Суть речей: «Украинскую армию целенаправленно, планомерно уничтожили»

Друкопис програми «Суть речей» на радіо Станція103.2 ФМ від 19 червня. Запрошені гості: полковник у відставці Сергій Подкоритов та доктор політичних наук Тарас Лупул.

Ведуча: Оксана Денисюк.

 Ведуча: пане Тарасе, як політологи характеризують події, які зараз відбуваються у Донецькій та Луганській областях?

 Тарас Лупул: тут може бути багатошаровий та багатоаспектний аналіз цих подій, тому що ці ми маємо зараз тільки певні результати, адже все закладено багато років тому і стосується також певних стратегічних цілей. До прикладу, я взяв із собою книгу, яку сам особисто придбав у Москві у 1998 році. Це книга одіозного сучасного російського інтелектуала та пропагандиста євразійства Олександра Дугіна, книга називається «Основи геополітики». Але що цікаво – науковий консультант цієї книги начальник кафедри стратегії військової академії Генерального штабу РФ генерал-лейтенант Клокотов. У цій книзі є кілька підрозділів про те, що зараз відбувається на сході, якщо їх екстраполювати на сучасні події. Тим паче, що на початку цього тижня вже нинішній Генеральний прокурор України Віталій Ярема заявив, що стратегія РФ щодо того в я кий спосіб та яким чином анексувати східні території України та Крим готувались 5-7 років тому. Мені навіть здається, що він трохи обмежив чи врізав ці часові рамки. Я можу навести дуже короткі цитати з цієї книги: з розділу «Внутрішня геополітика Росії»: «суверенитет Украины представляет настолько негативную для русской политики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт. Украина, как самостоятельное государство, представляет огромную опасность и без решения украинской проблемы говорить о континентальной геополитике РФ бессмысленно». Тут є розділ, який стосується Криму і т.д. Тобто стратегія стосовно геополітичних чи ідеологічних уявлень проти певного спектру тих, хто має вплив на сучасну зовнішню політичну стратегію РФ та розуміння того що, як і чому східна Україна не є східною частиною так званого великоруського мира. І це було закладено ще у другій половині 90-их років, у першій половині 2000-их.

 Ведуча: чому незалежна та суверенна Україна несе небезпеку для РФ?

 Тарас Лупул: це питання досить глибоке. Тут необхідно зрозуміти спектр ідеологій. Ідеологія – це сукупність уявлень стосовно певних процесів, які відбуваються. Є, наприклад, політична ідеологія – це сукупність уявлень людей про те, що таке влада і яким чином вона має здійснюватись і на кого вона має поширюватись. У Росії, наприклад, пропагується ідеологія «єдиного миру», пропагується ідеологія євразійства, переосмислення в самій Росії що таке Росія. Ми є, на жаль, жертвами ідеологічних нашарувань, немає українців, білорусів та росіян. Є великороси малороси і білороси – це все один народ – рускій. Будь-яку частину цього народу, якщо його від’єднати, то це є приклад триєдності, це є один народ, який має три великі гілки. У них таке уявлення, концепція «єдиного мира» підкріплюється зовнішньополітичними речами. А проблема суверенітету – це проблема ще 17-го століття, французького мислителя Жана Бодена, який придумав саме поняття «суверенітет», українською – це окремішність або самодостатність або «суверенітет» російською – так само самостійність. І в нього є відома цитата: якщо король отримує наказ від Папи Римського чи від своїх вельмож – цей король ніколи не є суверенним, тобто самодостатнім для здійснення своєї влади. Тому такі нашарування візій про те, що таке народ – колективна приналежність багатьох людей – візій про те, яка це територія і кому вона повинна належати, що робити, щоб такі уявлення і претензії на істину, що саме ці уявлення повинні розвиватись, бо ми найближчі до їх тлумачення, зараз втілюється у такій політиці, яка, на жаль, має трагічні наслідки. Ось це такі помилкові візії.  

 Слухач: у третій статті Конституції України чітко вказано, що життя, здоров’я людини являється найвищою соціальною цінністю. Судячи по тим фактам, які є зараз на сході, дуже важко у це повірити. Чому АТО проводиться з грубим порушенням прав дітей, жінок і вже навіть стріляють по церквах, що є грубим порушенням багатьох міжнародних конвенцій. 

