Суть Речей. В жодному місті західної України немає такої критичної ситуації з безпритульними собаками – С. Добржанський

Друкопис програми «Суть Речей» від 16 червня 2016 року.

Тема розмови: безпритульні тварини в Чернівцях

Ведуча: Людмила Григорчук

Запрошені гості:  Василь Виноградов, директор МКП «Притулок для тварин» та Сергій Добржанський, представник руху «Безпечні Чернівці»

Людмила Григорчук: Пане Василю, розкажіть, що можна в Чернівцях зробити з тим, щоб не було проблем з бездомними собаками?

Василь Виноградов: Скарги на тварин, скарги на укуси, на агресивних собак, це найактуальніша проблема. Особливо, коли це стосується дітей. Є скарги людей, вони надходять практично через день, буває, що і кожен день. В нашому штаті є працівники, які виходять, відвідують певну ділянку, де є скарги. Це ми тільки-тільки запустилися. Як ми працюємо на даний момент. Ми виходимо на місце, хто телефонував чи написав заявку, опитуємо людей, свідків події, знову ж таки, якщо є свідчення медиків, заключення, що є прокус, дійсно, є комісія, бо людина може подзвонити, а це нічим не підкріплено, а ми будемо забирати псів, то це будуть конфлікти. Сусідки вибігають, розказують, що ми вбиваємо, тому це все записується, доповідається.

Людмила Григорчук: Коли ви виїжджаєте, то собаки вже може не бути на місці?

Василь Виноградов: Є такі випадки, тому виходять кожен день, або беруть контакти мешканців, які там проживають. Лиш побачили собаку, ми намагаємося оперативно виїхати, зняти відео або фотофіксацію, як веде себе собака, якщо ми бачимо, що є агресія на всіх людей, то будуть прийняті такі заходи, що собака буде забиратися в ізолятор, тому що, наперед забіжу, ще недобудована друга черга притулку, це самі вольєри, де можна утримувати собак, тепер тимчасово декілька місць є для тварин. Знову ж таки, інформації багато, дуже багато.

Людмила Григорчук: Притулок скільки часу працює?

Василь Виноградов: Запущений як місяць.

Людмила Григорчук: Ви директор, скільки маєте працівників?

Василь Виноградов: Мене призначили 28 квітня, тільки зареєстроване підприємство, 5 числом були папери на руках, потім відкривалися рахунки, реєструвалося в казначействі. Це настільки затягнулося, що зайняло часу місяць. Тому працюємо менше як місяць. На даний момент є 10 людей.

Людмила Григорчук: Є бухгалтерія?

Василь Виноградов: Є двоє на півставки. 10 людей – це основний штат, крім двох ветеринарів і одного фельдшера, ще мають бути додатково прибиральників двоє, які мають доглядати територію внутрішньо і сторожа. На даний момент це приватна фірма обслуговує, на сесії міської ради вирішили, що до кінця 8-го місяця приватна фірма обслуговує, а потім будуть наші охоронці.

Людмила Григорчук: А інспекторів безпосередніх скільки, які виїжджають на місце?

Василь Виноградов: На даний момент у нас одна людина, яка виїжджає, ми не можемо роздувати штат. Бо бюджет є бюджет. Мені і так казали, що я роздуваю штат. Хотілося б набрати десяток, щоб вони могли весь район охвачувати. А так приїжджає один інженер-інспектор, там нема собаки, потім поїхав на інше місце – там також нема собаки – їздить цілий день.

Людмила Григорчук: Поки одна людина приїде з Рощі на Гравітон, то собака не буде чекати на цього інспектора.

Василь Виноградов: Є така проблема. Тому ми намагаємося залучати волонтерів, активістів, щоб вони максимально допомагали. Бо у нас є ще проблема з транспортом. Транспорт, який нам передав «Спецкомунтранс», я не знаю, що вони робили з машинами. Той Форд, який був куплений за європейські кошти, то він настільки вбитий, то там 10 позицій в дефектному акті, які треба замінити. Перше – це гума різна. Зимова гума і різного калібру. Це дурдом.

Людмила Григорчук: Транспорту немає легкого у вас? Швидкого, щоб інспектор швидко міг добиратися? Чим він їде, тролейбусом?

