина так само заставляє тебе думати, що відбувається і чому. Ось це, мабуть, є дуже важливим. Коли на важелі стоїть не миттєве благо або бажання просто закрити очі на те, що відбувається, як те, про що ми казали – коли люди і влада живуть паралельними світами, то зараз ці світи перетнулись. І люди розуміють, що від того, як вони себе поводять, буде діяти влада. Відчуття можливості впливати на владу у суспільства зараз є. 

 Ведуча: будуть і таки спекулюють політики на темі війни. Виходить, що президентська партія зараз у більш вигідному світлі, тому що у них всі карти в руках. На скільки уважними і пильними потрібно бути нам, виборцям, коли тема у політиків заходить саме про війну?

 Арсен Анциперов: у мене є певний професійний досвід і навіть спортивний. І з цього спортивного та професійного досвіду я скажу, що тільки дурна людина може виходити на бій, коли знає, що немає абсолютних шансів перемогти. Тобто, перемагати ворога, супротивника треба тоді, коли ти розумієш, як ти це зробиш, що в тебе за ресурс і що в тебе за можливості. Тому сьогодні казати, що українська армія, знищена і спотворена за багато років нашої сучасної історії, і зведена нанівець оборонна здатність країни здатна сьогодні виграти у Росії, яка має більше мільйона потужної сучасної армії – просто нереально. І тому сьогодні на першому плані дипломатія. Дипломатія береже життя і виграє там, де не можна виграти танками, кулеметами і героїзмом наших солдат. І тому сьогодні президент робить абсолютно правильно. Той, хто спекулює на цьому, мені здається, чинить зле, тому що він закликає до того, що абсолютно неможливо зреалізувати без тяжких наслідків для держави і суспільства. І тому в мене інколи виникає питання: а на чий млин ви ллєте воду, панове? Тому заклики до війни і переможного кінця роблять або неадекватні люди, вибачте, або роблять це свідомо.

 Ведуча: я й трішки інше мала на увазі. Коли політики починають допомагати військовим, їздити в зону АТО тощо.

 Арсен Анциперов: це така сама маніпуляція. Тому що, якщо подивитись більш ретельно та пошукати інші джерела, то багато з тих, хто фотографується з автоматом чи в шоломі, насправді і близько не стояв коло того місця, де літають кулі і осколки від ГРАДІВ.

 Ведуча: окремо поговоримо про мажоритарні округи. 202 округ – Франц Федорович, теж колишній старий регіонал, який зараз йде від Сергія Тігіпка. Два Філіпчуки – Георгій від «Батьківщини» та Василь від «Громадянської позиції» Гриценка та нинішній нардеп Олександр Фищук від «Народного Фронту». Я обрала найвідоміших.

 Арсен Анциперов: а Іван Рибак

 Ведуча: Іван Рибак на сайті ЦВК ще не зареєстрований.

 Арсен Анциперов: але він заявив. Сьогодні подача документів триває до 12 ночі, а потім є час, коли вони будуть зареєстровані, тому вважаємо, що він один із фігурантів. Цей округ дійсно цікавий тим, що особи дійсно цікаві, боротьба там має бути. Тим паче, що цей округ найбільш патріотичний, український, як його ще називають, хоча стараннями колишньої влади він трохи розбавлений румуномовним округом. До речі, залишилось те саме розмежування округів під вибори-2012, як раз для того, щоб орієнтації наших певних груп населення і традиційні їх симпатії загасили один одного. Але присутність так званих політичних парашутистів на цих виборах дуже помітна. Принаймні на цьому окрузі два Філіпчуки: один колишній губернатор, колишній міністр і навіть колишній в’язень, невідомо політичний чи ні, а другий – колишній наш земляк, працівник МІС, молодий Філіпчук, тобто конкуренція буде. Але ось ця відірваність від краю, скоріш за все, не додає їм переваг. Серед лідерів, на мій погляд, могли б бути Рибак і Федорович. До речі, якщо б Федорович пішов, як самовисуванцем, то це для нього було б значно краще, аніж підтримувати вірність команді колишніх регіоналів. І тому основне змагання, на мій погляд, буде між цими двома постатями.   

 Ведуча: 203 округ і знову маємо знайомі прізвища. Це Іван Семенюк, депутат обласної ради, який був членом Партії регіонів, і в якого фактично на минулих виборах забрали цей округ. Від Народного фронту йде Віорел Ястремський, який зараз є головою Герцаївської РДА.

 Арсен Анциперов: а ще Тиміш від Блоку Петра Порошена, Іван Паламар, зареєстрований від «Батьківщини». Загалом наші румуномовні громади досить консервативні і певним чином законослухняні. І тому можна думати, що певні симпатії отримає той, хто зараз є головою РДА, але все ж таки, досить помітний успіх на виборах 2012 року Тиміша теж йому послугує. І тому, мабуть, саме ці дві кандидатури будуть змагатись між собою.

