Суть речей: «Український народ набагато мудріший, аніж часом ті люди, яких ми обираємо»

Друкопис програми «Суть речей з Оксаною Денисюк» на радіо Станція 103.2 ФМ від 09 жовтня.

Запрошений гість: політолог Ігор Гаврада.

Ведуча: Оксана Денисюк:

Ведуча: на вашу думку, Ігорю, які політичні сили є лідерами на Буковині? Кому віддадуть свої голоси буковинці? Якими будуть ваші прогнози?

Ігор Гаврада: напевно, почнемо з того, хто вважається фаворитами в Україні. Коли аналізувати різні соціологічні дослідження, то цей перелік партій, які мають більший або менший шанс подолати виборчий бар’єр у 5%, він порівняно невеликий, якщо ми беремо до уваги, що це 29 партій, які будуть у нас в бюлетені. Тому соціологи кажуть, що найімовірніше у складі нового парламенту буде Блок Порошенка, «Народний фронт», Радикальна партія Олега Ляшка, «Батьківщина». Це ті, хто буде 100%. Дуже багато треба буде зробити ще таким партіям, як «Самопоміч», Громадянська позиція Гриценка, можливо, «Сильна Україна» і Опозиційних блок. Вони наближаються до цього бар’єру і тому мають можливість ці 2,5 тижні використати на повну. Кого не очікують бачити соціологи у складі нового парламенту, то це Комуністичну партію. І якщо так станеться, то це буде перший український парламент, в якому не буде Комуністичної партії. Добре це чи погано – це будемо бачити потім, але поки що соціологи кажуть, що так. До речі, забув про славних хлопців зі «Свободи», які так само мають певні проблеми з досягненням цього бар’єру, але начебто працюють у цьому напрямку.

Ведуча: а як щодо Правого сектору?

Ігор Гаврада: так, Правий сектор дійсно зареєстрував список своїх кандидатів. Більш того, навіть в одному з чернівецьких округів ми маємо одного представника від цієї політичної партії, але навряд, принаймні на цих виборах, їм вдасться. До речі, вже політологи, а не соціологи висловлюють таку думку, що дуже-дуже не виключено, що парламент, який ми оберемо 26 жовтня, не буде працювати повні 5 років. Найімовірніше – це сценарій тоді, коли повернуться до ідеї зміни Конституції і, можливо, все. Але, все ж таки, варто чекати від цього парламенту насамперед якісної роботи чи то 5 років, чи то 2 роки – це не так важливо, головне, щоб вони працювали в законодавчому полі, проводили ті реформи, яких так гостро потребує Україна. Інакше буде зле.

Ведуча: як то кажуть: головне не кількість, а якість.

Ігор Гаврада: звісно. До речі, щодо кількості, ми так само маємо пам’ятати, що цей склад парламенту так і не буде у повному конституційному складі. Стовідсотково ми не будемо мати з відомих причин обраних депутатів від Криму, а також з окупованої території: частини Донецької і Луганської областей. Якщо хтось вірить у те, що бойовики допустять проведення легітимних виборів і більш того – обрання хоча б когось, той, напевно, живе у рожевих окулярах. 

Ведуча: щодо «Свободи», на вашу думку, чому впали і знизились рейтинги цієї політичної сили, у порівнянні з виборами 2012 року?

Ігор Гаврада: справа тут, напевно, в очікуваннях, які виборці покладали два роки тому на партію, яка жодного разу не була представлена в парламенті, і результатами їх роботи. Ми пам’ятаємо кілька гучних публічних скандалів, де «свободівці» показали, і тут я говорю як виборець, себе не з найкращого боку. Це раз, і два – і все ж таки від них, напевно, чекали більшої якості роботи.

Ведуча: то як щодо політичних симпатій буковинців?

Ігор Гаврада: стосовно політичних симпатій буковинців, то вони, напевно, не надто суттєвим чином будуть відрізнятись від того, що покаже Україна. Тобто, на Буковині гарантовано гарний електоральний врожай зберуть Блок Петра Порошенка, Радикальна партія, «Народний фронт», а також «Батьківщина». Інші також зберуть, але не так багато, як перелічені чотири партії.  