Василь Виноградов: Так, маршрутками, якщо може – таксі.

Людмила Григорчук: Цій людині ви платите велику зарплату?

Василь Виноградов: Ні. Ця людина ще не отримала навіть першу зарплату, але за власний рахунок їздить.

Людмила Григорчук: Пане Сергію, може через малу кількість кадрів, у нас стаються такі проблеми?

Сергій Добржанський: Мені дивно, чому, коли Василь брав автомобіль від «Спецкомунтрансу» він не написав акт передачі і якщо він бачив, що такі проблеми з автомобілем, то чого він її брав.

Василь Виноградов: Ми зробили акт.

Сергій Добржанський: Ну, вибачайте. Але раніше «Спецкомунтранс» працював і з такою кількістю інженерів і машин, вони працювали. Але завдяки вашим волонтерам, так званим, які не давали можливості в законний спосіб «Спецкомунтрансу» виконувати свою роботу. Коли зверталися люди і інші громадяни, коли вони були покусані. Я особисто знаю, ваші люди, коли приходили до мене в двір, бо мою дитину вкусили, я показував вам заключення лікаря, ви сказали, що це брехня.

Людмила Григорчук: Особисто пан Василь казав?

Сергій Добржанський: Казали пана Василя подружки з громадського руху. Є два рухи любителів тварин і вони між собою сваряться. Один, який займався притулком для тварин, які виграли грант, які будували все це і це робили і друге: це група Василя, які ходять і кажуть, що всі погані, і обливають всіх брудом. Мене так само облили брудом. Пан Василь так і не вибачився переді мною після своєї публікації у Фейсбуці. Стосовно роботи, я розкажу, прийшли його подружки, які розказували, як вони люблять тварин і що вони вирішать ситуацію з твариною, яка вкусила мою дитину. Віз і нині там, собака далі гуляє і кусає людей. Я звертався, говорив з мером, і знову напишу заяву, бо усно я казав, мені мер відповів, що буде притулок для тварин, все зроблять. Я погодився, думав, що Василь - людина слова, а після того, як собака укусила мою дитину, то пройшло півтора роки. Собака далі бігає. Тому про ефективність роботи, як руху, чи організації, не важливо, факт того, що кількість укусів росте колосально. Офіційна статистика: є 1300 укусів. Це те, що люди звернулися. Це не один, це не п’ять, не сто, лікарі вже не мають вакцини, щоб вакцинувати від сказу. Це епідемія сказу почнеться. Ми кладемо місто в жахливу ситуацію. Був я в Тернополі, у Луцьку, у Кам’янець-Подільському, у Рівному. Там такого нема, щоб в центрі міста гуляв турист і на тебе нападають тварини і ти вискакуєш на сходи ратуші. І ніде не пишуть для туристів: «Будьте обережні, собаки кусають!» Це наш імідж на весь світ. Я вважаю, що це дякуючи пану Василю, бо він своєю діяльністю заборонив відстріл тварин, агресивної чи не агресивної, вони коли об’єднуються у групи, вони всі агресивні. У моєму дворі підгодовуються подругами Василя, вони мешканці будинку і ходять годувати собак. Там 12 собак. Я просив зупинитися. Вони не всі агресивні, але одна заводить і всі решту ідуть за нею. Я казав, має бути об’єктивне рішення. Лишіть три, лишіть п’ять і відповідайте за них. Якщо це ваші тварини, то відповідайте за них особисто, якщо хтось покусає. Ні, не хочуть, кажуть, не їхні вже це тварини. Я казав, щоб брали додому, водили на повідку. Також не хочуть. Просив прибирати за тваринами – також ні, бо це вже не їхні. От, кинути кістку – будь ласка, а прибирати – ні. Тому така й ситуація. Більше того, того й така ситуація з притулком. Він називається притулком для тварин, але це стерилізаційний центр виключно. Це не є вирішення проблеми. Вони не зможуть потім приїжджати, відловлювати собак, завозити на свою територію, там ще все не зроблено, там ще багато роботи. Наскільки знаю, в Румунії, в Ясах, я бачив, там така територія, сто на сто метрів, огороджена величезною сіткою, забетонована зі стоком. Де живуть всі ці тварини. Поки вони власною смертю не помруть. У нас такого нема. У нас розплоджуються, за рік виросла кількість тварин. Тобто ефективність від того, що стерилізували і припинили відстріл - нульова, стерилізація уже більше не йде, відповідно, йде ріст тварин. І не лише того, що вони розплоджуються, ще й, я згідний, привозять, але привозять відсотків 5-10 від приросту собак.