 Сергій Подкоритов: стрельба по церквям и мирным людям ведется со стороны террористов, а не с нашей стороны. С нашей стороны – точечные удары, поэтому и масса проблем, потому они не вступают в открытый бой, а прикрываются детьми, школами, мирными людьми. Наша задача уничтожить террористов и спасти жизнь мирных людей, с нашей стороны этого нет.

 Ведуча: пане Сергію, розкажіть про формування Чернівецького територіального батальйону.

 Сергій Подкоритов: две недели назад нам сообщили о том, что в Черновицкой области формируется батальон территориальной обороны и попросили оказать помощь офицеров запаса, потому что офицеры, призванные в этот батальон реально не подготовленные. Нас собралось 14 офицеров запаса, и мы на добровольных началах, совершенно бесплатно, поехали на полигон. Неделю назад этот батальон выехал на полигон и когда мы приехали на полигон, то оказалось очень много недостатков: как в бытовых условиях, так и в обеспечении. Так и в обмундировании, в военной экипировке. Нас поразило то, что этот батальон был брошен, им занимался только областной военкомат и больше никто. Хотя наш губернатор является начальником территориальной зоны №8, то есть этот батальон – его детище. Но с первого дня формирования прошел месяц, а администрация не соизволила даже прийти в этот батальон, поинтересоваться, как люди живут, чем обеспечены, как спят, как моются, что кушают и чем они там вообще занимаются. Когда мы приехали на полигон – это было просто ужасно: питьевой воды нет, ни одной автолавки нет, туалеты все забиты, то есть вопросы, которые можно было решить на уровне области – это губернатор дает команду голове Сторожинецкой РГА и эти вопросы решаются в течении 3 часов. Наш терпец лопнул и мы пошли в воскресенье к губернатору, но перед этим предупредили, позвонили в субботу в приемную губернатора и сказали, что группа офицеров запаса, которые работают инструкторами с личным составом батальона территориальной обороны готовит их к боевым действиям и хочет встретиться с губернатором. Буквально на полчаса, это же его детище. В итоге, приходим в воскресенье в 12.00. никто об этом не знает, губернатора якобы не оповестили. Областная администрация – это его детище, значит так он организовал работу, если его не оповещают – то зачем эти люди? Это первое, во-вторых: у него существует целый отдел взаимодействия с министерством обороны, как раньше его называли оборонным отделом. Там этим отделом руководит женщина, которая пришла с милиции. Она пришла к нам, не дает никому слова сказать, ни то, что нас выслушать – она начинает оправдываться, что этим должна заниматься держава. А кто ж вы тогда, если держава должна этим заниматься? Когда мы сказали, что батальон уже неделю на полигоне, она сказала: так это ж полигон – это не наше, это держава. А обеспечение? Она говорит, что да – выделено 950 тысяч, а где эти 950 тысяч? – Это держава, все держава …И слава Богу, что мы пошли и довели какие-то требования, она их записала и в понедельник пошел процесс. Приехала делегация с администрации, начали строить души, начались движения…

 Ведуча: у мене виникає тоді таке запитання: регулярно на Сторожинецькому полігоні в мирний час проходили військові навчання, після яких нам усім казали, що українська армія до бойових дій готова. Але коли усе почало відбуватись насправді, то з’ясувалось, що української армії, як такої немає. Якщо я помиляюсь – виправте мене.

 Сергій Подкоритов: да, украинскую армию целенаправленно, планомерно уничтожили.Начиная с кадрового состава – всех кадровых офицеров, которые прошли боевые действия, я участник боевых действий в Афганистане, я командовал рядовым батальоном в Афганистане. Я расскажу ситуацию – в 1992 году, когда мы приняли присягу, нас вызывает командир полка и говорит: я командир полка – русский, я, командир первого батальона – русский, командир второго батальона – белорус и русские и белорусы работать на командных должностях не должны. Командир полка уходит, мы уходим с командных должностей, то есть нам нашли какие-то штабные должности без личного состава, и так планомерно оно все сократилось. А теперь, когда коснулось готовить личный состав к боевым действиям – нет ни офицеров с опытом боевых действий, то есть готовить некому. Вот приехали мы на полигон – масса недостатков. Во-первых: личный состав не укомплектован, но почему не укомплектован? Одна из причин поражения АТО – это проигрыш информационной войны. Информационную войну мы проиграли с Россией, но мы проиграли ее уже и в Черновицкой области. Про формирование батальона территориальной обороны никто не знает. Где журналисты, где телевиденье? Почему госадминистрация не подключает СМИ, почему журналист не едет на полигон, не спит там, не кушает, не живет? Это что, нельзя сделать? И каждый день в эфире должна быть передача про состояние Черновицкого батальона территориальной обороны. И по радио должен быть доклад. Люди должны знать – это ж их дети, мамы должны знать, папы чем занимаются их дети, как кушают, где живут, чем обеспечены. И этот вопрос общественность должна контролировать. У нас получается все тихо и гладко, «горячие линии» формирования этого батальона никто не знает. Мы когда подняли эту бучу, что нужно формировать, закупать – к нам начали обращаться предприниматели. А никто не знает телефон «горячей линии» - почему?