 Ведуча: але досить відомим у Новоселицькеому районі є Іван Семенюк, який пішов самовисуванцем.

 Арсен Анциперов: так, але ось цей шлейф регіоналізму, він на ньому залишається. Так, він самовисуванець і значно краще вдіяв, аніж Франц Карлович, але все одно вплив Семенюка є не досить великим, але якщо взяти весь округ, то лиш на певні громади і він пов'язаний з його бізнесом.

 Ведуча: 204 округ, тут зараз зареєстровано найбільше кандидатів – 8. Два колишні регіонали – Артем Семенюк та Василь Козак, який був головою Сокирянської РДА, а також нинішній міністр Максим Бурбак і ще пан Добровольський, який є досить відомим у тому окрузі.

 Арсен Анциперов: є ще такий кандидат, як Руслан Цаплюк від Радикальної партії, є Павло Балацький від «Громадянської позиції» і Володимир Куліш, якого очікують, як кандидата на цьому окрузі. Тому, дійсно, боротьба за бессарабський округ Буковини буде дуже жорсткою і певним чином вона відображає те, про що я вам казав: коли партія президента і партія прем’єра між собою безпосередньо конкурують, особливо на одному окрузі, виглядає нелогічно.

 Ведуча: мені здається, що з усіх чотирьох округів, саме цей найяскравіше це демонструє.

 Арсен Анциперов: знаєте, я можу помилятись, але мені здається, що другий фронт Арсенія Петровича не буде дуже вдалим, тому що величезна пропозиція стати поруч з лідером, політично має бути прийнята. Тим більше, коли в тебе немає чи не демонструються якійсь інші ідеологічні протиріччя, які б були зрозумілі суспільству. Тобто, суспільство має зрозуміти: а чому прем’єр не йде з президентом? А не може суспільство цього зрозуміти, бо по миру і війні нібито однакова позиція, по євроатлантичній інтеграції одна позиція, по реформах в економіці теж спільна позиція, а чому ж ви конкуруєте тоді? Навіщо?

 Ведуча: а у вас є відповідь на це питання?

 Арсен Анциперов: зараз ми до цього дійдемо. Навіщо тобі з 6% боротись проти 40%? Тобто, не логічно навіть технологічно та навіть з міркувань самозбереження. До речі, так само було вчинено, коли «Фронт змін» об’єднався у єдиний партійний список з «Батьківщиною». Була велика «Батьківщина» і не дуже великий «Фронт змін», вони об’єднались і рухались аж до цих виборів. Їх дія не є логічною з політичної точки зору. І це виборець не розуміє і саме перетікання голосів від Народного фронту до Блоку Порошенка полягає у тому, що більшість не розуміє чому прем’єр не йде разом з президентом. Я не можу цього пояснити, тому що я не знаю тієї кухні, але я можу сказати те, що пишуть ЗМІ. Вони кажуть, що прем’єр або лідери цих партій просто не домовились по розподілу квот, посад і т.д. Але це вже виглядає так, ніби твої квоти і посади для тебе більш важливішими, аніж інтереси держави. І я думаю, що виборець, який може не став аж таким фаховим, але він це відчуває. Я, наприклад, думав, що рейтинг прем’єрської партії міг би бути значно вищим, якби вони принаймні демонстрували свою єдність, як це було під час Майдану, коли казали: так, ми не об’єднались, ми йдемо разом, ми здатні перемогти і нас разом буде більше, аніж окремо. Принаймні щось таке… можливо, не дуже зрозуміле для всіх, але ось таке пояснення. Але коли міністр Уряду на телебаченні каже, що ми не згодні із Законом, який подав президент України, це стосується особливостей місцевого самоврядування на Донбасі, і це виглядає нелогічно.

 Ведуча: люди починають задавати собі питання: а чим же змінилась політика за останній рік, за що люди стояли на Майдані, за що люди гинули тоді і за що зараз гинуть на Сході?

 Арсен Анциперов: безвідповідальність влади дає їй можливість робити все, що завгодно. Безвідповідальність до періоду вибору президента давала можливість уряду творити незрозумілі речі. Згадаємо абсолютно нездале призначення пана Кубіва головою Нацбанку України або пана Махніцького генеральним прокурором України. Тобто, квотний поділ трофею під назвою «влада» він по суті зробив зле для України в цілому. Зараз ця ситуація ще не змінена і одна з причин полягає у тому, що ми досі живемо у парламентсько-президентській республіці, де основне джерело влади і місце, де вирішуються питання – є ВРУ, яка досі залишається старою. Ми зараз маємо нездалу ВРУ, яка хоче прилаштуватись до нових реалій, ми маємо уряд і маємо президента, який має досить високий рівень визнання у суспільстві. І ось ці не співвідношення мають бути врегульовані після парламентських виборів, я сподіваюсь. 