Слухач: мене звати Іштван з Чернівців. Чи не здається вам, що дуже важливо для держави і для майбутнього парламенту, щоб дійсно була дієва опозиція? Тобто, якщо у державі немає дієвої опозиції, то дуже велика вірогідність того, що в такій державі будуть утиски і влада, яка є, має більше спокус, щоб робити беззаконня. І ще: чи не здається вам, що саме Опозиційний блок та «Сильна Україна» Тігіпка здатні буди дієвою опозицією? І ще дуже важливо, щоб не було втягування релігійних організацій у процес виборів, як би ви це прокоментували?

Ігор Гаврада: я погоджуюсь, що опозиція гарна, бажано конструктивна, тому що кожна влада бажає для себе конструктивної опозиції, має бути. Бо вона є тією щукою, яка не дозволяє владному карасю аж занадто жиріти. Опозиція, звісно, у парламенті потрібна і ті політичні партії, які перелічив слухач, в разі потрапляння до парламенту чи то за списком чи то за мажоритарними округами, звісно, що займуть цю опозиційну нішу. Це по-перше, а по-друге, для того, щоб парламентська опозиція в Україні працювала ефективно, була захищена і щоб з нею не чинили так, як чинили з опозицією, яка обралась до парламенту у 2012 році, експерти пропонують, і чимало політиків вимагають, прийняття Закону про опозицію. Але, на мій погляд, тут важливішим є навіть не сам закон, скільки укладання нового суспільного договору, про який достатньо багато говорять останнім часом. Тобто, всі політики: і провладні, і опозиційні, і сьогоднішні, і прийдешні, і суспільство, і бізнес, і звичайні люди повинні зрозуміти та укласти таку собі писану чи не писану джентльменську угоду про те, що країна змінилась, ми маємо жити в нормальній країні, а для цього треба перестати займатись тими дурницями, якими ми так гарно займались в усі роки незалежності. І в такому випадку, звісно, провладні сили та опозиційні мали б, перш за все, працювати на інтереси держави. Дуже гірко буде, якщо якась частина депутатів, які назвуть себе опозицією, будуть працювати не на Україну, а на нашу сусідку. І такі побоювання є. Що стосується спроможності тих двох політичних сил бути в опозиції, я думаю, що вони спроможні. І головне, щоб хто б не потрапив до тієї опозиції, щоб їх не затравлювали, тому що у нас були приклади того, що якщо ти в опозиції, то це така собі чорна мітка, тавро на всій твоїй політичній і навколополітичній діяльності. Ми пам’ятаємо парламент зразка 2012 року – якщо ти в опозиції і пишеш закон, навіть якщо він гарний і прекрасний, шансів у цього закону пройти немає. Що стосується релігійних організації, то до тієї ж джентльменської угоди мали б приєднатись церкви в усіх їх багатоманітні. Україна – держава світська, це наголошують і церковники, і політики, але з наближенням виборів, вони дуже часто про це забувають, на жаль.

Слухач: сейчас пошла мода на то, что командиры АТО идут в политику, особенно в «Народном фронте». И на сколько, морально правильно, что в список включили Надежду Савченко?

Слухач: мене звати Сергій, я взагалі з Луганська, у вас в гостях на Буковині і тут дуже приємні люди. Тут казали про Опозиційний блок і про те, що нам потрібна сильна опозиція, а я з цього приводу хочу сказати, що нам потрібна опозиція до влади, а не опозиція до України, бо це не зовсім українська партія, так само як і Комуністична партія, яка керується з Москви, тому потрібно розуміти, що опозиція теж буває різною. І ще казали про те, що впали рейтинги «Свободи», то вони не впали, а практично були такі самі, як два роки і те, що так дають не означає, що так само проголосують.

