"Суть Речей" з Володимиром Середюком

Друкопис програми "Суть речей" від 26 травня 2016 року

Гість прогами: Володимир Середюк, заступник міського голови Чернівців

Ведуча: Людмила Григорчук

Людмила Григорчук: Сьогодні на сесії міської ради вирішили важливе питання, прийняли програму розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності.

Володимир Середюк: Так, дана програма вона 2012-2015 року, але цього року у нас закінчується Стратегія розвитку міста, вона була до 16 року, тому навіть ще не будучи заступником міського голови, але будучи членом координаційної ради розробки цієї програми, ми вирішили розробити програму як доповнення до існуючої, саме на 16 рік, щоб проголосувавши за стратегію розвитку, розробити вже нову програму інвестиційно-інноваційного розвитку, яка б узгоджувалася з Стратегією, щоб це був комплексний підхід до соціального, економічного розвитку міста, тому одна з пропозицій була, дану програму продовжити на 16 рік з певними корективами і доповненнями. Як ви вже зазначили, два місяці назад вона вже розглядалася в міській раді на сесії і, на жаль, а, можливо, і на щастя, нічого не буває пізно чи рано, все буває вчасно, вона не була прийнята. Сьогодні це питання повернулося і дякуючи депутатам, я хочу відзначити одноголосність підтримки даної програми, вона була прийнята. На той час не будучи заступником міського голови, після того, як програма була відхилена, я зустрічався з депутатами, в тому числі і з комісією по бюджету, де ми обговорили причини, чому вона тоді була не прийнята тоді. Я зафіксував їхні зауваження і при доробці даної програми, ми враховували зауваження комісії і я допрацював її, розмістив на сайті, як того вимагає закон, але коли я був у Львові, там були заступники департаментів усіх обласних центрів України, і ми мали можливість обговорити певні питання, зокрема, ті, які мене цікавлять, інвестиції, туризм, економіка, я отримав нову інформацію і вносив ці правки у програму. І не встиг на розгляд комісій, лиш на бюджетну комісію встиг. Ці правки були одноголосно підтримані, але не всі депутати були з ними ознайомлені, тому сьогодні ми ці питання обговорили. Всі ці правки, які я запропонував, дозволили комплексно підійти до наших проблем і розробити програму, яка б закривала всі проблеми по інвестиціях і економіці.

Людмила Григорчук: Що конкретно ви пропонуєте змінити?

Володимир Середюк: Якщо говорити загалом, то ми бачимо в кінці 16 року наступне: розробка інформаційного ресурсу, який буде зосереджений на інвесторах, на двох мовах, українській і на англійській, основна – англійська. Вона має бути зосереджена на зовнішнього інвестора. Має відповідати на три питання: що у нас є, наші сильні сторони, щодо виробництва, щодо потужної і кваліфікованої робочої сили, наші ресурси, де інвестор може розмістити своє устаткування, нові технології. І питання про підтримку, тобто що міська рада зі своєї сторони може підтримати, чим вона може бути корисною. Перше слово до інвестора – це чим ми можемо бути корисними для інвестора. А інвестор вже може сказати, що нам треба те і те, а ми даємо робочі місця, відкриваємо виробництво. Другий момент: це розробка інвестиційного паспорту, це коротка вижимка з інформаційного ресурсу, де дуже коротко, але максимально інформативно, з візуалізацією, будуть зосереджені визначені інші сильні сторони. З чим повинні асоціюватися Чернівці? Хто у нас самі потужні, які тягнуть за собою наше місто? Інвестор потенційний, відкриваючи, адже не має часу шукати довго інформацію, зайшовши на це     ресурс, він вже розуміє, що він може у нас розвивати. А промо матеріали і інвестиційний паспорт має бути трансформований у буклети, журнали, які зосереджені на інвестора, ми передбачили на це досить велику суму коштів, на їхній тираж, бо я бачу його розповсюдження через посольства, через торгово-промислові палати різних країн, які можуть бути нам цікаві.

Людмила Григорчук: Щоб ми самі приходили до інвестора.