Василь Виноградов: Є порушення самих людей, які підгодовують і їхня діяльність дає приплод для міста. Є випадки реальні. Тому що, іноді, годують – молодці, але це ж не тільки вони живуть в тому районі. Ніхто ж не допомагає простерилізувати. Людина не подзвонить, не запише в чергу, не скаже, що десь ховає їх чи в гаражі, чи в підвалі, а коли накаляється ситуація, то вже не легко. От є квартирна на Білоруській, колись підібрали кішечку, ніби блага справа, а потім підібрали ще кішечку, то тепер там 40 тих котів. Але на даний момент 40, там до чого дійшло, що вони просто там помирали від інфекцій, це розплідник інфекцій і знущання над тваринами. І самий мінус в тому, що ні поліція, ніхто не може зайти. Є факти  жорстокого поводження. Але ще й сморід іде з тієї квартири. Це п’ятиповерхівка. Якщо на першому поверсі в під’їзді – це нереально і мухи літають і ти по запаху приходиш на ту квартиру. Ми тоді прийшли, а там померла власниця, я не знаю, як психічно вона була здорова чи ні, але факт залишається фактом. Залишився син власниці з котами. В минулому році Петращук Марта чи Ольга Новікова, активісти, заходили, то та людина кинулася на них з сокирою. Тоді ще мама була жива, то син кинувся. Тепер він спокійніший.

Людмила Григорчук: Є проблеми з людьми, не тільки з тваринами.

Василь Виноградов: В першу чергу з людьми, ті, хто це допускає. Неодноразово були випадки, що розмножують, і то все на вулиці, не стерилізоване, хворе, бабусі тримають десь і то випускається. Потім є інші випадки, з вікна кидають кашу чи кістки, чи борщі прямо під балкон. Є реально. Ходиш їм, щось розказуєш, а вони далі. Зараз літо, воно смердить, мені аж неприємно. Ніби дивишся, людина годує тварин, добре робить, а дивишся, а перед сходами та каша вся. Знову ж таки є випадки: собаки розтягують те сміття. Я неодноразово бачив, як людина йде до смітника, і кидає збоку, щось там пахне, собака розриває той пакет, куча сміття. Є моменти, що десь двірники би мали прибирати, але знову ж таки, люди теж мали би прибирати.

Людмила Григорчук: Якщо конкретно про ситуацію Сергія.

Василь Виноградов: Я пам’ятаю, це Героїв Майдану, 109. Там Марія.

Сергій Добржанський: Так, Марія викидає з вікна і їжу, і риб’ячу голову, все. Я це вам казав ще тоді, і досі це робить.

Василь Виноградов: Там незрозуміла дія «Спецкомунтрансу».

Людмила Григорчук: Що вони мали би зробити?

Василь Виноградов: Була скарга на собаку, яка вкусила сина Сергія. Вони її не зловили. Я не був там, чи бігає вона, чи ховається.

Сергій Добржанський: Не ховається, ходить.

Василь Виноградов: Вони зловили двох інших собак. Ця Марія свідчила про те, що арматурою бив Сергій собаку.

Сергій Добржанський: Вона того навіть не бачила.

Василь Виноградов: Вона стверджує це. Ще одна сусідка також ніби це бачила.

Людмила Григорчук: Якщо дитину вкусила собака, півтора роки минуло, собака ходить, чому ви зараз не робите нічого? «Спецкомунтрансу» вже цим не займається. Ваша структура може зараз вирішити це питання?