 Ведуча: але вона є?

 Сергій Подкоритов: але вона є! Что, губернатору трудно это организовать – на всех телеканала пустить бегущую строку с «горящей линией» формирования территориального батальона. И обратиться к предпринимателям – кто хочет помочь, вот звонить по этому номеру и мы скажем, что конкретно нужно. А нужно очень многое, очень! Если предприниматели не хотят потерять свой бизнес, свою страну и остаться без всего… не хочешь кормить свою армию – будешь кормить чужую. Поэтому я думаю, что если наши предприниматели повернуться спиной к нашему батальону, то у нас проблем вообще не будет – это все решается. Да, есть и государственные проблемы. Вот, выделено 950 тысяч на этот батальон, они выделены месяц назад. Де-юре они есть уже месяц, а де-факто их нет. У нас эта система дохождения денег – это просто ужас. Люди звонят и по 5 гривен собирают эти деньги, потом эта сумма переходит в министерство обороны, потом перечисляется сюда, а потом эта тендерная политика, которую очень надо упрощать. У нас бронежилеты и каски закупаются только у двух фирм. Мы не имеем права больше нигде их закупить, то есть это тоже кому-то выгодно.

 Ведуча: кому война, а кому мать родна.

 Сергій Подкоритов: да, это кому-то выгодно. И это как при Януковиче было – выигрывает тендер одна фирма и все через нее идет. И вот допустим, у нас есть деньги, но мы не можем закупить бронежилеты и каски в другой фирме, а эти две фирмы закупают для министерства обороны – для регулярный войск, а где же обеспечить батальоны территориальной обороны во всех областях? У нас со всех областей все такие батальоны уже на востоке. Вот, последний пошел буквально неделю тому назад с Ивано-Франковска. Опять же – неукомплектованный ни бронежилетами, ни касками…у нас каски времен Второй мировой войны. Эта каска даже пистолет не держит – она только мешает. Да, в Афганистане мы их носили, это было хоть моральное прикрытие для людей. Но уже ж ХХІ век…

 Ведуча: пан Сергій вірно сказав про програну інформаційну війну з Росією. Як політологи це коментують, цей новий форм ведення військових дій, який започаткувала РФ?