 Ведуча: цікавим є 201 округ – Микола Федорук від Народного фронту Яценюка, Юрій Бурега від «Батьківщини» та ще один цікавий кандидат – колишній свободівець Назар Горук від Радикальної партії Олега Ляшка – останній ще не зареєстрований. Як розгортатиметься боротьба?

 Арсен Анциперов: є ще люди, які декларували свою готовність, але які будуть зареєстровані або не зареєстровані. Це від партії Порошенко Наталія Якимчук. До речі, гендерна рівність в дії і це, по суті, єдина жінка серед усіх кандидатів на усіх округах. 

 Ведуча: це поки що. Є розмови, що по 202 округу йтиме Інга Маковецька від Радикальної партії Ляшка.

 Арсен Анциперов: щодо міста. Місто, від якого відрізали Садгірський район, тим не менше, «Батьківщина» висуває голову Садгірської районної у місті ради. Це досить такий цікавий момент – від «Батьківщини» боротись з колишнім батьківщинцем Миколою Федоруком, який тепер опинився у Народному фронті. Це говорить про те, що ідеологія чи політичні погляди не мають жодного значення – головне попасти в потрібну команду.

 Ведуча: Миколі Трохимовичу можна було йти у Чернівцях, як самовисуванцем, тим паче, що він у Чернівцях вже як бренд.

 Арсен Анциперов: щодо бренду ми б, як раз, могли поговорити. Бо я б сказав, що це скоріше міф, а не бренд. Микола Трохимович – це міф, який живе своїм самостійним життям, незалежно від того, що собою уявляє Микола Трохимович, як людина. Тих, хто вірить в міф, мабуть, ще є достатньо, але саме зараз в перший раз відбудеться помітна конкуренція. Я, наприклад, вірю в те, що є три персонажі, які будуть боротись досить близько. Це сам Микола Федорук, який завдяки міфу, і міфотворенню, і тим, хто його підтримує, це Назар Горук, який своєю апатажністю має певних симпатиків і, як це не дивно, може, не дуже відома Чернівцям, наша землячка Наталія Якимчук, фахівець у юриспруденції, яка вже за рахунок того, що вона належить до партії президента і те, що вона жінка – вже має певні переваги. Я думаю, що потреба у жінці, як уособленні влади, яка дає певний спокій або мир – вона у суспільстві завжди присутня. Це не Юлія Тимошенко, яка закликає до війни. Якщо ця пані Якимчук це використає вміло, то теж вона буде фаворитом.

 Ведуча: мені здається, що за останні 20 років всі вже так звикли голосувати за Миколу Федорука, що …

 Арсен Анциперов: тоді ми нагадуємо Атлантиду, а ви знаєте долю Антандити.

 Ведуча: на вашу думку, чи вдасться нам якісно змінити парламент після 26 жовтня?

 Арсен Анциперов: парламент буде таким, на який ми заслуговуємо, який ми виберемо, незважаючи на місцевий чи будь-який інший адмінресурс, незважаючи на підкупи, незважаючи на небажання розбиратись хто перед тобою у бюлетені, незважаючи на те, що люди в цілому в Україні звикли жити окремо від влади. І до речі, таких у нас більше і тих, хто вважає себе абсолютно залежним від влади. Саме від цього залежить, яким у нас буде парламент. Мене, наприклад, вразило, коли показали в одному сюжеті Донбас на так званих звільнених територіях, показали чоловіка років 50-ти і спитали: за кого ви будете голосувати на виборах? Він сказав дуже сакраментальну фразу: за кого скажуть, за того і проголосую! От і вся ситуація. Ми маємо собі усвідомити, що в цьому парламенті все одно буде та частина, яка прийде через виборця, який не розуміє свої функції в державі і не розуміє, що від його голосу дійсно щось залежить. Я радий тому, що на Буковині людей, які хочуть зрозуміти, чому він голосує за ту чи іншу людину, стає все більше. Тому нова якість відбудеться, але від якості цього парламенту залежить на скільки довго він буде працювати. Тобто, якщо він не вирішить питань стабілізації суспільства, не буде налаштований на реальне реформування (до речі, реформи потрібні не владі, реформи потрібні людям), тобто, якщо реформи будуть блокуватись і не будуть йти, якщо не буде відбуватись деолігархізація самої економіки і політики – цей парламент не буде жити довго. У тому числі і завдяки тому, що суспільство і люди усвідомили свою спроможність впливати на владу.

 Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103,2 ФМ www.buknews.com.ua