Василь Виноградов: Так, може вирішити, якщо люди підтримають всі ці дії. Собаку ми можемо забрати, але що далі ми з нею робимо. Як у Львові було. Там проблема з тим, що ловці зловили собаку з вулиці, ніби опікунська собака, за нею доглядали, а її в перший же день присипили. Бо ті, хто поскаржився, казали, що собака агресивна, ці відреагували, усипили, не взяли потримати десь і вияснити, чи можливо десь там конфлікти є. І от є конфлікти. Так і нам треба робити, розібратися. Є статут, де передбачена ефтаназія, але це певний термін і ми це положення маємо ще затвердити, і не тільки я. Я не беру на себе таку відповідальність, щоб ми протягом 5 днів присипляли ту тварину, хоча за 10 днів може знайтися власник. У нас були вже такі випадки, коли забирали Спецкомунтранс, а то були домашні собаки і мали проблеми.

Людмила Григорчук: Вам треба не лише забрати собаку, але й чекати, чи не напишуть до вас звернення і тільки тоді щось робити.

Василь Виноградов: Звернення, що люди хочуть оформити опікунство. Якщо собака без документів, нестерилізована, не вакцинована, ці операції будуть пророблені. Якщо людина приходять, хоче взяти, вона бере всю відповідальність за цю собаку, оформляються документи, це не один листочок, з усіма даними, якщо ця людина все це підписує, то вона несе відповідальність за цю собаку. Якщо собака в майбутньому кусає когось, то людина платить штраф і можна собаку навіть забрати. Це може бути по колу, але алгоритм такий: якщо собака агресивна, то вона буде присиплятися.

Слухач: Які кроки ви маєте зробити для покращення ситуації, щоб було менше безпритульних тварин. Конкретно, по пунктах.

Василь Виноградов: Стерилізація, опікунство, третій пункт – це офіційні прилаштування з відповідальністю, скільки випадків є, що домашні тварини лишаються. Четверте: реєстрація, це дуже болюче питання. Це щоб підвищити контроль щеплень проти сказу. Кажуть, що тисячі вже щепили, а я не бачив, щоб собаку ловили і щепили. Хтось бачив? Я не бачив.

Сергій Добржанський: Людей так, а собак також не бачив.  

Василь Виноградов: Відсутність вакцин не до нас. Сьоме – підтримка тварин, готельні послуги, щоб люди не викидали на вулицю, а щоб ми могли утримувати на нашій території. Люди будуть за це платити, а підприємство може заробляти на цьому і використовувати ці кошти на вакцинацію чи чіпування. Дев’ятий пункт, якщо є агресивна собака, яка не піддається, то ефтаназія, але гуманними методами.

Людмила Григорчук: Якщо швидко пробігтися по пунктах. Скільки треба часу, щоб стерилізація змінила ситуацію в Чернівцях?

Василь Виноградов: Якщо є 3 тисячі собак, у нас закладені кошти на 380 собак. Але ми будемо далі працювати. Кожен день з сіл везуть до міста псів, кожен день везуть в коробках, волонтери ходять, роздають тих тварин. А роздав без документів, далі та собака народжує. Якщо ми будемо стерилізувати тільки в місті, то це результату не дасть. Дивіться, якщо просто стерилізувати тільки в місті, але не в області, це нічого не дасть. Ми зверталися до організації «Чотири лапи», щоб вони приїхали до нас в Чернівці і у нас почали допомагати стерилізувати масово. Не просто так, одну зловили, одну – ні. Всіх, всіх ловити. Вони можуть працювати там, де нема стерилізаційних пунктів, тому вони будуть працювати по області. Але нам треба розмістити людей, дати їм приміщення для перетримки тварин, інвентар.

Людмила Григорчук: Хто це має зробити? Ви говорили з кимось з представників області?

Василь Виноградов: Як тільки дають згоду «Чотири лапи», будемо говорити. Думаємо, що перший район – це буде Глибока. Бо там є активісти, які допоможуть. І Кіцмань був би радий прийняти, але у них є ветеринарна, стерилізація. хоча бачу, що по області, куди не поїду, то там стільки собак, що просто жах.

Сергій Добржанський: Я хочу сказати, що всі ці пункти, які назвав Василь, вони малоефективні і на жаль, вони не вирішать питання, у нас далі буде зростати кількість собак і ви, як чиновник, ви вже тепер не як громадський діяч, ви відповідаєте, як чиновник і будете відповідати за те, що в місті є. І кількість людей, які вкушені, буде рости.