Ігор Гаврада: дякую пану Сергію, дійсно гарний коментар. Що стосується Опозиційного блоку і тим паче комуністів, звісно, нормальним громадянам України хочеться, аби опозиція була до влади, а не до власної країни. До речі, саме тому однією складовою суспільного запиту на зміну парламенту було те, що в нинішній ВРУ сиділо дуже багато людей, яких називали «п’ятою колоною» і є сподівання, що якщо ми їх не позбавимось, то їх принаймні буде менше. До речі, користуючись нагодою, що Сергій з Луганська і у нас в Чернівцях, напевно, не зайвим буде нагадати всім виборцям, які зареєстровані в Луганській і Донецькій областях і які на день голосування будуть в Чернівцях чи Чернівецькій області, на днях ЦВК прийняла рішення про те, що якщо ви хочете голосувати в Чернівцях, зверніться в орган державного реєстру. Для вас буде спеціальна пропозиція – вам не треба буде подавати жодних довідок, чому ви тут. Вашої реєстрації у паспорті, що ви є житель Донецької чи Луганської областей абсолютно достатньо для того, щоб змінити місце голосування і ви могли проголосувати на тій дільниці, тут у Чернівцях чи області, яка для вас є найближчою.

Слухач: мене звати Микола і з Франківської області. Тільки що послухав людину з Луганщини і хочу сказати, що опозиція має бути не з цього Опозиційного блоку колишніх януковичів, а має бути опозиція конструктивна, наша, а не з тих, хто довів нашу країну до ручки і все, що зараз на сході відбувається – все через них, через того самого Тігіпка. Їх на гарматний вистріл не можна пускати у парламент. От нехай скаже експерт чи потрібні нам такі опозиційні блоки в парламенті, чи ні. 

Ігор Гаврада: пане Миколо, допускати чи не допускати ту чи іншу партію, того чи іншого кандидата на гарматний постріл до стін ВРУ залежить від мене, від Оксани, від вас і ще від декількох десятків мільйонів виборців в Україні. Ми маємо на цих виборах, по-перше, продемонструвати гарну явку і гарну активність, тому що цей парламент направду є важливим, і від нас залежить хто туди потрапить. І по-друге: коли ми обираємо собі парламентаря, чи то на окрузі чи за списками, я думаю, що багато людей сьогодні розуміє, що час голосування серцем, шлунком чи іншими частинами тіла – минув. Треба голосувати головою, треба дивитись, що люди обіцяли, що люди зробили, хто має які гріхи, чиї гріхи більші, чиї менші. До речі, мені здається, що сьогодні суспільство на багато вільніше і набагато справедливіше може оцінити попередні здобутки тих, хто нині хоче бути у ВРУ.

Ведуча: тут можна дискутувати: якщо на заході особливо ніколи не голосували за колишню Партію регіонів, то є схід та південь і там люди можуть дати той прохідний п’ятивідсотковий бар’єр саме тим партіям, про які ми зараз говоримо – Опозиційний блок та «Сильна Україна». 

Ігор Гаврада: звісно, можуть, бо виборці різняться. Але в такому випадку кожен виборець має розуміти, що якщо він за когось голосує, то маленька частина відповідальності лежить на ньому. Якщо у нас у виборах, наприклад, візьме участь 20 мільйонів людей, то кожен з них несе одну двадцятимільйонну частинку відповідальності і в цьому відношенні мені дуже подобається ініціатива Євромайдану «я крапля в океані», «я крапля в морі» і то направду є так. Ми все ж таки пройдемо через ці вибори, ще через одні і другі, ми політологи називаємо це електоральними циклами і маємо сподівання на те, що через один-два електоральні цикли, завдяки нашому розумному голосуванню, як виборців, ми отримаємо трішки або зовсім іншу якість української політики. Ми неодноразово перед виборами спілкуємось з Оксаною у цій студії і кожного разу я, неначе папуга, повторяю одну таку річ: поки суспільство не буде вимогливим, до тих пір політики будуть поганими, безвідповідальними і несправедливими. Ми маємо не тільки голосувати, але й вишукувати можливості контролю за депутатами в міжвиборчий період. Якщо зараз кажуть, що таких інструментів практично немає, знову ж таки, ми маємо тиснути на владу, щоб такі інструменти придумувались, тому, власне кажучи, ми самі будуємо свою країну і зараз ми маємо багато гарних шансів стати кращими, аніж ми були. 