Володимир Середюк: Тільки так, ми повинні про себе заявити. Ми можемо асоціювати зараз Франківськ – з Буковелем, Львів – як туристична мекка, а Чернівці – яка родзинка нашого міста? Звичайно, у нас потужна архітектура, гарна, збережена і це багато кого приваблює, але туризм, це певна складова, певна ланка, вона завжди буде виникати при розвитку інших видів діяльності, наприклад, медична сфера, медичний кластер, у нас дуже багато медичних приватних клінік, які вийшли навіть на європейський рівень. У нас дуже потужні рекреаційні комплекси, але не в дуже гарному стані, але ресурси, вода, грязі, повітря і інше – воно є унікальним і аналогу води Брусницької, їй аналогів немає. Тому я якраз керуюся системністю, я не виділяю локальні питання, їх вирішення, а вважаю, що певне вирішення питання повинно провокувати вирішення більш глобальної проблеми. Тому, якщо ми говоримо про інвестора, то нам  треба спочатку питати їх, що їм треба. І такий діалог у нас зараз ведеться. Всім відома наша з міським головою і з депутатами поїздка, ми їздили на наше підприємство, яке розміщене на заводі «Кварц», де виготовляють проводки до автомобіля Volkswagen. Я питав директора заводу, що їм потрібно. У них зараз, у кризу, розвивається виробництво, у них зараз 800 чоловік, і вони планують розширити до 1400, тут, у Чернівцях. Це є не відокремлений підрозділ, тому сплачує податки у Тернопіль, ми з ними це питання вирішили, і вони з червня чи липня вони будуть реєструвати відокремлений підрозділ і податки будуть сплачувати у Чернівцях. Ми максимально хочемо зробити їм комфортні умови, зробити гарні умови, щоб вони позиціонували наше місто, як інвестиційно-привабливе. І для інвестора, для них принаймні, важлива логістика. Новина про аеропорт – це фурор. Вона вже розійшлася по Україні і мої друзі, як по останнім поїздкам, вже сформували думку про Чернівці,  вони тепер однозначно відвідають Чернівці, бо 4-5 годин їхати не так зручно, як годину летіти. А друге, це звичайно, дороги. Тут я б хотів зауважити певну не системність, якщо ми говоримо про ремонт доріг, ми говоримо про потребу мешканців у між будинкових проїздах, це ремонт не дозволяє дати те, про що я говорив, синергію подальшого розвитку, а якщо ми говоримо про інвестиції, про туризм, то це мають бути дороги-розв’язки, до кордону під’їзди, до готелів, до ресторанів, і тоді це дасть оту можливість, поштовх для провадження інших дотичних галузей. Ось на цьому треба зауважити, бо я завжди кажу, у нас є проблема неефективних рішень, я не говорю про всі, деякі моменти, і популізм. І , на жаль, це є проблеми.

Людмила Григорчук: Якщо говорити про виробництво, то що ми можемо запропонувати? Чернівці славляться своїм чистим повітрям, бо у нас немає великих підприємств. А ви кажете, що виробництво – це перший пункт, що він мусить бути.