Людмила Григорчук: Що тоді треба робити?

Сергій Добржанський: Ту систему, яку вони придумали по статуту, зловити, поговорити, полюбити, умовити собачку, щоб не кусала, це неефективно, втрачаєте час, витрачаєте багато людського ресурсу, грошей з бюджету. 10 днів тримати собаку в стерилізаційному центрі, годуй, прибирай, потім забирай, вертай в те саме середовище, скільки це грошей витрачаєте, звичайно, буде неефективно. Візьміть приклади з сусідніх міст. Чернівці стали найбільш небезпечним містом в західній Україні.

Людмила Григорчук: Звідки ви взяли такі дані?

Сергій Добржанський: Бо в жодному місті західної України немає такої критичної ситуації з тваринами, з укусами.

Слухач. Питання до пані Сергія. Я так розумію, що він товариш Спецкомунтранса?

Сергій Добржанський: Ні, я не чиновник, я громадський діяч.

Слухач. Пане Сергію, замість критики, які лунають з ваших уст, крім образ, ми нічого не чуємо. Назвіть конкретні речі.

Сергій Добржанський: Головне питання - це відповідальність людей, які вважають псів, собак, своїми, то мають взяти на себе відповідальність, опікунство. Людина тоді відповідає за чистоту і в разі укусу, відповідає фінансово.

Людмила Григорчук: Як практично це робити?

Сергій Добржанський: Приходиш в двір, питаєте, хтось відповідає за цих собак? Ні. Собак забрали. Якщо відповідають, тоді документи і все, відповідають вже офіційно.

Людмила Григорчук: Забрали собаку і що з нею?

Сергій Добржанський: Швидше за все ефтаназія. Якщо ніхто за неї не відповідає, то що, вона має кусати людей? Це вже просто епідемія, багато людей постраждало. Я цю ситуацію говорив сто раз. І меру говорив. Візьміть, зробіть опікунство. Людина буде відповідати і все. І вона знає, що якщо собака агресивна, то вона сама приведе цю собаку на ефтаназію.

Василь Виноградов: Опікунство я назвав другим пунктом.

Людмила Григорчук: Як це зробити практично? У вас є такі повноваження?

Василь Виноградов: У нас багато чого в статуті прописано, але юридично, ті же самі штрафи, я кажу реальну правду, у нас прописано, що маємо проводити разом рейди з інспекцією з благоустрою і з поліцією, тих людей перевіряти наявність документів на тварин. Якщо собака зробила не ту справу, не там, де треба, які вигулюють тварин без намордника, без поводка і в недозволеному місці. У нас є певні місця для вигулу. Але є проблема в центрі. Як в центрі буде ця проблема вирішуватися? Всі нові забудови мають самі облаштувати місця, тому що не передбачені в центрі міста місця для вигулу. От як на вулиці Руській, там місце біля гаражного кооперативу, я там вигулюю собаку, там не дуже зручно, там носяться автомобілі, наліво – Фастівська лікарня, направо – парковки приватні для автомобілів. Ти маєш лиш гравійну дорогу, де ганяють з гаражів, там вигулюєш. Реально в місті не передбачені місця. Не огороджені спеціально. Є питання – дитячі майданчики. Скільки є скарг, що собаки сплять на дитячих майданчиках, діти бояться, то невже не можна огородити майданчики?

Людмила Григорчук: Хто це має робити?

Василь Виноградов: Міська рада, є ЖЕКи, є ОСББ, зберіться.

Людмила Григорчук: Є офіційні звернення від вас?

Василь Виноградов: На днях все буде зроблено. Я тільки познайомився з усіма керівниками ЖРЕПів. Ми готуємо листа, але це має бути чимось підкріплено. Мають бути гроші закладені в кошторис, мають бути норми огорожі. Всі норми мають бути єдині

Сергій Добржанський: Люди мають за свої кошти огороджувати територію від собак? Не легше собак забрати, щоб собаки не гадили там? Власники собак не вигулюють собак на дитячих майданчиках, вони йдуть десь далеко, бо на їхніх собак нападають ці бездомні. А вночі, який шум від цих собак: в Європі, собака лиш тявкне, то її вже забирають, не зважаючи ні на що. А у нас огороджують пісочницю, щоб собака там не накакала, я не розумію таких речей.