 Тарас Лупул: зараз є поняття «гібридна» війна, до цього було поняття «мережева» війна – це, до речі, більш нове поняття, аніж інформаційна війна чи поняття пропаганди, як певне навіювання з певними цілями для тих, хто здатен їх сприймати. Що таке мережеві чи гібридні війни? Війна не ведеться не за те в який спосіб і для чого володіти ресурсами, а за переконання в який спосіб і яка мета володіння такими ресурсами. І знову ж таки – ця мета полягає у навіюванні. Я приніс із собою роздруківку журналу «Форбс» від 13 травня цього року. У них є стаття про те, за що воюють на Сході України, 20 позицій. Ми почали з геополітичного нашарування, а зараз будуть геоекономічні інтереси. Наприклад, на межі Луганської і Донецької областей є трагічне місто Слов’янськ. Це місто знаходиться у центрі так званого Юзівського проекту, де найбільші поклади сланцевого газу у Східній Європі. Схід – це усього 15% території України, але там 85% покладів вугілля в державі. Місто Єнакієва – місто колишнього вигнаного президента Януковича, воно також у межах цього Юзівського проекту. Зараз Україна стикається не тільки з атаками з боку РФ, не варто забувати і про Західні вектори. Якщо ми пригадаємо, то перший, хто ввів санкції проти колишнього президента одразу після трагічних подій 18-20 лютого, Канада. При чому, це офіційно оголосив їх прем’єр-міністр 21 лютого. І потім вони почали санкції до певних осіб, потім третій пакет секторальних санкцій до певних галузей економіки. Чому так? В районі міста Свердловськ вугілля добуває канадська компанія, яка, очевидно, також має свої геоекономічні інтереси на Сході Європи. Нам треба мати сито проти цих інформаційних, мережевий війн, щоб ми встояти. Україна зараз, на жаль,стала фокусом цих геополітичних і геоекономічні інтриг і платить за це своїми наступними поколіннями. Слухач згадав у своєму запитанні про Конституцію та слово «безпека», а йдеться, у тому числі, і про безпеку від навіювань. У теоретиків політологів та практиків військових виникає проблема у тому, як нам протистояти навіюваннями, на скільки ми здатні протистояти навіюванням з усіх боків, не тільки проросійських, але й прозахідних. А щоб на це відповісти, ми знову повертаємось до питання хто ми є, на скільки ми самодостатні і стійкі, щоб дати відсіч таким навіюванням. Офіційно війна не оголошена, але бойові дії йдуть. Якщо проаналізувати, подивитись що пишуть, особливо соціальні мережі – хто що на кого пише, скільки бруду ллють з обох сторін і хто кого підтримує або чому не підтримує і тоді стане зрозуміло яка мета такого навіювання. Де наша безпека? Це питання, на жаль, на сьогодні відкрите. Якщо б ще наші політики дослухались до того, що вже вивчено. Є ціла галузь політичних наук, яка вивчає яким чином приймати рішення, хто їх має приймати і яким чином це рішення доводити, щоб воно мало свій ефект. Це інститути подають, експертні товариства якимось політикам подають, але, на жаль, ніхто не дослухається. Все, на жаль, зав’язано на прибутку, капіталах. І тому Схід є яскравою ознакою цього нашого трансформаційного кривавого сучасного політичного процесу.

 Ведуча: пане Сергію, скільки наших хлопців поїхало на Схід і беруть участь у військових діях там?

 Сергій Подкоритов: у нас поехала батальонная тактическая группа, которая стоит сейчас на базе 300-го полка в полном составе и поехала маневренная мобильная группа погранотряда, у которых вчера была ротация. Уже имеем боевые потери, у нас погиб прапорщик Пелехатий, который пошел добровольцем, три солдатика раненые, которые сейчас находятся в нашем госпитале. К сожалению, попала в засаду наша колонна, по предварительным данным около 10-ти убитых, и они буду завтра доставлены в Черновцы, и около 15-ти раненых.

 Ведуча: прізвища загиблих поки не називають?

 Сергій Подкоритов: нет, не называют, пока не привезут.  

 Ведуча: ми говорили про наш територіальний батальйон і виходить так, що якщо, не дай Бог, потрібно буде захищати область, то робити це реально буде нікому.

 Сергій Подкоритов: у нас создан черновицкий территориальный батальон, который предназначен для обороны территории или земли Черновицкой области от захватчиков, террористов, от сепаратистов, от кого угодно. Тем более, что у нас по всем данным, со стороны Приднестровья 3,5 тысячи боевиков готовы вступить на территорию Черновицкой области. Этот батальон предназначен для обороны Черновицкой области. Опять же, практически все батальоны территориальной обороны ушли на восток. И наш батальон готовят туда же, но скажу сразу – батальон не готов к выполнению боевых задач. Во-первых: он не экипирован, нет бронежилетов, нет касок, нет массы материальных средств. И что самое главное – люди практически не готовы воевать, то есть то, что мы могли, за неделю их подучили стрелять, пристреляли им оружие. Хотя куча проблем …ни одного мушковода в Черновицком гарнизоне мы не нашли – 21 век: стучали молотком. Этот батальон предназначен для обороны Черновицкой области и поэтому у меня просьба ко всем политикам, в том числе губернатору, который отвечает за оборону территориальной зоны – этот батальон, пан губернатор, ваше единственная сила, с помощью которой вы можете защитить Черновицкую область. Поэтому просьба моя от офицеров запаса, от участников боевых действий и от всех родителей – не посылайте и не допускайте посылание этого батальона на восток.