Володимир Середюк: Виробництво, так, але є різні виробництва. Я однозначно прихильник, що у нас не повинно бути важке або шкідливе виробництво. Я навчався у Києво-Могилянці, у літній школі і коли ми говорили про Чернівці, то спікери, люди з величезним досвідом у стратегічному мисленні, то вони казали, що Чернівці - унікальне місто, ми перейшли з доіндустріальної епохи і постіндустріальну епоху. Перескочивши індустріальну епоху. Так і є. Зверніть увагу, заводи Гравітон, Кварц, Електромаш – це заводи високотехнологічні, з високою доданою вартістю, що вклавши у матеріали одну умовну одиницю, ми одержимо не дві, а 5 умовних одиниць, за допомогою інтелекту і фахівців. Багато фахівців вже відійшли від справ, але потенційно, це дуже потужні інженери, фізики, новатори, винахідники, вони затребувані. Якщо ми говоримо про робочу силу, ми не позиціонуємо себе як дешева робоча сила. Ми високоінтелектуальна і високотехнічна робоча сила і це доводить виробництво на Кварці, це також виробництво, але воно не шкідливе абсолютно. Я говорю про виробництво із високою доданою цінністю. Це знову ж таки або електроніка, або якийсь складові елементи якогось продукту, який має високу додану цінність. Я може скажу деякі речі не зовсім для наших чернівчан зрозумілими, але як приклад, весільний бізнес. Ми мало знаємо про них, бо вони не хотіть публічності. Але це може бути нашою родзинкою. Ми заявляли себе як весільний край у Києво-Могилянці, ми подавали там себе як весільну столицю України. Проаналізувавши ринок і знаючи, як у Європі виставляються в салонах. А якби ми об’єднали в одну сферу весільний кластер, це такий популярний у світі кластерний підхід до бізнесу, виграють усі, нема конкуренції. Ми випускаємо продукт made in Bukovina, під одною лейбою. Чому Буковина, тому що румуни величезні кошти вкладають у промоцію в Європі бренду Буковина. І у бізнесі є дуже цікаве твердження, як паровоз, вчепитися вагоном до великого локомотива. Навіщо вкладати кошти у нове, якщо є вже відоме. Це насправді фішка. І тут є і туризм, ми можемо проводити заходи, церемонії, на будь-який смак, за 30 кілометрів Євросоюз, мені буквально вчора така думка спала, що зараз буде Петрівський ярмарок, була перша нарада по цьому питанню, організаційна по локаціях і ми визначалися, як ми його проводимо, класично, як завжди, чи придумаємо щось цікаве. Ми оголошуємо конкурс, проектів, сценаріїв. Хто запропонує кращий варіант проведення ярмарку. Я думаю, чому нам його не провести як весільний. Може не на кареті приїхати, або на кареті, але весільній, прикрашеній до даної церемонії. Петрівський ярмарок дуже популярний в Україні. Про нього знають багато людей. Кількість учасників вже велика, дзвонять, замовляють, хочуть приїхати. Це додаткова можливість позиціонувати себе як весільний край, якщо підтримають нашу ініціативу виробники і чуть-чуть вийшли б з тіні, то виграли б всі.

Людмила Григорчук: Але ви забуваєте про гордість буковинців, ніхто не хоче ділити славу з кимось іншим. Це буде дуже важко, їх об’єднати

Володимир Середюк: Так, це надзвичайно важко. Але якщо цього не робити, то цього точно не буде. Я буду більше жаліти, якщо я не спробую. Якщо не вийде – то значить я хоч спробував, але я впевнений, що це надзвичайно цікаво було б всій Україні, побачити весільні Чернівці. Тим більше, нас є що показати. Це показав весільний ярмарок і відкриття весільного сезону на Кобилянській. У нас свій продукт, чому ми не можемо ним гордитися.

Людмила Григорчук: Коли дедлайн подачі сценаріїв на конкурс?

Володимир Середюк: У нас була дискусія з цього питання, тому що є пересторога, щоб ми не допустили до останнього моменту і не буде з чогось вибрати і в авральному режимі оберемо що небудь. Ми визначилися з 10 червня як дедлайн. Сценарії можна подавати мені на Фейсбук, або у відділ зв’язків з громадськістю у міській раді. Буде журі, яке буде визначати переможця. Хочеться чогось нетипового, нестандартного. Виграє той, хто думає нелінійно, час у нас тепер такий. Ми привикли, я в тому числі, думати шаблонно і йти по шляху найменшого супротиву, це природня дія людини, яка намагається чим простіше зробити, бо так краще. Але в нас час якраз нелінійність чи нестандартність дозволяє робити дуже цікаві речі. Тому закликаю потенційних творців сценаріїв думати системно, нелінійно, не прив’язуючись до шаблонів, показати своє бачення, у нас молодь – одна з кращих, вони генерують багато цікавих ідей. Наприклад, фестиваль вуличної музики, її придумали не в міській раді, а молодь, але влада підтримала двома руками, і багато заходів, які в Чернівцях проводяться.

Людмила Григорчук: Чи готова міська рада буде витратити кошти на це: адже сценарії можуть потребувати вкладення коштів.