Василь Виноградов: Моя знайома розповідала, що в Германії, на маленьку собаку напав великий доберман, чи бульдог, напав, розірвав горло. Так власниця викликала поліцію, спеціальну по тваринах, приїхали на двох джипах ці поліцейські. З ветеринаром, з лікарем, знайшли власника тієї великої собаки, там власник несе відповідальність за свою собаку. Треба нам працювати з власниками тварин, щоб вони стерилізували своїх тварин. Якщо не хочуть стерилізувати, хай сплачують податки, або подають, офіційно реєструють, хто є власником тієї тварини, яку він подарував, продав, яка її подальша доля. Чи та собака проходить медогляд.

Сергій Добржанський: У нас розмова про безпритульних тварин, а ви весь час хочете перевезти на власників тварин. Безпритульні тварини засирають всі дитячі майданчики, коли в пісочок залізти, то там або кістка, або ніжка курки, або фекалія, бо це природа собаки – закопати щось. Проблема в тому, що у нас проблема безпритульних тварин, а не власників тварин, вони вигулюють,. А безпритульних понад 3 тисячі псів, а у Львові – 3 з половиною. Порівняйте населення і територію Чернівців і Львову. Щоб ми розуміли, що у нас твориться у Чернівцях. Для мене це болюче питання, і бачу, що в новоствореної організації немає бачення вирішення цього питання, хіба опікунство, якщо буде, то це буде реально ефективно. Якщо ми так дальше будемо продовжувати, то нас чекає епідемія серйозних хвороб.

Василь Виноградов: В статуті є такий цікавий пункт, що підприємство має мету і цілі строювати притулки, тобто ті люди, які хочуть утримувати тварин, створити опікунство, то вони мають можливість тримати тих тварин у притулках. Тобто те, що є побудоване, і що зараз будується, то лише початок. У міста мають бути в кожному районі певні місця перетримки тих чи інших тварин. Тому що один притулок, туди звести всіх тварин з міста, всі 3 тисячі собак, там їх тримаємо, годуємо, якось і що, з сіл все одно привезуть нам нових собак. Якщо будемо відстрілювати, то також нічого не змінюється, Спецкомунтранс ж відстрілював, і що, нема результату. Стерилізуємо, також кричите, що нема результату. Притулок для тварин чи стерилізаційний центр, як би його не назвали, ми не можемо відстрілювати і все, ставити крапку, має бути певна гуманізація, певна думка має бути тих, хто любить тварин, за ними слідкують, просто треба навести лад. У нас не 9 пунктів, у нас десятки пунктів, що треба зробити, треба комплексно все робити. Звертаюся до всіх, хто годує, піклується, будь ласка, дотримуйтеся правил догляду за тваринами, вони є на сайті міської ради. Якщо бачите агресивну собак, когось покусали, то звертайтеся до поліції, до ЖЕКів до Спецкомунтарнсу, до нас. Всі заявки, всі пропозиції все приймається, реєструє оператор, потім ми виїжджаємо, виходимо на місце, з’ясовуємо. Нам ще не передали сайт, буде в соцмережах, максимальна прозорість.

Людмила Григорчук: Які штрафи за порушення умов догляду?

Василь Виноградов: Годування тварин ми можемо приписати до засмічення території, там мінімальний штраф, але він є. Декілька штрафів повторно і буде ефект. Це має робити поліція. А поліція до нас дзвонить, коли вже є скарги. Був випадок, що власники виїхали з квартири, залишили собаку, ми шукали власників, змусили ту собаку забрати на нове місце.

Сергій Добржанський: Але всі ці речі не є превентивні, вже постфакту, коли людину вкусили, налякали, робіть превентивні міри, бо такими речами, які у нас зараз є, то ми маємо таке, що цивілізовані не мають.

 Інформаційний партнер програми "Суть речей" на Радіо Станція www.buknews.com.ua