Ведуча: і все ж таки про програми партій. Практично в усіх червоною ниткою проходять теми миру, повернення Криму та АТО. Чи є щось, чим відрізняються програми партій?

Ігор Гаврада: так, ці речі, про які ви сказали присутні у кожній програмі, але відрізняються поглядами як же досягти цього миру. Якщо, наприклад, комуністи і Опозиційних блок мовчки і згладжено говорять про необхідність миру, але при цьому не згадують про агресора. Говорять про діалог і забувають про те, що дуже важко вести діалог з агресором і т.д. і т.п. Інші партії, наприклад, Блок Порошенка чи «Народний фронт» Яценюка – вони говорять про мир, але говорять більш виважено, м’якіші формулювання, показують, що у нас є певні досягнення у боротьбі з агресією. Ряд партій на зразок Радикальної партії Ляшка чи «Свободи» - вони більш радикальні у своїх висловлюваннях. Наприклад, той самий Ляшко собі у програму записав такий термін, якого немає у жодній політичній силі, він вимагає десепаратизації і навіть кількома словами пояснює що це таке і як би воно мало здійснюватись. Крім війни і миру, дуже полюбились цього року політичним партіям та кандидатам такі теми, як боротьба з корупцією, при чому в програмах декількох політичних партій записано, що ми створимо Антикорупційне бюро, яке, до речі, два дні тому фактично було створено, тобто ВРУ за це проголосувала. Ну і звісно червоною ниткою проходить люстрація – так це гарне чудове слово. Кожна партія говорить про люстрацію. Якщо, наприклад, той самий Опозиційний блок закликає не займатись вихолощуванням кадрів з державної служби шляхом так званою люстрації, то всі інші політичні сили навпаки закликають: ми проведемо люстрацію, щоправда, можливо я неуважно читав, але жодна з них не написала, що вони самі готові показати приклад люстрації на собі. Напевно, це важко писати, а тим більше робити. Люструвати з боку когось чужого легше, аніж самого себе. Так само дуже багато уваги приділено у програмах політичних партій економічним питанням, Угоді про асоціацію з ЄС, при чому тут компліментарно на користь Угоди висловлюються практично всі, окрім комуністів. Так само дуже великий соціальний пакет – стандартно – це справедливість, гідні зарплати та багато інших таких речей. Ну і звісно є в програмах така тема, яка менш топова, аніж в попередні рази, яка називається децентралізація влади, реформи місцевого самоврядування. До речі, ми сьогодні з нашими колегами з КВУ мали круглий стіл стосовно цієї теми і ми побачили, що начебто про децентралізацію говорять всі партії, але вони говорять про це віддалено. Хоча насправді ця реформа місцевого самоврядування – вона, якщо буде проведена розумно, швидко і ефективно, може врятувати Україну від дуже і дуже багатьох проблем. Всі заявляють про те, що громада є базовий рівень, всі говорять про те, що потрібно ліквідувати районні та обласні державні адміністрації, щоправда з 9 партій, які я сьогодні зранку аналізував, лишень одна у своїй програмі написала, що необхідно якомога швидше провести дострокові місцеві вибори, всі інші 8 про дострокові вибори не говорять.

Ведуча: і яка це партія?

Ігор Гаврада: Блок Петра Порошенка. Одним реченням, одним рядочком, але це є.

Ведуча: все ж таки дуже багато відомих нам політиків йдуть за списками і по мажоритарних округах і тому, на вашу думку, чи зміниться якісно парламент 2014 року, на відміну від парламенту року 2012.