Володимир Середюк: Я думаю, що так, адже Петрівський ярмарок у нас давно прибутковий, і ми передбачили кошти, єдине, що ми не визначилися, що це має бути. Ми лише не визначилися з нагородою переможця. Чи це гроші, чи це нагорода - відвідати ресторани на трьох. Інші були пропозиції, щоб стимулювати людей до участі. Однозначно, буде призовий фонд, однозначно буде публічно представлена та людина. Якраз я прихильник, я не давно прийшов з громадськості, що чим активнішою є громадськість, тим краще, але у нас бувають перекоси, коли ідуть задачі, але не пропонуються вирішення цих задач. Наприклад, у нас на нарадах, хтось приносить пропозицію, підтримують, і людині дають до виконання. Ініціатива завжди до ініціатора приходить. Тут такий самий підхід був би ефективний. У нас дуже є гарні можливості – це бюджет участі, це статут територіальної громади. Це ті речі, які ініціювала громадськість, провела з міською радою, як бриліант відшліфувала до діаманту. Тепер люди можуть отримати відсоток від бюджету розвитку, це близько 5 мільйонів гривень, то це чудово, що їх можна перерозподілити.

Людмила Григорчук: Скільки коштів потрібно для втілення в життя програми інноваційно-інвестиційної?

Володимир Середюк: Перший бюджет 750 тисяч гривень, він був неприйнятий. Це бюджет програми. Потім було 555 тисяч гривень. Ми скоротили на 200 тисяч, викинули деякі речі. Зараз розробка інформаційного порталу, його наповнення, промоматеріали, підтримка, хто в сфері IT, мене зрозуміє, одне діло зробити, а інше – просунути. Я хочу, щоб вводячи слово Чернівці, перше, що вибивало, це портал інвестиційний, а потім сайт міста Чернівці. Це я б хотів досягти, на це потрібні гроші, а айтішники, ви самі знаєте, скільки вони коштують. Ці речі передбачені. 8 з половиною тисяч гривень на розробку і адміністрування. Порядка 5 тисяч на його просування. Але вводимо просування в тому контексті, що це почнеться в третьому кварталі 16 року, тому відносно незначна сума передбачена. Промоматеріали, те, про що я говорив, інвестиційний паспорт і все, що з цим пов’язано, близько 75 тисяч на все це. І для молоді, я пропрацював майже 10 років в КНТЕУ і будучи доцентом кафедри, не можу обділити студентів, тому я вносив пропозицію і вона була підтримана, вона не переглядалася навіть, це конкурс бізнес-ідей, це бізнес-інкубатор, коли будуть підключені підприємці, з якими я тісно спілкуюся, які зможуть вибрати те, куди вони зможуть вкласти гроші, надавши студенту, потенційному ідейному натхненнику, можливість втілити цю ідею. На це передбачено 100 тисяч гривень. Це призові фонди, там буде декілька місць, а вони вже самі будуть розвивати бізнес. Це не на організацію заходу гроші, а на призовий фонд. А також плануємо провести декілька інвестиційних форумів у Чернівцях з залученням інвесторів, де ми можемо обговорити сильні сторони, зацікавити інвестора, на це також передбачено 100 тисяч гривень. Десь 600 тисяч гривень загальний бюджет. Він був сьогодні підтриманий. Ще були ряд пропозицій, стосовно індустріального парку, передбачити вивчення цього питання, я наполягав на тому, що створення індустріального парку не можна вносити, бо створення і розробка – це різне. Я є прихильником того, щоб сім раз відміряти і раз відрізати. Такі питання треба вивчати дуже ретельно. Нам треба розуміти, на кого ми орієнтуємося, хто нас потенційний інвестор і потім зрозуміти, що ми можемо йому запропонувати, а не так, щоб спочатку зробити, а потім шукати інвесторів. Але розуміння моєї позиції було прийнятим.

Людмила Григорчук: Я думаю, що ви розумієте, наскільки важливо, щоб наступного року депутати знову підтримали вашу програму, потрібні будуть ще кошти. Адже розкрутити сайт за 5 тисяч нереально.