 Слухач: в боевых действия погибло около 30 солдат с Днепропетровска и местные власти Днепропетровска приняли решение выделить семьям погибших из местного бюджета по 100 тысяч гривен. Можно ли такого добиться, что б с местного бюджета Черновцов тоже была выделена эта сумма денег для семей погибших ребят? Вы знаете, что итальянского журналиста убили в зоне АТО, русского, английского. Можно ли добиться того, что б военные не стреляли по журналистам, ведь это запрещено в мире?

 Сергій Подкоритов: начну с второго вопроса – огонь ведется со стороны террористов, с нашей стороны ни огонь ни захват журналистов не ведется. По размерам выплат погибшим семьям вчера выступал мэр города и сказал, что семьи получат определенную сумму. А о размере суммы нужно этот вопрос поднимать у губернатора и у мэра.

 Ведуча: пане Тарасе, щодо географічного розміщення нашої області, які це потенційно може нести загрози Буковині та буковинцям?

 Тарас Лупул: тут знову треба повертатись до геополітики, тобто яким чином географічний простір здатен впливати на розуміння політики і для чого її здійснювати. До речі, відомий російський професор Андрій Зубов з московського інституту міжнародних відносин, який виступив одразу після анексії РФ Криму, сказав, що це йому нагадує анексію Адольфа Гітлера Чехії 1938-1939 роки, але він при цьому вважає геополітику псевдонаукою. У політичній науці прийнято більш-менш оцінювати ці навіювання, тому можна знову повернутись до цієї книги, де є розділ про геополітичну декомпозицію України. І знову цитата: «Украина, как государство не имеет никакого геополитического смысла. У нее нет ни особенной культурной вести универсального значения, ни географической или этнической уникальности». Там є ще багато чого, але він в тому числі згадує і Придністров’я. Для нього схід та південь України, Придністров’я, Молдавія, Румунія, Болгарія, Греція, Сербія – так званий православний пояс. У цього православного поясу має бути стратегічний контроль Москви, оскільки Москва – третій Рим, четвертого не буде, який несе в собі принципи істинного православ’я. У чому цинізм геополітики? На скільки можна маніпулювати людськими прагненнями щодо надії вдосконалити це життя чи потойбічне, тобто релігію, і на скільки цинічно це можна робити, щоб оголити тут територію для того, щоб стратегічно втягнути людей у військові дії на сході. Давайте не будемо забувати ще криваві події в Одесі, які відбулись на початку травня, тоді, коли увага всіх була прикута до сходу. Ми не знаємо, може бути удар і по Придністров’ю, що дуже близько від нас. І це все не є закрита інформація, є багато усього у відкритих джерелах, але чи є кому це все аналізувати?

 Ведуча: ми маємо запитання з фейсбуку від Ярослава Левицького: є таке питання: чому наші хлопці із Заходу гинуть, захищаючи домівки біженців, а чоловіки зі Сходу тікають сюди пересидіти війну? Чому самі не борються за свій дім, землю, країну? А ще кілька місяців тому називали нас бандерівцями, нацистами і фашистами.

 Сергій Подкоритов: я полностью согласен, что они должны защищать свою родину сами. Почему едут мужчины сюда? Формируйте свои батальоны, подразделения, защищайте. Вылавливайте этих сепаратистов, предателей. А они этого не делают и работают на другую сторону, потому что платят. И есть информация о том, что сепаратистов в Одессе проплачивает Симоненко, потому что у него там таможня, каждый месяц приносящая доход в 100 миллионов долларов. Конечно, он будет проплачивать. Товарищ Ефремов, Партия регионов проплачивает луганских сепаратистов. Так если вы в открытую передаете такую информацию, то почему эти люди еще до сих пор на свободе, почему их не лишили депутатства и не посадили в тюрьму? Значит это кому-то выгодно.

 Тарас Лупул: це у політичних науках називається плутократія – влада шахраїв, які між собою переплетені. І це вислів ще 5-го століття до н.е. філософа Аристотеля. Чому чоловіки тікають? Судити так, звичайно, важко. Деякі, напевно. Вважають, що їм є що втрачати, в когось є геть маленькі діти чи батьки-пенсіонери, яких треба утримувати …

 Ведуча: у наших хлопців теж є діти і батьки.