Ігор Гаврада: якщо говорити по кількості нових облич, то я думаю, що цей парламент буде вигідно відрізнятись. Якщо мені не зраджує пам'ять, у парламент зразка 2012 року зайшло близько 55-60% людей, які там раніше хоч раз вже були. Цього разу очікування на нові обличчя в парламенті є. Крім того, ми не встигли відповісти про комбатів та військових. Так от, окрім них, є журналісти та громадські діячі і кожна політична партія, яка серйозно претендує на результат, вона таких людей у список включила. І ось тут є одна дуже важлива річ: можна по-різному до цього ставитись, але треба пам’ятати, що якщо комбати, журналісти, громадські діячі не зможуть в цьому парламенті стати єдиною силою, критично важливою силою, вони ризикують розчинитись у тому болоті, як це ставалось з багатьма гарними людьми. Частина громадських активістів розуміє це. Тижні два тому Мустафа Найєм та Сергій Лещенко оголосили, що їх є 13, які йдуть за списками різних політичних партій, але вони готові створювати міжфракційну групу і нормально продукувати нормальні закони. Є у списках люди з реанімаційного пакету реформ, громадські активісти, які дуже швидко пишуть дуже класні законопроекти і більш того – домагаються, щоб ці законопроекти приймала навіть ця ВРУ нинішнього складу. Тому очікування від парламенту дійсно є дуже і дуже високі. Напевно, тут так само треба говорити про те, що ці комбати, журналісти та громадські активісти в парламенті повинні відчувати позад своєї спини виборця, який, по-перше, в потилицю дише, а по-друге, підкладає своє плече або, де треба, і ліктем дати, якимось депутатам, які не розуміють важливості того чи іншого законопроекту, тієї чи іншої реформи. Якщо ця зв’язка: нові люди в парламенті і активне суспільство за їх плечима, буде працювати, то маємо шанс, що рада буде працювати краще. До речі, в цьому відношенні мені дуже свого часу сподобались слова батька грузинських реформ, грузинського дива Кахі Бендукідзе, який дуже справедливо наприкінці липня дорікнув нам українцям, що ми: А) на той час втратили 5 місяців на проведення реформ і Б) що ми занадто заспокоїлись. Ми не вимагаємо, ми не виходимо на акції протесу, адже протестувати можна не лише ПРОТИ корупції чи, не дай Боже, Врадіївки, чи чогось іншого. Але і ЗА – за закон про освіту, закон про люстрацію, за новий податковий кодекс, тих ЗА нам вистачає. Кілька тижнів тому наш президент оголосив стратегію 2020, я її почитав ту стратегію – там 63 реформи і дві загальнонаціональні програми, тобто працювати є над чим і штовхати або в інший спосіб стимулювати депутатів до роботи вистачає.

Ведуча: по чотирьом округам Чернівецької області зареєстровано 59 кандидатів у народні депутати. найбільше – 19 – буде боротись за місце в сесійній залі ВРУ по 204 в.о. (центр м.Хотин). Особисто для мене, це один з найцікавіших округів на цих виборах, дуже цікаві кандидати, отже давайте розпочнемо з нього.

Ігор Гаврада: справді, інтрига по 204 в.о. обіцяє бути ще тою. Справа у тому, що багато цікавих і сильних кандидатур там зареєстровано. Зазвичай говорять найчастіше, напевно, виходячи з ваги, минулих справ і минулих титулів, і з нинішньої активності про таких людей: Володимир Куліш, висуванець від Блоку Порошенка, висуванець від «Народного фронту» Максим Бурбак, міністр інфраструктури у відпустці, від «Батьківщини» висувається знаний в краї підприємець В’ячеслав Добровольський і на цьому окрузі пробує вперше свої сили багатолітній голова Сокирянської РДА Василь Козак. Так само на цьому окрузі, але цього разу самовисуванцем йде чинний депутат від округу Артем Семенюк. І, напевно, саме серед цих важковаговиків буде точитись основна боротьба. Якщо говорити про їх передвиборчі програми, то в цілому вони базуються на політичних програмах партій. Деякі речі повторюються чи не слово в слово, до речі, це є абсолютно нормально, а деякі речі є пристосованими до округу. Коли говорити в цілому, то це проблеми Новодністровської ГАЕС, садівництва, тобто речі типові для будь-якого округу, дороги, підвищення рівня якості життя. Так само висуванці не забувають про децентралізацію влади і реформу місцевого самоврядування. Тобто, є що почитати в тих програмах. Головне аби кандидати, і це стосується не лише цього округу, але й інших, у своїх партійних газетах, буклетах чи іншій агітаційній літературі, яку вони роздають виборцям, друкували цю програму. Тому що не кожна пташка долітає до середини Дніпра, не кожен виборець доходить до сайту ЦВК, де ці програми є у вільному доступі.