Володимир Середюк: Так, це дуже серйозне питання. Бо на цьому сайті мають бути всі вільні приміщення, всі орендовані приміщення, з внесенням їх на карту. В мене дуже багато ідей, але в мене є проблема. Через те, що недоукомплектований штат заступників, то мене делегували на функції заступника по ЖКГ. А це дуже великий об’єм робіт. А це поточка, в основному. Це поточне вирішення питань. Ми перекриваємо дірки, а не перекриваємо кран. Я не хочу нікого образити. Мова йде про те, що ми і не можемо більше зробити. Бо все потребує великих коштів. Те ж саме Теплокомуненерго, кредити ЄБРР. Слава Богу, це підтримано в бюджетній сфері. 3 з половиною години відстоювалося, але є. Тепер питання за малим – реалізація цих проектів. Але залучення фахівців з Німеччини дозволить комплексно підійти до цього, що мені подобається, щоб забути на роки про ці проблеми. Зробити наші приміщення енергоефективними і споживати стільки енергоресурсів, скільки нам потрібно, а не гріти повітря. Це стратегічно, в сфері ЖКГ, але більшість питань, це поточка, яка мені не дуже цікава. Тому сподіваюся, але не маю підстав на такі сподівання, що цю посаду хтось займе фаховий, бо роботи дуже багато, робота відповідальна, але з цією людиною я б хотів дуже плідно працювати.

Людмила Григорчук: Тоді у вас звільниться час, щоб працювати над цими ідеями.

Володимир Середюк: Так, над ідеями, про які я мрію.

Людмила Григорчук: То ви будете відстоювати і надалі право жити цій програмі перед депутатами і мером?

Володимир Середюк: Дуже багато буде мати значення старт цієї програми. Якщо нам вдасться зробити все добре. Ви розумієте, навіть зараз якщо ми на конкурс щось виносимо, то виграє той, у кого найнижча ціна. А в ЄС ціна – це 20% лише, а більшість це якість, репутація, досвід. Я дивуюся, це є елементарні речі, все просто, навіщо наступати на граблі, але значить комусь так вигідно. А потім маємо проблеми. Бо виграє тендер підприємство з найнижчою ціною, за якість ми спитати не можемо, а все дорожчає, і починаються проблеми.

Людмила Григорчук: Якщо цей рік покаже себе добре, то вам легше буде доказувати важливість цього проекту?

Володимир Середюк: Так, я сам в цьому зацікавлений. Ці правки були мої пропозиції, які я виніс з декількох зустрічей, які проводилися на високому рівні і я сам перед собою самокритичний, інколи навіть забагато вимагаю з того, з чого хотілося. В мене є негарна риса, я не вмію відмовляти, але я вчуся. Бо дуже багато всього. Якраз реалізувати це, що я запропонував, взявши відповідальність на себе, то це особисто важливо.

Людмила Григорчук: Є з ким працювати?  Ви ж самі не потягнете цей тягар роботи

Володимир Середюк: Багато міфів навколо міської ради. І забобон, що там корупція, всі олігархи, гроші з бюджету чемоданами виносять, і все дуже у всіх добре. Насправді, зарплати у міській раді дуже неконкурентні з бізнесом, тому залучи людину важко. До прикладу, у мене вакансія начальника відділу туризму, згідно положення людина повинна володіти трьома мовами, покажіть мені людину, фахівця, яка володіє трьома мовами і піде на зарплату 2 з половиною тисяч гривень, тому 6 років ця вакансія вакантна. У нас є відділ, де працюють з проектами, не хочу дуже критикувати, але можна працювати, більше результатів хотілося б, треба людей відповідних, з відповідними зарплатами, це висококваліфіковані, стратеги, вони не підуть на 2 тисячі гривень. Насправді проблема в кадрах дуже велика і таке: ви думаєте, що ми працюємо, а ми думаємо, що ви нам платите. Думка суспільства інакша, але не все так насправді. Багато чесних людей, які готові працювати, я, на сьогодні, не маючи потреби гостро матеріальної я мав гарну роботу, займався ОСББ, був приватний підприємець, управляючим в декількох будинках. Мені було достатньо, в мене нема такого апетиту, що мені все мало, але мені 32 роки і фактично в більшості своїх моментів я досяг якихось піків: доцент, кандидат наук, заступник завідувача кафедри, управляючий, голова об’єднання, чоловік і тато, хоча дитина забуває, як тато виглядає, але мені не цікаво, мені не вистачало адреналіну. В мене було розмірене життя, все розплановане, я все знав, де в мене вільний час, але я не та людина, не того характеру і не того віку, щоб я так жив. Це гарна робота у поважному віці. Я напевне пізніше туди повернуся. Але я хочу цього драйву, нарад, комісій, в мене в день по 6-7 нарад, комісій. І в перервах я намагаюся розв’язати завдання, доручення, проконтролювати. Це цікаво, ви не повірите, на сьогодні, у всякому випадку, воно мені цікаво. Навіть статус заступника міського голови, у мене нема такого, що у мене корона з’явилася. Я доступний для всіх і своїм друзям сказав, якщо зі мною буде щось не те відбуватися,  то зробіть так, щоб я зрозумів це.

Людмила Григорчук: Давайте поговоримо про інфраструктуру у Чернівцях. Ви були у Львові, щось цікавого примітили, що можна було б примінити і у Чернівцях

Володимир Середюк: Зараз буде найближчий час підніматися це питання. Проходили громадські слухання щодо звільнення центру міста від транспорту. Я ще крім того, що був у Львові, на запрошення Наталі Якимчук, ще поїхав у Вінницю. Зустрічалися з міським головою Вінниці і мали можливість поїхати по їхніх підприємствах, транспортне у них одне підприємство, комунальне. Я вам скажу, напевне, ми не єдине місто, яке має проблеми з перевізниками. Я б навіть сказав, кожне місто має таку проблему, Львів також не виключення. Єдиний момент, що вони поки що домовляються. Вінниця, це взагалі окреме питання, там досить все кардинально було і дуже суворо. Але, можливо, не зовсім правильно в плані підходу до бізнесу, демократії. Там керована демократія. Це Вінниця. Але я не думаю, що це вихід. Там у них центральні магістралі – комунальний транспорт, а приватники довозять з спальних районів до центральних магістралей. Якщо моделювати цю ситуацію в Чернівцях. Беремо Героїв Майдану і Головну, там пускаємо тролейбус, а з Гравітона, наприклад, довозимо людей. Це мені треба поїхати 9-кою маршруткою, доїхати до Героїв Майдану, пересісти на тролейбус і доїхати в центр міста. Це не зручно. Я таку ідею закинув у Фейсбуці, то критики було дуже багато. Я думаю, що ми не наважимося на такий крок. Я притримуюся думки розвантаження центру міста, але в концепції чогось, урбаністики або громадського простору. Якщо ми розвантажуємо центр міста, то ми повинні його переформатувати. У нас чудова вулиця Кобилянської, яку знає вся Україна, тому що вона пішохідна, з деревцями, лавочками, можливо, її варто продовжити ад на Центральну площу, тоді варто її розвантажувати. Як це зробити, в мене є декілька ідей. Одна з них, потребує вулицю Богдана Хмельницького. Об’їзд центру по таким вулицям: Головна Лук’яна, Руська, Сагайдачного, Гагаріна, а якщо ми йдемо вліво – то 29 Березня, Лесі Українки, Богдана Хмельницького, Гагаріна. Ідея в тому, що з будь-якої точки маршруток, було не більше 15 хвилин пішки. Якщо б люди на таке погодилися, то це б нам дозволило дуже суттєво розвантажити центр міста. Але я вже гарантую, що буде дуже великий супротив, але може бути виправданий через декілька тижнів цей експеримент.

Слухач: Наш департамент ЖКГ перевантажений, не вважаєте ви, що потрібно у місті створити окремі департаменти, зокрема департамент інфраструктури.

Володимир Середюк: Дуже правильне зауваження. У мене є декілька думок. Я цим задався питання, коли розписував пошту на виконавців. 80% - це на директора департаменту ЖКГ. Він за все відповідає. Це питання тоді воно у мене виникло, але я зрозумів, в чому проблема. І поїздки до Львова і Вінниці, наштовхнуло мене на ідею, що нам треба його розділити, але на що. Для прикладу, відділ супроводу ОСББ, який я ініціював і я є автором місцевої ініціативи, вона зараз на сесії буде розглядатися, він буде займатися виключно проблематикою ОСББ, їхньою діяльністю, навчанням, я виділив навчання, яке складається з трьох блоків: юридична складова, господарська, економічно-бухгалтерська складова. Це має бути лекції практиків, це має бути певний такий ресурсний центр, який дозволяє укладати договори з монополістами, бо з ними важко працювати і це має бути структура, яка захищає інтереси співвласників, особливо у рамках реформи, яка у нас іде. Окремим департаментом у містах є департамент транспорту та зв’язку. Це окрема складова. Я також прихильник того, що якщо ми хочемо якісну роботу, то треба окрему одиницю. Ще одна складова, яку я б виділив в управління ціле, це енергомененджмент, або енергоуправління, не тільки бюджетної сфери, але й житлового фонду. Це структура повинна займатися енергоаудитом, долучати має багато фінансових інститутів, донорів в тому числі, які готові підтримувати енергозаощаджуючі заходи. Є місцева програма, по заходах енергозбереження, якою я рекомендую скористатися. У нас заявок вже збільшилося і відсоток співфінансування буде збільшуватися. Це те, що основне, що я би виділив. Департамент у нас ще займається, як жартує директор департаменту, від землі до неба, всіма питаннями, то, можливо, він получає за все, можливо, інколи і не заслужено получає, бо є перевантаження. Скажу більше, розписуючи пошту, я вже говорив директору департаменту, я б хотів подивитися на людей, які дають відповіді на звернення людей, бо є такі звернення, які не можна без сміху читати, але вони мусять відповісти, вони перевантажені цими зверненнями. Я свої пропозиції надав, ці, що я озвучив, виділити три структури, скажу більше, практика створення департаментів, вона є популярна у інших містах, бо директор департаменту може мати більш-менш адекватну зарплату. Тому у Вінниці 9 департаментів, щоб людям дати пристойну зарплату, за це з них і питають. Може нам не варто аж до 9 департаментів, але стратегічно важливі речі: транспорт, енергозбереження, треба виділяти в окремі департаменти, або в управління, які були б незалежні. Наприклад, відділ супроводу ОСББ у нас є, але займається ще багатьма питаннями, і все роблять загально, а нічого конкретного. Я пропоную створити структурний підрозділ виконавчого комітету, який буде підзвітний виконкому, міській раді і міському голові. І задачі будуть ставитися відповідно цими самими органами, тоді вони будуть ефективніше працювати.

Людмила Григорчук: Повертаємося до нашої розмови про інфраструктуру. Парковки, де їх зробити?

Володимир Середюк: Продовжимо. У нас, що стосується розвантаження. Схеми маршрутів, мабуть, ви чули про це, я хочу про це сказати декілька слів, Чернівці попали в пілотний проект по інтегрованому розвитку міст, яке буде проводити із залученням спеціалістів GIZ. Сам підхід надзвичайно правильний і надзвичайно цікавий. В чому великий плюс тим людям, яким вдалося Чернівці включити у цю програму. Основною ідеєю даного проекту є те, що комплексний підхід до життєдіяльності міста як системи. Не в двох-трьох напрямках буде визначатися: це культура, медицина, дороги, схема маршрутів, забезпечення водою, всіма необхідними речами. Наприклад, ми говоримо про створення певного простору в центральній частині міста, ми, формуючи центральну частину міста, ми забуваємо про те, чи зручно буде розвозити товар по магазинах, наприклад, чи буде зручно дістатися до ресторанів чи готелів туристам. Спеціалісти, які будуть разом з нами розробляти, і це правильно, бо ідеї мають бути наші, з громадськості, а вони мають ввести це в життя. Я називаю: підготувати портфоліо. Ми не знаємо, наприклад, як вплине це, про що я казав на життєдіяльність міста. Може, стане ще гірше. От нам розповідали про цікавий приклад, парадокс когось, не пам’ятаю прізвище. У Німеччині вирішили розвантажити перехрестя, побудували дорогу, і як її запустили, то виник транспортний колапс. Бо утворилося два додаткових перехрестя і все зупинилося. Зрештою, цю дорогу перекрили, вона стала пішохідною, уявляєте, скільки коштів на неї пішло і стало нормально. Тут ніби все добре, все правильно, а в результаті може бути ще гірше. Тому підходи, треба сім раз відміряти, але ми повинні йти до Європи, ми є європейське місто, і це говорити маємо не ми, а ті, хто відвідує Чернівці. Тенденція йде до ЕКО. Я є прихильником екотранспорту, максимальне розвантаження від автомобілів, але треба підходити з розумом. Просто заборонити парковки - це не вихід. Була думка, зробити парковки в центрі – дуже дорогими. Хочеш доїхати до дверей – плати, хочеш пройтися трохи пішки, це вже моя ідея, щоб в радіусі 10 хвилин ходьби, мали бути доступні парковки. Це моє суб’єктивне бачення. Треба максимально може розробити схеми одностороннього руху. Я вважаю, що це може бути виходом. У Львові, до речі, я спостерігав за цією тенденцією, вони це практикують. І це непогано. У нас місто побудоване, центральна частина, мені здається, цілком придатною для односторонній рухів. Є багато з’єднань доріг. Така радіальна схема, де дороги з’єднуються між собою. Трохи довше буде, але краще проїхати довше, ніж стояти в пробці. Але це все треба добре прорахувати і подумати.

Людмила Григорчук: Багато говорите про туризм, чекаєте гостей, я так розумію, що ви свято вірите, що аеропорт не просто матиме один рейс, а працюватиме постійно. Але про доїзди загалом: лише один потяг в Київ, аеропорт ще чекаємо, дороги не найкращі.

Володимир Середюк: Це болюче питання. Всіх майже регіонів. Що робити? Робити потрібно в першу чергу, якщо ми говоримо про аеропорт, залізну дорогу, все ж таки розвивати ці напрямки. Мова йде про ті самі поїзди, якщо у нас в Київ зараз курсує один потяг, у Львів у нас є, то в Одесу причепні вагони, а добратися в Дніпропетровськ, Запоріжжя, то це взагалі, надзвичайно легко у лапках. Тому , так, проблеми є, але я не можу сказати, що я скажу, перше, друге, третє зробимо, і у нас заїдуть три потяги. Це важка робота. Все ж таки, без політики тут не обійдешся. Навіть маючи міністра інфраструктури, не досягли таких речей, що тоді було надзвичайно сприятливі умови, то тепер це в рази важче, але це не говорить про те, що це не треба робити. Ми однозначно будемо готувати звернення до Міністерства інфраструктури, до Прем’єр-міністра, щоб Чернівці ввійшли у транспортні розв’язки. Щодо доріг автомобільних, то ви пам’ятаєте, які у нас були проблеми з затопленням і як ми жартували, що ми випадково ледь не відплили до Румунії, коли два мости, з’єднання з Україною були паралізовані. Добре, що у нас толерантні люди, а якби у нас було б так, як на Сході, то була б катастрофа. Це питання важке і воно однозначно не вирішується на місцевому рівні. Маємо дорогу, яку скоро закінчать, Львів – Чернівці, Мамалига. Дорога частинами дуже гарна, частинами – її просто немає. Як казав мій товариш: «Хороший асфальт на дорозі не валяється». На сьогоднішній день я не можу сказати, що ми можемо зробити, щоб у нас завтра почалися роботи. Ніби є розуміння центральної влади, що це треба робити, ніби є кошти. Але ми не бачимо того, чого би ми хотіли. Стосовно аеропорту, рейс в Київ, я його не розцінюю просто як рейс в Київ, я його розцінюю початком відродження аеропорту, як аеросполучення по Україні і близького зарубіжжя. У нас є декілька проектів, на стадії обговорення, в тому числі, стосовно Тімішоари, де логістичний хаб фактично. Є розмова стосовно того, що вони зацікавлені довозити літаками до себе, доставляти, а це вже дуже цікаво, тому що у нас, в аеропорту, крім того, що це аеропорт міжнародний, він має всі документи, у нас митниця є в аеропорту, це величезний плюс, бо та людина, яка прилітає в Україну, вона може пройти митний контроль, про чартери якщо говорити, то вона після нас може літати по всій Україні. Львів і Франківськ не буде гратися з чартерами, це у нас конкурентна перевага, це також треба використовувати. Але треба до всього підходити системно, мені подобається позиція директора, він каже, що ми зараз смугу відремонтуємо, а не знаємо, що під нею, в якому вона стані, на його думку треба замовити обстеження, щоб знати, в якому вона стані. Щоб не ремонтувати, вкладати кошти, а потім зривати. Це правильний підхід, але ми повинні розуміти, що у нас вже будуть передбачені кошти на виконання робіт, у нас вже договори підписані з авіакомпаніями, які готові летіти, лиш зробіть нам певні умови. Це дасть поштовх, щоб інші компанії також літали. Тут потенційно у нас дуже велике майбутнє. Цей рейс я розглядаю, як початок відродження саме пасажироперевезення з чернівецького аеропорту.

Інформаційний партнер програми www.buknews.com.ua