 Тарас Лупул: з іншого боку ніхто не знає скільки у них там агентів впливу і чи не прикриваються вони цим внутрішнім біженством. Це може нести потенційно нам загрозу, тим паче, якщо вони їдуть з проросійсько орієнтованого регіону. І немає значення етнічне походження, людина може бути кровним українцем до сьомого покоління, але навіювання в нього інакше. Звичайно, треба не тікати, а захищати свою родину, якщо батьківщина для нього там, а якщо батьківщина це територія, яку він може легко поміняти на іншу, де є кращі умови, то гріш ціна таким чоловікам. До речі, чому Крим мовчав і чоловіки також не підіймали повстання, хоча там багато було проукраїнських настроїв? Бо вони є жертвами так званого ситого рабства, адже зараз вчитель у Криму отримує зарплату по перерахунку на гривні – 5-7 тисяч гривень, а викладач університету 10-12 тисяч, а середній рівень пенсії 3-4 тисячі. Тому вони і були так проросійсько орієнтовані, але це стосується тільки бюджетників, а їх там насправді не так вже і багато. Але вони задавати тон тим, хто брав участь в референдумі. Тому чоловіки, які не здатні тримати зброю на захист Росії, навіть якщо їм там платять, а Україна не може забезпечити елементарний захист і тому вони вирішили шукати комфортніші умови.

 Ведуча: чи зупиниться Росія лише на Донецькій та Луганській областях і чи є загроза для інших регіонів держави?

 Тарас Лупул: з тієї інформації, що ми чуємо та читаємо немає найменших підстав думати про те, що Росія зупиниться. Але не у географічних межах, а у тій ескалації конфлікту, який триває. Сьогодні, незважаючи на оголошене перемир’я президентом України, військові дії далі тривають. Потім вони не можуть розібратись між собою, яка фракція більш проросійська. Не забуваємо про кримінал, який також має свої інтереси. І четверте – є теорія керованого хаосу, яка зараз є також інструментом зовнішньої політики тих держав, які претендують на якийсь більший статус.

 Ведуча: Сергію, ви хотіли звернутись до підприємців та озвучити те, що потрібно нашим військовим, будь ласка.

 Сергій Подкоритов: хочется поблагодарить предпринимателя Малока Николая, пожелать ему выздоровления, он попал в больницу, руководства фирмы БОЛЕНА за то, что отпустили офицеров для подготовки батальона территориальной обороны. Моя просьба такая: не пересылать деньги на счет, конкретно нужно передавать материальные средства. Нужно для оборудования блокпостов нужны мешки из расчета 550 мешков на взвод, всего 5 тысяч мешков. Нужно 10 электростанций мощностью полкиловатта, один киловатт, комплекты для приготовления пищи, газовые баллоны, паяльные лампы, бинокли, пластмассовые емкости для воды с краниками на 100 литров, мелкие бытовые предметы: носки, мыло, чай, кофе…все можно привозить в батальон …дополнительные продукты, сладости, овощи, фрукты и т.д. я обращаюсь ко всем предпринимателям, если вы хотите помочь и хотите спасти нашу страну, нашу область, наших людей – помогите, пожалуйста. И хотелось бы обратиться к нашему губернатору, пану Ванзуряку, что наш батальон еще до сих пор не укомплектован ни бронежилетами, ни касками, ни приборами ночного виденья, то есть батальон к ведению боевых действий ночью совершенно не готов. Даже нет элементарного оружейного масла для чистки оружия. Люди чистят оружие маслом для бензопил в 21 веке!!! Пан губернатор, ну что нельзя этот вопрос решить, пожалуйста, решите. И хочу еще сказать о причине поражения и недопущения дальнейших потерь. Первое для того, что предотвратить потери, нужно перекрыть государственную границу. Этого нужно увеличить финансирование погранвойск, а то Литвин разгромил погранслужбу до такой степени, что у нас границу с Россией пограничники охраняли с травматическим оружием или даже без травматического оружия. Нужно увеличивать численность погранвойск и перекрывать границу. Второе – обращаюсь к политикам, которые заведуют кадрами в нашей армии. Нужно привлечь офицеров, сержантов, солдат, которые прошли боевые действия, потому что все потери – это просчеты командиров и этого всего могло не быть. И в последний раз обращаюсь к политикам и губернатору: пан Ванзуряк, не допустите отправки Черновицкого батальона территориальной обороны на Восток.  

 Інформаційний партнер програми «Суть речей» на радіо Станція103.2 ФМ www.buknews.com.ua