Ведуча: у 203 окрузі у нас 12 кандидатів. Як у нас там складаються справи?

Ігор Гаврада: там справи складаються так, що найбільша боротьба за електоральний врожай передбачається насамперед між висуванцем Блоку Порошенка Григорієм Тімішем, а також між самовисуванцем Іваном Семенюком. До речі, виборці, які уважно стежать за перипетіями виборчого життя, пам’ятають, що два роки тому пан Іван мав дуже велике бажання і натхнення балотуватись і потрапити до стін парламенту, але тоді ситуація і партійна дисципліна змусила його відмовилась від цих ідей. Ми пам’ятаємо, що за цим округом єдиним кандидатом від Партії регіонів, приховуючи своє висування саме від Партії регіонів, йшов Геннадій Федоряк і переміг. Тоді, два роки назад, найближче до Федоряка підібрався Григорій Тіміш. Тоді він від УДАРУ був, а оскільки УДАР зараз влився у Блок Порошенка, тому така розстановка. Крім того, на тому окрузі є такі кандидати, як Віорел Ястремський, нинішній голова Герцаївської РДА, він балотується від «Народного фронту», так само від Радикальної партії Ляшка там Козьма Драгош балотується, від партії «Батьківщина» Іван Савич Паламар, два роки тому він так само брав участь у виборах. Цей округ теж буде досить цікавим, але, можливо, він трошки більш прогнозований і таких явних фаворитів двоє: Тіміш і Семенюк. Особливість цього округу в тому, що там проживають люди, які своєю рідною мовою мають румунську і спосіб голосування цих людей завжди трішки відрізнявся від всієї іншої Чернівецької області. Ми пам’ятаємо, що з 2004 року населення Герцаївського, Глибоцього, Новоселицького і частини Сторожинецького районів демонструвало свої симпатії або до пана Януковича або до Партії регіонів. Зараз їх немає і вони не на стільки потужні, і плюс до цього травневі вибори показали, що симпатії перерозподілились і досить непоганий врожай у цих районах зібрав, наприклад, Олег Ляшко. На тому окрузі, напевно, найважливіше буде, і перемогу отримає той, хто виборцям доведе, що він є найбільшим їхнім хлопцем, аніж його конкуренти. Боротьба програм нічим особливим не відрізняється від інших округів, тобто ми маємо ті самі твердження про люстрацію, досягнення миру, про розбудову економіки, маємо дуже цікаві ідеї на зразок того, що пропонується залишати 100% від податку на доходи осіб від земельного податку в місцевих бюджетах, маємо там ідею про те, аби наділити людей правом законодавчої ініціативи тощо. Тому на тому окрузі теж буде цікаво, а як люди проголосують ми побачимо через два з половиною тижні.

Ведуча: Сторожинець, 202 округ – 16 кандидатів.

Ігор Гаврада: цей округ називають національно-патріотичним. Так, він завжди був особливим і це один з тих округів, де у 2012 році переміг опозиційний кандидат. Нагадаю, тоді там обрався Олександр Вищук, який цього разу знову пробує свої сили, але цього разу з «Народним фронтом». Після того, як «Народний фронт» успішно відколовся від «Батьківщини», уся чернівецька команда «Батьківщини», а до того вона була фронтозмінівська – вона зараз у «Народному фронті». Там декілька великих і знаних для загалу кандидатів: перелічений пан Фищук, від Блоку Порошенка балотується Іван Рибак, нинішній заступник голови ОДА у відпустці, так само в цьому окрузі балотується колишній голова ОДА Георгій Філіпчук, він встиг свого часу і в Міністерстві екології попрацювати. Громадянська позиція висунула Василя Філіпчука, він довгий час працював у МЗС і, напевно, дуже добре знає тематику європейської інтеграції. Так само по цьому окрузі від Радикальної партії Ляшка балотується журналіст одного з чернівецьких телеканалів, є представник від «Сильної України», до речі, це єдиний округ, де немає висуванців від Опозиційного блоку – хлопці, певно, розуміють, що серед кіцманчан, путильчан та вижничан не дуже їх виберуть. До речі, балотується і відома журналістка Галя Єреміца – вона пішла самовисуванням на цьому окрузі. Пробує свої сили нинішній міський голова Сторожинця Микола Карлійчук, до речі, його пропозиції в частині реформи місцевого самоврядування, досить конкретні і відчувається, що людина не те, що в тємі, вона «не по наслышке» знає, що таке Державне казначейство і що таке єдиний казначейський рахунок, і яку біду має місцеве самоврядування з ним. Напевно, основна боротьба в цьому окрузі розгорнеться між Іваном Рибаком, Олександром Фищуком, двома Філіпчуками. Ще на цьому окрузі дуже багато самовисуванців, зокрема, там висувається колишній голова Вижницької РДА Василь Ткачук, хто з чернівецьких виборців того пана не знає, то це батько того хлопця, який балотувався і на минулих парламентських виборах в Чернівцях, і мерських. Пам’ятаєте, ось це таке гарне гасло: мер – твій друг, тобто Віталій Ткачук – це син Василя Ткачука. Загалом округ досить цікавий і цікавий він, певно, ще тим, що в ньому є декілька населених пунктів, а це десь в районі 12 тисяч виборців, які проживають у румуномовних селах Сторожинецького району. І вони за певних умов можуть робити погоду з голосуванням на цьому окрузі. До речі, у 2012 році тодішній висуванець від Партії регіонів та голова обласної освіти пан Бауер дуже розраховував на ті голоси, але не стільки він їх зібрав, на скільки розраховував. Але то вже історія. Власне, всі ці розклади, електоральні розрахунки, карти – вони так само скоро стануть історією.

Ведуча: місто Чернівців, 201 округ, так само маємо 12 кандидатів. Не дуже відчувається у місті, що почалась передвиборча кампанія…млявенько.

Ігор Гаврада: так, досить млявенько. Важко пояснити чому так, але насправді очікувалось більшої активності. Можливо, кандидатів збиває з пантелику, що від «Народного фронту» висувається чинний народний депутат, а до того багатолітній мер Микола Федорук, який має за спиною дуже серйозну електоральну підтримку. Можливо, тому не відчувається кампанія, бо кандидати бачать, що чернівчани втомились від біл-бордів чи ще чогось. Але тим не менш, якщо ми не бачимо їх на вулицях, то чуємо в ефірі, читаємо на сторінках газет, ряд кандидатів досить серйозно і активно зустрічаються з виборцями. При чому один кандидат вчора мені у приватній розмові нарікав на те, що досить важко: ми приходимо на Південно-Кільцеву, а там купа будинків, пробують організувати зустріч і з тої величезної купи будинків приходить усього 20-30 людей. Можливо, це є свідченням того, що не тільки чернівецький, але й український виборець трішки втомився і мене насторожує те, аби ця втома не зіграла потім проти нас, проти України і проти виборця. Наголосимо ще раз: на вибори приходимо, голосуємо, як подобається і несемо потім відповідальність за свій вибір. Крім Миколи Федорука, балотується висуванець від Радикальної партії Назар Горук, якого виборці Чернівців добре запам’ятали за його діяльність у «Свободі», він зі «Свободи» пішов і пробує здобути мандат з паном Ляшком. Наталія Якимчук від Блоку Порошенка, «Батьківщина» цього разу висунула Юрія Бурегу, нинішнього голову Садгірської районної ради. Так само не оминув можливості ще раз чернівчанам нагадати про себе екс секретар Чернівецької міської ради Віталій Михайлішин, щоправда цього разу пан Віталій йде самовисуванцем і цього разу йому не треба приховувати, що тебе висунула Партія регіонів, як це було у 2012 році. При чому у своїй передвиборчій програмі Михайлішин робить на цьому окремий наголос: зараз він людина позапартійна і партійні нюанси не будуть впливати на нього, якщо він обереться до парламенту і якщо виборці за нього проголосують. В місті проводити кампанія, напевно, трішки легше, бо воно, по-перше, менше територіально, по-друге: проблеми однакові, що на Південно-Кільцевій, що в Садгорі, ті самі погані дороги, міжбудинкові проїзди, кандидати пишуть про необхідність сміттєпереробного заводу, про який я вже й забув, коли ми почали говорити, водозабір з Прута, а той віз і досі там – тому обіцянка дуже популярна і гарна, кочує з програми в програму, від виборів до виборів.  

Ведуча: якими будуть ваші звернення до буковинський виборців, аби не помилитись.

Ігор Гаврада: аби не помилитись, голосуйте розумом, дивіться за справами. Для того, щоб мати можливість зробити вибір і не мати неприємних сюрпризів на дільниці, не полінуйтесь, прийдіть до органу ведення реєстру, перевірте де ви зареєстровані, де ваша дільниця, де ви будете голосувати. Наголошую, цього року кампанія скорочена і ДВК мають дуже мало часу на рознесення традиційних для вас запрошень. Хто має доступ до Інтернету, зайдіть на сайт ведення Державного реєстру виборців, там є така функція «особистий кабінет виборця», вводите там кілька персональних даних і через кілька годин вам приходить повідомлення: чи ви зареєстровані за такою адресою, т.д. і т.п. Якщо ви зареєстровані в Чернівцях чи в будь-якому іншому населеному пункті, і в день виборів ви будете десь інде, то так само подбайте про те, щоб ви мали можливість проголосувати. Тобто, порядок той самий і найкраще звертатись до органу ведення реєстру, там вам усе пояснять. Дозволю собі ще раз повторити: ті люди, які зареєстровані АР Крим, Луганській і Донецькій областях, і які будуть в день голосування в Чернівцях чи населених пунктах області, так само звертайтесь до органу ведення державного реєстру, вам призначать те місце голосування, яке вам зручне. І ще раз повторюю – ви маєте одну перевагу, вам не потрібно надавати жодних підтверджуючих документів, вам вистачить тільки реєстрації у вашому паспорті. Коли почнуть працювати ДВК, ви можете так само звернутись на дільницю, перевірити чи все правильно у ваших списках, ви можете перевірити дані на своїх рідних, сусідів – закон це дозволяє. Нарешті, що стосується самого дня голосування: голосування буде відбуватись з 8.00 ранку до 20.00 – 12 годин. В селах зазвичай складається ситуація, коли пік активності припадає на закінчення Служби Божої в храмах, тому, якщо будуть черги на дільницях, не особливо лякайтесь тих черг – пам’ятайте, що ви маєте 12 годин у запасі. Бережіть себе, не беріть поганих думок до голови і віримо всі в те, що у нас все буде гаразд, Україна буде сильна, а те, що вона буде сильна я вірю, впевнений і знаю, тому я вірю, впевнений і знаю, що наше суспільство, наш український народ набагато мудріший, аніж часом ті люди, яких ми обираємо. Все буде гаразд!

Інформаційний партнер програми «Суть речей з Оксаною Денисюк» на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua